13 лютого 2019 рокуЛьвів№857/2138/18
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Бруновської Н.В., Затолочного В.С.,
при секретарі судового засідання: Гнатик А.З.
з участю представника відповідача Порхуна А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2012 року у справі №2а/0370/2793/12, винесене головуючим суддею Костюкевичем С.М., проголошене о 16.30 год. у м. Луцьку, повний текст складений 13.10.2012 р. за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Ягодинської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при ввезені ним на митну територію України товарів Ягодинській митниці подав декларації, по яких ним було повністю сплачене державне мито та ПДВ, нараховані у встановленому порядку. Дані декларації митницею прийнято, а товар пропущено на митну територію України. Однак в подальшому, листами Державної митної служби України здійснено запити до митних органів іноземних країн з відповіді яких було виявлено іншу вартість товару ніж у вказаних ВМД і митницею винесені вищевказані рішення. Просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Ягодинської митниці форми «Р» за №150 від 14.05.2012 року та за № 151 від 14.05.2012 року.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що він як декларант виконав свій обов'язок по поданні митної декларації, вказав в них вартість товару, а митний орган повинен самостійно визначити відповідність товару УКТЗЕД, та визначити суму мита та податку на додану вартість, що підлягають сплаті. Вказує, що митниця пропустила товар на митну територію України та не висловлювала жодних претензій. Крім того, звертає свою увагу не те, що до цих правовідносин, які виникли в 2009р., не можуть застосовуватись норми Податкового кодексу, оскільки, вони відбувались до набрання ним чинності.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2015р. апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 08.10.2012р. у справі №2а/0370/2793/12 за позовом ОСОБА_2 до Ягодинської митниці про скасування податкових повідомлень-рішень, - залишено без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 08.10.2012р. у справі №2а/0370/2793/12, - без змін.
В подальшому Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11.09.2018р. касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2015 у справі №2а/0370/2793/12 скасовано і справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В постанові Верховного Суду зазначено, що «як свідчать матеріали справи, при зверненні до суду з позовною заявою ОСОБА_2 вказано як поштову адресу в порядку пункту 2 частини першої статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій): АДРЕСА_1. Таку ж адресу зазначено позивачем й в апеляційній скарзі. Проте, судова повістка направлена судом апеляційної інстанції на адресу, яка відрізняється від вказаної ОСОБА_2 у позовній заяві та апеляційній скарзі, а саме: АДРЕСА_1. Зазначене поштове відправлення повернуто установою поштового зв'язку на адресу суду з відміткою поштового відділення «за закінченням встановленого строку зберігання». Крім того, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на необхідність направлення повісток про виклик представникам ОСОБА_2.»
В ході розгляду справи апеляційний судом, відповідача Ягодинську митницю було замінено на Волинську митницю ДФС у зв'язку із реорганізацією відповідно до Постанови Кабінету міністрів України від 20.03.2013 р. №229 «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів»
В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник відповідача проти апеляційної скарги заперечив,просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Позивач та його представники в судове засідання не прибули, хоча належним чином та неодноразово були повідомлені про дату судового засідання. Так розгляд справи було призначено 05.12.2018 р. на 9.15 год., 26.12.2018 р. на 9.15 год., 16.01.2019 р. на 9.15 год. та 13.02.2019 р. на 9.15 год.
В судове засідання викликались позивач та його представник ОСОБА_4 Усі надіслані позивачу повістки про виклик до суду за адресою: АДРЕСА_1, на вказані вище дати судових засідань, повернулись на адресу суду із відміткою відділення зв'язку про невручення «за закінченням терміну зберігання».
Представник позивача ОСОБА_4 судові повістки отримав, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.
Крім цього, про дату судового засідання 13.02.2019р. представник позивача ОСОБА_4 був повідомлений телефонограмою 17.01.2019р.
Відповідно до ч. 11 ст. 126 КАС України, розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Відповідно до ч. 10 ст. 126 КАС України, вручення повістки представнику учасника справи вважається також врученням повістки і цій особі.
Таким чином, з урахуванням наведених вище обставин та норм КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що позивач та його представник належним чином були повідомлені про дату судового засідання.
