Справа №442/308/19
Провадження №2/442/470/2019
21 лютого 2019 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Крамара О.В.
з участю секретаря - Малик О.Я.
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Дрогобич цивільну справу за позовом ОСОБА_1 Мар»янівни до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання,-
ОСОБА_1 звернулася в суд із вказаним вище позовом, в обгрунтування позовних вимог посилається на те, що 17 лютого 2000 року, між нею та відповідачем, було укладено шлюб, зареєстрований Снятинською сільською радою Дрогобицького району Львівської області, актовий запис № 2.
Від даного шлюбу у них народилося двоє дітей: ОСОБА_3 - 04.01.2001р.н. та ОСОБА_4 - 22.06.2005р.н.
У зв'язку з тим, що відповідач ухилявся від добровільного надання матеріальної допомоги на утримання дітей, аліменти стягувалися за рішенням Дрогобицького міськрайонного суду № 442/6797/18 у примусовому порядку до досягнення дітьми повноліття.
04 січня 2019 року їхній дочці ОСОБА_5, виповнилося 18 років, вона досягла повноліття.
З 01 жовтня 2018 року дочка навчається в Інституті економіки, фінансів та управління Факультету управління і соціальної комунікації Ягеллонського університету в Кракові, стаціонарна форма навчання, що підтверджується довідкою від 11.01.2019 року. Термін навчання до 31.10.2021 року.
У зв'язку із досягненням дочкою повноліття, стягнення аліментів з відповідача припинилося. На даний час їй важко одній утримувати дочку (студента), а тому вона змушена звернутися з даним позовом в суд.
31.01.2019 року винесено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Сторони в судове засідання не з»явилися, від них поступили клопотання про розгляд справи у їх відсутності, позивач позов підтримує, а відповідач визнає.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, то відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд беручи до уваги клопотання сторін, дослідивши позовну заяву, в процесі встановлення обставин справи та перевірки їх доказами, судом встановлено наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини.
Частиною 1 статті 206 ЦПК України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює судове рішення про задоволення позову.
Підстав для неприйняття визнання позову відповідачем судом не встановлено.
Матеріалами справи встановлено, що сторони по справі є батьками ОСОБА_3 - 04.01.2001р.н., що підтверджується свідоцтвом про народження (Серія 1-СГ № 053605)
З довідки виданої 11 січня 2019 року Ягеллонським Університетом, вбачається, що ОСОБА_3 з 01.10.2018 року навчається в Інституті економіки, фінансів та управління Факультету управління і соціальної комунікації Ягеллонського університету в Кракові, стаціонарна форма навчання. Термін навчання до 31.10.2021 року.
При ухваленні рішення суд керувався наступними правовими нормами:
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесіє Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989p., батько (- ки) або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Це положення знайшло своє відображення в українському законодавстві. Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) закріплюється в сімейному законодавстві (ст. 180 СК України).
Обов'язок утримувати дитину - це моральне і найважливіше правове зобов'язання батьків. У разі їх ухилення від його виконання аліменти можуть стягуватись за рішенням суду. Обов'язок утримувати дітей виникає з моменту їх народження.
Статтею 198 СК України встановлено, що батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Відповідно до ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання у зв»язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов»язані утримувати їх до досягнення 23 років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом має той з батьків з ким проживає дочка, син, а також самі дочка син, які продовжують навчання.
Пункт 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» урегулював, що - обов»язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років: продовження ними навчання: потреба у зв»язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Батьки повинні робити все можливе для утримання своїх дітей, оскільки повнолітні діти, через свій молодий вік, стан фізичного розвитку, навчання у ВУЗі як правило, не можуть самі себе утримувати, не мають можливості повноцінно працювати.
Статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі або у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 даного Кодексу.
Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд враховує матеріальне становище сторін.
Разом з тим, суд вважає за доцільне роз'яснити сторонам, що мати та батько - найрідніші для дитини люди на землі, тому одним із найосновніших їхніх немайнових прав є можливість постійного або хоча б систематичного спілкування: безпосереднього (прямого), телефонного, листовного. Дитина має природну потребу і право спілкуватися з обома батьками. Відсутність батьківської лінії виховання, справляє на дитину негативний вплив, а брак материнської любові є психологічною травмою на все життя. Разом з тим, спілкування з батьком - це право, а не обов'язок дитини. Якщо дитина через певні обставини відмовлятиметься бачитися з батьком, силувати її ніхто не має права. Такий примус буде актом неповаги до дитини
Суд переконаний, що позивач потребує допомоги по утриманню повнолітньої дочки, оскільки остання продовжує навчання, а відповідач зобов»язаний таку допомогу надавати, а тому позов підлягає до задоволення.
Відповідно до п. 6 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати, а тому згідно вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути судовий збір в дохід держави.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 80, 81, ч.2 ст.247, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст..ст. 180-183, 198 СК України, суд -
Позов задоволити.
Стягувати аліменти з ОСОБА_2, 01.06.1977р.н., ІПН НОМЕР_1 в користь ОСОБА_1 Мар»янівни на утримання дочки ОСОБА_3 - 04.01.2001р.н., у твердій грошовій сумі по 1000 грн. щомісячно, починаючи з 15.01.2019 року, до закінчення ОСОБА_3 навчання, але не довше ніж до досягнення нею 23 років.
Стягнути з ОСОБА_2, судовий збір в дохід держави в сумі 768 грн. 40 коп..
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Суддя О.В. Крамар