Іменем України
20 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 462/5636/16-а
провадження № К/9901/18993/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Анцупової Т. О.,
суддів: Берназюка Я. О., Кравчука В. М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 462/5636/16-а
за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова про нарахування та виплату пенсії;
за касаційною скаргою Залізничного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова на постанову Залізничного районного суду м. Львова (суддя Ліуш А. І.) від 05 грудня 2016 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Онишкевича Т. В., Клюби В. В., Іщук Л. П.) від 22 березня 2017 року, встановив:
І. РУХ СПРАВИ
1. У жовтні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова (правонаступник Залізничне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Львова), в якому просила:
1.1. Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій станом на день призначення пенсії, як це передбачено п. 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
1.2. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова зарахувати ОСОБА_2 до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, передбаченої п. «е» - «ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII), про що прийняти відповідне рішення, періоди роботи:
- з 01 серпня 1977 року по 30 серпня 1978 року викладачем по класу фортепіано Перемишлянської дитячої музичної школи Львівської області;
- з 01 вересня 1982 року по 27 серпня 1990 року викладачем по класу фортепіано у музичній школі семирічці № 7;
- з 01 вересня 1991 року по 01 липня 1996 року викладачем спеціального фортепіано Львівського музичного педагогічного училища;
- з 01 липня 1996 року по 27 серпня 1999 року викладачем спеціального фортепіано Львівського педагогічного училища № 1;
- з 27 серпня 1999 року по 13 жовтня 1999 року викладачем спеціального фортепіано педагогічного коледжу Львівського державного університету ім. І. Франка;
- з 28 листопада 2001 року по даний час викладачем по класу фортепіано у Львівській державній музичній школі № 7.
1.3. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова призначити ОСОБА_2 грошову допомогу в розмірі 10 місячних пенсій станом на день призначення пенсії, як це передбачено п. 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV.
1.4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова на користь ОСОБА_2 сплачений нею судовий збір при подачі позову до суду в розмірі 551, 21 грн.
2. В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначала, що зазначені вище дії та рішення відповідача є неправомірними та суперечать положенням закону, оскільки її педагогічний стаж, у тому числі на посаді викладача музичної школи (позашкільного навчального закладу), на день звернення за отриманням грошової допомоги згідно із п. 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV становив більше 30 років, тому вона має право на отримання вказаної грошової допомоги.
3. Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 05 грудня 2016 року позовні вимоги задоволено.
4. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2017 року скасовано постанову суду першої інстанції у частині розподілу судових витрат та ухвалено у цій нову постанову, якою присуджено на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова 551, 21 грн. сплаченого судового збору. В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.
5. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 10 квітня 2017 року Залізничне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Львова звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову Залізничного районного суду м. Львова від 05 грудня 2016 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2017 року, і прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
7. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.
8. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.
Відповідно до п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» зазначеного закону зміни до Кодексу адміністративного судочинства України вводяться в дію з урахуванням певних особливостей. Зокрема, у пп. 4 передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчився до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
9. 08 лютого 2018 року касаційну скаргу Залізничного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова на постанову Залізничного районного суду м. Львова від 05 грудня 2016 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2017 року передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
10. Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2019 року справу прийнято до провадження та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
11. Станом на 20 лютого 2019 року заперечення або відзиви на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходили.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова, як одержувач пенсії за віком, з 08 травня 2016 року відповідно до Закону № 1058-IV.
13. Водночас, судами попередніх інстанцій встановлено, що на день досягнення пенсійного віку педагогічний стаж позивача становив понад 30 років. Зокрема позивач працював на наступних посадах:
- з 01 серпня 1977 року по 30 серпня 1978 року на посаді викладача по класу фортепіано Перемишлянської дитячої музичної школи Львівської області;
- з 01 вересня 1982 року по 27 серпня 1990 року викладачем по класу фортепіано у музичній школі семирічці № 7;
- з 01 вересня 1991 року по 01 липня 1996 року викладачем спеціального фортепіано Львівського музичного педагогічного училища;
- з 01 липня 1996 року по 27 серпня 1999 року викладачем спеціального фортепіано Львівського педагогічного училища № 1;
- з 27 серпня 1999 року по 13 жовтня 1999 року викладачем спеціального фортепіано педагогічного коледжу Львівського державного університету ім. І. Франка;
- з 28 листопада 2001 року по даний час викладачем по класу фортепіано у Львівській державній музичній школі № 7.
