21 лютого 2019 рокуЛьвів№ 857/3541/18
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Шевчук С.М.,
суддів Кухтея Р.В., Носа С.П.,
за участі секретаря судового засідання Ігнатищ Л.М.,
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 жовтня 2018 року (рішення ухвалено у м. Тернополі судом у складі головуючого судді Братасюка В.М.,) у справі № 607/9740/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр з ремонту та експлуатації колійних машин" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
В серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просив:
визнати протиправними дії відповідача щодо відмови йому у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
зобов'язати відповідача призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 жовтня 2018 року позов задоволено.
Визнано протиправною відмову Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах, оформлену протоколом №22 засідання комісії Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області для розгляду спірних питань, пов'язаних з призначенням та перерахунком пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 21.03.2017 року.
Зобов'язано Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (м.Тернопіль вул. Руська, 17, код ЄДРПОУ 40377598), відповідно до їх компетенції, призначити з 08.07.2017 року ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відшкодовано ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (м.Тернопіль вул. Руська, 17, код ЄДРПОУ 40377598) 640 грн. сплаченого ним при зверненні до суду судового збору.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
На підтвердження доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що підставою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є, зокрема, наявність професії чи посади в зазначеному Списку, підтвердження шкідливих умов праці робітника безпосередньо на робочому місці результатами атестації робочих місць (при наявності пільгового стажу після 21.08.1992 року), а також зайнятість повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці. Стаж роботи позивача, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2 становить 2 роки 1 місяць 28 днів, стаж роботи позивача, що дає право на призначення пенсії за вислугу років становить 9 років 1 місяць 19 днів, що недостатньо ні для призначення пенсії на пільгових умовах ні за вислугу років. Крім того, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про зобов'язання призначити пільгову пенсію позивачу з 08.07.2017 року, оскільки за призначенням пенсії позивач звернувся 30.12.2016 року, чим порушив вимоги ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Позивач відзиву на апеляційну скаргу в установлені строки не подав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1.
30.12.2016року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м.Тернопіль із заявою про призначення на пенсії за віком на пільгових умовах, згідно списку №2 (а.с. 31).
На момент звернення з обумовленою заявою до Управління Пенсійного фонду України в м.Тернопіль, позивачу виповнилося 56 років 5 місяців.
Протоколом засідання комісії Управління Пенсійного фонду України в м.Тернопіль №22 від 21.03.2017року відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, згідно п. «а» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у зв'язку з тим, що стаж ОСОБА_1 на посадах, які дають право на призначення пенсію за вислугу років згідно статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» становить 09 років 01 місяць 19 днів, та стаж роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по списку №2 становить 02 роки 01 місяць 28 днів. (а.с.10-14).
Не погоджуючись з обумовленим рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах позивач звернувся до суду. В позові вказав, що від працював на посадах акомуляторщика у період з 04.09.2003року по 24.02.2010року та в період з 19.08.2015року по 07.02.2017року, які відносяться до Списку №2, а відтак має необхідний стаж (7 років 11 місяців 08 днів), що дає йому право на призначення пенсії на пільгових умовах за списком №2, який повинен бути врахований для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку з розрахунку 2 роки і 6 місяців за 1 рік такої роботи.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач набув право на призначення пенсії на пільгових умовах з 08.07.2017 року за пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
Відповідно до відомостей відображених у трудовій книжці, позивач працював:
· ПАТ "Українська залізниця" філія ''Центр з ремонту та експлуатації колійних машин" виробничий структурний підрозділ "Тернопільський колійний ремонтно-механічний завод":
з 04.09.2003року по 11.03.2004року акумуляторником 4-го розряду в дільниці по ремонту акумуляторних батарей;
12.03.2004 року - 23.02.2010року був переведений та працював акумуляторником 4-го розряду в дільницю по ремонту електроустаткування, КВП і автоматики;
24.02.2010 року - по 25.03.2014року був переведений та працював слюсарем з ремонту рухомого складу 4-го розряду в дільницю з ремонту системи опалення та водопостачання пасажирських вагонів;
· ВАТ «Тернопільське об'єднання Текстерно» акумуляторником 4-го розряду з 19.08.2015року по 07.02.2017.
Станом на 10.07.2017року загальний стаж роботи позивача за даними відображеними у трудовій книжці становить 40 років 04 місяці 22 дня.
За загальним правилом відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років.
Відповідно до пункту «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (№ 1788-ХІІ) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи: з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років у чоловіків, з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків.
Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом 1 частини 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" : чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.
