Справа № 296/916/19
1-кс/296/501/19
Іменем України
01 лютого 2019 року м.Житомир
Слідчий суддя Корольовського районного суду м. Житомира ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
підозрваного ОСОБА_6
розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора військової прокуратури Житомирського гарнізону ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українець, громадянин України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , майстер лісу обходу №7 Кишинського лісництва ДП «Олевський лісгосп АПК» ЖОКАП «Житомироблагрополіс» Житомирської обласної ради
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 368 КПК України, -
01.02.2019 р. до слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира звернувся прокурор військової прокуратури Житомирського гарнізону ОСОБА_3 з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 368 КПК України.
В клопотанні посилається на те, що у провадженні військової прокуратури Житомирського гарнізону перебуває досудове розслідування кримінального провадження №42018060360000311 від 12.12.2018 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
В обгрунтування клопотання вказує, що в період з 09.01.2019 по 31.01.2019 ОСОБА_6 , будучи майстром лісу обходу №7 Кишинського лісництва ДП «Олевський лісгосп АПК» «Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства Житомироблагроліс» Житомирської обласної ради, тобто службовою особою правоохоронного органу, маючи намір на одержання неправомірної вигоди для себе, використовуючи своє службове становище, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, вимагав та в м.Олевську Житомирської області одержав від ОСОБА_7 неправомірну вигоду в загальному розмірі 8600 грн. за вчинення ним в інтересах останнього дій з використанням наданого службового становища, а саме за непритягнення ОСОБА_7 до адміністративної відповідальності за вирубку лісових насаджень на підконтрольній йому території лісу та неперешкоджання здійсненню лісозаготівельної діяльності без передбаченого законом дозволу.
Повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, складено та вручено ОСОБА_8 01.02.2019.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 клопотання підтримав та вказав, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, вчиненого з використанням наданого службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, та розуміючи невідворотність покарання, може переховуватися від слідства та суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати проведенню досудового розслідування іншим чином, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також може вчинити інший злочин. Тобто, на думку слідчого існують ризики, передбачені пп. 1,2,3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому обрати інший запобіжний захід стосовно підозрюваного неможливо.
Прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання з тих же підстав та просив його задовольнити.
Підозрюваний і захисник заперечували проти задоволення клопотання, зокрема захисник просив обрати запобіжний захід, не пов"язаний із позбавленням волі, як-то особисте зобов"язання. Зазначив, що жодним доказом не доведено існування ризиків, на які посилається прокурор у клопотанні, а підозра у вчиненні тяжкого злочину не може бути єдиною підставою для обрання такого запобіжного заходу як тримання під вартою .
Заслухавши прокурорів, захисника та підозрюваного, дослідивши матеріали справи, слідчий суддя приходить до висновку, що докази та обставини, на які посилається прокурор у клопотанні та обгрунтування клопотання прокурорами в судовому засіданні, дають підстави вважати, що дане клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_6 не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.
Частиною 5 статті 9 КПК України передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Тому для вирішення питання застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_9 , слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема у ст. 5 параграфу 1(с) Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, йдеться про «розумну підозру» у вчиненні кримінального злочину, де передбачено як необхідну передумову «наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин» (див. рішення O'Hara v. United Kingdom of 16 October 2001, § 34).
На підтвердження обґрунтованості підозри ОСОБА_6 у інкримінованих діях органом досудового розслідування зібрано певні докази, які вказують на можливу причетність останнього до його вчинення. Обґрунтованість такої підозри підтверджується наявними у даному кримінальному провадженні фактичними даними, зокрема дослідженими, в ході розгляду даного клопотання, доказами, підстав для визнання яких недопустимими на даний час немає.
Згідно ч.2 ст. 194 КПК України, слідчий суддя зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, а саме: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя вважає, що законних та обґрунтованих підстав для застосування виняткового запобіжного заходу - тримання під вартою відносно ОСОБА_10 на момент розгляду клопотання немає, а доводи, викладені прокурорами у клопотанні та підтримані ними в судовому засіданні не знайшли свого саме повного підтвердження в ході судового розгляду.
Вчинення особою кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжкого, не може бути єдиною підставою для обрання такого запобіжного заходу як тримання під вартою. Не знайшли свого повного підтвердження доводи слідчого, викладені в клопотанні щодо ризиків за ст. 177 КПК України.
Згідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу. При цьому, у п.52 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ливада проти України» від 26 червня 2014 року за заявою № 21262/06 суд вказує, що аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений (підозрюваний) може перешкоджати належному здійсненню провадження, не мають прийматися абстрактно (in abstracto), а повинні підтверджуватися фактичними доказами. Зазначена небезпека не може оцінюватися виключно за ступенем тяжкості ймовірного покарання. Вона має оцінюватися з урахуванням низки інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або зробити її на стільки незначною, що вона не зможе обґрунтовувати досудове тримання під вартою (див. також рішення у справі «Доронін проти України» (Doronin v. Ukraine), пп. 63-64, рішення у справах «Осипенко проти України» (Osypenko v. Ukraine), заява № 4634/04, пп. 76-80, від 9 листопада 2010 року, та «Харченко проти України» (Kharchenko v. Ukraine), заява № 40107/02, пп. 79-81, 99 та 101, від 10 лютого 2011 року).
Разом з тим, оцінюючи в сукупності тяжкість інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного, який раніше не судимий, одружений, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, має міцні соціальні зв"язки та постійне місце проживання в м.Олевську Житомирської області, позитивно характеризується за місцем проживання, а також враховуючи, що він має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи та є інвалідом ІІ групи загального захворювання, слідчий суддя вважає, що застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою не викликано об'єктивною необхідністю і не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного.
В зв'язку з цим, зазначені вище обставини, на думку слідчого судді, дають підстави вважати, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту буде співмірним з існуючими ризиками, відповідає особі підозрюваного і зможе забезпечити належне виконання останнім процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Керуючись ст.ст. 183, 369, 371-372 КПК України, слідчий суддя, -
В задоволенні клопотання про застосування до ОСОБА_6 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити.
Застосувати до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту на 60 днів, до 19 год. 20 хв. 01.04.2019 року.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_6 такі обов'язки:
1. не покидати цілодобово власне помешкання, за адресою: АДРЕСА_1 , протягом дії запобіжного заходу.
2. здати органу досудового слідства свій закордонний паспорт;
3. прибувати за кожною вимогою суду та органу досудового розслідування;
4. повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або місця роботи.
5. утримуватися від спілкування із свідками у вказаному кримінальному провадженні.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1