Іменем України
20 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 802/3998/15-а
адміністративне провадження № К/9901/13130/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стародуба О.П.,
суддів - Анцупової Т.О., Кравчука В.М.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.02.2016р. (судді - Полотнянко Ю.П., Драчук Т.О., Загороднюк А.Г.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,
У листопаді 2015 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» щодо визнання нікчемними договір №10009009493240 банківського вкладу (депозиту) «Лояльний on-line» у гривнях від 03.12.2014р., укладеного між ним та ПАТ «Дельта Банк», та транзакції (операції) по перерахуванню коштів на поточний (картковий) рахунок, відкритий на виконання вказаного договору;
зобов'язати Уповноважену особу Фонду подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про позивача, як вкладника, стосовно зміни розміру належної йому суми та збільшити її на 191145,56 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що він є вкладником в розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відповідач протиправно не включив його до Переліку та Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки таке невключення суперечить вимогам закону та порушує його право, як вкладника, на отримання гарантованої суми вкладу. Вважає, що віднесення його договору банківського вкладу до нікчемного на підставі п. 7 ч. 3 ст. 38 зазначеного Закону є безпідставним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 23.12.2015р. в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.02.2016р. постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено.
Визнано протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» щодо визнання нікчемними договір №10009009493240 банківського вкладу (депозиту) «Лояльний on-line» у гривнях від 03.12.2014р., укладеного між позивачем та ПАТ «Дельта Банк», та транзакції (операції) по перерахунку коштів на поточний (картковий) рахунок, відкритий на виконання вказаного договору.
Зобов'язано Уповноважену особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про позивача, як вкладника, стосовно зміни розміру належної позивачу суми та збільшити її на 191145,56 грн.
З ухваленим у справі рішенням суду апеляційної інстанції не погодилась Уповноважена особа Фонду, подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що дії Уповноваженої особи Фонду повністю відповідають положенням Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», перевіркою виявлено, що договір банківського вкладу, укладений між позивачем та банком, має ознаки нікчемності правочину на підставі п. 7 ч. 3 ст. 38 цього Закону, зокрема, такого, що призвело до збільшення гарантованої суми відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом, а тому до нього правомірно застосовано відповідні наслідки.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу просив залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції в силі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, відповідно до частин 1, 2, 4 статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Фонд не відшкодовує кошти: 1) передані банку в довірче управління; 2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень; 3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника; 4) розміщені на вклад у банку особою, яка була членом спостережної (наглядової) ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії банку, якщо з дня її звільнення з посади до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, юридичний радник, суб'єкт оціночної діяльності, якщо ці послуги мали безпосередній вплив на виникнення ознак неплатоспроможності банку і якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 6) розміщені на вклад власником істотної участі банку; 7) розміщені на вклад особою, яка на індивідуальній основі отримує від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або має інші фінансові привілеї від банку; 8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань; 9) за вкладами у філіях іноземних банків; 10) за вкладами у банківських металах.
Згідно частин 1, 2, 5, 6 статті 27 цього Закону Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.
Відповідно до частини 2 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Згідно пункту 7 частини 3 статті 38 цього Закону правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з підстави, якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
Частиною 4 статті 38 цього Закону передбачено, що Уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
В ході розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.10.2014р. постановою Правління Національною банку України №692/БТ, з відміткою «банківська таємниця», «Дельта Банк» віднесено до категорії проблемних строком до 180 днів. (а.с. 14)
02.12.2014р. між позивачем та ПСП «Поділля-Агро» укладено Договір №5 про надання поворотної фінансової допомоги, відповідно до якого підприємство надало позивачу поворотну фінансову допомогу в сумі 200000 грн, яка у строк до 28.02.2015р. підлягає поверненню. (а.с. 14)
03.12.2014р. між позивачем та ПАТ «Дельта Банк» укладено Договір №10009009493240 банківського вкладу (депозиту) «Лояльний on-line» у гривнях НОМЕР_1. (а.с. 9)
Відповідно до пункту 1.2 Договору сума вкладу складає 200000 у гривнях.