З наведеного слідує, що у випадку, якщо пільговий стаж за списком №2 є меншим ніж 12 років 6 місяців (але не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії) позивач матиме право на призначення пенсії на пільгових умовах пропорційно відпрацьованого часу зі зменшенням пенсійного віку на кожні 2 роки 6 місяців за один рік роботи на посадах, що відносяться до списку №2.
Постановою Кабінету Міністрів України N 36 від 16 січня 2003 р. затверджено Список N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Згідно розділу XXXIII п.33 названого Списку (в редакції, що була чинною у період з 2003року по 03.08.2016року) посада акумуляторника віднесено до переліку професій, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 р. N 383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 р. за N 1451/11731 затверджено Порядок застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого (далі по тесту іменовано Порядок №383).
Пунктом 4 названого Порядку №383, передбачено, що атестація робочих місць (згідно п. 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 N 442) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.
Зазначена постанова набула чинності з 21.08.92. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.92, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації (п. 4.1 №383
Якщо ж атестація з 21.08.92 не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21.08.97, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21.08.92 включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось (п.4.5 Порядку №383).
Комплексний аналіз норм Закону «Про пенсійне забезпечення» та Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 N 442 дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 2, а також документальне підтвердження повної зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
Відтак, відсутність підтвердження вищезгаданих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права викладено раніше Верховним Судом України, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року (справа № 21-183а13), та Верховним Судом, зокрема, у постанові від 23 січня 2018 року (справа № 732/2003/14), у постанові від 06 вересня 2018 року (справа №599/1425/16-а).
Отож, обов'язковою умовою для врахування до стажу роботи на пільгових умовах за списком №2 для призначення пенсії є обов'язкова атестація робочого місця та зайнятість працівника повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2.
Досліджуючи питання щодо атестації робочого місця позивача, то як слідує з доводів відповідача та зібраних у справі доказів робоче місце позивача на посаді «акумуляторника» було атестоване відповідно до висновку щодо якості проведеної атестації робочого місця «акумуляторник» дільниці по ремонту акумуляторів №01-02/087 від 26.02.2008р., що підтверджено наказом по підприємству від 14 лютого 2000 року №46 «Про затвердження результатів атестації робочих місць за умовами праці».
З урахуванням положень пунктом 4 названого Порядку №383 термін дії такого висновку 5 років, тобто до 14.02.2005року.
У період з 15.02.2005року по 07.04.2005року атестація вказаного робочого місця не проведена.
Відповідно до висновку щодо якості проведеної атестації робочих місць за умовами праці №05-02/241 від 12.04.2005 р. підтверджено, що Наказом по підприємству 08 квітня 2005 року №98 «Про затвердження результатів атестації робочих місць за умовами праці» не підтверджене за результатами атестації право на пільгову пенсію працівникам робочого місця «акумуляторник» (а.с.16).
З наведеного слідує, що за даними обумовлених наказів та висновків стосовно атестації робочого місця позивача на посаді «акумуляторник», до пільгового стажу, який дає право на призначення позивачу пенсії зі зменшенням пенсійного віку за списком №2 зараховується період роботи 04.09.2003 -14.02.2015року, що становить - 1 рік 05 місяців 13 днів.
Решта періоду роботи позивача з 15.02.2005року по 07.04.2005року та 08.04.2005року по 23.02.2010року не може бути зараховано до стажу, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за списком №2, оскільки атестацією робочого місця таке право не підтверджено.
Стосовно ж періоду роботи позивача у ВАТ «Тернопільське об'єднання Текстерно» на посаді акумуляторника з 19.08.2015року по 07.02.2017, то висновком щодо якості проведеної атестації робочих місць за умовами праці №01-02/604 від 25.12.2012 року та наказом по підприємству від 29 листопада 2012 року №240 «Про затвердження переліку робочих місць, робіт, професій працівникам яких підтверджується право на пільги та компенсації за результатами атестації робочих місць» підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах працівникам робочих місць: згідно Списку №2 «акумуляторник» (ВГЕ) (а.с.21).
Відповідно до наданої суду копії довідки ВАТ «Тернопільське об'єднання Текстерно» про підтвердження наявного трудового стажу №4/462 від грудня 2016року (а.с. 20) позивачу з урахуванням п'ятирічного терміну дії проведеної атестації та повної зайнятості впродовж всього робочого дня підтверджено період роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за списком №2 лише період з 19.08.2015року по 24.06.2016року, що складає 08 місяців 17 днів.
