21.02.2019
Справа № 720/1602/18
Провадження № 2/720/128/19
19 лютого 2019 року Новоселицький районний суд Чернівецької області
в складі: головуючого судді Ляху Г.О.
з участю секретаря Постолатія К.Р.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду міста Новоселиця цивільну справу за позовом Національної академії внутрішніх справ до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі, -
У вересні 2018 року представник Національної академії внутрішніх справ звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі, посилаючись на те, що наказом академії № 483 від 10 серпня 2012 року відповідача було зараховано курсантом першого курсу денної форми навчання. Між сторонами був укладений договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України. Наказом Національної академії внутрішніх справ № 910 від 26 червня 2015 року ОСОБА_1 було присуджено ступінь вищої освіти «бакалавр» та видано диплом. Наказом Головного управління національної поліції в Чернівецькій області № 168 о/с від 16 листопада 2017 року ОСОБА_1 звільнено зі служби в Національній поліції за власним бажанням, тобто у порушення умов укладеного договору між сторонами. Згідно з проведеним розрахунком сума фактичних витрат, пов'язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 в Національної академії внутрішніх справ за період з вересня 2012 року по червень 2015 року становить 32800 гривень 46 копійок. Оскільки вказані витрати у добровільному порядку відповідач не відшкодував, просив стягнути їх у примусовому порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.
За змістом ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З метою всебічного, повного, об'єктивного, безпосереднього дослідження доказів та з'ясування всіх обставин справи, суд з власної ініціативи викликав сторони в судове засідання.
Представник позивача подав до суду заяву, в якій позов підтримав та просив розглянути справу у його відсутності.
Відповідач подав до суду відзив, в якому позов визнав частково та зазначив, що після закінчення навчання він відпрацював в поліції 2 роки 5 місяців та йому до трирічного терміну залишилось відпрацювати всього 7 місяців. А тому визнає позовні вимоги щодо повернення витрат, пов'язаних з його навчанням пропорційно до часу, який ним не було відпрацьовано, тобто 7 місяців, сума витрат за які становить 6377 гривень 84 копійок. Також, зазначає на ненадання позивачем доказів, які б підтвердили фактичні витрати на оплату комунальних послуг і вартість спожитих енергоносіїв за 2013-2015 роки.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлено, що наказом тимчасово виконуючого обов'язки ректора Національної академії внутрішніх справ № 483 від 10 серпня 2012 року відповідача ОСОБА_1 з 01 вересня 2012 року було зараховано курсантом першого курсу денної форми навчання, у зв'язку із чим, між сторонами був укладений договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України № 12-7 від 10 вересня 2012 року.
Згідно з п. 2.1.3. договору позивач зобов'язаний забезпечити відповідача харчуванням, речовим майном та грошовим утриманням за нормами, затвердженими нормативно-правовими актами України.
Відповідно до п. 2.3.6. договору відповідач зобов'язався у разі звільнення з органів внутрішніх справ по закінченні навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами передбаченими п. З цього договору відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком.
Пунктом 3.3. договору передбачено, що однією з підстав відшкодування фактичних витрат на підготовку є звільнення зі служби в ОВС протягом перших трьох років після закінчення навчального закладу за власним бажанням.
Відповідно до п. 4.1. відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим та речовим забезпеченням, оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.
У відповідності до п. 4.2. договору, у разі дострокового розірвання договору здійснюється розрахунок фактичних витрат за відповідними видами забезпечення згідно з нормами утримання на день, який зазначено в наказі про відрахування з навчального закладу та звільнення з органів внутрішніх справ.
Згідно з п. 4.4. у разі відмови відповідача добровільно відшкодувати витрати, таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.
Наказом Національної академії внутрішніх справ № 910 від 26 червня 2015 року ОСОБА_1 було присуджено ступінь вищої освіти «бакалавр» за напрямком підготовки «Правоохоронна діяльність» у зв'язку із чим видано диплом.
Наказом Головного управління національної поліції в Чернівецькій області № 168 о/с від 16 листопада 2017 року ОСОБА_1 звільнено зі служби в Національній поліції на підставі поданого ним рапорту за власним бажанням.
З довідки розрахунку суми фактичних витрат, пов'язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 в Національної академії внутрішніх справ від 21 грудня 2017 року вбачається, що за період з вересня 2012 року по червень 2015 року такі витрати становлять 32800 гривень 46 копійок, а саме за грошове забезпечення 6053 гривень 65 копійок (без врахування періоду з 01.09.2012 року по 31.08.2013 року), продовольче забезпечення 11630 гривень 50 копійок, речове забезпечення 3810 гривень 14 копійок та оплата комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв 11306 гривень 17 копійок (без врахування періоду з 01.09.2012 року по 31.08.2013 року).
Відповідно до п. 1.1. Положення про вищі навчальні заклади МВС, затвердженого наказом МВС України від 14 лютого 2008 року № 62 (далі - Положення) вищі навчальні заклади МВС України є державними навчальними закладами, які підпорядковані МВС.
Фінансування ВНЗ здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, призначених для фінансування МВС, та інших джерел фінансування, не заборонених чинним законодавством (п 9.1 Положення).
Бюджетні асигнування та надходження спеціального фонду не підлягають вилученню та використовуються виключно за призначенням відповідно до вимог чинного законодавства (п. 9.9. Положення).
