ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
20 лютого 2019 року м. Київ № 826/8556/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
Головуючого судді - Добрівської Н.А.,
розглянувши клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до1. Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), 2. Державної архітектурно-будівельної інспекції України
про визнання протиправними, скасування наказу та припису, зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту ДАБК від 15.06.2017 року № 216 "Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт";
- зобов'язати ДАБІ внести до реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, протягом одного робочого дня з дня набрання рішенням суду законної сили, інформацію про зареєстровану Декларацію про початок виконання будівельних робіт від 24.03.2014 року № KB 083140830188;
- визнати протиправним та скасувати припис Департаменту ДАБК від 05.07.2017 року про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, що виконується без повідомлення про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 13.10.2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2018 року, позов задовольнив.
Постановою Верховного Суду від 01.11.2018 року постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.10.2017 року та Київського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2018 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.12.2018 визначено суддю Добрівську Н.А. для розгляду адміністративної справи №826/8556/17 та вказану справу передано на розгляд судді Добрівській Н.А.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.12.2018 року справу прийнято до провадження судді Добрівській Н.А. та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
19.02.2019 року через канцелярію суду позивачем подано клопотання про забезпечення позову шляхом:
- зупинення дії наказу Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 15.06.2017 року № 216 "Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт від 24.03.2014 року КВ №083140830188" до набрання рішенням законної сили.
Обґрунтовуючи подану заяву про вжиття заходів забезпечення позову, позивач посилається на те, що невжиття заходів забезпечення позову несе небезпеку заподіяння шкоди її правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення у справі, та для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Виходячи з меж заявленого клопотання та обставин, на яких воно ґрунтується, суд встановив наступне.
Відповідно до ч.1 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно ч.2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
У ч.1 ст.151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до ч.1 ст.152 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити: 1) найменування суду; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності; або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку, офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Виходячи з системного тлумачення зазначених положень вбачається, що застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. При цьому небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача має бути очевидною.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.10.2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2018 року, частково задоволено клопотання ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а саме:
- зупинено дію наказу Департаменту ДАБК від 15.06.2017 року № 216 Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт від 24.03.2014 року №0833140830188;
- зупинено дію припису Департаменту ДАБК від 05.07.2017 року про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеження, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, що виконується без повідомлення про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.
Однак, постановою Верховного Суду від 21.11.2018 року ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.10.2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2018 року скасовано з наступних підстав.
Верховним Судом вказано, що в обґрунтування клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, позивач зазначив, що підставою для забезпечення позову шляхом зупинення дії оспорюваних наказу та припису є наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, та необхідності докласти значних зусиль та витрат для їх відновлення.
Колегією суддів зазначено, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Водночас, за висновком Верховного Суду, позивачем не було наведено жодних мотивів того, що невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
При цьому, колегією суддів зазначено, що висновки судів попередніх інстанцій (в рамках розгляду клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову) про те, що наявні ознаки протиправності оскаржуваних наказу та припису були передчасними, та не могли вважатись підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки вони підлягають оцінці під час судового розгляду справи по суті вимог.
До того ж, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду постановою від 01.11.2018 року у справі № 826/8556/17 скасовано постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.10.2017 року та Київського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2018 року, ухвалені по суті позовних вимог, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції
Таким чином, Верховним Судом зроблено висновок щодо відсутності правових підстав для задоволення клопотання про забезпечення адміністративного позову, а забезпечення позову шляхом зупинення дії оспорюваних наказу та припису є фактично поновлення права позивача на виконання будівництва, що не відповідає меті застосування інституту забезпечення позову.
Враховуючи викладене та виходячи із змісту клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, а також зважаючи на ту обставину, що у заяві від 19.02.2019 року позивач не наводить доводів, з наданням відповідних доказів на підтвердження виникнення після прийняття Верховним Судом постанови від 21.11.2018 року, нових обставин, що могли б слугувати підставою для висновку про необхідність вжиття судом відповідних заходів, суд приходить до висновку про відсутність підстав для його задоволення.
За таких обставин, керуючись статтями 150, 151, 153-155, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили згідно ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 8 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала про відмову у забезпеченні адміністративного позову може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя Н.А. Добрівська