Справа №442/452/19
Провадження №2/442/491/2019
21 лютого 2019 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Крамар О.В.
з участю секретаря судових засідань - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дрогобичі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 “Приватбанк” до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 12267,14 грн. за кредитним договором №б/н від 23.05.2011 року та судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 23.05.2011 року між ним та відповідачем було укладено кредитний договір у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені цим договором, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Згідно умов кредитного договору відповідач зобов'язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його користування, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором. Відповідач взятих на себе зобов'язань не виконала, а тому у неї виникла заборгованість у вищевказаному розмірі.
Ухвалою судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 31.01.2019 року відкрито провадження у справі та вирішено розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження.
Представник позивача в судове засідання не з»явився, в матеріалах справи є клопотання про розгляд справи у їх відсутності, просить позов задоволити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про місце та час проведення судового засідання був повідомлений вчасно та належним чином, причини неявки суду невідомі.
Вимогами ч. 1 ст. 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частиною 2 зазначеної статті закріплено обов'язок суду та учасників судового процесу керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Отже, завданнями судочинства мають керуватися не лише суд, а й сторони.
Поряд з цим, ч. 1 ст. 44 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно правил ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з»явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи вище викладене, суд ухвалив завершити розгляд справи у відсутності відповідача, за наявними у матеріалах справи доказами.
Оскільки сторони по справі в судове засідання не з'явились то відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд беручи до уваги клопотання позивача, дослідивши позовну заяву, в процесі встановлення обставин справи та перевірки їх доказами, судом встановлено наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини.
Матеріалами справи встановлено, що 23.05.2011 року між сторонами було укладено договір №б/н на підставі якого ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 2000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, який в подальшому збільшено зі сплатою відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
У п.2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг встановлено, що позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.
Відповідно до ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства у встановлений строк.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Відповідно до п.2.1.1.5.6 Умов надання банківських послуг у разі невиконання зобов'язань за договором на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі й простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку.
Згідно п.2.1.1.7.6 вищевказаних Умов при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф.
ОСОБА_3 не виконала взятих на себе кредитних зобов'язань, у зв'язку з чим станом на 25.12.2018 року заборгованість за кредитним договором у нього становить 12267,14 грн., а саме: 2456,75 грн. - заборгованість за кредитом, 789,80 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 7960,25 грн. - заборгованість за пенею, а також штрафні санкції: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 560,34 грн. - штраф (процентна складова).
Відповідно до вимог ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до приписів ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором. Згідно умов вказаного кредитного договору, укладеного між сторонами, позичальник зобов'язаний: сплачувати заборгованість перед банком; сплачувати банку проценти за користування кредитом; сплачувати відповідну комісійну винагороду, та у випадку порушення зобов'язання, сплачувати відповідні штрафні санкції.
Разом з тим, статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).
Відповідно до ч.2 ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Отже, стягнення неустойки обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням до суду, а починається окремо за кожен день, за який вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.
Разом з тим, із розрахунку заборгованості вбачається, що нарахування пені має місце поза межами одного року з дня звернення до суду.
Однак, нормою ч.3 ст.267 ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.
Таким чином, позовна давність, як загальна, так і спеціальна є диспозитивною, а не імперативною в застосуванні.
Отже, виходячи із засад цивільного права, без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов'язана лише з наявністю про це заяви сторони.
Така правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України у справі № 6-25цс15 від 18 березня 2015 року.
Заяв про сплив позовної давності і застосування наслідків її спливу відповідач не звертався і суд за власною ініціативою позбавлений права її застосовування.
Разом з тим, відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст.549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).
За положеннями ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Дана позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 року № 6-2003цс15.
З огляду на вищевказане суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі 500,00 грн. та 560,34 грн. задоволенню не підлягають.
Відповідно до п. 6 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати, а тому згідно вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути в користь позивача понесені ним витрати по оплаті судового збору.
На підставі ст. 525, 526, 546, 610-612, 625, 1048, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 80, 81, ч.2 ст.247, 258, 259, 263-265, 268, 280 ЦПК України, суд -
Позов задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 в користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 банк «Приватбанк» 11206,80 гривень заборгованості за кредитним договором № б/н від 23.05.2011 року та 1921 гривню судових витрат, а всього: 13127 (тринадцять тисяч сто двадцять сім) гривень 80 копійок.
В решті позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Дрогобицький міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Рішення виготовлено в нарадчій кімнаті.
Суддя: О.В. Крамар