Вищі навчальні заклади самостійно використовують кошти загального та спеціального фондів державного бюджету відповідно до кошторису, що затверджується МВС (п. 9.10. Положення).
Отже, кошти на утримання курсантів виділялись з державного бюджету та перераховувались ВНЗ МВС України, який ними розпоряджається на підготовку фахівців для МВС України.
У разі відмови осіб, які навчалися за державним замовленням, від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку (п.6.28 Положення).
Згідно частини 1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
За змістом ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частин 1, 2 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
За змістом ст.ст. 610, 611, 623 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків. Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
За змістом ст. 56 Закону України «Про освіту», чинного на початок навчання, випускники вищих навчальних закладів вільні у виборі місця роботи. Випускник вищого навчального закладу, який навчався за державним замовленням і якому присвоєно кваліфікацію фахівця з вищою освітою певного освітньо-кваліфікаційного рівня, працевлаштовується на підставі направлення на роботу відповідно до
угоди, укладеної між замовником, керівником вищого навчального закладу та випускником. Якщо випускник вищого навчального закладу навчався за кошти третьої особи, його працевлаштування здійснюється відповідно до укладеної між ними угоди.
Відповідно до ч. 7 ст. 18 Закону України «Про міліцію», в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, курсанти вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України у разі дострокового розірвання договору через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість чи в разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення вищого навчального закладу, а також особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
Згідно ч. 3 ст. 64 Закону України «Про освіту», в редакції на час закінчення навчання, випускники вищих військових навчальних закладів (закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання), військових інститутів як підрозділів закладів вищої освіти з числа військовослужбовців (осіб начальницького складу) направляються для подальшого проходження служби відповідно до законодавства.
За змістом ч.ч. 4.5 ст. 74 Закону України «Про поліцію» особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
Механізм відшкодування особами, які навчалися за державним замовленням у вищих навчальних закладах МВС, витрат, пов'язаних з їх утриманням у таких закладах був визначений Порядком відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 2007 року № 313.
З 20 квітня 2017 року (на час звільнення ОСОБА_1 з органів поліції) вказаний механізм у разі звільнення із служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу з будь-яких причин (крім хвороби чи у зв'язку із скороченням), визначений Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 року № 261.
Відповідно до даного Порядку витрати відшкодовуються згідно з контрактом укладеним між вищим навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчалася. Витрати відшкодовуються особою в повному обсязі за весь період її фактичного навчання. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
Вирішуючи спір по суті, судом враховується, що розпорядником коштів, які виділяються із бюджету для підготовки спеціалістів органів внутрішніх справ є академія, а кошти, які просить стягнути позивач з відповідача, відшкодовуються МВС України або підпорядкованим йому підрозділам, яким у даному випадку виступає академія.
Приймаючи до уваги, що відповідача звільнено зі служби в Національній поліції за власним бажанням протягом перших трьох років після закінчення навчального закладу, то відповідно до укладеного між сторонами договору № 12-7 від 10 вересня 2012 року та вищенаведених законів й підзаконних нормативних актів, він зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з: грошовим, продовольчим та речовим забезпеченням, оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв, за весь період свого навчання.
Оскільки, такі витрати відповідачем у добровільному порядку не були відшкодовані, вони підлягають стягненню з нього в примусовому порядку.
Викладені у відзиву доводи відповідача про те, що позов підлягає частковому задоволенню в пропорційному співвідношенні невідпрацьованого ним терміну до трьох років, суд вважає безпідставним, оскільки відповідно до умов договору № 12-7 від 10 вересня 2012 року, ст. 18 Закону України «Про міліцію», ст. 74 Закону України «Про поліцію» та Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ, у разі звільнення із служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу з будь-яких причин (крім хвороби чи у зв'язку із скороченням), витрати відшкодовуються особою в повному обсязі за весь період її фактичного навчання, а не за певний проміжок часу цього навчання.
Посилання відповідача на ненадання позивачем належних доказів, які б підтвердили розмір витрат, пов'язаних з утриманням відповідача у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ, суд також вважає безпідставним.
Так, судом з'ясовано, що наявні у справі довідки-розрахунки складені у відповідності до "Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах", затвердженого спільним наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справи України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України № 419/831/240/605/537/219/534 від 16 липня 2007 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 липня 2007 року за №863/14130, та містять інформацію з предмету доказування, а тому є належними і допустимими доказами у даній справі.
При цьому судом враховується, що відповідач не спростував того факту, що під час навчання позивач поніс витрати, пов'язані з утриманням відповідача саме у заявленій сумі, а навпаки визнав такі витрати пропорційно до відпрацьованого в поліції терміну. Правильності здійсненого позивачем розрахунку витрат відповідач також не спростовував.
За таких обставин, враховуючи встановлені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а тому з відповідача також слід стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 1762 гривень.
На підставі ст.ст. 6, 207, 525, 526, 599, 610, 611, 623, 627, 639 ЦК України, суд керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 81, 141, 259, 263-265, 268, 274, 279 ЦПК України, -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Національної академії внутрішніх справ міністерства внутрішніх справ України витрати, пов'язані з його утриманням у даному вищому навчальному закладі за навчальні 2012-2015 роки в сумі 32800 (тридцять дві тисячі вісімсот) гривень 46 копійок, а також судові витрати по справі у виді сплаченого судового збору за подання позову до суду в сумі 1762 (одної тисячі сімсот шістдесят двох) гривень.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: Ляху Г.О.