21.02.2019
ЄУН 331/760/19
Провадження № 1-кс/331/1058/2019
21 лютого 2019 року місто Запоріжжя
Слідчий суддя Жовтневого районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , за участю слідчого ОСОБА_3 , власника майна ОСОБА_4 , розглянувши клопотання слідчого в ОВС 1-го відділення СВ УСБУ в Запорізькій області ОСОБА_3 , погодженого прокурором відділу прокуратури Запорізької області ОСОБА_5 про арешт майна по кримінальному провадженню № 22019080000000012, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 лютого 2019 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 258 КК України,
Слідчий в ОВС 1-го відділення СВ УСБ України в Запорізькій області ОСОБА_3 за погодженням з прокурором відділу прокуратури Запорізької області ОСОБА_5 , звернувся до слідчого судді з клопотанням, про арешт майна по кримінальному провадженню за № 22019080000000012 від 16.02.2019 року.
В обґрунтування клопотання зазначено, що у невстановлений період часу, але не пізніше 14.02.2019 на території міста Запоріжжя та Запорізького району громадяни України ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , на тлі скасування 11.10.2018 Священним синодом Константинопольського патріархату рішення щодо підпорядкування Київської митрополії Московському патріархату та створення 15.12.2018 на території України помісної православної церкви, що закріплено 05.01.2019, внаслідок надання патріархом Константинопольським Варфоломієм томосу щодо автокефалії Православної церкви України, вступили між собою у змову вчинити підпал на території міста Запоріжжя релігійної споруди Української Православної Церкви Московського Патріархату, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту і міжнародного ускладнення.
Близько 03 години ранку 16.02.2019 ОСОБА_6 разом з ОСОБА_7 , діючи під загальним керівництвом ОСОБА_8 , прибули до місця знаходження храму «Апостола Іоанна Богослова» Української Православної Церкви Московського Патріархату за адресою: місто Запоріжжя, вулиця Товариська 76, де з використанням паливно-мастильних матеріалів здійснили підпал будівлі релігійної споруди.
Після цього, 16.02.2019 близько 5 години ранку ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , були затримані співробітниками УСБУ в Запорізькій області та їх протиправна діяльність була припинена.
В подальшому, під час досудового розслідування встановлено, що вказані особи діяли на замовлення та за грошову винагороду в сумі 30 000 грн. невстановлених під час досудового розслідування представників терористичної організації «ДНР», які у випадку вдалого виконання вказаного злочину мали би бути надані ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 . Разом з тим, 15.02.2019 о 12 год. 07 хв. в якості авансу для вчинення вказаного злочину ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , невстановленими особами - представниками терористичної організації «ДНР», було перераховано 2000 грн. на банківську картку громадянина України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що належить йому на праві власності.
У зв'язку з цим, відповідно до встановлених під час досудового розслідування обставин, приймаючи до уваги те, що під час розслідування вказаного провадження було здобуто відомості, які свідчать про можливу причетність до вчинення вказаного злочину також і громадянина України ОСОБА_4 , що в даній ситуації, у зв'язку із затриманням виконавців злочину ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 є невідкладним випадком, який пов'язаний із врятуванням майна та безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні вказаного злочину, слідчий у відповідності до ст. 233 КПК України до постановлення слідчим суддею ухвали про проведення обшуку, увійшов до житла ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , де провів відповідний обшук.
Під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 було добровільно видано:
- золоту картку «Універсальна» Приватбанк №4149629394971865 Visa Gold, дійсна до 10/21, на яку було здійснено зарахування коштів в сумі 2000 грн., для подальшої передачі їх ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 ;
- мобільний телефон «Huawei» imei1 - НОМЕР_1 ; Imei2 - НОМЕР_2 , з двома сім-картами Водафон - НОМЕР_3 , та ПрАТ «Київстар» - НОМЕР_4 , на якому зафіксовано контактні номери телефону ОСОБА_8 та в програмі «Приват24» по картці ОСОБА_9 НОМЕР_5 зафіксовано транзакцію - перерахування з картки Приватбанк через додаток «Приват24», відправником якої являється ОСОБА_10 . Коментар до платежу - ОСОБА_4 . Платіж в сумі 2000 грн. 15.02.2019 о 12:07.
На підставі викладеного слідчий просить слідчого суддю накласти арешт на майно, яке було вилучено в ході проведення обшуку.
В судовому засіданні слідчий ОСОБА_3 клопотання підтримав, просив його задовольнити в повному обсязі.
ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що банківська картка є кредитною з кредитним лімітом на суму 23000 гривень, яку він використовує для власних потреб, невиплачений кредит по ній складає близько 10000 гривень. Проти накладення арешту на кредитну картку не заперечував, в частині накладення арешту на мобільний телефон просив суд відмовити в задоволенні клопотання, посилаючись на те, що в даному телефоні містяться контакти, які необхідні йому для роботи та особистого спілкування.
