Справа № 362/7122/18
Провадження № 2-о/362/22/19
20.02.19 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Г.М. Лебідь-Гавенко,
за участі секретаря М.В. Шевченко,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові Київської області в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розірвання шлюбу за заявою подружжя,
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду в порядку окремого провадження із спільною заявою про розірвання шлюбу.
На обґрунтування своєї заяви заявники зазначили, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, було зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим виконавчим комітетом Великоберезянської сільської ради з відповідним актовим записом №5 від 25 жовтня 2008 року.
Від шлюбу вони мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4. Фактично шлюбні відносини між ними припинені та спільне господарство не ведеться. За таких обставин вони вважають, що нормальні шлюбні відносини між ними не можуть бути поновлені.
Між ними досягнуто згоди щодо того, що після розірвання шлюбу - ОСОБА_3, та ОСОБА_4 будуть проживати разом з матір'ю за адресою: Військове містечко 11АДРЕСА_1, м. Васильків, Київської області. Батько після розірвання шлюбу буде проживати окремо від матері та дітей, що за домовленістю батьків не може вважатися перешкодою для реалізації батьком прав і обов'язків з виховання та утримання дітей.
Після припинення між батьками шлюбних відносин Батько зобов'язується приймати спільну і рівну за обсягом з матір'ю участь у забезпеченні життя дітей.
Мати гарантує батькові право вільно відвідувати і спілкуватися з дітьми, а також брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджатиме нормальному розвитку Дітей.
За домовленістю батьків встановлюється обов'язок батька сплачувати на утримання дітей аліменти в розмірі по 9000,00 (дев'ять тисяч гривень 00 коп.) до досягнення дітьми повноліття, які повинні бути сплачені батьком не пізніше 10 числа кожного поточного місяця за наступний місяць шляхом перерахування суми аліментів на відкритий на ім'я матері рахунок, реквізити якого мати повідомила батьку. Батько не звільняється від обов'язку приймати спільну і рівну з матір'ю участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Крім сплати суми аліментів, зазначених вище, батько зобов'язаний брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дітей, їх хворобою тощо). Додаткові витрати (сума визначається в залежності від обставин, що виникли) на дитину сплачуються Батьком шляхом перерахування суми додаткових витрат за реквізитами які були надані Матір'ю. Аліменти, одержані на дітей, є власністю Матері і мають використовуватися за цільовим призначенням. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, які одержані для її утримання.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до суду заяви про розгляд справи без їх участі заяву підтримали та просили її задовольнити (а.с. 22, 23).
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні взаємини подружжя, дійсні причини заяви про розірвання шлюбу, суд вважає, що заява про розірвання шлюбу підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із ч. 3 ст. 293 ЦПК України у порядку окремого провадження розглядаються також справи про надання права на шлюб, про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі, про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя та інші справи у випадках, встановлених законом.
Судом встановлено, що 25 жовтня 2008 року між ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, було зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії 1-ОК №068110 від ІНФОРМАЦІЯ_5, виданим виконавчим комітетом Великоберезянської сільської ради Таращанського району Київської області з відповідним актовим записом №5 (а.с. 7).
В період шлюбу у заявників народилося двоє неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується свідоцтвом про народження від 13 квітня 2010 року, серії 1-ОК №154524 (а.с.6) та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, що підтверджується свідоцтвом про народження від 15 березня 2017 року, серії І-ОК №348365 (а.с.5).
Зі змісту заяви вбачається, що заявники не ведуть спільне господарство, на примирення не згодні. Між заявниками досягнуто згоди щодо здійснення ними батьківських прав та визначення місця проживання неповнолітньої дитини.
Таким чином, спорів щодо порядку виховання та утримання дитини між заявниками немає.
В силу ст. 112 Сімейного Кодексу України, шлюб розривається, якщо судом буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхньої дитини, що мають істотне значення.
Відповідно до ст. 109 Сімейного кодексу України, подружжя, яке має дітей, має право подати до суду заяву про розірвання шлюбу разом із письмовим договором про те, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей.
Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року N 11, розірвання шлюбу судом за спільною заявою подружжя, яке має дітей (ст.109 СК), провадиться в окремому провадженні у випадку, якщо існує взаємна згода подружжя щодо розірвання шлюбу. При розгляді справи суд встановлює, чи відповідає заява про розірвання шлюбу дійсній волі дружини та чоловіка, та чи не будуть після розірвання шлюбу порушені їх особисті та майнові права, а також права їх дітей.
Відповідно до ст. 109 Сімейного кодексу України,суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.
За таких обставин, у суду немає підстав для вжиття додаткових заходів для примирення подружжя, оскільки це буде суперечити моральним засадам суспільства і інтересам обох з подружжя, а тому відповідно до ст. 109 Сімейного Кодексу України, такий шлюб розривається судом.
Згідно ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Керуючись положення статей 110, 109 СК України, статтями 10-13, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розірвання шлюбу за заявою подружжя - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 (Юхименко - дошлюбне прізвище) ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований 25 жовтня 2008 року у виконавчому комітеті Великоберезянської сільської ради Таращанського району Київської області, актовий запис №5 - розірвати.
Шлюб вважати розірваним з моменту набрання рішенням суду законної сили.
Рішення суду після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Васильківський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.М. Лебідь-Гавенко