21 лютого 2019 рокуЛьвів№ 857/434/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Багрія В. М.,
суддів Мікули О. І., Старунського Д. М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2018 року (рішення ухвалено у м. Ужгороді судом у складі головуючого судді Луцовича М. М., повний текст рішення виготовлений 05 грудня 2018 року) у справі № 807/555/16 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Позивач просив: визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва у контурі НОМЕР_1 за межами населеного пункту на території Броньківської сільської ради Іршавського району Закарпатської області;
зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва у контурі НОМЕР_1 за межами населеного пункту на території Броньківської сільської ради Іршавського району Закарпатської області.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2018 року позов задоволено.
Визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва у контурі НОМЕР_1 за межами населеного пункту на території Броньківської сільської ради Іршавського району Закарпатської області.
Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва у контурі НОМЕР_1 за межами населеного пункту на території Броньківської сільської ради Іршавського району Закарпатської області.
Рішення суду першої інстанції оскаржило Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, подавши на нього апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, без з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи. Зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги того факту, що при розгляді клопотання враховано позицію Броньківської сільської ради Іршавсього району, яка не погодила надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу у зв'язку із затвердженням генерального плану с. Бронька. Вказує, що відмова Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва, викладена у листі № П-131/0-398/25-15 від 17.12.2015, є правомірною, оскільки місце розташування земельної ділянки, яку позивач бажає отримати у власність для індивідуального садівництва, не відповідає вимогам чинного законодавства та нормативно-правових актів України, а саме погодженому та затвердженому генеральному плану с. Бронька. Крім того, зазначає, що зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
Апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову в повному обсязі.
Оскільки усі учасники справи в судове засідання не прибули, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, вважаючи, що таку може бути вирішено на підставі наявних в ній доказів.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що відмова відповідача, викладена у листі № П-131/0-398/25-15 від 17.12.2015, є протиправною, оскільки не містить жодної з передбачених законом підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Тому Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області повинно повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції та, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, враховує таке.
Судом першої інстанції встановлено, що 17.11.2015 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки земельної ділянки у власність площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва у контурі НОМЕР_1 за межами населеного пункту на території Броньківської сільської ради Іршавського району Закарпатської області.
До клопотання позивачем додано викопіювання з ортофотоплану та ситуаційного плану, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, копію паспорта, копію документа про присвоєння ідентифікаційного номера фізичній особі у Державному реєстрі фізичних осіб платників податків.
Дане клопотання зареєстроване у Головному управлінні Держгеокадастру у Закарпатській області 18.11.2015.
02.12.2015 Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області звернулось із листами до Управління Держгеокадастру в Іршавському районі Закарпатської області та Броньківської сільської ради Іршавського району Закарпатської області з пропозицією висловити свою позицію щодо можливості передачі вищевказаної земельної ділянки у власність.
У відповіді Управління Держгеокадастру в Іршавському районі Закарпатської області від 09.12.2015 зазначено, що Управління Держгеокадастру в Іршавському районі Закарпатської області не може погодити місце розташування вищевказаної земельної ділянки у зв'язку із напруженою ситуацією в Броньківській сільській раді по даному урочищу.
Листом від 17.12.2015 № П-131/0-398/25-15 Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області відмовило ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва у контурі НОМЕР_1 за межами населеного пункту на території Броньківської сільської ради Іршавського району Закарпатської області, покликаючись на інформацію, надану Управлінням Держгеокадастру в Іршавському районі Закарпатської області, про наявність напруженої ситуації по даному урочищу.
18.12.2015 Броньківська сільська рада Іршавського району Закарпатської області звернулася із листом до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області області, в якому зазначила, що вважає за недоцільне і заперечує щодо надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою з метою оформлення у власність земельної ділянки, яка розташована за межами населеного пункту в контурі НОМЕР_1 «Бронецька ріка» на території Броньківської сільської ради Іршавського району, оскільки рішенням 19 сесії 6 скликання від 26.11.2013 «Про затвердження генерального плану с. Бронька» та проектним генеральним планом забудови с. Бронька, погодженого головним архітектором Іршавської РДА Штумф В. Ф., передбачено віднесення до земель рекреаційного призначення всі земельні ділянки, які розташовані за межами населеного пункту урочище Ріка (Вага) на території Броньківської сільської ради.
