Справа № 0640/4531/18
Головуючий у 1-й інстанції: Попова О.Г.
Суддя-доповідач: Шидловський В.Б.
19 лютого 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Шидловського В.Б.
суддів: Іваненко Т.В. Кузьменко Л.В.
за участю:
секретаря судового засідання: Ткач В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2018 року (судове рішення ухвалено 30 жовтня 2018 року, час ухвалення судового рішення не зазначено, дата складення повного тексту рішення 05 листопада 2018 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними, зобов'язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням інвалідності ІІ групи внаслідок поранення (контузії), отриманого під час виконання обов'язку військової служби, в розмірі 300- кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови КМУ від 25.12.2013 № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві";
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку із настанням інвалідності ІІ групи внаслідок поранення (контузії), отриманого під час виконання обов'язків військової служби, в розмірі 300 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови КМУ від 25.12.2013 № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві".
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначає, що документом, який свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення, не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження, можуть бути будь-які відомості, які свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва). Протоколом від 28.12.2016 № 5260 Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв засвідчила, що поранення (контузія) і захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, тому є належним документом, що свідчить про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання. Крім цього, вказує, що його право на отримання одноразової грошової допомоги встановлене рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 16.03.2018 по справі №279/3857/17. Вважає, що відповідач протиправно прийняв рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказане рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В апеляційній скарзі позивач зазначає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при цьому суд не повно з'ясував фактичні обставини справи та не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних міркувань.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 в 1985 році був направлений на військову службу за контрактом до Республіки Афганістан, де велись бойові дії, що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_1 , карткою ветерана війни № 89 (а.с.25).
В період проходження служби під час виконання бойових дій у 1985 році позивач отримав осколочні поранення голови, обох рук, обох ніг, шиї, що підтверджено висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи № 700/Ж від 21.03.2016 (а.с.26). Протоколом № 5260 від 28 грудня 2016 року засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузії, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця Міністерства оборони України встановлено, що наявні у позивача поранення (контузія) та захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що підтверджено медичними та військово-обліковими документами (а.с.27).
Позивач, на підставі вказаних документів, звернувся із заявою до військового комісару Коростенського ОМВК про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності 2 групи, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби. Військовим комісаром Житомирського обласного військового комісаріату 11 липня 2017 року документи направлено військовому комісару Коростенського ОМВК на доопрацювання через відсутність довідки про травму.
Позивач оскаржив зазначене рішення до Коростенського міськрайонного суду Житомирської області.
Рішенням від 16.03.2018 по справі № 279/3857/17 Коростенський міськрайонний суд Житомирської області адміністративний позов задовольнив, визнав бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 з неподання до Міністерства оборони України висновку щодо можливості виплати позивачу одноразової грошової допомоги, як інваліду війни ІІ групи, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії протиправною та зобов'язав ІНФОРМАЦІЯ_2 подати до Міністерства оборони України висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, як інваліду війни ІІ групи, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
На підставі вказаного рішення, позивач повторно звернувся до Житомирського обласного військового комісаріату із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням ІІ групи інвалідності, внаслідок отримання поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби.
13.07.2018 Міністерство оборони України рішенням комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленим протоколом № 73, відмовило у призначенні одноразової грошової допомоги. В обґрунтування рішення вказало, що оскільки заявником не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення, який передбачено пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінетів Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.
Роз'яснено, що висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 21.03.2016 № 700/Ж висновок Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 28.12.2016 № 5260, які подано разом з іншими документами, не є документами, що свідчать про обставини поранення (а.с.28).
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, позивачем не подано усіх необхідних документів для призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням II групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, а відтак позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Перебування особи на військовій службі є однією із форм реалізації закріпленого у статті 43 Конституції України права на працю, а тому необхідно керуватися, в тому числі, і положеннями частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), яка визначає право звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, в даному випадку стягнення грошового забезпечення військовослужбовця.
Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
20 грудня 1991 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII (далі - Закон № 2011-ХІІ), який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 3 Закону № 2011-XII дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Статтею 16 вказаного Закону № 2011-XII (у редакції чинній на момент виникнення правовідносин) передбачено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
У разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
У разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби під час проходження військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, що визначається у відсотках від загальної суми допомоги на випадок загибелі (смерті), встановленої пунктом 5 цієї статті (ч.6 ст.16 Закону №2011-XII).
Згідно з пунктом 11 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Відповідно до пункту 21.7 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402 (далі - Положення № 402) постанова ВЛК про причинний зв'язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або засвідченої копії Акта про нещасний випадок (додаток 1 до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06 лютого 2001 року № 36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2001року за № 169/5360 (зі змінами)), у яких зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва).
При медичному огляді військовослужбовців, колишніх військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на збори, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) до введення в дію Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 4 січня 1994 року № 2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 липня 1994 року за № 177/386, і не мають довідки, виданої військовою частиною, ВЛК можуть бути прийняті до уваги достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) (записи про первинне звернення по медичну допомогу із зазначенням обставин одержання поранення (травми), витяг із історії хвороби, матеріали службового розслідування, дізнання, досудового слідства за фактом поранення (травми) та інші медичні або військово-облікові документи) (п.21.8 Положення № 402).
Відповідно до Витягу з протоколу №5260 від 28.12.2016 року засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України, встановлено, що поранення ОСОБА_1 поранення (контузія), ТАК, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
За визначеного вище правового врегулювання, при наданні висновку про причинний зв'язок поранення позивача, Центральна військово-лікарська комісія по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України встановлювались обставини отримання поранення та зроблено висновок, що захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Копія висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи №700/Ж від 21.03.2016 містить інформацію, що при огляді було виявлено рубці є наслідком загоєння ран, які могли утворитися внаслідок осколкових поранень, що могли бути спричиненні під час проходження служби у 1985 році.
Зазначені документи долучені позивачем при подачі заяви щодо призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності.
Вказані обставини спростовують висновки суду першої інстанції, що позивач не подав копії документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).
При цьому, Порядок № 975 не визначає, який саме документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) (медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, висновок експерта, протокол військово-лікарської комісії, довідка МСЕК тощо), повинна подати особа, яка звертається за отриманням одноразової грошової допомоги.
У зв'язку з чим висновки суду першої інстанції, що жоден з наданих позивачем документів не є тим належним доказом в розумінні ст.73, 74 КАС України, який би виключав факт того, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, є невірними.
У свою чергу, саме відповідач у цій справі, як уповноважений суб'єкт владних повноважень, зокрема, використовуючии архівні матеріали, зобов'язаний був довести протилежне, а саме, те, що позивач отримав поранення (контузію, травму або каліцтво) при вчиненні кримінального чи адміністративного правопорушення або у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинив собі тілесні ушкодження.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року у справі № 822/3005/17 та постанові Верховного Суду від 25 травня 2018 року у справі №729/426/17.
Згідно із п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до п.п.1, 4 ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, в той час як доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду, викладену в оскаржуваному судовому рішенні, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними, зобов'язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням інвалідності ІІ групи внаслідок поранення (контузії), отриманого під час виконання обов'язку військової служби, в розмірі 300 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови КМУ від 25.12.2013 №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві";
Зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку із настанням інвалідності ІІ групи внаслідок поранення (контузії), отриманого під час виконання обов'язків військової служби, в розмірі 300 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови КМУ від 25.12.2013 № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві".
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 21 лютого 2019 року.
Головуючий Шидловський В.Б.
Судді Іваненко Т.В. Кузьменко Л.В.