Крім цього, апеляційний суд зазначає, що позивач та його представник обізнані про те, що у провадженні адміністративних судів перебуває справа за його позовом, оскільки ними подавались позовна заява, апеляційна та касаційна скарги.
Будь - яких заяв від позивача чи його представника про зміну адреси місця проживання (перебування чи знаходження), перенесення розгляду справи чи повідомлення про причини неприбуття в судове засідання від вказаних осіб не надходили.
Відповідно до ч. 2 ст. 44 КАС України, учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 44 КАС України, учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи.
Згідно із ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З урахуванням наведеного вище, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності позивача та його представника, оскільки такі належним чином були повідомленні про дату судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 за період з 07.09.2009 року по 16.09.2009 року на митну територію України відповідно до оглянутих судом вантажно-митних декларацій було ввезено «металоконструкції з чорних металів: ролетні шторки, що виконують функцію дверей в комплекті з коробками та з деталями кріплення, в розібраному вигляді, картонні пакування, поліетиленова плівка на піддонах» за вантажно-митними деклараціями задекларованими позивачем за кодом 7308300000 УКТЗЕД оформлення яких здійснювалося Ягодинською митницею, а саме: ВМД №205020133/2009/950407 від 07.09.2009 року; ВМД №205020133/2009/950412 від 09.09.2009 року; ВМД №205020133/2009/950413 від 09.09.2009 року; ВМД №205020133/2009/950414 від 09.09.2009 року; ВМД №205020134/2009/960753 від 14.09.2009 року; ВМД №205020134/2009/960758 від 14.09.2009 року; ВМД №205020134/2009/960759 від 14.09.2009 року; ВМД №205020134/2009/960760 від 14.09.2009 року; ВМД №205020134/2009/960761 від 14.09.2009 року; ВМД №205020134/2009/960763 від 16.09.2009 року.
Після завершення митного оформлення та сплати митних зборів відбувся пропуск товару позивача та транспортних засобів через митний кордон України.
З 15.03.2012 року по 06.04.2012 року на підставі наказу Ягодинської митниці від 03.03.2012 року №149 «Про проведення невиїзної документальної перевірки громадянина України ОСОБА_2.» відповідачем була проведена невиїзна документальна перевірка стану дотримання вимог законодавства з питань митної справи громадянином ОСОБА_2
За результатами перевірки складено акт №н/0014/12/205000009/НОМЕР_2 від 29.03.2012 року, яким на думку суду вірно встановлено факти недостовірного декларування громадянином товару, неправильно визначено код товару та митну вартість товару. На підставі даного акта перевірки Ягодинською митницею були прийняті податкові повідомлення-рішення форми «Р»: за № 150 від 14.05.2012 року Ягодинською митницею було визначено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України громадянином у розмірі 850 320,89 грн., в.т.ч. за основним платежем - 680 256,71 грн. та за штрафними санкціями - 170 064,18 грн.; за №151 від 14.05.2012 року Ягодинською митницею було визначено суму грошового зобов'язання за платежем - мито на товари, що ввозяться на територію України громадянами у розмірі 86 381,18 грн., в.т.ч. 69 104,94 грн. за основним платежем та за штрафними санкціями - 17 276,24 грн.
Суд першої інстанції в задоволенні позову відмовив з тих підстав, що оскаржені податкові повідомлення - рішення відповідачем прийняті правомірно за результатами контрольних дій по перевірці фактів законності ввезення на територію України позивачем товару.
Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 69 Митного кодексу України (далі -МК України) незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи. Такий контроль здійснюється на підставі письмового розпорядження керівника митного органу або особи, яка його заміщує.
Згідно із підпунктом 3 пункту 3 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів контроль за правильністю визначення митної вартості товарів після закінчення операцій їх митного контролю, митного оформлення та пропуску через митний кордон України здійснюється митним органом відповідно до пункту 5 частини першої статті 41, статей 60 і 69 Митного кодексу України у разі надходження від правоохоронних органів, органів державної податкової служби, інших контролюючих органів та фінансових установ відомостей, що стосуються зовнішньоекономічної операції чи обставин продажу імпортних товарів.
Стаття 265 МК України передбачає, що митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.
