Провадження № 22-ц/803/3339/19 Справа № 208/1554/18 Суддя у 1-й інстанції - Похваліта С. М. Суддя у 2-й інстанції - Деркач Н. М.
20 лютого 2019 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого - Деркач Н.М.
суддів - Макарова М.О., Ткаченко І.Ю.
при секретарі - Лященко С.Г.
розглянула в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 жовтня 2018 року по справі за позовом Комунального підприємства Кам'янської міської ради «Тепломережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання, -
У березні 2018 року КП Кам'янської міської ради «Тепломережі» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання.
В обґрунтування своїх вимог посилалось на те, що відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1. КП Кам'янської міської ради «Тепломережі» надає до вказаної квартири послуги з централізованого опалення. Відповідач належним чином не сплачує надані послуги, а тому перед позивачем має заборгованість за послуги з централізованого опалення квартири за період з листопада 2007 по грудень 2017 року в розмірі 32 351, 00 грн.
Враховуючи викладене, позивач просив суд стягнути на його користь з ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 32 351, 00 грн. та судові витрати.
Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 жовтня 2018 року позовні вимоги КП Кам'янської міської ради «Тепломережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП Кам'янської міської ради «Тепломережі»:
- 10 858 грн. 82 коп.- суму заборгованості за послуги по теплопостачанню;
- 962 грн. 00 копійок - суму судового збору.
Усього: 11 820 грн. 82 коп.
В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з ч.1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскільки апеляційним судом у складі колегії суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, то справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому ч. 5 ст. 272 ЦПК України.
З огляду на те, що згідно з частиною першою статті 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, така інформація оприлюднюється на офіційному веб-порталі судової влади України.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1, відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 01.02.2017 року.
Відповідно до розрахунків від 26.01.2018 р. за послуги з централізованого опалення квартири АДРЕСА_1 за період з 2007 по 2017 роки є заборгованість в розмірі 32 351,00 грн.(а.с.8,9).
Відповідач ОСОБА_1 надав заперечення на позов, в якому просить суд застосувати строки позовної давності.
Задовольняючи частково позовні вимоги КП Кам'янської міської ради «Тепломережі», суд першої інстанції правильно виходив з того, що у відповідача перед позивачем дійсно виникла заборгованість з оплати послуг теплопостачання, проте до частини позовних вимог сплив трирічний строк позовної давності, про застосування якої просив відповідач.
Разом з тим, правильно дійшовши висновку про сплив трирічного строку позовної давності до частини позовних вимог, суд першої інстанції невірно зазначив період за який підлягає стягненню заборгованість та невірно визначив суму такої заборгованості.
З таким висновком суду погодитись не можна.
Відповідно до ст. 257 ЦК України, передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. За ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Як вбачається з матеріалів справи, до суду з позовом КП Кам'янської міської ради «Тепломережі» звернулось у березні 2018 року, тобто, з урахуванням трирічного строку позовної давності, позовних вимог та наданого позивачем розрахунку заборгованості, до стягнення підлягають суми заборгованості нараховані за період з березня 2015 року по грудень 2017 року.
Відповідно до наданого розрахунку заборгованості наданого позивачем за весь період, до стягнення підлягає така заборгованість:
Нараховано:
- за березень 2015 року - 714,05 грн.;
- за квітень 2015 року - 214,21 грн.;
- за жовтень 2015 року - 448,40 грн.;
- за листопад 2015 року - 1263,68 грн.;
- за грудень 2015 року - 1084,67 грн.;
- за січень 2016 року - 1335,94 грн.;
- за лютий 2016 року - 966,65 грн.;
- за березень 2016 року - 1009,75грн.;
- за жовтень 2016 року - 353,74 грн.;
- за листопад 2016 року - 2484,26 грн.;
- за грудень 2016 року - 2520,73 грн.;
- за січень 2017 року - 2476,97 грн.;
- за лютий 2017 року - 2327,75 грн.;
- за березень 2017 року - 837,17 грн.;
- за жовтень 2017 року - 161,37 грн.;
- за листопад 2017 року - 2045,24 грн.;
- за грудень 2017 року - 2614,20 грн.;
Всього: 22 858,78 грн.
Сплачено відповідачем за весь період 7 580,36 грн.
Нарахована субсидія у квітні 2017 року - 1 676,30 грн. та у травні - -0,39 грн.(а.с. 9).
Сплачено відповідачем у вересні 2018 року на погашення заборгованості - 4 710,00 грн.(а.с. 39).
Таким чином заборгованість до стягнення становить: 22 858,78 грн. - 7 580,36 грн. - 1676,30 грн. - -0,39 грн. - 4 710,00 грн. = 8 892,51 грн.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне рішення суду першої інстанції змінити в частині зазначення періоду за який підлягає стягненню заборгованість, в частині розміру заборгованості та загальної суми до стягнення, вказавши правильно період за який підлягає стягненню заборгованість з березня 2015 року по грудень 2017 року, зменшивши суму заборгованості з 10 858,82 грн. до 8 892,51 грн. та відповідно і загальну суму до стягнення з 11 820,82 грн. до 9 854,51 грн.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що він не відповідає за заборгованість, яка виникла з постачання централізованого опалення у попередніх власників за період з 2007 рік по 2017 рік є безпідставними, оскільки до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, а відповідач по справі є спадкоємцем попереднього власника квартири, а тому прийняв спадщину, в склад якої входить його обов'язок щодо сплати боргу за послуги з централізованого опалення квартири.
Інші доводи апеляційної скарги щодо вищевказаних обставин не спростовують висновків місцевого суду, зводяться до переоцінки доказів і незгоди із висновками суду щодо обставин справи, а тому не можуть бути прийняті до уваги.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
В решті рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, ч.ч.3-6 ст.147 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 жовтня 2018 року змінити в частині зазначення періоду за який підлягає стягненню заборгованість, в частині розміру заборгованості та загальної суми до стягнення, вказавши правильно період за який підлягає стягненню заборгованість з березня 2015 року по грудень 2017 року, зменшивши стягнуту суму заборгованості з 10 858,82 грн. до 8 892,51 грн. та відповідно і загальну суму до стягнення з 11 820,82 грн. до 9 854,51 грн.
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Судді: Н.М. Деркач
ОСОБА_2
ОСОБА_3