Іменем України
20 лютого 2019 року
Київ
справа №524/9104/16-а
провадження №К/9901/20623/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,
розглянув у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 524/9104/16-а
за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції у м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Дуканіча Ігоря Вікторовича, за участю третьої особи - Управління патрульної поліції у м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, провадження в якій відкрито,
за касаційною скаргою Управління патрульної поліції у м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області, прийняту 15 лютого 2017 року у складі головуючого судді - Кривич Ж.О., та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду, постановлену 27 березня 2017 року у складі колегії суддів: головуючого судді - Шевцової Н.В., суддів: Мінаєвої О.М., Макаренко Я.М.,
І. Суть спору:
1. У листопаді 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до інспектора роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції у м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Дуканіча Ігоря Вікторовича, за участю третьої особи - Управління патрульної поліції у м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції, у якому просив:
1.1. постанову серії АР № 811764, складену 14 листопада 2016 року інспектором 3-ої роти Управління патрульної поліції у м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Дуканічем І.В. про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП та накладення штрафу в сумі 255 гривень, скасувати і справу провадженням закрити.
2. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що постановою серії АР № 811764 від 14 листопада 2016 року накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень за порушення п. 18.4 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України).
2.1. Постанову вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки ПДР України він не порушував, під'їхавши до пішохідного переходу зменшив швидкість і продовжив рух тільки після того як впевнився, що на пішохідному переході немає пішоходів.
3. Відповідач позов не визнав. Заперечуючи проти позову зазначив, що позивач наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, перед яким зупинився автомобіль, не зменшив швидкість, не зупинився, не надав перевагу пішоходу чим порушив п. 18.4 ПДР України.
3.1. Вважає, що ним було прийнято правомірне рішення про накладення на позивача адміністративного стягнення за частиною першою статті 122 КУпАП. Позивачу були роз'яснені права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, строки та порядок сплати адміністративного штрафу.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. 14 листопада 2016 року інспектором роти № 3 Управління патрульної поліції у м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Дуканічем І.В. було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії АР № 811764 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255, 00 гривень.
4.1. З постанови вбачається, що водій ОСОБА_1 14 листопада 2016 року приблизно о 18 год. 31 хв., керуючи транспортним засобом КІА ОРТІМА, номерний знак НОМЕР_1, у м. Кременчуці на проспекті Свободи біля будинку 138, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, перед яким зупинився автомобіль, не зменшив швидкість, не зупинився, не надав перевагу пішоходу, чим порушив п. 18.4 ПДР України.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
5. Автозаводський районний суд м. Кременчука постановою від 15 лютого 2017 року, яку залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2017 року, позов задовольнив.
5.1. постанову інспектора роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції в м. Кременчук Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Дуканіча Ігоря Вікторовича, серії АР № 811764 від 14 листопада 2016 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП скасував.
6. Суд першої інстанції, з позицією якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того що відповідачами не доведено законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови та не доведено наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП, у зв'язку з чим позов є обґрунтованим та таким що підлягає задоволенню.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
7. Представник третьої особи подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.
8. Як і під час судового розгляду в судах першої й апеляційної інстанцій, у касаційній скарзі представник третьої особи наполягає на тому, що позивачем дійсно було вчинено адміністративне правопорушення та справу відносно нього було розглянуто поліцейським з дотриманням вимог чинного законодавства.
9. У скарзі представник третьої особи просить рішення судів першої й апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
10. Позивач відзив на касаційну скаргу не подав.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
11. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
12. Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
13. На підставі частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
14. Згідно п. 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
15. Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
16. Відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
17. За п. 1.3. Правил дорожнього руху України затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9).
18. Відповідно до п. 18.4 ПДР України якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.
19. Частиною першою статті 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги в русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
20. Згідно з п.1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
21. Стаття 69 КАС України (в редакції чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
22. Стаття 72 КАС України (в чинній редакції) передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
23. Згідно з частиною другою статті 77 КАС України (в чинній редакції) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
24. Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
25. Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
26. Законом України від 14 липня 2015 року №596-УІІ «Про внесення змін де деякий законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» статтю 258 КУпАП було доповнено новою частиною, якою розширено перелік випадків, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення.
27. Так, відповідно до частини другої статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
28. Водночас, за приписами частини четвертої статті 258 КУпАП, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.
29. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
30. Згідно зі статтею 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, зокрема і передбачених частиною першою, другою і третьою статті 122, статтями 124-1 - 126.
31. Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року, № 1408/27853 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
32. Частиною першою статті 341 КАС України обумовлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
33. Приписами підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України обумовлено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
VI. Позиція Верховного Суду
34. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого.
35. Судами попередніх інстанцій встановлено і ці обставини підтверджуються матеріалами справи, що ОСОБА_1 не погоджувався з допущеним правопорушенням і адміністративним стягненням.
36. Так, позивач зазначав про те, що він під'їхавши до пішохідного переходу зменшив швидкість і продовжив рух тільки після того як впевнився, що на пішохідному переході немає пішоходів.
37. В свою чергу, будь - яких належних доказів, які б свідчили про порушення позивачем правил дорожнього руху України відповідачем та третьою особою судам не надано, в матеріалах справи як доказ наявна лише постанова яка є предметом оскарження.
38. За такого правового регулювання та обставин справи суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позову.
39. Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
40. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
VII. Судові витрати
41. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Управління патрульної поліції у м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення.
2. Постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15 лютого 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2017 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. І. Смокович
Судді О. В. Білоус
Т. Г. Стрелець