Як слідує з матеріалів справи, в ході проведення перевірки встановлено, що Ягодинською митницею здійснювалося митне оформлення товару позивача в період з 07.09.2009 року по16.09.2009 року за гр..1 ВМД типу «Ім.40 Г»
За результатами перевірки встановлено, що на автомобілях слідує товар не «комплекти ролетних шторок», а «комплектуючі для виготовлення ролет», основна частина яких із алюмінієвих сплавів. Під час огляду документів виявлено маркувальні етикетки і встановлено, що виробником товару є: ООО «АЛЮТЕХ ИНКОРПОРЕЙТЕД» (220075 Республіка Білорусь, Мінська обл.. Мінський р-н, СЄЗ «Мінськ» вул. Селіцького, 10/301) та СООО ALUMIN TECHNO (220075 Республіка Білорусь, Мінська обл.., Мінський р-н., СЄЗ «Мінськ» вул. Селіцького, 12/211).
Ягодинською митницею з метою перевірки достовірності даних при митному оформленні документів проводилися відповідні контрольні дії: ініційовано направлення запитів (через Держмитслужбу України) до митних органів іноземних країн щодо перевірки на автентичність наданих документів та з'ясування обставин зовнішньоекономічних операцій (в.т.ч. щодо країни походження, коду товару, вартісних, кількісних показників товарів, здійснення розрахунків за товар тощо).
Порядок здійснення митними органами контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення і після закінчення операцій їх митного контролю, митного оформлення та пропуску через митний кордон України, а також донарахування обов'язкових платежів визначений у постанові Кабінету Міністрів України від 09.04.2008 року №339 «Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів» (далі Порядок № 339).
Відповідно до підпункту 3 пункту 3 цього Порядку контроль за правильністю визначення митної вартості товарів після закінчення операцій їх митного контролю, митного оформлення та пропуску через митний кордон України здійснюється митним органом, зокрема, відповідно ст. 69 Митного кодексу України у разі виникнення обґрунтованого сумніву стосовно достовірності відомостей, що містяться в документах, поданих митному органу для здійснення митного контролю (на підставі письмового розпорядження керівника такого органу або особи, що його заміщує).
Підпунктом 2 п. 4 Порядку №339 передбачено, що контроль за правильністю визначення митної вартості товарів після закінчення операцій їх митного контролю, митного оформлення та пропуску через митний кордон України здійснюються митним органом шляхом надсилання запитів до митних органів іноземних держав з метою встановлення автентичності документів, поданих під час митного оформлення товарів митним органом України.
Відповідно до п.п. б п. 1 Порядку направлення запитів Державної митної служби України до митних служб іноземних держав або їх інформування, затвердженого наказом Державної митної служби від 06.07.2005 року №639 (в редакції, яка діяла на момент направлення митним органом відповідного запиту до уповноваженого митного органу) здійснення запитів до митних служб іноземних держав проводиться у випадках наявності в митного органу України обґрунтованої підозри в можливості вчинення порушення митних правил, яку можна підтвердити або спростувати лише шляхом отримання інформації від митної служби іноземної держави.
Згідно п. 3 цього Порядку обмін інформацією з митними службами іноземних держав у сфері митних правопорушень здійснює Департамент митної варти та організації боротьби з порушеннями митного законодавства.
Відповідно до п. 54.4 ст. 54 Податкового кодексу України разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, митний орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.
Так, з метою проведення подальших контрольних дій по перевірці фактів законності ввезення на територію України товару, Ягодинською митницею надіслано запити (листи Ягодинської митниці від 03.10.2009 року №14/13-2491, від 22.10.2009 року №14/13-2894кб, від 11.11.2009 року №14/13-2867кб) до митних органів Республіки Білорусь стосовно перевірки автентичності поданих до митного оформлення ОСОБА_2 документів. Згідно отриманих відповідей (листи з митних органів Республіки Білорусь - лист від 13.11.2009 року № 03-1/2374, від 30.10.2009 року №03-1/22820) Ягодинській митниці надано копії документів по факту ввезення комплектуючих для виготовлення ролет.
