Справа № 0240/3082/18-а
Головуючий у 1-й інстанції: Мультян Марина Бондівна
Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.
20 лютого 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Ватаманюка Р.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2018 року (Мультян М.Б.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Тульчинського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управаління юстиції у Вінницькій області про зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_2 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Тульчинського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Вінницькій області про зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2018 року в задоволенні адміністративного позову позивача відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Так, у скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 народився у м. Нєфтєюганськ, Тюменської області, Російська Федерація.
Батьками ОСОБА_2 є ОСОБА_4 та ОСОБА_5.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 28 жовтня 1980 року ОСОБА_2, зазначено мати - ОСОБА_5, національність - німкеня.
В актових записах про шлюб ОСОБА_2 та ОСОБА_6 відомості про національність чоловіка ОСОБА_2 - відсутні.
В актових записах про народження ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відомості про національність батька ОСОБА_2 - відсутні.
ОСОБА_2 звернувся до Тульчинського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Вінницькій області із заявою про внесення доповнень до актових записів про шлюб та до актових записів про народження дітей інформацією про національність.
Листом від 14 грудня 2017 року Тульчинський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Вінницькій області повідомив позивача, що відповідно до Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання відсутня можливість задовольнити заяву, оскільки форма актових записів складених після січня 2004 року затверджена постановою Кабінету Міністрів України № 1367 від 12 вересня 2002 року та з 19 листопада 2010 року № 1025 не передбачає графу "національність".
Позивач, не погодившись з відмовою у внесенні доповнень до актових записів про шлюб та до актових записів про народження дітей інформації про національність, звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову прийшов до висновку, що чинним законодавством України не передбачено можливості внесення даних про національність до актового запису про шлюб та про народження, а тому, на думку суду, відповідач відмовляючи в задоволенні заяви позивача, діяв правомірно.
Колегія суддів, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, не погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Спірні правовідносини, пов'язані з проведенням державної реєстрації актів цивільного стану, внесенням до актових записів цивільного стану змін, їх поновленням і анулюванням, засади діяльності органів державної реєстрації актів цивільного стану регулюються Цивільним кодексом України, Законом України "Про національні меншини в Україні" від 25 червня 1992 року № 2494-XII (далі по тексту Закон № 2494), Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення, та анулювання, затверджені наказом Міністерства юстиції України 12 січня 2011 року № 96/5 (далі по тексту Правила № 96), Законом України від 01.07.2010 №2398-VI "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" (далі Закон України №2398-VI).
Відповідно до статті 3 Конституції України кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважатися їй, чи не вважатися такою, і таке рішення або здійснення прав у зв"язку з ним не повинно зашкоджувати такій особі.
Статтею 3 Закону України "Про національні меншини в Україні" визначено, що до національних меншин належать групи громадян України, які не є українцями за національністю, виявляють почуття національного самоусвідомлення та спільності між собою.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про національні меншини в Україні" відносини, які виникають з приводу реалізації громадянами України прав і свобод, пов"язаних з їх належністю до національних меншин, регулюються Конституцією України, цим Законом, прийнятими на їх підставі іншими законодавчими актами, а також міжнародними договорами України.
Згідно ст. 11 Конституції України держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 300 ЦК України фізична особа має право на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.
За змістом ст. ст. 11, 18 Закону України "Про національні меншини в Україні" громадяни України мають право вільно обирати та відновлювати національність. Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається. Будь-яке пряме чи непряме обмеження прав і свобод громадян за національною ознакою забороняється й карається законом.
Статтею 3 Рамкової конвенції про захист національних меншин, ратифікованої Законом України від 09 грудня 1997 р. № 703/97-ВР, кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважатися їй, чи не вважатися такою, і таке рішення або здійснення прав у зв"язку з ним не повинно зашкоджувати такій особі.
Відповідно до ч.1 ст. 6 Закону України № 2398-VI відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.
Частиною 1 ст. 22 Закону України №2398-VI внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.
Порядок внесення змін до актових записів цивільного стану регулюється Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 №96/5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 14.01.2011 за №55/18793 (далі - Правила).
Пунктом 1.1. Правил визначено, що внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться районними, районними у містах, міськими (міст обласного значення), міськрайонними, міжрайонними відділами державної реєстрації актів цивільного стану головних територіальних управлінь юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством.
Відповідно до п. 1.2. Правил поновлення актових записів цивільного стану, складених органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану в разі втрати цих записів.
Згідно п. 1.4 Правил передбачено, що поновлені чи повторно складені актові записи цивільного стану в разі виявлення первинних записів анулюються на підставі рішення суду або висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану управління державної реєстрації головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі (за місцезнаходженням поновленого або повторно складеного запису).
За приписами п.п. 1.7 та 1.16 Правил зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису, за винятком випадків, встановлених у пункті 2.28 розділу II цих Правил.
Поновлення актового запису цивільного стану проводиться за місцем його первинного складення, за винятком випадків, встановлених в абзацах третьому - пятому пункту 3.13 розділу III цих Правил.
Пунктом 1.12 Правил передбачено, що відділ державної реєстрації актів цивільного стану, який одержав матеріали про внесення змін до актового запису цивільного стану, його поновлення та анулювання, не вправі відмовити в їх виконанні, якщо висновок відділу державної реєстрації актів цивільного стану не відповідає зібраним документам, необхідним для вирішення питання по суті, чинному законодавству чи зазначені в ньому факти не підтверджені повними витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, копіями актових записів цивільного стану та іншими документами.
