Справа № 636/4706/18
Провадження № 2/636/351/19
21 лютого 2019 року Чугуївський міський суд Харківської області
у складі: головуючого судді - Гуменного З.І.,
секретаря судового засідання - Шикової К.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, зареєстрованого між сторонами 07 лютого 2009 року. Причиною розірвання шлюбу позивач вказав відсутність взаєморозуміння, розходження поглядів на сімейні відносини та сімейні обов'язки з ведення спільного господарства і виховання дитини, внаслідок чого спільне господарство не ведеться та шлюбні відносин припинені з липня 2017 року. Від даного шлюбу сторони мають неповнолітню дитину - доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання якої позивач просить визначити з ним, оскільки суперечок з цього приводу між ними немає, вони з відповідачем досягли згоди щодо місця проживання дитини.
Позивач в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про підтримання позовних вимог, в якій просив розглядати справу за його відсутності. Відповідач в судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі, проти задоволення позовних вимог не заперечувала.
Суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність сторін за доказами, що містяться в матеріалах справи.
Оцінивши наявні докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.
07 лютого 2009 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 уклали шлюб, який зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову № 1 Харківського міського управління юстиції, а/з № 126, про що свідчить свідоцтво про шлюб серії І-ВЛ № 110403 (а.с. 6). Після реєстрації шлюбу присвоєні прізвища: чоловіку - ОСОБА_1, дружині - ОСОБА_3.
Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину - доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії 1-ВЛ № 270056 (а.с. 13).
Як вбачається зі змісту позову, причиною розірвання шлюбу є відсутність взаєморозуміння, розходження поглядів на сімейні відносини та сімейні обов'язки з ведення спільного господарства і виховання дитини, внаслідок чого спільне господарство не ведеться та шлюбні відносин припинені з липня 2017 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 104 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Згідно ч. 3 ст. 109 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхньої дитини.
Суд, з'ясувавши причини розірвання шлюбу, дослідивши матеріали справи, вважає подальше сумісне життя подружжя та збереження сім'ї неможливим, у зв'язку з чим шлюб підлягає розірванню.
Щодо визначення місця проживання дитини суд зазначає наступне.
Частинами 1 та 2 ст. 24 Конституції України регламентовано, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Як передбачає ч. 1 ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Частина 2 цієї ж статті наголошує, що розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За змістом положень ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Відповідно ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків; місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
За правилами ч. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Позивач у позові зазначив, що місце проживання дитини за спільною домовленістю сторін встановлено з ним, з даного питання спору не виникло.
Оскільки від відповідача до суду не надійшли заперечення проти встановлення місця проживання неповнолітньої дитини з позивачем, а у заяві про визнання позову відповідач зазначила, що позовні вимоги визнає у повному обсязі та, враховуючи інтереси дитини, суд визначає місце проживання дитини з позивачем.
Таким чином, є підстави для задоволення позову у повному обсязі, оскільки судом встановлено, що подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечать інтересам кожного з подружжя та інтересам їхньої неповнолітньої дитини, а щодо визначення місця проживання дитини сторони дійшли згоди.
Керуючись ст.ст. 104, 105, 109, 160, 161 СК України, ст.ст. 10, 11, 76-80, 133, 141, 206, 223, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1, який народився 08 жовтня 1988 року, та ОСОБА_2, яка народилася 17 листопада 1986 року, зареєстрований 07 лютого 2009 року відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову № 1 Харківського міського управління юстиції, а/з № 126.
Визначити місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом з батьком - ОСОБА_1.
Рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Суддя -