Справа № 0640/3492/18
Головуючий у 1-й інстанції: Капинос О.В.
Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П.
20 лютого 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Загороднюка А.Г. Драчук Т. О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Коростишівської міської ради Коростишівського району Житомирської області про визнання дій неправомірними, скасування рішення №441 від 19.06.2018 року в частині відмови, зобов'язання повторно розглянути заяву,
в липні 2018 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Коростишівської міської ради , в якому просила:
- визнати неправомірними дії Коростишівської міської ради у відмові в наданні дозволу на виготовлення документації із землеустрою про відведення земельної ділянки з підстав вказаних в рішенні №441 від 19.06.2018;
- скасувати рішення Коростишівської міської ради №441 від 19.06.2018 в частині відмови в наданні дозволу на виготовлення документації із землеустрою про відведення земельної ділянки;
- зобов'язати Коростишівську міську раду повторно розглянути заяву в її присутності чи її представника відповідно до норм чинного законодавства.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищевказане рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на її думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлялися про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.311 КАС України, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, 26.02.2016 та 07.04.2017 ОСОБА_2 через свого представника - ОСОБА_3 звернулася із заявами до Коростишівської міської ради про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою про відведення земельної ділянки орієнтовним розміром 0,12 га для передачі в приватну власність для ведення садівництва (а.с. 58-65).
Рішеннями Коростишівської міської ради №172 від 23.06.2017 та №174 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в межах міста Коростишева для ведення садівництва, у зв'язку з тим, що зазначена у графічному матеріалі земельна ділянка відповідно до затвердженого генерального плану м. Коростишева та плану зонування території міста передбачена як зона садибної забудови, а також у зв'язку з відсутністю в натурі (на місцевості) бажаної площі земельної ділянки, а також у зв"язку з тим, що зазначена у викопіюванні земельна ділянка розташована за межами населеного пункту м.Коростишева. (а.с.12-13)
Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 12.04.2018 у справі № 280/1059/17 зобов'язано Коростишівську міськраду розглянути заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 07.04.2017 про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою про відведення земельної ділянки орієнтовним розміром 0,12 га для передачі у приватну власність для ведення садівництва з участю ОСОБА_3 та ОСОБА_2.(а.с.13-15).
За результатами повторного розгляду вказаних заяв, Коростишівською міською радою прийнято рішення №441 від 19.06.2018, яким відмовлено ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (згідно наданого графічного матеріалу на якому зображене бажане місце розташування земельної ділянки) орієнтовною площею 0,12 га в межах міста Коростишева для ведення садівництва у зв'язку з тим, що зазначена у графічному матеріалі земельна ділянка відповідно до затвердженого генерального плану м.Коростишева та плану зонування території міста передбачена як зона садибної забудови (від 1 до 2 поверхів), а також у зв'язку з відсутністю в натурі (на місцевості) бажаної площі земельної ділянки та у зв"язку з тим, що зазначена у викопіюванні земельна ділянка розташована за межами населеного пункту м.Коростишева та розпорядження даними землями не відноситься до повноважень Коростишівської міської ради (а.с.9-11).
Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв на підставі, в межах та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування» від 21 травня 1997 року №280/97-ВР (Закон №280/97-ВР) місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Згідно із ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Питання надання земельних ділянок державної або комунальної власності в оренду для створення фермерських господарств регулюється Земельним кодексом України.
Так, згідно ст. 33 Земельного кодексу України громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.
Відповідно до ст. 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Відповідно до п «в» ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара.
Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно із ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
При цьому, підставою для відмови у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Встановлено, що 26.02.2016 та 07.04.2017 позивач зверталася із заявою до Коростишівської міської ради про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою про відведення земельної ділянки орієнтовним розміром 0,12 га для передачі в приватну власність для ведення садівництва.
У додатках до заяви від 26.02.2016 вказано: викопіювання від 14.04.2015 №34-612-0.2-1698/2-15; довідка від 05.08.2015 №34-612-0.2-3200/2-15 відділу Держземагенства у Коростишівському районі ; копію паспорта та ідентифікаційного код.
У додатках до заяви від 07.04.2017 вказано: графічний матеріал який вказує на розміщення даної земельної ділянки на картографічному матеріалі з Генерального плану м.Коростишів; довідка Держземагенства у Коростишівському районі про відсутність у власності земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства; копія паспорта, ідентифікаційного коду.