Слідчий суддя, вивчивши доводи клопотання та долучені до нього копії документів, заслухавши пояснення слідчого ОСОБА_3 , власника майна ОСОБА_4 , дійшов наступного висновку.
Матеріалами справи встановлено, що слідчим відділом УСБУ в Запорізькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22019080000000012, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 лютого 2019 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 258 КК України.
16.02.2019 року, під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 було добровільно видано: золоту картку «Універсальна» Приватбанк №4149629394971865 Visa Gold, дійсна до 10/21, на яку було здійснено зарахування коштів в сумі 2000 грн., для подальшої передачі їх ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 ; мобільний телефон «Huawei» imei1 - НОМЕР_1 ; Imei2 - НОМЕР_2 , з двома сім-картами Водафон - НОМЕР_3 , та ПрАТ «Київстар» - НОМЕР_4 , на якому зафіксовано контактні номери телефону ОСОБА_8 та в програмі «Приват24» по картці ОСОБА_9 НОМЕР_5 зафіксовано транзакцію - перерахування з картки Приватбанк через додаток «Приват24», відправником якої являється ОСОБА_10 . Коментар до платежу - ОСОБА_4 . Платіж в сумі 2000 грн. 15.02.2019 о 12:07.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Зі змісту п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України слідує, що у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено підстави і мету, відповідно до положень статті 170 цього Кодексу, та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої ст. 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Обов'язок доведення необхідності застосування цього засобу забезпечення та цілі накладення арешту на майно перед слідчим суддею покладено на прокурора, слідчого.
Разом з тим, зміст відповідного клопотання слідчого не містить будь-якого об'єктивного обґрунтування наявності ризиків, встановлених ч.1 ст. 170 КПК України.
Так, слідчий посилається на ті обставини, що правовою підставою для накладення арешту на майно, є підстави вважати, що вилучене майно має вагоме значення для досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні та відповідно до критеріїв ст. 84 та ст. 100 КПК України можуть бути використані як доказ протиправної діяльності ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та інших невстановлених осіб. При цьому, в порушення вимог ч. ч. 1, 2 ст. 170 КПК України, чітко не зазначені підстави та мета накладення арешту на майно, не доведенні наявність ризиків, що зазначене майно може бути не збережене як речовий доказ, що в межах кримінального провадження має місце спеціальна конфіскація, конфіскація майна як вид додаткового покарання чи відшкодування матеріальних збитків, завданих злочином.
Так, в клопотанні слідчий не обґрунтував і не надав підтверджуючих доказів того, яким чином він дійшов висновку, що вилучені під час обшуку банківська картка та мобільний телефон, які належать ОСОБА_4 мають доказове значення по даному кримінальному провадженню, є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, як це визначено ст. 98 КПК України. Слідчий суддя виходить з того, що самі по собі банківська картка та мобільний телефон не можуть бути доказами, які підтверджують рух грошових коштів на банківському рахунку або джерелом їх надходження. Судове ж рішення не може ґрунтуватися на сумнівах, у цьому випадку усі сумніви мають трактуватись на користь власника майна.
Крім того, по даному кримінальному провадженню ОСОБА_4 не є підозрюваним або обвинуваченим та не є тією особою, яка в силу Закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваних або обвинувачених.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, яка його подала, не доведе необхідність арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої ст. 170 цього Кодексу.
Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя вважає, що слідчим у судовому засіданні не доведена необхідність накладення арешту на речі, які були вилучені у ОСОБА_4 під час обшуку 16.02.2019 року, а також не доведена наявність хоча б одного з ризиків, передбачених ч. 1 ст. 170 цього Кодексу, тому, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні клопотання слідчого за недоведеністю, яка, при викладених у клопотанні обставинах, явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими Законом і завданням даного кримінального провадження.
Також, у зв'язку з відмовою в задоволенні клопотання про арешт майна, тимчасово вилучене майно підлягає поверненню особі, у якої воно було вилучено, відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 169, ч. 3 ст. 173 КПК України.
Керуючись ст. ст. 167, 170-173, 376 КПК України, слідчий суддя,
У задоволенні клопотання слідчого в ОВС 1-го відділення СВ УСБУ в Запорізькій області ОСОБА_3 , погодженого прокурором відділу прокуратури Запорізької області ОСОБА_5 про арешт майна по кримінальному провадженню № 22019080000000012, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 лютого 2019 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 258 КК України - відмовити.
Майно, вилучене 16.02.2019 року під час обшуку квартири ОСОБА_4 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: золоту картку «Універсальна» Приватбанк № НОМЕР_6 ОСОБА_11 , дійсна до 10/21; мобільний телефон «Huawei» imei1 - НОМЕР_1 ; Imei2 - НОМЕР_2 , з двома сім-картами Водафон - НОМЕР_3 , та ПрАТ «Київстар» - НОМЕР_4 - негайно повернути особі, у якої вищевказане майно було вилучено.
Контроль за виконанням даної ухвали покласти на слідчого СВ УСБУ в Запорізькій області ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1