19 лютого 2019 рокуЛьвів№ 857/145/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Сеника Р.П.,
суддів Іщук Л.П., Онишкевича Т.В.,
з участю секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Тлумацького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2018 року у справі № 0940/1285/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тлумацького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій,-
суддя в 1-й інстанції - Панікар І.В.,
час ухвалення рішення - 14.11.2018 року,
місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ,
дата складання повного тексту рішення - 14.11.2018 року,
23.07.2018 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Тлумацького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно, в порушення положень Конституції України, Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відмовлено позивачу у проведенні перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці за період з 01.11.2014 по 01.12.2016 року із урахуванням надбавки за перебування на адміністративній посаді. На думку позивача, такий перерахунок мав би бути проведеним, враховуючи наявне у нього право, внаслідок збільшення розміру посадових окладів суддів. Окрім того, у 2014 році він уже звертався з цього приводу в судовому порядку за захистом своїх прав. З метою доведення даного факту до відома відповідача, ним неодноразово направлялись відповідні звернення, із долученням відповідних довідок територіального управління ДСА України про розміри посадових окладів. Проте, відповідачем необхідного перерахунку здійснено не було. З урахуванням викладеного, позивач просить суд:
- визнати бездіяльність відповідача протиправною щодо відмови у здійсненні перерахунку і виплаті щомісячного грошового утримання судді у відставці, по довідках Терироріального управління державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за № 11, 412, 413, 414, 636 та виконання постанови Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 12.05.2014 року;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок грошового утримання в розмірі 90% від заробітку з проведенням індексації по невиплачених сумах грошового утримання та невиплаченій доплаті дитині війни за довідками: № 11 від 09.01.2014 року із заробітної плати 21924 грн. з листопада 2014 року включно по квітень 2016 року з нарахуванням доплати дитині війни; № 412,413,414 від 10.08.2016 року із заробітної плати 26100 грн. з травня 2016 року включно по листопад 2016 року з нарахуванням доплати дитині війни; за № 636 від 16.12.2016 року із заробітної плати 28800 грн. за грудень 2016 року з нарахуванням доплати дитині війни.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2018 року задоволено повністю адміністративний позов.
Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з'ясуванням та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновкам, викладених у рішенні суду обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що на момент призначення позивачу довічного грошового утримання, в структуру суддівської винагороди не включалася надбавка в розмірі 10% за перебування на адміністративній посаді.
Крім того, апелянт вказує, що Верховний Суд у своєму рішенні від 01.11.2018 року у справі №0640/3835/18 ( щодо перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці) прийшов до висновку, що у контексті спору ключовим правовим питанням є питання «відповідної» посади.
Згідно висновків Верховного Суду у даній справі, без проходження кваліфікаційного оцінювання на відповідність критеріям компетентності та доброчесності, а також бездотримання інших обов'язкових умов, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 на протязі трьох років суддя, навіть за наявності підстав для виходу у відставку, не може отримувати довічне утримання у розмірі, визначеному у статті 142 цього Закону.
У цьому ж рішенні Верховний Суд робить висновок, що посада судді, який вийшов у відставку до 30.09.2016, не є «відповідною», рівнозначною посаді судді того ж самого суду, який пройшов кваліфікаційне оцінювання, підтвердив здатність здійснювати судочинство і продовжує працювати у цьому суді.
Просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2018 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що Постановою Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 12.05.2014 року у справі №342/514/14-а, залишеною в законній силі ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2014 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправними дії УПФ України в Городенківському районі Івано-Франківської області щодо відмови у подальшому перерахунку та виплаті йому довічного грошового утримання судді у відставці. Зобов'язано УПФ України в Городенківському районі Івано-Франківської області здійснювати подальші перерахунки та виплачувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90% заробітку працюючого судді:
- з 02.04.2013 року по 02.06.2013 року з обмеженням (не більше 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ст. 138 ч. 5 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453-VI у редакції ЗУ "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 року № 3668-VI),
- з 03.06.2013 року постійно (та без визначення кінцевого терміну), без обмежень граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання відповідно до ст. 138 ч. 3 ЗУ Про судоустрій і статус суддів від 07.07.2010 року № 2453-VI та рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 року № 3-рп/2013 на підставі довідок Територіального управління державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням раніше виплачених сум.
Однак, відповідач у своїй відповіді позивачу «Про розгляд звернення» за № 67/Б-15 від 26.04.2018 року, необґрунтовано відмовив йому у проведенні перерахунку раніше призначеного довічного грошового утримання за період з 01.11.2014 по 01.12.2016 року, з урахуванням доплати за перебування на адміністративній посаді, на підставі довідок територіального управління ДСА України в Івано-Франківській області за № 11 від 09.11.2014 року, за № 412, 413 415 від 10.08.2016 року та за № 636 від 16.12.2016 року, таким чином, допустивши протиправну бездіяльність одночасно і в аспекті не виконання рішення суду, що набрало законної сили.
Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції не повно дослідив і не оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, не визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Встановлено, підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 працював на посаді судді Городенківського районного суду з 12.04.1976 року. В 2009 році вийшов у відставку з посади голови цього суду, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 11-13).
Як встановлено судом із матеріалів справи, страховий стаж ОСОБА_1 становить 45 років 05 місяців, в тому числі 33 роки 06 місяців на посаді судді.
31.11.2009 року позивачу призначено щомісячне грошове утримання судді в розмірі 90% від заробітної плати.
19.03.2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про видачу йому в роздрукованому вигляді довідки про розмір його грошового утримання та розміру заробітної плати за період 01.01.2015 року по 02.2017 року, з якого таке грошове утримання вираховувалось. (а.с. 21).
Окрім того, 27.03.2018 року, позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку його грошового утримання за період з листопада 2014 по грудень 2016 року із урахуванням невиплачених сум, які просив перерахувати на його рахунок у відділенні банківської установи. (а.с. 22-23).
02.04.2018 року відповідачем направлено позивачу відповідь на його звернення від 19.03.2018 року із долученням відповідних довідок. (а.с. 24-32).
26.04.2018 року у відповідь на звернення позивача від 27.03.2018 року, відповідач відмовив йому у проведенні перерахунку довічного грошового утримання.
Не погоджуючись з діями відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, які передбачені Конституцією та законами України.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи позивач 2009 році вийшов у відставку з посади голови цього суду.
Пунктом 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII, який набрав чинності 30.09.2016 року, передбачено, що судді у відставці, в тому числі, який вийшов у відставку після набрання чинності цим Законом, щомісячне довічне грошове утримання встановлюється у розмірі 80 - 90 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VІ від 07.07.2010 (далі - Закон № 2453-VІ).
Щомісячне довічне грошове утримання буде обчислюватись відповідно до статті 142 Закону № 1402-VІІІ суддям, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначені на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працювали на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого оцінювання або конкурсу.
Перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з 1 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою.
З 01.12.2016 змінилися розміри складових суддівської винагороди, що є підставою для звернення судді у відставці за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання.
Довідка про суддівську винагороду включає посадовий оклад, доплату за вислугу років, доплату за перебування на адміністративній посаді в суді, доплату за науковий ступінь, доплату за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці, щомісячну доплату відповідно до статті 133 Закону №2453-VІ.
16 грудня 2016 року позивач звертався із заявою про перерахунок та довідкою про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 16.12.2016 № 636, виданою Територіальним управлінням державної судової адміністрації в Івано- Франківській області, в якій зазначено розмір заробітної плати 28800,00 грн., що включає: посадовий оклад, надбавку за вислугу років, доплату за перебування на адміністративній посаді в суді.
Відповідачем перерахунок проведено відповідно до норм ст.45 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 01.01.2017 року. Розмір щомісячного довічного грошового утримання після перерахунку склав 25986,43 грн., а саме: 25920,00 - основний розмір (90% суддівської винагороди); 66,43 гри. - надбавка дітям війни.
Колегія суддів погоджується з позицією відповідача, що так як на момент звернення позивача за призначенням щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці Законом №2862-ХІІ, із змінами, внесеними Законом України від 24.02.1994 №4015-ХІІ не передбачалося доплату судді за перебування на адміністративній посаді, а також враховуючи те, що положеннями Закону №2453-УІ, з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 4-рп/2016 від 08.06.2016 та Закону №1402-VІІІ, передбачено з 01.12.2016 перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а тому відсутні підстави для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з листопада 2014 року по грудень 2016 року із урахуванням доплати за перебування на адміністративній посаді в суді.
Колегія суддів прийшла до висновку, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом від 02.06.2016, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та здатність здійснювати правосуддя у відповідному судді, або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня відповідного рішення за результатами такого або конкурсу (пункт 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону від 02.06.2016. Судді у відставці, який не проходив кваліфікаційне оцінювання, розмір щомісячного довічного грошового утримання буде визначатися виходячи із суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010.
Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною у рішенні від 01.11.2018 у справі №0640/3835/18.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що позовні вимоги є небогрунтованими та не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
З огляду на вищевикладене, є підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи, через що рішення суду слід скасувати та прийняти нову постанову.
Керуючись ст.308, 310, 315, 317, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Тлумацького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області - задовольнити.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2018 року у справі № 0940/1285/18 - скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. П. Сеник
судді Л. П. Іщук
Т. В. Онишкевич
Повне судове рішення складено 21.02.2019 року