Справа № 316/665/17
Провадження № 2/316/8/19
"14" лютого 2019 р. м.Енергодар
Енергодарський міський суд Запорізької області у складі
головуючого судді Бульби О.М.
секретар судового засідання Черкашина О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в загальному позовному провадженні, цивільну справу № 316/665/17 за позовом ОСОБА_1 в інтересах якої на підставі письмової довіреності діє ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4, Комунальне підприємство «Підприємство комунальної власності», про встановлення порядку користування жилим приміщенням,-
15.05.2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач), в особі представника за письмовою довіреністю - ОСОБА_2 (далі - представник позивача), звернулася до Енергодарського міського суду Запорізької області з позовною заявою до ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4, Комунальне підприємство «Підприємство комунальної власності», про встановлення порядку користування жилим приміщенням (а.с.2-4).
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що 29.04.1995 року між нею та ОСОБА_3 був укладений шлюб. За час спільного життя у подружжя народилася донька - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка на теперішній час є повнолітньою. За час спільного життя, а саме, 16 квітня 2003 року ОСОБА_3С та ОСОБА_1 за спільні кошти придбали квартиру АДРЕСА_1 Документи на квартиру були оформлені тільки на ім'я ОСОБА_3 за договором дарування.
Після того, як квартира перейшла у власність, як вона вважала, їх сім'ї, ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зареєстрували своє місце проживання в цій квартирі, та їх місце проживання до теперішнього часу є за вищевказаною адресою квартири.
Спільне життя у подружжя не склалося. 20 червня 2011 року рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області по справі № 2-580 2011 рік за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 шлюб між ними розірвано.
Після розірвання шлюбу вони продовжували мешкати в вищезазначеній квартирі. Ніколи не виникало питання щодо невизнання відповідачем права власності на цю квартиру за позивачем чи оспорювання права проживання в ній, їх донька виросла і в теперішній час виїхала на навчання за межі України та приїжджає на канікули. Відносини ОСОБА_1 з колишнім чоловіком стали погіршуватися, позивач змушена була звертатися до правоохоронних органів за захистом. Вона почала розмови з відповідачем, щодо розподілу або продажу цієї квартири. ОСОБА_3 став стверджувати, що квартира належить тільки йому, а вона не має до неї жодного відношення, оскільки договір купівлі-продажу квартири було оформлено шляхом укладення договору дарування.
В листопаді 2016 року до Енергодарського міського суду Запорізької області звернувся ОСОБА_3 з позовними вимогами до ОСОБА_1, третя особа - Виконавчий комітет Енергодарської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням у зв'язку з відсутністю понад один рік без поважних причин. Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 24 лютого 2017 року позовні вимоги ОСОБА_3 було задоволено.
В січні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Енергодарського міського суду Запорізької області з позовом, в якому просила визнати договір дарування квартири АДРЕСА_2, укладений 16.04.2003 року між ОСОБА_3С та ОСОБА_5 і ОСОБА_6 удаваним, визнати квартиру спільним сумісним майном подружжя та визнання за кожним із подружжя по 1/2 частці спірної квартири.
26 квітня 2017 року рішенням Апеляційного суду Запорізької області рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 24 лютого 2016 року у справі №316/1767/16-ц було скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1, 3-я третя особа: Сектор реєстрації Енергодарської міської ради Запорізької області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, відмовлено.
Оскільки вони не можуть знайти домовленості щодо користування квартирою за взаємною згодою, позивач вважає, що вирішити це питання можливо лише у судовому порядку.
Просила суд встановити порядок користування квартирою № 92 в будинку № 4 по вулиці Воїнів Інтернаціоналістів в місті Енергодар Запорізької області наступним чином:
-ОСОБА_3 визначити в користування ізольовану житлову кімнату площею 11,5 кв.м.;
-ОСОБА_1, ОСОБА_4 визначити в користування ізольовану житлову кімнату розміром 15,7 кв.м.;
-у спільному користуванні залишити коридор розміром 8,2 кв.м., кухню розміром 7,7 кв.м., ванну кімнату розміром 2,6 кв.м., санвузол розміром 1,3 кв.м.
Ухвалою судді Енергодарського міського суду Капустинського М.В. від 17.05.2017 року провадження по справі відкрито та призначено судовий розгляд справи (а.с.14).
У зв'язку з закінченням повноважень судді Капустинського М.В., розпорядженням заступника керівника апарату Енергодарського міського суду Запорізької області № 13-86 від 23.05.2018 року призначено повторний автоматизований розподіл даної справи.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу від 23.05.2018 року справа була розподілена судді Бульбі О.М.
