про повернення апеляційної скарги
Справа № 240/5465/18
21 лютого 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Кузьменко Л.В.
суддів: Шидловського В.Б. Іваненко Т.В.
перевіривши матеріали апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення,
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року позов задоволено частково.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
Встановивши невідповідність апеляційної скарги вимогам ст.296 КАС України, Сьомим апеляційним адміністративним судом ухвалою від 28 січня 2019 року залишено апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 без руху. При цьому особі, яка подала апеляційну скаргу, запропоновано в десятиденний строк з дня отримання ухвали усунути недоліки апеляційної скарги.
Судом встановлено, що копію ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху апелянтом отримано 05 лютого 2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Таким чином, останнім днем строку, що встановлений судом на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, є 15 лютого 2019 року.
15 лютого 2019 року на адресу суду надійшло клопотання від Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору. Клопотання обґрунтовано тим, що відповідач фінансується виключно з Державного бюджету України, у зв'язку з чим у скаржника відсутні кошти на сплату судового збору.
Колегія суддів вважає, що вказане клопотання не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою звільнити від сплати судових витрат.
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом в тому числі й органів державної влади.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України від 8 липня 2011 року №3674-VI“Про судовий збір” (далі - Закон № 3674-VI), ураховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є:а) військовослужбовці;б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Проте, скаржник не є суб'єктом, на якого розповсюджується дія вказаної норми закону щодо відстрочення, розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру чи звільнення від його сплати.
Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" від 23.01.2015 року № 2 судам роз'яснено, що якщо бюджетні установи діють як суб'єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення чи звільнення від сплати судового збору.
Враховуючи наведене та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок Державного бюджету України, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору, суд вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з Державного бюджету України та відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень, не є підставою для відстрочення сплати судового збору до прийняття рішення за наслідками перегляду справи.
Суд зазначає, що у разі задоволення клопотання відповідача, вказане може розцінюватися як надання певних процесуальних переваг перед іншими учасниками судового процесу - юридичними та фізичними особами, які зобов'язані сплачувати відповідний збір.
За таких обставин, станом на 20 лютого 2019 року, з урахуванням строку перебігу поштової кореспонденції, відповідачем не усунено недоліків апеляційної скарги, а відтак вимоги ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху від 28 січня 2019 року не виконано.
Згідно з ч.2 ст.298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, у відповідності до яких апеляційна скарга підлягає поверненню скаржнику.
Керуючись ст.ст.169, 296, 298, 325, 328, 329 КАС України, суд
1. Відмовити Військовій частині НОМЕР_1 у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.
2. Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення повернути особі, яка її подала.
3. Копію ухвали про повернення апеляційної скарги разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.
4. Копію ухвали про повернення апеляційної скарги надіслати учасникам справи.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач Кузьменко Л.В.
Судді Шидловський В.Б. Іваненко Т.В.