Отож, зібраними у справі доказами підтверджуються обставини за яких стаж роботи позивача на посаді «акумуляторника» може бути зарахований до стажу, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах в обсязі 02роки 02 місяць днів (1 рік 05 місяців 13 днів +08 місяців 17 днів).
Проте, вказаного стажу роботи на посаді «акумуляторника» на дату звернення позивача до Управління Пенсійного фонду України в м.Тернопіль було не достатньо для призначення позивачу пенсії на пільгових умовах за списком №2 згідно пункту «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (№ 1788-ХІІ).
Колегією суддів встановлено, що поряд з переліченими професіями та посадами, позивач займав ряд інших посад та виконував інші роботи за переліком обумовленим у трудовій книжці.
Натомість, відповідач відмовляючи позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №2 не провів аналізу всіх даних стосовно інших зайнятих позивачем посад та виконуваних робіт за всіма відомостями періоду трудової діяльності позивача відображеного у трудовій книжці. Як наслідок відповідач належно не обґрунтував та не мотивував прийнятого ним рішення стосовно того, чи могли бути зараховані інші періоди роботи позивача до стажу який дає йому право на призначення пенсії на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку.
За наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення відповідача про відмову позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах є передчасним та таким, що постановлено за відсутності повного, об'єктивного та мотивованого дослідження всіх періодів трудової діяльності позивача на предмет можливості їх віднесення до стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.
Що ж до рішення суду про зобов'язання призначити позивачу пенсію на пільгових умовах за списком №2, то колегія суддів зазначає, що відповідно до пунктів 1.1 та 4.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 (далі Порядок №22-1) органом, що приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії є відповідні управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, а також у місті та районі.
Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади за даних обставин.
При цьому, суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. При цьому, суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин.
Аналогічна позиція, викладена в постанові Пленуму Верховного суду України №13 від 24.10.2008 року, постанові ВАСУ від 28.07.2015 року справа №К/800/34016/14 відповідно до яких, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які не належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
Відтак, зобов'язаши відповідача призначити позивачу пенсію без урахування розподілу повноважень між виконавчими та судовими органами та без з'ясування всіх необхідних обставин для призначення пенсії, суд першої інстанції постановив передчасне судове рішення щодо призначення позивачу пенсії перебравши на себе повноваження, які належать виключно відповідачу.
Водночас, колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 3.3, п.4.1, 4.2 Порядку N22-1 встановлено, що орган, який призначає пенсію, надає допомогу особам, зазначеним у пунктах 1.1 і 1.2 розділу I цього Порядку, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії шляхом: доведення до відому заявника переліку відсутніх документів які йому слід подати; або шляхом витребування від підприємств, установ та організацій в тому рахунку і від (архівних установ, контролюючих органів) подання додаткових документів, яких не вистачає.
Колегією суддів також враховано, що завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб від порушень з боку суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту порушеного права людини.
З огляду на фактичні обставини справи за яких має місце неналежне виконання відповідачем повноважень та зважаючи на приведені положення законодавства за яких суд не вправі перебирати на себе непритаманні йому функції у призначенні пенсій, колегія суддів керуючись ч.2 ст.9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог з метою захисту порушеного права позивача та задовольнити у названій частині позов у спосіб зобов'язання відповідача розглянути заяву позивача з урахуванням викладених обставин справи та приведеного законодавства.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду не в повній мірі відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду скасувати в частині покладеного на відповідача обов'язку з прийняттям у цій частині нового судового рішення.
Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 325, ст. 328, ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області задовольнити частково.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 жовтня 2018 року у справі № 607/9740/17 скасувати у частині зобов'язання Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області відповідно до їх компетенції, призначити з 08.07.2017 року ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Прийняти в цій частині нову постанову, якою зобов'язати Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області:
- розглянути подану ОСОБА_1 заяву та документи про призначення пенсії за вислугу років на підставі п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з урахуванням того, що Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, як орган що призначає пенсію повинен вжити всіх заходів щодо з'ясування всіх необхідних обставин з приводу всієї трудової діяльності позивача, в тому рахунку і шляхом витребування від контролюючих органів, установ, організацій, підприємств та архівних закладів необхідних документів для вирішення питання стосовно наявності підстав для призначення ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах (в тому рахунку і щодо атестації робочих місць);
- прийняти за результатами такого розгляду мотивоване рішення з приводу поданої заяви про призначення ОСОБА_1 пенсії на підставі п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" про яке невідкладно повідомити позивача в установленому порядку.
У решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС.
Головуючий суддя С. М. Шевчук
судді Р. В. Кухтей
С. П. Нос
Повне судове рішення складено 21 лютого 2019 року.