Справа № 288/195/18
Провадження № 2/288/97/19
19 лютого 2019 року смт Попільня
Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді - Рудник М. І.,
за участю секретаря судового засідання - Нечипоренко М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Попільня цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Попільнянської селищної ради Попільнянського району Житомирської області про визнання права власності на право на майновий пай у порядку спадкування,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Попільнянської селищної ради Попільнянського району Житомирської області (далі - відповідач) про визнання права власності на право на майновий пай у порядку спадкування, в обґрунтування якого вказує, що 13 липня 2008 року померла його мама ОСОБА_2. Після її смерті відкрилась спадщина на належне їй майно.
ОСОБА_2 мала право на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства КСП „Дружба” с. Голуб'ятин Попільнянського району Житомирської області вартістю 20126 гривень.
КСП „Дружба” було реорганізовано у ТОВ „Добробут” та ліквідовано.
З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача із заявою про видачу свідоцтва, свідоцтво він отримав на ім'я померлої.
Нотаріус відмовив видавати на майновий пай свідоцтво про право на спадщину, так як правовстановлювальний документ отримано після смерті, коли правоздатність фізичної особи втрачена.
Враховуючи вищезазначене, позивач просить, визнати право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства із пайового фонду майна колективного сільськогосподарського підприємства „Дружба” с. Голуб'ятин Попільнянського району Житомирської області відповідно до списку осіб що мають право на майновий пай затвердженого зборами співвласників 5 червня 2001 року у визначеному у розмірі 20126 гривень або 0,7428 відсотків ОСОБА_3 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2, померлої 13 липня 2008 року
Позивач в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
Представник відповідача - Попільнянської селищної ради Попільнянського району Житомирської області в підготовче судове засідання не з'явився, надіслав до суду лист про розгляд справи без участі їх представника, проти задоволення позовних вимог не заперечує.
Відповідно до частини третьої статті 211 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
У відповідності до частини другої статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року N 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» судам роз'яснено, що у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Суд, дослідивши матеріали справи приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно копій Свідоцтва про смерть серії І-ТП № 100731, виданого 16 липня 2008 року виконкомом Голуб'ятинської сільської ради Попільнянського району Житомирської області, ОСОБА_2, померла 13 липня 2008 року, актовий запис № 17.
Відповідно до копії Свідоцтва про народження серії І-ЯК № 175050, виданого 12 липня 1971 року, Голуб'ятинською сільською радою Попільнянського району Житомирської області, батьками ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 зазначені ОСОБА_4 та ОСОБА_2.
23 листопада 2002 року ОСОБА_4 помер /копія Свідоцтва про смерть серії І-ТП № 210105 видане 27 листопада 2002 року виконкомом Голуб'ятинської сільської ради Попільнянського району Житомирської області/.
Судом з матеріалів справи встановлено, що після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на належне їй майно, спадкова справа № 194/2017 /копія Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 20 листопада 2017 року/, яка знаходиться в матеріалах справи та досліджена судом.
У відповідності зі статтею 1235 Цивільного кодексу України, ОСОБА_1 являється спадкоємцем на все майно ОСОБА_2 за заповітом посвідченим секретарем Голуб'ятинської сільської ради Попільнянського району Житомирської області 07 вересня 2005 року. Спадщину прийняв, заяви від інших спадкоємців не надходили /довідка приватного нотаріуса Попільнянського районного нотаріального округу Житомирської області від 14 лютого 2018 року № 250/02-14/.
ОСОБА_1 оформив свої спадкові права на земельну ділянку площею 2,5603 га, яка розташована на території Голуб'ятинської сільської ради Попільнянського району Житомирської області, що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 08 грудня 2017 року, а також копією Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 08 грудня 2017 року.
До складу спадково майна також ввійшло право на майновий пай члена Колективного сільськогосподарського підприємства «Дружба» с. Голуб'ятин, Попільнянського району Житомирської області вартістю 20126 гривень, проте за життя Свідоцтво про право власності на майновий пай ОСОБА_2 не отримала. Свідоцтво серії ЖИ-6 № 029039 було видане на ім'я померлої, тільки 18 січня 2018 року, тобто після її смерті, в той час, як правоздатність фізичної особи припиняється в момент її смерті, відповідно до частини четвертої статті 25 ЦК України. Враховуючи викладене нотаріус відмовив ОСОБА_5 в видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на право на майновий пай Колективного сільськогосподарського підприємства «Дружба» с. Голуб'ятин, Попільнянського району Житомирської області /лист приватного нотаріуса Попільнянського районного нотаріального округу Житомирської області від 14 лютого 2018 року № 249/02-14/.
Згідно статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Згідно з частини першої статті 1297 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Як роз'яснено у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
Згідно з пунктом 1 роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» спадкові відносини регулюються Цивільним кодексом України, законами України від 02 вересня 1993 року «Про нотаріат», іншими законами, а також прийнятими відповідно до них підзаконними нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини п'ятої статті 1268 Цивільного кодексу України, незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцям з часу її відкриття.
Приписами частини першої статті 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Частиною першою статті 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації, а згідно зі статтею 334 того ж кодексу, право власності на майно, яке підлягає державній реєстрації, виникає з моменту такої реєстрації.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, відповідно до статті 1218 ЦК України.
Статтею 131 Земельного Кодексу України вказано, що громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.
Згідно п. «а» ч. 3 статті 152 Земельного Кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав.
Указом Президента України від 8 серпня 1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» визначено, що право на земельний пай мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами цього підприємства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.
Відповідно до частини 3 Указу Президента України № 666/94 від 10.11.1994 року «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва», право на земельну частку (пай) є об'єктом купівлі-продажу, дарування, міни, успадкування, застави. Кожному члену підприємства, кооперативу, товариства видається сертифікат на право приватної власності на земельну частку (пай) із зазначенням у ньому розміру частки (паю) в умовних кадастрових гектарах, а також у вартісному вираженні.
Частиною 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акту, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).
Згідно абзацу 2 п.1 Перехідних положень Земельного Кодексу України від 25 жовтня 2001 року рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.
Відповідно до пунктів 16, 17 Перехідних положень Земельного кодексу України, громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю. Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними прав вимоги на відведення земельної частки (пай) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.
Згідно статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі - продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
Відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Визнання відповідачем пред'явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, відповідно до частини першої статті 1223 ЦК України.
Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для визнання за позивачем, право власності, в порядку спадкування за заповітом, на земельну ділянку.
Керуючись Указом Президента України від 8 серпня 1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям»; Постановою Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»; Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»; Законом України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703, статями, 131, 152 Земельного Кодексу України; статтям 182, 328, 334, 373, 374, 386, 392, 1216-1218, 1220-1223, 1225, 1233-1236, 1268-1270, 1296-1297 Цивільного Кодексу України; статями 4, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 128, 206, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Попільнянської селищної ради Попільнянського району Житомирської області про визнання права власності на право на майновий пай у порядку спадкування - задовольнити.
Визнати право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства із пайового фонду майна колективного сільськогосподарського підприємства „Дружба” с. Голуб'ятин Попільнянського району Житомирської області відповідно до списку осіб що мають право на майновий пай затвердженого зборами співвласників 5 червня 2001 року у визначеному у розмірі 20126 гривень або 0,7428 відсотків ОСОБА_3 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2, померлої 13 липня 2008 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя Попільнянського
районного суду ОСОБА_6