Судами встановлено, що 03.12.2014р. позивачу на його банківський рахунок НОМЕР_1 надійшли кошти в сумі 200000 грн від ПСП «Поділля-Агро» за призначенням платежу «надання поворотньо-фінансової допомоги ОСОБА_1 згідно договору №5 про надання поворотної фінансової допомоги від 02.12.2014р.».
Судами встановлено, що постановою Правління Національного банку України від 02.03.2015р. №150 віднесено ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних та визнано такою, що втратила чинність постанову від 30.10.2014р. №692/БТ «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних». (а.с. 25 - 26)
02.03.2015р. Виконавча дирекція Фонду прийняла рішення №51 про початок процедури виведення ПАТ «Дельта Банк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на 3 місяці з 03.03.2015р. по 02.06.2015р. (а.с. 28)
Рішеннями Виконавчої дирекції Фонду від 08.04.2015р. №71 та від 03.08.2015р. №147 вирішено продовжити строк здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» по 02.10.2015р. (а.с. 29 - з обох сторін)
15.09.2015р. відбулось засідання Комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями ПАТ «Дельта Банк», призначеної наказом Уповноваженої особи Фонду від 29.05.2015р. №408. (а.с. 31 - 33)
За наслідками засідання прийнято рішення про затвердження результатів перевірки, якою виявлено правочини (договори) за вкладними операціями, що є нікчемними згідно п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» згідно переліку, наведеному у Додатку №1, про видання відповідного наказу щодо виявлення договорів банківського вкладу (депозиту), за якими кошти на рахунки перераховані іншими фізичними особами та які є нікчемними згідно п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону із застосуванням відповідних наслідків. При цьому у додатку №2 наведено перелік клієнтів - отримувачів коштів.
Відповідно до Додатку №1 до Протоколу засідання Комісії фінансова операція з перерахування грошових коштів в сумі 200000 грн з банківського рахунку ПСП «Поділля-Агро» на поточний банківський картковий рахунок позивача за призначенням платежу «надання поворотньо-фінансової допомоги ОСОБА_1 згідно договору №5 про надання поворотної фінансової допомоги від 02.12.2014р.» включено до вказаного переліку нікчемних договорів під порядком номером №220. (а.с. 34)
Під порядковим номером 175 у Додатку №2 до цього Протоколу включено позивача. (а.с. 35)
Наказом Уповноваженої особи Фонду від 18.09.2015р. №822 прийнято рішення про застосування наслідків нікчемності операцій (транзакцій) по перерахуванню коштів на рахунки фізичних осіб з рахунків юридичних осіб та ФОП на рахунки фізичних осіб - клієнтів банку, що є нікчемними з підстав, визначених п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та перелік яких наведено у Додатку №1. (а.с. 36)
За порядковим номером 217 у Додатку №1 до вказаного протоколу міститься банківський рахунок позивача НОМЕР_1 та вчинення банківської операції 02.12.2014р. по перерахуванню коштів на його рахунок від ПСП «Поділля-Агро» в сумі 200000 грн. (а.с. 37)
Листом від 29.09.2015р. №9294/69 Уповноважена особа повідомила позивача про нікчемність транзакції (операції) від 02.12.2014р. по перерахуванню коштів в сумі 200000 грн на його поточний (картковий) рахунок №26204703705464 від юридичної особи - клієнта банку ПСП «Поділля-Агро», що була здійснена з призначенням платежу «Надання поворотньо-фінансової допомоги ОСОБА_1 згідно договору №5 про надання поворотної фінансової допомоги від 02.12.2014р.» згідно пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». (а.с 12)
На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.10.2015р. №664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 02.10.2015р. №181 «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», відповідно до якого розпочато процедуру ліквідації банку, призначено Уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора банку, визначені статтями 37, 38, 51, частинами 1, 2 статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_2 строком на два роки з 05.10.2015р. по 04.10.2017р. включно. (а.с. 27; 30)
Судами встановлено, що договір банківського вкладу позивача визнано нікчемним на підставі ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у зв'язку з чим його не включено до Переліку та Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що постановою Правління Національного банку України від 30.10.2014р. №692/БТ ПАТ «Дельта Банк» віднесене до категорії проблемних строком на 180 днів та встановлено обмеження в його діяльності, зокрема, здійснювати залучення коштів від фізичних осіб, тобто з часу прийняття цієї постанови, банку заборонено приймати депозитні вклади та/або здійснювати поповнення існуючих депозитних рахунків, а також проведення інших операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, а тому укладення між банком та фізичними особами договорів банківського вкладу, за якими здійснювалося зарахування коштів на вкладні рахунки від інших осіб, які є кредиторами банку, та які не могли розраховувати на відшкодування коштів за рахунок Фонду з огляду на перевищення залишків на рахунках граничної суми відшкодування, мало наслідком надання банком кредиторам юридичним особам переваги перед іншими кредиторами, а також те, що при цьому така перевага полягала у можливості отримати відшкодування коштів за рахунок Фонду через третіх осіб.
