Іменем України
21 лютого 2019 року
м. Київ
справа №810/2293/16
адміністративне провадження №К/9901/31238/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.09.2016 (суддя - Панова Г.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2017 (судді - Мамчур Я.С., Желтобоюх І.Л., Файдюк В.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мульті Грейн Компані" (далі - ТОВ "Мульті Грейн Компані") до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ТОВ "Мульті Грейн Компані" звернулося до суду з адміністративним позовом, з урахуванням уточнених позовних вимог, до ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.07.2016 № 0006541201, яким до товариства застосовані штрафні санкції у сумі 66'062,30 грн за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що 17.08.2015 між товариством та контролюючим органом було укладено договір про визнання електронних документів № 170820151. Згодом контролюючий орган листом від 29.03.2016 № 2714 повідомив товариство про розірвання договору 05.01.2016 у зв'язку з відсутністю платника за податковою адресою та про відмову в прийнятті податкової звітності. Рішення про розірвання в односторонньому порядку договору було прийнято на підставі встановленого оперативним управлінням Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області факту відсутності товариства за реєстраційною адресою, про що складена довідка від 30.12.2015 № 1376 за формою 2. Однак зафіксовані контролюючим органом обставини є помилковими, оскільки товариство перебуває за місцем реєстрації, що підтверджено укладеним договором оренди приміщення та направленням контролюючим органом на дану адресу листа про розірвання договору. Отже, договір про визнання електронних документів є чинним, а відмова у реєстрації податкових накладних протиправною, що призвела до штучного створення обставин, як підстави для застосування штрафних санкцій.
Київський окружний адміністративний суд постановою від 14.09.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2017, адміністративний позов задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 05.07.2016 № 0006541201.
Суди встановили, що оперативним управлінням Білоцерківської ОДПІ 30.12.2015 на виконання вимог запиту управління оподаткування юридичних осіб від 30.12.2015 № 757/10-02-15-01 здійснили вихід за податковою адресою позивача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та в базах даних органів ДФС України (АІС "Облік платників податків", ІС "Податковий блок") - Київська область, м. Біла Церква, вул. Олеся Гончара, буд. 1/42. оф. 504.
Під час виходу за податковою адресою позивача працівниками контролюючого органу встановили відсутність позивача за адресою реєстрації. У ході опитування охоронця офісного приміщення за вказаною адресою, останній повідомив, що ТОВ "Мульті Грейн Компані" йому не відоме, а також підтвердив факт відсутності товариства за вказаною адресою, однак від надання письмових пояснень відмовився. За результатами проведеного заходу працівниками ОУ Білоцерківської ОДПІ було складено довідку від 30.12.2015 №1376 за формою 2 щодо невстановлення позивача за місцезнаходженням.
04.01.2016 ОДПІ прийняла рішення № 24/15-02-15- 01/32541178/24 про доцільність направлення державному реєстратору повідомлення про відсутність ТОВ "Мульті Грейн Компані" за місцезнаходженням, на виконання якого на адресу державного реєстратора було сформовано та направлено повідомлення за формою № 18-ОПП від 04.01.2016 № 24/10-02-11-01 про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням.
05.01.2016 на підставі пункту 4 розділу 6 Договору про визнання електронних документів та факту відсутності товариства за реєстраційною адресою ОДПІ в односторонньому порядку розірвала договір про визнання електронних документів № 170820151 з позивачем та листом від 29.03.2016 № 2714 повідомлено останнього про цей факт.
На рішення про розірвання договору позивач на адресу відповідача направив ряд скарг, а також 08.04.2016 подано до канцелярії ОДПІ новий договір про визнання електронних документів, який станом на 21.04.2016 не був розглянутий.
У зазначених скаргах позивач вказував, що при спробі зареєструвати податкові накладні від 04.04.2016 № 1, від 05.04.2016 № 2, від 06.04.2016 № 3, від 08.04.2016 № 5 в Єдиному Державному реєстрі податкових накладних він отримував квитанцію № 1, в якій зазначено: "документ не прийнято; можливо розірвано Договір про визнання електронних документів".
Суди також встановили, що позивач 14.04.2016, 18.04.2016, 19.04.2016 направив до контролюючого органу нові договори про визнання електронних документів. Проте, вказані договори прийняті не були з тих підстав, що діє договір про визнання електронних документів від 17.08.2015 № 170820151.
Податкове повідомлення-рішення, з приводу правомірності кого виник спір, було прийнято на підставі акту від 17.06.2016 №745/10-02-12-01/32541178 про результати камеральної перевірки даних задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість товариства за квітень 2016 року. Згідно з висновком цього акту товариства порушило граничні терміни реєстрації податкових накладних, передбачені пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 02.10.2010 №2755-VI (у редакції, чинній на момент спірних правовідносин), а саме податкових накладних від 04.04.2016 № 1, від 05.04.2016 № 2, від 06.04.2016 № 3, від 08.04.2016 № 5, які були зареєстровані лише 25.04.2016.