Ухвалою від 25.05.2018 року суддею Бульбою О.М. справу було прийнято до свого провадження та призначено до слухання.
14.08.2018 року представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2, через канцелярію суду надала заяву про зміну підстав позову (а.с.97-100), в якому зазначила на те, що первісно позовні вимоги обґрунтовувались тим, що ОСОБА_1 була членом сім'ї власника, з яким вона не може вирішити питання стосовно користування квартирою. На теперішній час набрало законної сили рішення Енергодарського міського суду від 08 грудня 2017 року за позовом ОСОБА_1, в інтересах якої на підставі довіреності діє ОСОБА_2, до ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання правочину удаваним, застосування до удаваного правочину дарування правил договору купівлі-продажу, визнання права власності на квартиру. Відповідно до вищезазначеного рішення визнано договір дарування квартири АДРЕСА_3, укладений 16 квітня 2003 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 і ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Енергодарського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим номером 2052, удаваним, визнано укладеним 16 квітня 2003 року договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 і ОСОБА_6, визнано об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_3, здійснено поділ квартири АДРЕСА_3 шляхом визнання права спільної часткової власності ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в рівних частках, тобто, по Ѕ частці, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 3 654 грн. Своє право власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_4 ОСОБА_1 зареєструвала в установленому законом порядку. Таким чином, на теперішній час ОСОБА_1 є законним співвласником квартири. Просила суд встановити порядок користування квартирою №92 в будинку №4 по вулиці Воїнів-Інтернаціоналістів в місті Енергодар Запорізької області наступним чином:
- ОСОБА_3 визначити в користування ізольовану житлову кімнату площею 11,7 кв.м.;
- ОСОБА_1, ОСОБА_4 визначити в користування ізольовану житлову кімнату розміром 16,0 кв.м. та лоджію розміром 1,7 кв.м., яка примикає до цієї кімнати;
- у спільному користуванні залишити коридор розміром 8,5 кв.м., кухню розміром 8,0 кв.м., ванну кімнату розміром 2,6 кв. м., вбиральню розміром 1,3 кв.м.
Ухвалою суду від 24.09.2018 року суд прийняв до розгляду заяву про зміну підстав позову ОСОБА_1 в інтересах якої на підставі письмової довіреності діє ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_8, Комунальне підприємство «Підприємство комунальної власності», про встановлення порядку користування жилим приміщенням (а.с.108).
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилась, надала заяву, в якій просить розглянути справу за її відсутністю, позовні вимоги підтримує в у повному обсязі (а.с.19).
Відповідач - ОСОБА_3, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання повторно не з'явився.
Копія ухвали суду від 24.09.2018 року разом з заявою про зміну підстав позову надсилалась на поштову адресу зареєстрованого місця проживання/перебування відповідача відповідно до інформаційної довідки з Сектора реєстрації Енергодарської міської ради рекомендованою кореспонденцією через відділення «Укрпошти», однак повернулися до суду не будучи врученими.
Враховуючи, приписи ст.ст.128, 280 ЦПК України, відповідач повідомлений про час та місце слухання справи належним чином, суд, з урахуванням думки сторони позивача, яка не заперечувала щодо розгляду справи в порядку заочного провадження, суд ухвалив провести розгляд справи у порядку заочного провадження за відсутності відповідача на підставі наявних доказів.
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4 у судове засідання повторно не з'явилась, про час і місце розгляду справи неодноразово повідомлялась належним чином.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути в тому числі визнання права (ст.16 ЦК України).
У відповідності до ст.ст. 13, 82 ЦПК України, суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог, і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підтверджуються сукупністю досліджених доказів та підлягають задоволенню з наступних підстав.
16 квітня 2003 року ОСОБА_3С отримав в дар квартиру АДРЕСА_5 (а.с.5).
19.12.2017 року час набрало законної сили рішення Енергодарського міського суду від 08 грудня 2017 року за позовом ОСОБА_1, в інтересах якої на підставі довіреності діє ОСОБА_2, до ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання правочину удаваним, застосування до удаваного правочину дарування правил договору купівлі-продажу, визнання права власності на квартиру. Відповідно до вищезазначеного рішення визнано договір дарування квартири АДРЕСА_3, укладений 16 квітня 2003 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 і ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Енергодарського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим номером 2052, удаваним, визнано укладеним 16 квітня 2003 року договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4 між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 і ОСОБА_6, визнано об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_3, здійснено поділ квартири АДРЕСА_3 шляхом визнання права спільної часткової власності ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в рівних частках, тобто, по 1/2 частці, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 3 654 грн.(а.с.101-104)
Своє право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_1 зареєструвала в установленому законом порядку, що доводиться Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.105).