Проте, рішенням Коростишівської міської ради від 19.06.2018 №441 відмовлено ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (згідно наданого графічного матеріалу на якому зображене бажане місце розташування земельної ділянки) орієнтовною площею 0,12 га в межах міста Коростишева для ведення садівництва у зв'язку з тим, що зазначена у графічному матеріалі земельна ділянка відповідно до затвердженого генерального плану м. Коростишева та плану зонування території міста передбачена як зона садибної забудови (від 1 до 2 поверхів), а також у зв'язку з відсутністю в натурі (на місцевості) бажаної площі земельної ділянки та у зв"язку з тим, що зазначена у викопіюванні земельна ділянка розташована за межами населеного пункту м.Коростишева та розпорядження даними землями не відноситься до повноважень Коростишівської міської ради.
Колегія суддів зазначає, що 20.06.2017 постійною комісією з питань земельних відносин, екології та використання природних ресурсів Коростишівської міської ради проведено виїзне засідання на місцезнаходження бажаної позивачем земельної ділянки, у зв"язку з тим, що ця земельна ділянка не відповідає затвердженому генеральному плану м.Коростишева та плану зонування території міста, оскільки зазначена територія передбачена як зона садибної забудови, а також у зв"язку з відсутністю в натурі.
Представник позивача ОСОБА_3 був присутній на місці проведення огляду. Членами комісії були проведені контрольні проміри вздовж усієї довжини паркану (збудованого власником житлового будинку) та встановлено, що в межах населеного пункту м.Коростишева, на місцевості, відсутня площа 0,24 га (0,12 га + 0,12 га).
Тобто, постійною комісією було встановлено, що земельна ділянка, яку бажає позивач отримати у власність у межах м.Коростишева відсутня в натурі в межах міста Коростишева.
Крім того, відповідно до ст. 39 ЗК України визначено, що використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.
Згідно з ст. 16 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.
Відповідно до ст. ст. 2, 16, 17, 24, 25 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" інструментом регулювання планування територій є містобудівна документація на державному, регіональному і місцевому рівні. На місцевому рівні - це генеральний план міста.
У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.
Генеральні плани населених пунктів та зміни до них розглядаються і затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами на чергових сесіях протягом трьох місяців з дня їх подання.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням 52 (скликаної позачергово) сесії шостого скликання Коростишівської міської ради від 13.10.2015 №1056 затверджено Генеральний план м.Коростишева та рішенням восьмої сесії сьомого скликання від 17.03.2016 за №121 затверджено план зонування території м.Коростишева Житомирської області (а.с.26-27).
Так, відповідно до затверджених Генерального плану та Плану зонування земельні ділянки, щодо яких подано заяву позивачем про надання дозволу на складання документації із землеустрою, площею 0,12 га для садівництва в м.Коростишеві відносяться до Житлової зони Садибної забудови Ж-1, яка визначена для розташування одноквартирних житлових будинків до 2-х поверхів включно із земельними ділянками та зблокованих одноквартирних житлових будинків на сусудніх земельних ділянках.
Тому, земельна ділянка, яку позивач бажає отримати у приватну власність для ведення садівництва відповідно до Генерального плану та Плану зонування земельні ділянки передбачена як зона садибної забудови, а також відсутня в натурі в межах м.Коростишева, що свідчить про невідповідність її місця розташування вимогам Генерального плану та містобудівної документації.
Щодо посилання апелянта на викопіювання від 14.04.2015 №34-612-0.2-1698/2-15, то колегія зазначає, що воно було виготовлено ще до затвердження Генерального плану м.Коростишева рішенням Коростишівської міської ради від 13.10.2015 та плану зонування території м. Коростишева, а тому вказані посилання є безпідставними.
Колегія суддів вважає безпідставними також і посилання апелянта на те, що у рішенні Коростишівського районного суду визнано викопіювання від 14.04.2015 №34-612-0.2-1698/2-15 належним доказом належності повноважень міської ради щодо розпорядження бажаною земельною ділянкою, оскільки рішенням Коростишівського районного суду від 12.04.2018 у справі №280/1059/17 позов ОСОБА_3 задоволено з підстав неправомірності дій міської ради щодо позбавлення його права бути присутнім при розгляді його заяви від 07.04.2017, а не як вказує позивач з підстав неправомірності відмови, викладеної у рішенні.
Таким чином, наведені у рішенні №441 підстави відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки відповідають положенням ст.118 Земельного кодексу України з огляду на невідповідність місця розташування бажаної позивачу земельної ділянки вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що у спірних правовідносинах відповідач здійснював свої повноваження в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2018 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Загороднюк А.Г. Драчук Т. О.