Також суди встановили, що податкові від 04.04.2016 № 1, від 05.04.2016 № 2, від 06.04.2016 № 3, від 08.04.2016 № 5 були зареєстровані саме у той день, коли відповідач підписав новий договір про визнання електронних документів.
Суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що в односторонньому порядку розірвати договір про визнання електронних документів контролюючі органи можуть виключно з підстав, які передбачені Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, що затверджена наказом Державної податкової адміністрації від 10.04.2008 № 233. До таких підстав належать: неподання платником ПДВ нового посиленого сертифіката відкритого ключа замість скасованих або зміна платником ПДВ місця реєстрації. Контролюючий орган не надав доказів про зміну платником податкової адреси в ЄДР, що за відсутності інших підстав для розірвання договору, обумовлює неправомірність його дії щодо одностороннього розірвання договору про визнання електронних документів. Відповідно відмова у прийнятті контролюючим органом податкових накладних в електронній формі є протиправною, що виключає підстави для застосування до товариства штрафних санкцій за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних.
ОДПІ подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, скаржник посилається на обставини неодноразової зміни товариством місця реєстрації та правомірність своїх дій щодо розірвання договору про визнання електронних документів. Тому, на думку скаржника, податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 20.06.2017 № К/800/16905/17 відкрив касаційне провадження у цій справі.
Позивач не реалізував процесуальне право щодо подання заперечень проти касаційної скарги.
Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2106 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.
Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.
Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.
Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства України викладено в новій редакції.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 28.01.2019 визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 29.01.2019.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з підпунктом 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.
Норми статті 201 ПК України регулюють відносини, пов'язані з оформленням і легітимацією податкової накладної. У цій нормі містяться обов'язкові правила щодо форми та порядку заповнення податкових накладних, недотримання яких тягне визнання податкової накладної недійсною; визначено правову природу цього документа, підстави, порядок, умови його складання і надання; встановлено права й обов'язки учасників податкових відносини, пов'язані із складанням, наданням та реєстрацією податкової накладної; передбачено наслідки недотримання обов'язкових вимог щодо форми, змісту та інших дій зі складання, надання та реєстрації податкових накладних.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом
Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня (абзац 3 пункту 201.10 статті 201 ПК України).
Статтею 14 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" передбачено, що електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб'єктів електронного документообігу.
Порядок подання платником податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку визначений у розділі ІІІ Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 № 233. У додатку 1 до цієї Інструкції міститься примірний договір про визнання електронних документів, який укладається платником та контролюючим органом для врегулювання правовідносин з приводу визнання податкової звітності платника в електронному вигляді.
У пункті 4 розділу 6 договору від 17.08.2015 № 170820151 зазначено, що орган ДФС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або у разі зміни платником місця реєстрації.
Пунктом 45.2 статті 45 ПК України передбачено, що податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" від 15.05.2003 № 755-VI місцезнаходженням юридичної особи визначено адресу органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
Положеннями частини 1 статті 7 зазначеного Закону визначено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Відповідно до статті 9 цього Закону в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи.
Якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах (стаття 10 Закону № 755-VI).
Відтак, суди правильно зазначили, що доказом зміни юридичною особою місцезнаходження є дані з ЄДР.
Розглядаючи справу суди попередніх інстанцій встановили, згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 05.01.2016, 12.01.2016, 29.03.2016 місцезнаходженням позивача було: 09100, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Олеся Гончара, будинок 1/42, офіс 504. При цьому у графі "Дані про підтвердження відомостей про юридичну особу" у вказаних витягах містився запис "підтверджено". А контролюючий орган, посилаючись на зміну платником місця реєстрації, не підтвердив ці обставини.
Наведене спростовує доводи ОДПІ, викладені у касаційній скарзі.
Отже, встановивши, що станом на граничний строк реєстрації податкових накладних позивач знаходився за місцем реєстрації згідно з даними з ЄДР, ним вживалися заходи щодо своєчасної реєстрації податкових накладних, а ОДПІ не підтвердила належними та допустимими докази, які підтверджують факт зміни товариством місця реєстрації, як підстави для розірвання договору про визнання електронних документів в односторонньому порядку, внаслідок чого позивач не зміг зареєструвати накладні у встановлений законом строк, тобто, порушення сталося з вини податкового органа, суди дійшли правильного висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 05.07.2016 № 0006541201.
Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 349, статті 350, частинами 1, 5 статті 355, статтями 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.09.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2017 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Л.І. Бившева
Т.М. Шипуліна
В.В. Хохуляк ,
Судді Верховного Суду