Крім того, суд першої інстанції виходив з того, що кошти на депозитний рахунок, відкритий на позивача надійшли від юридичної особи ПСП «Поділля-Агро» шляхом внутрішньобанківських проводок, а це свідчить про те, що фактичного переміщення «реальних» грошових коштів не здійснювалось, а тому правовідносини, які склалися між позивачем та ПАТ «Дельта Банк» на підставі укладеного договору банківського вкладу з відкриттям депозитного рахунку свідчить про штучність та фіктивність створення правових підстав для отримання клієнтами банку сум, що перевищують суми гарантованого відшкодування за проведеними операціями.
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що кошти фактично вносилися на рахунок позивача третіми особами, шляхом безготівкового перерахування, що є порушенням умов договору. Вказана операція призвела до того, що власник великого вкладу, залучивши кошти в сумі, що не перевищує граничного розміру відшкодування коштів за вкладами на рахунок позивача, фактично розділив суму власного вкладу на частини з метою отримання відшкодування коштів за власним вкладом в сумі, що перевищує розмір граничного відшкодування. Наслідком такого правочину є надання переваги вкладнику, розмір вкладу якого перевищує встановлений граничний розмір відшкодування, на отримання відповідного відшкодування замість отримання залишку вкладу понад граничний розмір відшкодування за рахунок реалізації майна банку в порядку черговості згідно ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що запровадження тимчасової адміністрації не зупиняло дії вказаного договору, при цьому спеціальної участі, згоди або дозволу органів банку, зазначених в ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», для внесення коштів на вкладний рахунок не потрібно.
Апеляційний суд дійшов висновку про те, що судом першої інстанції при розгляді справи не було досліджено в який саме час та в який спосіб 03.03.2015р. на виконання п. 4 рішення №51 виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноважена особа Фонду приступила до виконання своїх обов'язків, коли саме були виконані вимоги п. 5 щодо інформування про прийняті рішення на офіційній сторінці Фонду в мережі Інтернет та у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України», а також не було надано правової оцінки поясненням позивача, що ні йому особисто, ні працівникам банку під час здійснення внесення коштів на вкладний рахунок 03.03.2015р. про вищевказану постанову Правління Національного банку України та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не було повідомлено і банк працював в звичайному режимі та приймав кошти у вкладників.
Суд дійшов висновку про те, що банк при відкритті депозитного рахунку НОМЕР_1 від 03.12.2014р. та поточного рахунку №26204703705464 від 01.12.2014р. діяв у спосіб, передбачений законодавством України та банківськими правилами, а доказів того, що постанова Національного банку України від 30.10.2014р. №692/БТ «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних», яка є банківською таємницею, доведена до відома населення, в тому числі і до позивача, в порядку, встановленому законом, відповідачем надано не було, а тому посилання суду на цю постанов, як на підставу визнання правочину нікчемним, є необґрунтованим та таким, що не узгоджується із діючим законодавством та Конституцією України.
Також суд виходив з того, що банк віднесений до категорії неплатоспроможних на підставі постанови правління Національного банку України від 02.03.2015р., тоді як депозитний договір з позивачем був укладений 03.12.2014р., тобто до віднесення банку до категорії неплатоспроможних, а згідно п. 7 ч. З ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочин вже має бути вчинений неплатоспроможним банком.
