Іменем України
20 лютого 2019 року
м.Київ
справа №814/907/16
адміністративне провадження №К/9901/4721/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача: - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року (судді: Коваль М.П., Домусчі С.Д., Кравець О.О.) у справі №814/907/16 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції у Миколаївській області, Атестаційної комісії №1 Головного управління Національної поліції у Миколаївській області, третя особа: Національна поліція України, про визнання протиправним та скасування рішення і наказу, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Миколаївській області (далі - ГУ НП у Миколаївській області), Атестаційної комісії № 1 Головного управління Національної поліції у Миколаївській області (далі -АК №1 ГУ НП Миколаївській області), в якому, з урахуванням уточненої позовної зави, просила:
- визнати протиправними дії ГУ НП у Миколаївській області щодо включення її до списків поліцейських, які підлягають атестуванню, та проведення атестації на підставі наказу відповідача від 01.02.2016 року № 52;
- визнати протиправним та скасувати рішення (висновок) АК №1 ГУ НП Миколаївській області від 02.03.2016 про невідповідність ОСОБА_2 займаній посаді та необхідність звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність;
- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП в Миколаївській області від 24.03.2016 № 53 о/с в частині звільнення ОСОБА_2 зі служби в поліції;
- поновити її на посаді слідчого Доманівського відділення поліції Врадіївського відділу поліції ГУ НП в Миколаївській області та стягнути з відповідача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2016 року до участі у справі як третю особу було залучено Національну поліцію України.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2016 року позов було задоволено частково: скасовано рішення (висновок) АК №1 ГУ НП Миколаївській області від 02.03.2016, що міститься в протоколі засідання комісії ОП № 15.00004256.0022648 та атестаційному листі; визнано протиправним та скасовано наказ ГУ НП в Миколаївській області від 24.03.2016 № 53 о/с в частині звільнення ОСОБА_2 зі служби в поліції та поновлено її на посаді слідчого Доманівського відділення поліції Врадіївського відділу поліції ГУ НП в Миколаївській області з 25.03.2016; стягнуто з відповідача на користь позивача грошову компенсацію за час вимушеного прогулу в розмірі 30621,25 грн. без відрахування податків та зборів та без урахування стягнення середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць. Допущено постанову до негайного виконання в частині поновлення позивача на раніше займаній посаді стягнення з ГУ НП в Миколаївській області на користь ОСОБА_2 середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 5965,31 грн. без відрахування податків та зборів. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2017 року скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нову, якою позовні вимоги про визнання дій ГУ НП в Миколаївській області щодо включення позивача до списків поліцейських, які підлягають атестуванню та проведення атестації позивача на підставі наказу №52 від 01.02.2016 року «Про організацію проведення атестування особового складу» протиправними, визнання протиправним та скасування рішення (висновку) щодо АК №1 ГУ НП в Миколаївській області від 02.03.2016 про невідповідність ОСОБА_2 займаній посаді та необхідність звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність - залишено без розгляду. В решті позовні вимоги задоволено: визнано протиправним та скасовано наказ відповідача від 24.03.2016 № 53 о/с «По особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_2 зі служби в поліції, поновлено позивача на раніше займаній посаді та стягнено з ГУ НП в Миколаївській області на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 96525 гривень.
В подальшому, відповідач звернувся до Одеського апеляційного адміністративного суду із заявою про роз'яснення постанови від 14 липня 2017 року, в якій просив вказати чи включає присуджена на користь позивача сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу суму середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць або ж підлягає виконанню без фактично виплаченої суми.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року в задоволенні заяви про роз'яснення відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні заяви, суд виходив з того, що заявником не наведено, у
чому полягає незрозумілість рішення та/або які припускаються варіанти тлумачення резолютивної частини такого рішення. При цьому, зазначив, що в мотивувальній частині постанови чітко визначено: загальну суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, період такого прогулу, а також, що входить до суми стягнення за час вимушеного прогулу.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду апеляційної інстанції, заявник подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати дану ухвалу як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права та направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про роз'яснення постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2017 року.
Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.
Перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав до задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в редакції, яка діяла на час ухвалення оскаржуваного судового рішення, якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або державного виконавця ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.
В ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.
Підставою для роз'яснення судового рішення як засобу усунення недоліків ухваленого судового акта є його неясність, невизначеність. Фактично роз'ясненням рішення є зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового акта, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше.
Ясність судового рішення полягає у логічному, чіткому, переконливому і зрозумілому викладенні змісту рішення. Недотримання цих вимог може ускладнити або взагалі унеможливити виконання рішення суду. Вимога логічності, зокрема, передбачає, що текст рішення має відображати причинно-наслідкові зв'язки у межах речення чи всього документу. Зокрема, мотивувальна частина рішення має відповідати його резолютивній частині.
За загальними нормами права, роз'яснення судом ухваленого ним рішення здійснюється насамперед з метою усунення такого недоліку, як незрозумілість судового рішення (наприклад, можливість неоднакового тлумачення висновків суду), що перешкоджає його належному виконанню. Зрозумілість рішення полягає в тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення.
У заяві про роз'яснення рішення зазначається, що саме у рішенні є незрозумілим, в чому полягає неясність рішення, які припускаються варіанти тлумачення рішення, як це впливає на його виконання. Роз'яснення інших частин рішення (крім резолютивної) не має правового значення, оскільки вони не мають обов'язкового характеру.
Колегія суддів враховує, що судом апеляційної інстанції постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2016 року скасовано повністю, в тому числі і в частині присудження на користь позивача суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць, а тому виконанню підлягає виключно постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2017 року.
В свою чергу, резолютивна частина постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2017 року є чіткою за змістом і зрозумілою, як для осіб, стосовно яких вона постановлена, так і для осіб, які будуть здійснювати її виконання, оскільки не містить жодних положень, стосовно яких можуть виникнути суперечності щодо його розуміння, - відтак, висновок суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для роз'яснення згаданого судового рішення є цілком обґрунтованим.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС України (в редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За таких обставин колегія суддів доходить висновку про те, що рішення суду апеляційної інстанції є законним і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив питання у відповідності з нормами процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, - що не спростовують доводи касаційної скарги.
Керуючись статтями 3, 345, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд
Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області залишити без задоволення, а ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.
Суддя-доповідач: І.Л. Желтобрюх
Судді: О.В. Білоус
Т.Г. Стрелець