14. На звернення ОСОБА_2 щодо виплатити одноразової грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій, Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова листом від 26 вересня 2016 року № 156/Д-9 повідомило позивача про те, що до стажу роботи, що дає право на виплату грошової допомоги, можна зарахувати період роботи на посаді викладача в музичній школі по 31 грудня 1991 року. Водночас, оскільки посади викладача та концертмейстера в позашкільних навчальних закладах освіти, до яких належить Львівська музична школа № 7, Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, не передбачені, у зв'язку з чим, підстав для виплати вказаної одноразової грошової допомоги немає.
15. Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги, передбаченої п. 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
16. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що у позивача наявний спеціальний педагогічний стаж, посади на яких працювала позивач відносяться до посад педагогічних працівників, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, до призначення пенсії за віком не отримувала будь-яку пенсію, а тому вона має право на нарахування та виплату грошової допомоги, яка передбачена п. 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV та Порядком обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1191 (далі - Порядок № 1191).
17. Разом з цим, змінюючи постанову суду першої інстанції у частині розподілу судових витрат, апеляційний суд зазначив, що судом першої інстанції було помилково вирішено питання про розподіл судових витрат і всупереч вимогам ст. 94 КАС України вирішено повернути сплачений позивачкою ОСОБА_2 судовий збір з Державного бюджету України, а не за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
18. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень не було враховано, що у відповідності до положень Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909 (далі - Перелік № 909) право на пенсію за вислугу років, з числа педагогічних працівників, мають, зокрема вчителі та викладачі у загальноосвітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх закладах, музичних і художніх школах. Викладачі, які працюють у позашкільних навчальних закладах вказаним Переліком не передбачені. Посади концертмейстера у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації, професійно-технічних навчальних закладах, у позашкільних навчальних закладах вказаним Порядком також не передбачені.
19. Відтак, скаржник зазначає, що оскільки посади викладача та концертмейстера в позашкільних навчальних закладах освіти, до яких належить Львівська музична школа № 7, Переліком № 909 не передбачені, підстав для виплати позивачу спірної одноразової грошової допомоги немає.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
20. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального права у спірних правовідносинах виходить з наступного.
21. Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
22. Відповідно до п. «е» ст. 55 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
23. Пунктом 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» - «ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
24. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
25. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
26. Кабінет Міністрів України постановою від 23 листопада 2011 року № 1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до п. 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV.
27. Відповідно до п. 2 Порядку № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» і «ж» ст. 55 Закону № 1788-ХІІ, що передбачені, зокрема, Переліком № 909.
28. Пунктом 5 вказаного Порядку визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону № 1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е»-«ж» ст. 55 Закону № 1788-ХІІ, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
29. З аналізу наведених норм законодавства можна зробити висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.
30. Водночас, згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої в постанові від 30 січня 2019 року у справі № 876/5312/17, викладачі позашкільних навчальних закладів, які входять до структури освіти України, мають право отримання пенсії за вислугу років.
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що викладач музичної школи є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти. Стаж роботи викладачем та концертмейстером в дитячій музичній школі має зараховуватись до пільгового стажу осіб у розумінні п. «е» ст. 55 Закону № 1788-ХІІ при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України відповідних заяв про призначення пенсії навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком № 909.
31. Отже, правильним є висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що період роботи позивача, щодо яких виник спір, відноситься до спеціального трудового стажу, передбаченого ст. 55 Закону № 1788-ХІІ.
32. При цьому, оскільки інших доводів щодо відсутності підстав для отримання позивачем грошової допомоги Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова не зазначало, то суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали відмову у зарахуванні спірного періоду неправомірною та поклали на відповідача обов'язок виплатити позивачу грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення, що передбачено п. 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV.
33. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі про задоволення позовних вимог.
34. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
35. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
36. З огляду на наведене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
37. Відповідно до ст. 139 КАС України, оскільки Суд залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, судові витрати не підлягають новому розподілу.
На підставі викладеного, керуючись ст. 139, 242, 341, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд
Касаційну скаргу Залізничного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова залишити без задоволення.
Постанову Залізничного районного суду м. Львова від 05 грудня 2016 року, у не скасованій частині, та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2017 року у справі № 462/5636/16-а залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Т. О. Анцупова
Судді Я. О. Берназюк
В. М. Кравчук