Згідно п. 1.15 Правил відмова органів державної реєстрації актів цивільного стану у внесенні змін до актових записів цивільного стану, їх поновленні та анулюванні може бути оскаржена в судовому порядку.
Пункт 2.12 Правил передбачає, що на підставі зібраних документів та за наслідками перевірки відділ державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису (або декількох актових записів) цивільного стану або про відмову в цьому.
Відповідно до п. 2.13.2 Правил підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є постанова адміністративного суду.
Пунктом 2.16. Правил передбачено, що зміни, доповнення, виправлення вносяться в паперові носії актових записів цивільного стану та одночасно до Державного реєстру актів цивільного стану громадян.
На підставі рішення суду про внесення змін, доповнень або виправлень в актові записи цивільного стану вносяться відповідні зміни, які зазначені в рішенні суду (п. 2.16.7. Правил)
Відповідно до п. 2.22 Правил після внесення змін до актового запису цивільного стану заявнику повторно видається або надсилається для вручення до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем його проживання свідоцтво про державну реєстрацію акту цивільного стану. На свідоцтві проставляється штамп Повторно. Свідоцтво про державну реєстрацію, подане заявником для внесення змін, анулюється та знищується у встановленому порядку.
Згідно з п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами справ про встановлення неправильності запису в актах громадянського стану від 7.07.1995 року № 12 у разі відмови органом РАЦС внести зміни до актів громадянського стану, заяви з цього приводу підлягають розгляду в судовому порядку.
Пунктом 2.16.7 Правил передбачено, що на підставі рішення суду про внесення змін, доповнень або виправлень в актові записи цивільного стану вносяться відповідні зміни, які зазначені в рішенні суду.
На підставі висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вносяться доповнення в актовий запис про народження, якщо в актовому записі передбачені, але не зазначені прізвища, власні імена та по батькові або громадянство батьків (п. 2.16.8 Правил).
Приписами п. 2.16.14 визначено, що на підставі висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану про виправлення помилок, доповнення запису відомостями тощо виправляються або доповнюються відповідні відомості в актових записах, які зазначено у висновку.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України від 07.07.1995 року «Про практику розгляду судами справ щодо встановлення неправильності запису в актах громадянського стану» зазначено, що при розгляді таких справ слід враховувати, що в актових записах про народження повинні міститись відомості про національність батьків, а якщо їх не було внесено чи неправильно зазначено то такий актовий запис має бути доповнено відповідно до рішення суду. Питання щодо національності батьків, суд вирішує на підставі письмових та інших доказів.
Як вже зазначалось судом, Конституцією України та Законом України «Про національні меншини в Україні» передбачено, що кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважатися їй, чи не вважатися такою, і таке рішення або здійснення прав у зв'язку з ним не повинно зашкоджувати такій особі.
Оскільки під час апеляційного розгляду справи підтверджується факт того, що позивач за національністю є "німцем", колегія суддів вважає, що він має право на збереження своєї національної самобутності та відновлення своєї національності шляхом внесення відповідних змін у актовий запис.
Так, суд погоджується, що Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження зразків актових записів цивільного стану, описів та зразків бланків свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 10 листопада 2010 року № 1025 не передбачено графу «національність». Згідно зразків актових записів про шлюб та народження відсутня графа «Національність», однак, наявна графа «Для відміток».
Відповідно до постанови КМУ № 1025 не вбачається, що саме законодавець хотів віднести до графи «Для відміток» (які саме необхідні примітки зазначати у даній графі), тому на думку суду, для захисту прав, свобод та інтересів позивача, відповідач мав можливість внести до зазначеної графи інформацію щодо «національності батька».
Разом з тим, що внесення інформації щодо «національності нареченого» та «національності батька» до графи «Для відміток» у актових записах про шлюб та народження, жодним чином не впливає ані на інтереси держави, ані на інтереси суспільства в цілому.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 16.05.2013 року у справі «Гарнага проти України» (№20390/07) наголошено на необхідності дотримання державою справедливого балансу, який потрібно встановити між конкуруючими інтересами особи та суспільства в цілому.
Крім того, суд звертає увагу, що ст. 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України гарантує кожній особі вільний вибір належності до національних меншин.
Згідно ч. 1 ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч.1 ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Згідно з ч.2 вказаної статті, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з"ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.3 ст.242 КАСУ).
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення неправильно застосував норми матеріального права, порушив норми процесуального права, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.
Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому, керуючись статтею 315 КАС України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення адміністративного позову.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2018 року скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.
Зобов'язати Тульчинський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Вінницькій області доповнити акт № 196 від 19 листопада 2013 року про реєстрацію шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_9 відомостями про національність чоловіка ОСОБА_2, вказавши його національність "німець".
Зобов'язати Тульчинський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Вінницькій області доповнити акт № 109 від 09 червня 2010 року про народження ОСОБА_7 відомостями про національність батька ОСОБА_2, вказавши його національність "німець".
Зобов'язати Тульчинський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Вінницькій області доповнити акт № 168 від 04 липня 2017 року про народження ОСОБА_8 про національність батька ОСОБА_2, вказавши його національність "німець".
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Мельник-Томенко Ж. М. Ватаманюк Р.В.