Також направлено запит (лист від 11.11.2009 року № 20/06543) до митних органів Литовської Республіки стосовно перевірки автентичності поданих до митного оформлення документів ОСОБА_2, які надавалися для підтвердження заявленої митної вартості при ввезенні на митну територію України товару «металоконструкції з чорних металів: ролетні шторки, що виконують функцію дверей в комплекті з коробками та з деталями кріплення, в розібраному вигляді, картонні пакування, поліетиленова плівка на піддонах»
Крім цього, Ягодинською митницею з метою проведення подальших контрольних дій по перевірці фактів законності ввезення на територію України товару надіслано запити (листи Ягодинської митниці від 03.10.2009 року № 14/13-2491, від 22.10.2009 року № 14/13-2894кб, від 11.11.2009 року № 14/13-2867кб) до митних органів Республіки Білорусь стосовно перевірки автентичності поданих до митного оформлення ОСОБА_2 документів. Згідно отриманих відповідей (листи з митних органів Республіки Білорусь - лист від 13.11.2009 року № 03-1/2374, від 30.10.2009 року №03-1/22820) Ягодинській митниці надано копії документів по факту ввезення комплектуючих для виготовлення ролет.
В ході аналізу отриманих документів встановлено, що у даних, заявлених у ВМД та даних, отриманих від митних органів іноземних держав, стосовно кількісних показників, його ваги брутто або нетто, № транспортного засобу, яким здійснювалося перевезення товару. Разом з тим, дані щодо відправника та одержувача, країни походження товару, коду товару, найменування товару, вартісні показники відрізняються. Вартість товару згідно отриманих відповідей є значно вищою, а саме по ВМД №205020133/2009/950407 від 07.09.2009 року заявлена позивачем митна вартість 22866,50 дол. США, митна вартість згідно відомостей з митних органів іноземних країн 83967,75 грн.; ВМД №205020133/2009/950412 від 09.09.2009 року - заявлена 26239,20 дол., згідно відомостей - 64984,18 дол.; ВМД №205020133/2009/950413 від 09.09.2009 року - заявлена 13734,00 дол., згідно відомостей - 57424,32 дол.; ВМД №205020133/2009/950414 від 09.09.2009 року - заявлена 19820,05 дол., згідно відомостей - 44704,64 дол.; ВМД №205020134/2009/960753 від 14.09.2009 року - заявлена 18620,90 дол., згідно відомостей - 70546,95 дол.; ВМД №205020134/2009/960758 від 14.09.2009 року - заявлена 20284,05 дол., згідно відомостей - 72998,49 дол.; ВМД №205020134/2009/960759 від 14.09.2009 року - заявлена 20289,85 дол., згідно відомостей - 36831,34 дол.; ВМД №205020134/2009/960760 від 14.09.2009 року - заявлена 18706,45 дол., згідно відомостей - 71558,94 дол.; ВМД №205020134/2009/960761 від 14.09.2009 року - заявлена 15813,70 дол., згідно відомостей - 48741,47 дол.; ВМД №205020134/2009/960763 від 16.09.2009 року - заявлена 18623,80 дол., згідно відомостей - 66015,15 дол.
В ході проведення контрольних заходів Ягодинською митницею встановлено, що товари, які відносяться до 10 відправлень, були завантажені на території Республіки Білорусь та переміщено на митний ліцензійний склад «Premuita», VA0054 UAB Kirtimu 69, Vilius Литовської Республіки, згодом без розвантаження на митному складі «Premuita», VA0054 UAB Kirtimu 69, Vilius Литовської Республіки, транспортними засобами з реєстраційними номерами, які зазначені у CARNET TIR та накладних CMR, експортних ВМД, отриманих від Республіки Білорусь, співпадають з CARNET TIR та накладними CMR, ВМД відкритих у Литовській Республіці.
Ці реєстраційні дані збігаються з даними, зазначеними у копіях CARNET TIR та накладних CMR, представлених позивачем українським митним органам. Щодо кожного з десяти експортних відправлень до листів з Республіки Білорусь додавалися завірені копії інвойсів, сертифікатів продукції власного виробництва, актів експертизи походження товарів, рахунків-фактур, накладних CMR, актів загрузки, CARNET TIR; з Литовської Республіки додавалися завірені копії інвойсів, накладних CMR, експортних ВМД.
