Справа № 288/1313/18
Провадження № 2/288/140/19
19 лютого 2019 року смт Попільня
Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді - Рудник М. І.,
з участю секретаря судових засідань - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт. Попільня Житомирської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 (далі - відповідач) про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, в якій вказує, що рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 19 лютого 2016 року шлюб між нею та відповідачем розірвано.
Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
На даний час син проживає з позивачем та знаходиться на її утриманні.
Домовленості щодо утримання сина між ними не досягнуто.
Позивач зазначає, що в супереч вимогам закону відповідач ухиляється від свого обов'язку щодо утримання спільної дитини.
Відповідач працездатний, інших дітей, непрацюючих батьків, дочки, сина не має.
Як позивачу відомо, на даний час відповідач працює на посаді інспектора - кінолога Кінологічного центру ГУ НП в місті Київ за адресою: 04071, м. Київ, Вокзальний Узвіз, 27, Шевченківського району.
Позивач просить, стягувати з відповідача аліменти на свою користь на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти в розмірі одної четвертої частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, до досягнення дитиною повноліття, починаючи від дня пред'явлення позову до суду.
Позивач в підготовче судове засідання не з'явилась надала до суду заяву в якій просила справу розглядати без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Відповідач в підготовче судове засідання не з'явився, надав до суду заяву в якій просив справу розглядати без його участі, позовні вимоги визнав, не заперечує щодо їх задоволення.
Відповідно до частини третьої статті 211 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
У відповідності до частини другої статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до частини третьої статті 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року N 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» судам роз'яснено, що у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню із наступних підстав.
Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).
Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до статті 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Оцінюючи усі докази, що є у справі в їх сукупності, суд вважає встановленим, що між сторонами виникли спірні правовідносини, які полягають в обов'язку матері, батька утримувати дітей.
Обов'язок утримувати дітей є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, причому обов'язком особистим, індивідуальним, а не солідарним.
Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 19 лютого 2016 року, шлюб зареєстрований 09 лютого 2013 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 155, між ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 - розірвано. Після реєстрації розірвання шлюбу прізвище дружини залишено - “Шостакова”.
Як вбачається з свідоцтва про народження серії І-ТП № 193838 виданого 18 червня 2013 року Голуб'ятинською сільською радою Попільнянського району Житомирської області, батьками ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, вказані ОСОБА_3 та ОСОБА_2, про що складено відповідний актовий запис № 1.
Згідно довідки № 267 від 12 вересня 2018 року виконкому Попільнянської селищної ради Попільнянського району Житомирської області, ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, до складу її сім'ї входить: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5 - син; ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6 - мати; ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_7 - брат.
Відповідно до довідки № 268 від 12 вересня 2018 року виконкому Попільнянської селищної ради Попільнянського району Житомирської області, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає разом з матір'ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_8 та знаходиться на повному її утриманні. Батько не приймає участі у вихованні дитини.
Згідно зі статтями 1,17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду, як джерело права.
Враховуючи положення частини першої статті 3 Конвенції про права дитини, частини сьомої, восьмої статті 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей і, тим більше, при захисті одного із основних прав дитини - права на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття.
Відповідно до положень статей 1-3 Конвенції ООН «Про права дитини» в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 року №2402-III, виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до частини першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Пунктами 15, 17 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року за № 3 передбачено, що відповідно до статті 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених статтями 198, 199 цього Кодексу, і своїх повнолітніх дочку, сина. За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Копією вищевказаного свідоцтва про народження ОСОБА_4 підтверджується, той факт, що його батьком є відповідач ОСОБА_3 і тому відповідач має сплачувати аліменти на утримання своєї дочки.
Згідно статті 180, частини першої статті 183 Сімейного Кодексу України, батьки зобов'язанні утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватись як аліменти на дитину, визначається судом.
У відповідності до статті 182 Сімейного Кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно статті 183 Сімейного Кодексу України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Відповідно до статті 191 Сімейного Кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Зазначені обставини у їх системному зв'язку свідчать, що є всі підстави для стягнення з ОСОБА_3 аліментів на користь позивача на утримання сина щомісячно, до досягнення ним повноліття.
На підставі пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України, рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах платежу за 1 місяць.
Враховуючи те, що Позивач за подання позову, відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судового збору, суд вважає за необхідне стягнути дані витрати з відповідача по справі на користь держави.
Керуючись Постановою Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року за № 3; Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована поставною Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ і набула чинності для України 27 вересня 1991 року); Законом України "Про охорону дитинства"; Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, статтями 141, 180, 182, 183, 191 Сімейного Кодексу України; статтями 4, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 128, 141, 189-200, 206, 211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355, 430 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - задовольнити.
Стягувати з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП-3212613431, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_9, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_10, працює в Кінологічному центрі ГУ НП в місті Київ за адресою: 04071, м. Київ, Вокзальний Узвіз, 27, Шевченківський район, на посаді інспектора - кінолога, аліменти на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП -НОМЕР_1, уродженки, зареєстрованої та жительки АДРЕСА_1 на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі однієї четвертої частки його заробітку (доходу), але не менше прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 25 вересня 2018 року.
Допустити негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП-3212613431, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_9, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_10, судовий збір в розмірі 768 гривень 40 копійок, зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя Попільнянського
районного суду ОСОБА_8