21 лютого 2019 рокуЛьвів№ 857/1062/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді: Кухтея Р.В.
суддів: Носа С.П., Шевчук С.М.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2018 року (ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження головуючим-суддею Сорокою Ю.Ю. у м.Луцьку) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
У листопаді 2018 ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області (далі - Луцьке ОУПФУ, відповідач) щодо не призначення йому пенсії за вислугою років та зобов'язати відповідача призначити та виплачувати йому пенсію за вислугою років відповідно до ст.86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14.10.2014 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №1697-VII), з 04.09.2018, з врахуванням надбавок на утримання трьох непрацездатних членів сім'ї.
Позовні вимоги мотивовані тим, що суб'єкт владних повноважень протиправно порушив його конституційні права та інтереси на соціальний захист, оскільки з урахуванням періодів строкової військової служби у Збройних силах України, половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі денної форми навчання, роботи на посадах прокурорів та слідчих в органах прокуратури, станом на 04.09.2018 його сукупний стаж роботи становив 23 роки 6 місяців 15 днів, з них в органах прокуратури 19 років 1 місяць 2 дні, який дає право на пенсію згідно ст.86 Закону №1697-VII.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 07.12.2018 позовні вимоги були задоволені частково. Визнано протиправними дії Луцького ОУПФУ щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за вислугою років, відповідно до ст.86 Закону №1697-VII та зобов'язано призначити та виплачувати ОСОБА_1 з 04.09.2018 таку пенсію. У задоволенні позовної вимоги в частині призначення пенсії з урахуванням надбавок на утримання трьох непрацездатних членів сім'ї було відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Луцьке ОУПФУ подало апеляційну скаргу, в якій через неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07.12.2018 та прийняти постанову, якою відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що період роботи з 02.08.1999 по 26.05.2000 не може бути зарахований до прокурорського стажу, оскільки посада помічника прокурора - стажиста відсутня в переліку посад, які дають право на призначення пенсії за вислугою років, відповідно до ч.6 ст.86 Закону №1697-VII, а тому стаж роботи на прокурорських посадах складає 12 років 3 місяці 21 день, що не достатньо для призначення пенсії за вислугою років.
Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
З матеріалів справи видно, що згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1, останній з 29.11.1991 по 13.12.1993 проходив строкову військову службу, з 01.09.1994 по 30.06.1999 навчався на денній формі в Українській державній юридичній академії, з 02.08.1999 прийнятий на посаду помічника прокурора-стажиста Волинської природоохоронної міжрайонної прокуратури (наказ №322 від 30.07.1999), з 26.05.2000 у зв'язку із закінченням строку стажування, призначений на посаду старшого помічника Волинського міжрайонного природоохоронного прокурора (наказ №254 від 26.05.2000), з 11.09.2002 призначений на посаду прокурора відділу нагляду за додержанням і застосуванням законів прокуратури області (наказ №530 від 11.09.2002), з 28.08.2003 призначений заступником Володимир-Волинського міжрайонного прокурора (наказ №745 від 28.08.2003), з 02.11.2005 по 18.12.2008 працював прокурором Турійського району (наказ Генерального прокурора України №1352к від 02.11.2005), з 19.12.2008 призначений на посаду помічника Володимир-Волинського міжрайонного прокурора (наказ №363ос від 19.12.2008), 14.09.2010 переведений на посаду прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ при провадженні оперативно-розшукової діяльності управління нагляду за додержанням законів органами, які провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство прокуратури області (наказ №311ос від 14.09.2010), з 03.03.2011 призначений на посаду начальника відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду за додержанням законів органами, які провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство прокуратури області (наказ №94 від 03.03.2011), 04.02.2011 прийняв присягу працівника прокуратури, з 12.12.2012 призначений на посаду начальника новоутвореного відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури області (наказ №985к від 12.12.2012), з 23.09.2014 призначений на посаду начальника відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації прокуратури області (наказ №569к від 23.09.2014 ), з 30.07.2015 призначений на посаду прокурора відділу організації підтримання державного обвинувачення прокуратури області (наказ №388к від 30.07.2015), з 14.04.2016 переведений на посаду прокурора відділу підтримання державного обвинувачення в суді прокуратури області (наказ №172к від 14.04.2016), з 19.08.2016 переведений на посаду старшого слідчого відділу прокуратури області (наказ №330к від 19.08.2016), з 31.10.2016 переведений на посаду старшого слідчого відділу прокуратури області (наказ №432к від 31.10.2016), з 06.04.2018 призначений на посаду слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури області (наказ №116к від 06.04.2018), на якій працює по теперішній час.