Відповідно до надісланих документів з Республіки Білорусь відправниками товару були: ООО «АЛЮТЕХ ИНКОРПОЛРЕЙТЕД» (220075 Республіка Білорусь, Мінська обл.., Мінський р-н., СЄЗ «Мінськ», вул.. Селіцького, 10/301), ООО «АЛЮТЕХ ВОРОТНЫЕ СИСТЕМЫ» (Республіка Білорусь, Мінська обл.., Мінський р-н., СЄЗ «Мінськ», вул.. Селіцького, 10/508), ORLEND LIMITED UNIT C3/396 ROSEDALE ROAD ALBANY AUCKLAND, COOO ALUMIN TECHNO (220075 Республіка Білорусь, Мінська обл.., Мінський р-н., СЄЗ «Мінськ», вул.. Селіцького, 12/211), - отримувачем - BELHOUSE HOLDINGS LIMITED Belise Marina (Towers Suite 303, Newtown Barracks, Belize City, Belize N 078374).
Згідно надісланих завірених копій експортних ВМД з Литовської Республіки відправниками товару були: ООО «АЛЮТЕХ ИНКОРПОЛРЕЙТЕД» (220075 Республіка Білорусь, Мінська обл.., Мінський р-н., СЄЗ «Мінськ», вул.. Селіцького, 10/301), ООО «АЛЮТЕХ ВОРОТНЫЕ СИСТЕМЫ» (Республіка Білорусь, Мінська обл.., Мінський р-н., СЄЗ «Мінськ», вул.. Селіцького, 10/508), ORLEND LIMITED UNIT C3/396 ROSEDALE ROAD ALBANY AUCKLAND, COOO ALUMIN TECHNO (220075 Республіка Білорусь, Мінська обл.., Мінський р-н., СЄЗ «Мінськ», вул.. Селіцького, 12/211), - отримувачем - BELHOUSE HOLDINGS LIMITED Belise Marina (Towers Suite 303, Newtown Barracks, Belize City, Belize N 078374).
Таким чином з наведеного вище слідує, що в ході проведення перевірки Ягодинською митницею, країна походження товару, код товару згідно УКТ ЗЕД, його кількісні та вартісні показники визначалися з врахуванням документів, отриманих з митних органів іноземних країн: копії інвойсів, сертифікатів походження, «актов загрузки» тощо.
Порядок визначення кодів УКТ ЗЕД визначається законом України «Про митний тариф України» та його додатками, а також поясненнями до УКТЗЕД, які затверджуються наказом Державної митної служби з метою забезпечення єдиного тлумачення термінів, використовуваних в Українській класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до правила 1 Основних правил інтерпретації класифікації товарів, для юридичних цілей класифікація товарів проводиться виходячи з найменувань товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і , якщо такі тексти назв та примітки не вимагають іншого, відповідно до таких положень.
Товари, митне оформлення яких проведено за вищезазначеними ВМД, були задекларовані за кодом 7308300000 згідно з УКТЗЕД. За кодом 7308300000 класифікуються двері, вікна та їх рами і пороги для дверей. Даний товар не є готовими ролетними шторками, а комплектуючими для виготовлення ролетних шторок, які класифікуються, відповідно до наданих митними органами Республіки Білорусь товаросупровідних документів, у відповідних товарних підкатегоріях за призначенням та матеріалом виготовлення.
На підставі акта перевірки Ягодинською митницею були прийняті податкові повідомлення-рішення форми «Р» за № 150 від 14.05.2012 року Ягодинською митницею було визначено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України громадянином у розмірі 850 320,89 грн., в.т.ч. за основним платежем - 680 256,71 грн. та за штрафними санкціями - 170 064,18 грн.; за №151 від 14.05.2012 року Ягодинською митницею було визначено суму грошового зобов'язання за платежем - мито на товари, що ввозяться на територію України громадянами у розмірі 86 381,18 грн., в.т.ч. 69 104,94 грн. за основним платежем та за штрафними санкціями - 17 276,24 грн.
Відповідно до п.п 54.3.6 п. 54.3 ст. 53 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.
Підпунктом 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, що тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання.
Відповідно до п.п 41.1.2 п.41.1 ст. 41 Податкового кодексу митні органи є контролюючими щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони.
Підпунктом 4.1.1 п.4.1 статті 4 Закону №2181-111 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, зазначено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.
