Справа № 500/16/19
14 лютого 2019 року м.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі, судді Осташа А. В. за участю секретаря судового засідання Гавіловської Х.М., позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - Підгородецької Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Теребовлянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання незаконною відмови та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Теребовлянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України (далі - відповідач) в якому просить суд визнати незаконною відмову Теребовлянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо призначення йому пенсії по віку відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та зобов'язати призначити таку пенсію з 05.11.2018.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням відповідача від 14.12.2018 №6682/02 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, з посиланням на те, що період роботи з 01.08.1989 по 06.07.1992 не зараховано в загальний стаж роботи, оскільки в наданих документах позивачем є копія наказу по Республіканському виробничому об'єднанню "Укргрожитлопобутбуд" за 1989 рік про прийняття на роботу з 01.08.1989. Однак, в документах з особового складу за 1992 рік прізвище ОСОБА_1 не значиться. Відповідно до записів трудової книжки та інших наданих документів загальний стаж роботи становить 23 роки 21 день, що не дає право на пенсію за віком. Позивач стверджує, що ним було документально підтверджено наявність необхідного загального стажу при зверненні за пенсією до відповідача, а підставу відмови у призначенні пенсії вважає незаконною та такою, що порушує його право на пенсійне забезпечення. Крім того, зазначає, що період роботи позивача з 1 серпня 1989 року по 6 липня 1992 року повинен бути зарахований, оскільки він переведений у зв'язку із перейменуванням організації, де він працював, про що, крім іншого, свідчить і назва новоствореної організації «Украгрожитлопобудбуд». В цей же час, робота у новоствореній організації зарахована у трудовий стаж, який дає право на пенсію. Таким чином, вважає, що він пропрацював більше двадцяти п'яти років на різних підприємствах і відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію по віку, тобто з 5 листопада 2018 року.
Ухвалою суду від 04.01.2019 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Відповідач 22.01.2019 подав відзив на позовну заяву (аркуш справи 25-26), у якому зазначив, що ОСОБА_1 подано до Теребовлянського об'єднаного правління Пенсійного фонду України Тернопільської області копію наказу по Республіканському виробничому об'єднанню «Украгрожитлопобутбуд» (далі- РВО "Украгрожитлопобудбуд") за 1989 рік про прийняття на роботу з 01.08.1989. Однак, Шевченківська районна в місті Києві адміністрація повідомила, що в переглянутих документах з особового складу за 1992 рік, а саме: в наказах з особового складу, особових справах звільнених, розрахунково-платіжних відомостях працівників, прізвище ОСОБА_4 не значиться. Відповідно, загальний стаж роботи ОСОБА_1 становить 23 роки 21 день, що не дає право на пенсію за віком. тому, просив відмовити у задоволенні адміністративному позові в повному обсязі.
Позивач 29.01.2019 подав відповідь на відзив (аркуш справи 24).
Ухвалою суду від 14.02.2019 закрито підготовче провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі обставини справи.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1, з лютого 1986 року по 1 березня 1993 року був зайнятим на будівництві пансіонату в смт. Гусятині. Зокрема, 28.02.1986 позивач прийнятий на роботу в Гусятинське міжгосподарське будівельне об'єднання, у зв'язку із перетворенням переведений з 01.04.1986 в Гусятинське районне агропромислове об'єднання, з 24.07.1989 переведений у Львівське ПМК-7, а з 01.08.1989 по 06.07.1992 у РПО «Украгрожитлопобудбуд», також у зв'язку із перейменуванням переведений в Державне підприємство «Украгрожитлопобудбуд», де пропрацював до 1 березня 1993 року.
Позивач 10.12.2018 звернувся до Теребовлянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області із заявою, в якій просив призначити йому пенсію за віком.
Теребовлянське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області листом від 14.12.2018 №6682/02 відмовило позивачу у призначені пенсії за віком, з підстав, що період роботи з 01.08.1989 по 06.07.1992 не зараховано в загальний стаж роботи, оскільки в наданих документах позивачем є копія наказу по Республіканському виробничому об'єднанню "Украгрожитлопобутбуд" за 1989 рік про прийняття на роботу з 01.08.1989. Однак, в документах з особового складу за 1992 рік прізвище ОСОБА_1 не значиться. Відповідно до записів трудової книжки та інших наданих документів загальний стаж роботи становить 23 роки 21 день, що не дає право на пенсію за віком (аркуш справи 10).