Загальна площа квартири складає 49,8 кв.м. Квартира складається з житловой площі розміром 21,7 кв.м., а саме: 2-х жилих кімнат розміром 11,7 кв.м. та 16,0 кв.м., а також нежитлової площі: коридору розміром 8,5 кв.м., кухні розміром 8,0 кв.м., ванної кімнати розміром 2,6 кв.м., вбиральні розміром 1,3 кв.м, що підтверджується технічним паспортом на квартиру (а.с.6).
Користувачами квартири є: ОСОБА_3, ОСОБА_1; ОСОБА_4, 1995р.н.
Власниками квартири є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в рівних частках.
Кожна людина має право на житло і дане право гарантується Конституцією України. Зокрема, стаття 47 Основного Закону говорить про те, що кожен має право на житло.
Відповідно до ст.41 Конституції України, ст.321 ЦК України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Частиною 1 ст.383 ЦК України передбачено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Згідно з ч.1 ст.356, ч.1-3 ст.358 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності
Домовленості про порядок володіння та користування квартирою сторонами не досягнуто.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 03.04.2013 року №6-12 цс 13, ст.358 ЦУ України регулює саме порядок здійснення права часткової власності, тобто порядок користування спільною частковою власністю без її поділу в натурі, наслідком якого є припинення права спільної часткової власності. Зокрема, при встановленні порядку користування будинком кожному із співвласників передається в користування конкретна частина будинку, виходячи з його частки в праві спільної власності на будинок. Разом з тим, виділені у користування приміщення можуть бути неізольовані і не завжди точно відповідати належним співвласникам часткам, оскільки встановлення порядку користування майном не припиняє право спільної часткової власності на це майно. Встановлення співвласниками порядку користування будинком з виділенням конкретних приміщень в натурі, не припиняє право спільної часткової власності, оскільки такі частини не перетворюються в об'єкт самостійної власності кожного з них.
Оскільки спірні правовідносини не стосуються розподілу майна для припинення права спільної часткової власності і такий правовий режим зберігається, суд виділяє в користування сторонам спору частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв'язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників.
Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року №6-1500цс15.
Відповідно до положень статей 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Цими правами власник розпоряджається на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
З урахуванням статей 358, 391 ЦК України, суд дійшов до висновку, що встановлення порядку користування квартирою не порушує права іншого співвласника квартири та є ефективним способом захисту порушеного права власника у володінні та користуванні належним йому майном.
Відповідно до ч.3 ст.9 Житлового кодексу України ніхто не може бути виселений із займаного житлового приміщення або обмежений у праві користування ним інакше, як з підстав, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських інтересів.
Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає таке основне право особи, як недоторканість житла, яке охоплює насамперед право безперешкодного доступу та перебування в ньому, а також право не бути виселеним.
Згідно до статті 150 Житлового кодексу України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Відповідно до п. 14 постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.1995 року «Про судову практику по справам про захист прав приватної власності» № 20 «… квартира, яка є спільною сумісною або спільною частковою власністю, на вимогу учасника цієї власності підлягає розподілу в натурі, коли можливо виділити сторонами ізольовані житлові і інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири, або які можна перепланувати в такі квартири.
В іншому випадку може бути визначений порядок користування згідно з законодавством України.».
Ізольовані кімнати в квартирі відповідають вимогам Житлового кодексу України.
З огляду на викладене, вбачається, що факти, викладені позивачем у заяві про зміну підстав позову в обґрунтування позовних вимог знайшли своє підтвердження письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, є достовірними та обґрунтованими, сумніву у суду не викликають, а тому, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 в інтересах якої на підставі письмової довіреності діє ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4, Комунальне підприємство «Підприємство комунальної власності», про встановлення порядку користування жилим приміщенням - задовольнити.
Встановити порядок користування квартирою №92 в будинку №4 по вулиці Воїнів-Інтернаціоналістів в місті Енергодар Запорізької області наступним чином:
- ОСОБА_3 визначити в користування ізольовану житлову кімнату площею 11,7 кв.м.;
- ОСОБА_1, ОСОБА_4 визначити в користування ізольовану житлову кімнату розміром 16,0 кв.м. та лоджію розміром 1,7 кв.м., яка примикає до цієї кімнати;
- у спільному користуванні залишити коридор розміром 8,5 кв.м., кухню розміром 8,0 кв.м., ванну кімнату розміром 2,6 кв. м., вбиральню розміром 1,3 кв.м.
Повний текст рішення складено 20.02.2019 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду (з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України в редакції від 15.12.2017 р. із змінами).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: О. М. Бульба