Стаж роботи позивача становить 23 роки 06 місяців 15 днів, на прокурорських посадах, який дає право на призначення пенсії 19 років 01 місяць 02 дні.
04.09.2018 позивач звернувся із заявою до Луцького ОУПФУ про призначення пенсії за вислугу років у порядку відповідно до ст.86 Закону №1697-VII.
За результатами розгляду заяви позивача, листом №34 від 12.09.2018 йому було відмовлено у призначені пенсії за вислугу років відповідно до ст.86 Закону №1697-VII. Підставою для відмови у призначенні пенсії, слугувало те, що страховий стаж, який дає право на пенсію за вислугу років складає 22 роки 07 місяців 04 дні, в тому числі 12 років 03 місяці 21 день - на посадах прокурорів та є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач має необхідний стаж роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, а рішення відповідача є таким, що звужує зміст та обсяг існуючих прав.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.
У частині першій статі 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно п.6 ст.92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Частиною першою статті 86 Закону №1697-VII передбачено, що прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше : з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців.
Згідно ч.2 ст.86 цього Закону, пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Відповідно до ч.6 ст.86 Закону №1697-VII, до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, зазначених у статті 15 цього Закону, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; слідчими, суддями; на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою; у науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання; на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Національній академії прокуратури України; на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури; військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання; відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.
До прокурорських посад, зазначених у статті 15 вказаного Закону належать: 1) Генеральний прокурор України; 2) перший заступник Генерального прокурора України; 3) заступник Генерального прокурора України; 4) заступник Генерального прокурора України - Головний військовий прокурор; 4-1) заступник Генерального прокурора України - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури; 5) керівник підрозділу Генеральної прокуратури України (у тому числі перший заступник та заступник Головного військового прокурора, керівник підрозділу Головної військової прокуратури на правах структурного підрозділу Генеральної прокуратури України); 6) заступник керівника підрозділу Генеральної прокуратури України (у тому числі Головної військової прокуратури та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України); 7) прокурор Генеральної прокуратури України (у тому числі Головної військової прокуратури та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України); 8) керівник регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 9) перший заступник керівника регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 10) заступник керівника регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 11) керівник підрозділу регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 12) заступник керівника підрозділу регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 13) прокурор регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 14) керівник місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 15) перший заступник керівника місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 16) заступник керівника місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 17) керівник підрозділу місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 18) заступник керівника підрозділу місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 19) прокурор місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої).
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що стаж роботи з 02.08.1999 по 26.05.2000 на посаді помічника прокурора стажиста підлягає зарахуванню до роботи, що дає право на призначення прокурорської пенсії в силу положень ст.86 Закону №1697-VII, поряд із періодом роботи позивача безпосередньо на посаді прокурора.
Таким чином, станом на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії, позивач мав достатньо як спеціального, так і загального стажу для призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст.86 Закону №1697-VII.
В частині судового рішення, що не оскаржується, суд апеляційної інстанції відповідно до ч.1 ст.308 КАС України висновків не робить, а підстав для застосування частини другої цієї статті не вбачає.
З огляду на те, що відповідачем в порушення ст.77 КАС України не доведено правомірності прийнятого ним рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу, а під час розгляду справи судом встановлено, що позивач має достатньо стажу для призначення йому пенсії відповідно до ст.86 Закону №1697-VII, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про достатність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним дій відповідача щодо відмову в призначення пенсії, а також зобов'язання призначити та виплачувати позивачу пенсію.
Згідно ч.1 ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 12, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2018 року по справі №1340/4032/18 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий суддя Р. В. Кухтей
судді С. П. Нос
С. М. Шевчук