Іменем України
20 лютого 2019 року
Київ
справа №826/18086/16
адміністративне провадження №К/9901/21299/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Кобаля М.І., суддів - Епель О.В., Карпушової О.В.) у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції у місті Києві, Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції у м. Києві №4 про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,
установив:
21 листопада 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у місті Києві (далі - ГУ НП у місті Києві), Атестаційної комісії ГУ НП у місті Києві №4 (далі - Атестаційна комісія № 4), в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення Атестаційної комісії №4; визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП України у місті Києві від 22 січня 2016 року № 53 о/с в частині звільнення позивача зі служби в поліції; поновити його на посаді командира взводу полку поліції особливого призначення № 2 ГУ НП України у місті Києві та стягнути на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 березня 2017 року адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Атестаційної комісії №4, оформлене протоколом від 15 грудня 2015 року, щодо ОСОБА_2; визнано протиправним та скасовано наказ ГУ НП у місті Києві від 22 січня 2016 року № 53 о/с в частині звільнення ОСОБА_2 зі служби в Національній поліції України; поновлено позивача на службі в поліції на посаді командира взводу полку поліції особливого призначення № 2 ГУ НП у місті Києві та стягнуто з ГУ НП у місті Києві на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 69117,04 грн; в решті позову відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 березня 2017 року, адміністративний позов ОСОБА_2 залишено без розгляду.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій позивач звернувся із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушеннями судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і залишити в силі постанову суду першої інстанції. Вважає, що суд апеляційної інстанції помилково залишив позов без розгляду, оскільки під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачем заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду та надано докази, які підтверджували поважність причин такого пропуску.
Заперечень (відзиву) на касаційну скаргу до суду не надходило.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судами встановлено, ОСОБА_2 з 2 лютого 2009 року проходив службу в Головному управлінні Міністерстві внутрішніх справ України в м. Києві, 7 листопада 2015 року прийнятий на службу до ГУ НП України у місті Києві на посаду командира взводу полку поліції особливого призначення із присвоєнням спеціального звання «старший лейтенант поліції».
Наказом ГУ НП України у місті Києві від 22 січня 2016 року № 53 о/с позивача звільнено зі служби в поліції згідно з пунктом 5 (через службову невідповідність) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» з 29 січня 2016 року.
Підставою для звільнення слугував висновок Атестаційної комісії №4 від 15 грудня 2015 року, відповідно до якого позивач займаній посаді не відповідає.
Задовольняючи позов частково суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення (висновок) Атестаційної комісії №4 щодо невідповідності позивача займаній посаді та наказ про його звільнення є незаконними.
Залишаючи позов без розгляду суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду, а причини, якими він обґрунтовував такий пропуск, суд визнав неповажними.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.
Згідно з частинами першою - третьою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, яка діяла на час звернення позивача до суду з позовом; далі - КАС) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду встановлено статтею 100 КАС України, згідно з якою адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
У розумінні цієї статті поважними причинами пропуску строку звернення до адміністративного суду є такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для звернення особи з адміністративним позовом і подолання яких для цієї особи було неможливим або ускладненим.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржуваний наказ ГУ НП України у місті Києві від 22 січня 2016 року № 53 о/с позивач отримав 29 січня 2016 року, тоді як з даним позовом він звернувся лише 21 листопада 2016 року, тобто за спливом більш, ніж 9 місяців після прийняття оскаржуваного рішення.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції ГУ НП у місті Києві заявило клопотання про залишення позову ОСОБА_2 без розгляду у зв'язку із пропуском ним строку звернення до суду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 березня 2017 року зазначене клопотання було залишене без задоволення.
Ухвалюючи таке рішення суд урахував подану позивачем заяву про поновлення строку звернення до суду та додану до неї довідку Банівської сільської ради Приморського району Запорізької області від 8 лютого 2017 року №148, відповідно до якої у період з 2 лютого по 11 листопада 2016 року позивач перебував у с. Банівка та доглядав за хворою матір'ю. Вказану обставину суд першої інстанції визнав поважною та дійшов висновку про відсутність підстав для залишення позовної заяви позивача без розгляду.
Водночас, апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що необхідною умовою для поновлення строку звернення до суду є поважність причин його пропуску. Між тим, надана позивачем довідка сільської ради про те, що він у певний період часу перебував у с. Банівка та доглядав за хворою матір'ю, не унеможливлювало звернення до суду за захистом порушених прав.
До суду апеляційної інстанції позивачем надано довідку КП «Приморської центральної районної лікарні» (без номера та дати її формування), згідно з якою ОСОБА_3 починаючи з 2015 року перебуває на обліку та потребує оперативного лікування з подальшим доглядом.
Також, позивачем надано довідку цього ж медичного закладу, відповідно до якої ОСОБА_3 перебуває на стаціонарному лікуванні, однак, як обґрунтовано зазначив апеляційний суд, до цієї довідки не надано виписки з історії хвороби ОСОБА_3, яка б містила відомості про конкретний період, протягом якого остання перебувала на стаціонарному лікуванні. Крім того, довідка містить дату заповнення - 14 червня 2017 року, а тому не може бути підтвердженням неможливості звернення позивача до суду за захистом своїх прав у встановлений КАС строк.
Інших доказів, які б підтверджували поважність причин пропуску строку звернення до суду, позивач не надав.
Отже, обставини, на які позивач посилався як на підставу для поновлення строку звернення до адміністративного суду, суд апеляційної інстанції перевірив і правову оцінку їм надав. Проаналізувавши причини пропуску строку звернення до суду, наведені позивачем, суд апеляційної інстанції не знайшов підстав вважати їх поважними, а тому обґрунтовано залишив адміністративний позов без розгляду.
Доводи, якими позивач обґрунтовує касаційну скаргу, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.
Отже, суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які могли б привести до ухвалення незаконного рішення, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала апеляційного суду - без змін.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року залишити без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_2 - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І.Л. Желтобрюх
Судді О.В. Білоус
Т.Г. Стрелець