Вважаючи дії Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області щодо відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки протиправними, позивач звернувся до суду.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 78 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Пункт «б» частини 1 статті 81 ЗК України передбачає, що громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Відповідно до частини 3 статті 22 ЗК України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам, зокрема, для ведення особистого селянського господарства.
Стаття 116 ЗК України передбачає, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених ЗК України. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених ЗК України, провадиться один раз по кожному виду використання.
Згідно з пунктом «б» частини 1 статті 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Відповідно до частини 4 статті 122 ЗК України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Згідно з частиною 6 статті 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Частина 7 статті 118 ЗК України передбачає, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Апеляційний суд зазначає, що частиною 7 статті 118 ЗК України визначений вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки у власність.
З системного аналізу правових норм видно, що надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним із етапів погодження і оформлення документів, який відповідно до вимог чинного законодавства є необхідним для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність. У свою чергу, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку проекту землеустрою.
При цьому, за результатами розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення документації землеустрою, відповідач може прийняти одне з таких рішень: або надати дозвіл на розробку відповідного проекту землеустрою, або мотивовану відмову у його наданні.
Листом від 17.12.2015 № П-131/0-398/25-15 Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області відмовило ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у зв'язку із наявністю напруженої ситуації по даному урочищу.
Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції в частині того, що вказаний лист не є обґрунтованою відмовою у задоволенні клопотання позивача, оскільки не містить, передбачених частиною 7 статті 118 ЗК України, підстав для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційного суду, такий документ не може трактуватись як належний розгляд клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва у контурі НОМЕР_1 за межами населеного пункту на території Броньківської сільської ради Іршавського району Закарпатської області.
Щодо посилання апелянта на те, що при розгляді клопотання позивача враховано позицію Броньківської сільської ради Іршавського району Закарпатської області, яка не погодила надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу, оскільки місце розташування земельної ділянки, яку позивач бажає отримати у власність для індивідуального садівництва, не відповідає вимогам чинного законодавства та нормативно-правових актів України, а саме погодженому та затвердженому генеральному плану с. Бронька, то таке не може братись апеляційним судом до уваги, оскільки відповідь Броньківської сільської ради Іршавського району Закарпатської області, яка містить зазначену інформацію, надана лише 18.12.2015, і не могла бути врахована у листі від 17.12.2015 № П-131/0-398/25-15, яким позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Апеляційний суд не погоджується із посиланнями апелянта на те, що позовну вимогу щодо зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, слід розцінювати як вимогу про втручання в дискреційні повноваження відповідача, оскільки повноваження відповідача у спірних правовідносинах передбачають лише один вид правомірної поведінки - надати дозвіл на розробку відповідного проекту землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, а тому не є дискреційними.
Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
Крім того, апеляційний суд зазначає, що суд першої інстанції допустив описку в описовій та резолютивні частині рішення від 29 листопада 2018 року, невірно зазначивши назву сільської ради, на території якої знаходиться земельна ділянка у контурі НОМЕР_1, яку позивач має намір отримати у власність, що може бути виправлена в порядку, визначеному статтею 253 Кодексу адміністративного судочинства України.
Виходячи з системного аналізу норм права, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач в порушення вимог частини 7 статті 118 ЗК України протиправно відмовив позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки земельної ділянки у власність площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва у контурі НОМЕР_1 за межами населеного пункту на території Броньківської сільської ради Іршавського району Закарпатської області.
Аналогічна правова позиція при вирішенні подібних спорів викладена в постанові Верховного Суду від 07 лютого 2019 року у справі № 814/702/17.
Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для його скасування чи зміни відсутні.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області залишити без задоволення.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2018 року у справі № 807/555/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В. М. Багрій
судді О. І. Мікула
Д. М. Старунський