Суд першої інстанції вірно спростував доводи позивача про те, що визначення коду товару є обов'язком митного органу. Відповідно до Інструкції про порядок заповнення ВМД, затвердженої наказом ДМСУ від 09.07.1997 №307, (п.5.3) графи А, С, D/J, E/J, G, Н, I, F ВМД заповнюються посадовими особами митних органів. Інші графи ВМД, в тому числі і графа 33 «Код товару» заповнюється декларантом.
Також згідно з Порядком роботи відділу контролю митної вартості та класифікації товарів регіональної митниці, митниці, при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом ДМСУ від 07.08.2007 №667, Рішення про визначення коду товару - документ встановленої форми, який оформлюється посадовими особами відділу контролю митної вартості та класифікації товарів на запит підрозділу митного оформлення. Тобто, приймаючи таке рішення митний орган і відносить товар до класифікаційного групування УКТЗЕД. При здійсненні оформлень за вказаними ВМД рішення про визначення коду товару не приймались.
Також безпідставними є доводи позивача про те, що податкові повідомлення-рішення є незаконними, оскільки на момент здійснення митного оформлення товарів ним були подані всі необхідні документи, нараховані та сплачені митні платежі.
Відповідно до cт. 69 Митного кодексу України, незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.
Згідно з п.54.4 ст.54 Податкового кодексу України визначено, що у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони, які відрізняються від , задекларованих під час митного оформлення, митний орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов'язання платника Податків, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.
Крім того, дослідженими в судовому засіданні постановами Любомльського районного суду Волинської області (за місцем знаходження митниці), які набрали законної сили було визнано винними та притягнуто до адміністративної відповідальності водіїв за ст. 352 Митного кодексу України, які перевозили товар позивача: так від 13.03.2012 року ОСОБА_7 та накладено штраф в сумі 17000 грн.; від 12.03.2012 року ОСОБА_8 та накладено стягнення у виді конфіскації товару загальною митною вартістю 1 624463,12 грн.; від 12.03.2012 року Багдюна Крістова та накладено стягнення у виді конфіскації товару загальною митною вартістю 698 521,01 грн; від 12.03.2012 року ОСОБА_9 та накладено стягнення у виді конфіскації товару загальною митною вартістю 563 980,54 грн.; від 12.03.2012 року ОСОБА_10 та накладено стягнення у виді конфіскації товару загальною митною вартістю 583 579,13 грн.; від 26.04.2012 року ОСОБА_11 та накладено стягнення у виді конфіскації товару загальною митною вартістю 294 444,46 грн.; від 13.03.2012 року ОСОБА_12 та накладено штраф в сумі 17000 грн.; від 12.03.2012 року ОСОБА_13 та накладено штраф в сумі 15 000 грн.; від 07.03.2012 року ОСОБА_14 та накладено штраф в сумі 17000 грн.; від13.03.2012 року ОСОБА_15 та накладено штраф в сумі 17000 грн.;
Вищевказаними постановами усіх водіїв визнано винними у вчиненні одного і того ж правопорушення - подання до митного органу документів, що містять неправдиві дані щодо країни походження товару, найменування, асортименту та вартості самого товару.
Що стосується доводів апелянта про те, що норми Податкового кодексу України не підлягають застосуванню до правовідносин, які відбувались у 2009р., то такі є безпідставними, оскільки відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У рішенні від 09.02.1999р. №1-рп/99 Конституційний суд України зазначив, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадку, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосуються фізичних осіб і не поширюються на юридичних осіб. В даних правовідносинах йдеться про відповідальність ОСОБА_2 як фізичної особи.
Відповідно до п.123.1 Податкового кодексу, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6. пункту 54.3 ст.54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування, що значно пом'якшує відповідальність, передбачену законами, чинними до вступу в дію Податкового кодексу.
Відповідно до вимог п.11 підрозділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу України, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій.
Таким чином, з урахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідач вірно застосував до спірних правовідносин норми Податкового кодексу, правомірно прийняв податкові повідомлення-рішення.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати перерозподілу не підлягають.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2012 року у справі №2а/0370/2793/12 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді Н. В. Бруновська
В. С. Затолочний
Повний текст постанови складено 21.02.2019р.