При цьому суд виходив з того, що відповідач при перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет їх нікчемності, вчинених (укладених) банком, визначених ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», мав діяти у порядку, визначеному нормативно-правовими актами Фонду, проте на даний час відсутні нормативно-правові акти, які визначають такий порядок, а відповідачем не зазначається така інформація та оскаржуване рішення не містить жодного посилання на нормативно-правовий акт Фонду, який би визначав такий порядок.
Крім того, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції, посилаючись на п. 7 ч. З ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», помилково вважав, що переваги та пільги отримало ПСП «Поділля-Агро», хоча останнє не являється кредитором ПАТ «Дельта Банк» в контексті даної статті, крім того, будь яких переваг та пільг не отримав і сам позивач.
Також суд виходив з того, що як досліджено з витягу з протоколу від 17.09.2015р. засідання Комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями ПАТ «Дельта Банк», призначеної наказом Уповноваженої особи Фонду №408 від 29.05.2015р., керівників структурних підрозділів банку було повідомлено про обмеження на здійснення певних операцій, встановлених вказаною постановою, лише 15.01.2015р., а отому факт надання переваги банком кредиторам може бути доведений виключно щодо договорів банківського вкладу, укладених після 16.01.2015р. включно, у зв'язку з чим судом першої інстанції помилково застосовано п. 7 ч. З ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та порушено ст. 159 КАС України.
З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів частково погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи.
Мотиви та доводи наведені у касаційній скарзі, висновки апеляційного суду не спростовують і є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи судами встановлено, що між позивачем та банком укладено договір банківського вкладу, позивач в силу положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» відповідає вимогам до вкладника, який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, відповідач протиправно не подав до Фонду інформацію щодо позивача про наявність таких підстав, а тому апеляційний суд обґрунтовано прийняв рішення про задоволення позову.
Така обставина як наявність руху коштів по рахункам інших клієнтів банку, які мали на той час великі вклади, та відповідно до яких в цей час проводились операції по рахункам вкладників, не може бути підставою для відмови позивачу у включенні його до переліку вкладників.
Крім того, предметом розгляду і доведення у даній справі були фактичні обставини щодо наявності чи відсутності у відповідачів передбачених законом підстав для невключення позивача до Переліку вкладників і відповідно правомірності в зв'язку з цим їх дій та бездіяльності.
В той же час, встановлення дійсної належності отриманих на рахунок позивача коштів, фактів поділу великого вкладу з метою набуття права на його відшкодування за рахунок коштів Фонду, наявність в окремих осіб умислу на заволодіння державними коштами не були предметом розгляду у даній справі.
Такі фактичні обставини підлягають самостійному доведенню і встановленню на підставі відповідних доказів, за участю усіх осіб, для яких встановлення таких обставин може мати значення.
Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
В той же час, у постановах від 04.07.2018р. №819/353/16 та від 05.12.2018р. № 826/23064/15 Велика Палата Верховного Суду у подібних правовідносинах сформувала правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії щодо можливості розгляду в судовому порядку позовних вимог щодо визнання відповідачем нікчемним укладеного з позивачем договору.
Так, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що встановлена правова природа рішення Уповноваженої особи Фонду про визнання правочинів нікчемними унеможливлює здійснення судового розгляду щодо визнання його недійсним, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення в частині визнання правочину за договором банківського вкладу (депозиту), укладеного між банком та позивачем, нікчемним, не можуть бути розглянуті в судовому порядку.
Відповідно до пункту 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до статті 354 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Таким чином, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню в частині позовних вимог щодо нікчемності правочину із закриттям в цій частині провадження у справі, а в решті - залишенню без змін.
Керуючись статтями 238, 349, 350, 354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити частково.
Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.02.2016р. скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» щодо визнання нікчемними договір №10009009493240 банківського вкладу (депозиту) «Лояльний on-line» у гривнях від 03.12.2014р., укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк», та транзакції (операції) по перерахунку коштів на поточний ( картковий) рахунок, відкритий на виконання вказаного договору, а провадження у справі в цій частині позовних вимог закрити.
В решті постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.02.2016р. залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
О.П. Стародуб
Т.О. Анцупова
В.М. Кравчук