21 лютого 2019 рокуЛьвів№ 857/1054/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді: Кухтея Р.В.
суддів: Носа С.П., Шевчук С.М.
з участю секретаря судового засідання: Сердюк О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2018 року (постановлена головуючим-суддею Недашківською К.М., час проголошення судового рішення 12 год 39 хв у м. Рівне, дата складання повного тексту судового рішення 10 грудня 2018 року) за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Рівненській області до «Тодіні Конструкціоні Дженералі С.П.А.» в особі Представництва «Тодіні Конструкціоні Дженералі С.П.А.», Товариства з обмеженою відповідальністю «Будресурс-К» про визнання недійсними договорів,
17.02.2017 Головне управління ДФС у Рівненській області (далі - ГУ ДФС у Рівненській області, позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до «Тодіні Конструкціоні Дженералі С.П.А.» в особі Представництва «Тодіні Конструкціоні Дженералі С.П.А.» та Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТзОВ) «Будресурс-К», в якому просило визнати недійсними укладені між відповідачами договори про надання послуг б/н від 03.06.2013, б/н від 06.06.2013, договір №KNR/S/21-13 від 25.06.2013 та договір про надання послуг №13-10/10 від 10.10.2013.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 06.12.2018 адміністративний позов за клопотанням представника відповідачів було залишено без розгляду.
Не погодившись з оскаржуваною ухвалою, ГУ ДФС у Рівненській області подало апеляційну скаргу, в якій через порушення норм процесуального права просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції при винесенні рішення не було враховано положення абз. 2 ч.2 ст.99 КАС України (у редакції Закону, що діяв на момент звернення позивача з адміністративним позовом до суду першої інстанції), а також те, що контролюючим органом не був пропущений строк звернення з адміністративним позовом до суду, оскільки право на звернення до суду виникло з 01.01.2017 у зв'язку з набранням чинності змін до Податкового кодексу України (далі - ПК України).
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Особи, які беруть участь по справі в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, вважає за можливе провести розгляд справи без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 06.12.2018 без змін, виходячи з наступного.
Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено встановлений ст.99 КАС України строк звернення до суду та не знайшов підстав для визнання поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам процесуального права, а також фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.
Згідно ч.1 ст.99 КАС України (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду), адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із її заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Зазначений строк встановлений законом з метою дисциплінування позивачів та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій.
Колегією суддів встановлено, що як на підставу визнання недійсними наведених вище договорів позивач покликається на зміни до ПК України, внесених Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення покращення інвестиційного клімату в Україні», який набрав чинності з 01.01.2017 та постанову Прокуратури Рівненської області від 13.01.2017 про скасування постанови про закриття кримінального провадження ГУ ДФС у Рівненській області.
Колегія суддів зазначає, що про наявність підстав для звернення до суду позивач дізнався 08.04.2015 з акту позапланової виїзної документальної перевірки представництва «Тодіні Конструкціоні Дженералі С.П.А.» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів встановлених на території України при взаєморозрахунках з ТзОВ «Будресурс-К» за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 №109/17-16-22-02/26603641 від 08.04.2015.
Проте, з позовною заявою про визнання договорів недійсними позивач звернувся 17.02.2017, після спливу визначеного КАС України шестимісячного строку звернення до суду.
Доводи апелянта на зміни в законодавстві та постанову Прокуратури Рівненської області від 13.01.2017, як на підставу, що зумовила виникнення підстав для звернення до суду, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки такі не могли бути перешкодою для звернення до суду з даним позовом у встановлений законом строк, право на яке виникло 08.04.2015.
Одночасно суд апеляційної інстанції враховує практику Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно підлягає обмеженням, дозволеним за змістом, зокрема, коли умови прийнятності скарги визначені, оскільки за своєю природою вона потребує регулювання з боку держави, яка користується певною свободою розсуду в цьому відношенні (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Перес де Рада Каванілес проти Іспанії»).
Доводи апелянта, що право на звернення до суду з даним позовом у нього виникло з 01.01.2017 є необґрунтованими, оскільки ПК України, в контексті положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням» №72-VIII від 28.12.2014 з 01.01.2015 було доповнено п.п.20.1.30 п.20.1 ст.20 ПК України, який передбачає право контролюючих органів звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування пов'язаних з цим визначених законодавством заходів, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.
Отже, таке право у контролюючого органу виникло саме з 08.04.2015, а не з 17.02.2017, як стверджує позивач.
З урахуванням тієї обставини, що позивачем не наводяться та зі змісту позовної заяви і доданих до неї матеріалів справи не вбачаються поважні обставини, пов'язані з пропуском строку звернення до суду, колегія суддів вважає, що за таких підстав суд позбавлений можливості застосувати положення КАС України в частині визнання причин пропуску строку поважними.
Отже, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду в контексті положень ч.ч.1, 3, 4 ст.123, п.8 ч.1 ст.240 КАС України (в редакції, яка діє на момент розгляду справи судом першої інстанції).
Згідно ч.1 ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно встановлено обставини у справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
Керуючись ст.ст.123, 240, 229, 308, 310, 312, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2018 року по справі №817/274/17 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Р. В. Кухтей
судді С. П. Нос
С. М. Шевчук
Повне судове рішення складено 21.02.2019.