Позивач, не погоджуючись з відмовою відповідача, звернувся з позовною заявою до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII, «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV, Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Підпунктами 4, 23 частини 1 Європейської соціальної хартії від 03 травня 1996 року, ратифікованою Законом України «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої) № 137-V 14 вересня 2006 року визначено, що всі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень для них самих та їхніх сімей та кожна особа похилого віку має право на соціальний захист.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003 право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.
Згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_2, позивач з 28.02.1986 прийнятий на роботу в Гусятинське міжгосподарське будівельне об'єднання, у зв'язку із перетворенням переведений з 01.04.1986 в Гусятинське районне агропромислове об'єднання, з 24.07.1989 переведений у Львівське ПМК-7, а з 01.08.1989 по 06.07.1992 у РПО «Украгрожитлопобудбуд», також у зв'язку із перейменуванням переведений в Державне підприємство «Украгрожитлопобудбуд», де пропрацював до 1 березня 1993 року (аркуш справи 14-16).
Як видно з оскаржуваного рішення, що період роботи з 01.08.1989 по 06.07.1992 не зараховано в загальний стаж роботи, оскільки в наданих документах позивачем є копія наказу по Республіканському виробничому об'єднанню "Укргрожитлопобутбуд" за 1989 рік про прийняття на роботу з 01.08.1989. Однак, в документах з особового складу за 1992 рік прізвище ОСОБА_1 не значиться.
Такий висновок Теребовлянське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області зробило на підставі листа Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 19.11.2018 №12-17/563 в якому зазначено, що в переглянутих документах з особового складу за 1992 рік, а саме: накази з особового складу, особові справи звільнених, розрахунково-платіжних відомостей працівників, прізвище ОСОБА_1 не значиться (аркуш справи 11).
Проте, в матеріалах справи міститися наказ №84-к від 26.07.1989 про призначення ОСОБА_1 з 01.08.1989 на посаду директора дирекції будівництва пансіону в смт. Гусятин в РПО "Украгрожитлопобудбуд" (аркуш справи 12).
Також, в судовому засіданні був допитаний свідок - ОСОБА_3, яка працювала головним бухгалтером в РВО "Украгрожитлопобутбуд" та зазначила, що дійсно ОСОБА_1 з 1989 по 1992 рік працював з нею в даній організації та йому нараховувалась та виплачувалась заробітна плата.
Враховуючи зазначене, суд не погоджується з позицією відповідача про незарахування позивачу в загальний стаж роботи період з 01.08.1989 по 06.07.1992, оскільки той факт, що у вищезазначені періоди, ОСОБА_1 працюв в РВО "Украгрожитлопобудбуд" підтверджується записами його трудової книжки, наказом про призначення його на посаду та показаннями свідка ОСОБА_3
Таким чином, судом встановлено, що загальний стаж роботи позивача становить більше 25 років і відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" він має право на призначення пенсії по віку.
Суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії стала відсутність у документах з особового складу за 1992 рік прізвище ОСОБА_1, оскільки така позиція відповідача на думку суду носить формальний характер, та не може слугувати підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист - отримання пенсії за віком.
За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 вказаної статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність оскаржуваного рішення щодо не зарахування загального стажу роботи ОСОБА_1, а тому позовні вимоги про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії щодо зарахування певних періодів роботи до пільгового стажу є обґрунтованими.
При цьому обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, керуючись повноваженнями, якими наділений суд при вирішенні справи відповідно до ст.245 КАС України, суд вважає за необхідне обрати наступний спосіб захисту порушених прав позивача:
-визнати протиправним та скасувати рішення Теребовлянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, викладене в листі №6682/02 від 14.12.2018;
- зобов'язати Теребовлянське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області зарахувати до загального стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", період роботи з 01.08.1989 по 06.07.1992 в Республіканському виробничому об'єднанні "Украгрожитлопобутбуд";
- зобов'язати Теребовлянське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області призначити ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з 05.11.2018.
За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Теребовлянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, викладене в листі №6682/02 від 14.12.2018.
3. Зобов'язати Теребовлянське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області зарахувати до загального стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", період роботи з 01.08.1989 по 06.07.1992 в Республіканському виробничому об'єднанні "Украгрожитлопобутбуд".
3. Зобов'язати Теребовлянське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області призначити ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з 05.11.2018.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Теребовлянського об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області в користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір в розмірі 704, 80 грн.
Реквізити сторін:
позивач - ОСОБА_1: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1;
відповідач - Теребовлянське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області: 48100, Тернопільська область, м.Теребовля, вул. 22 січня, 17, код ЄДРПОУ 41246380.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 21 лютого 2019 року.
Головуючий суддя Осташ А.В.
копія вірна
Суддя Осташ А.В.