ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.02.2019Справа № 910/16157/18
Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали справи
за позовом Державного підприємства «Донецький експортно-технічний центр Держпраці» (85323, Донецька обл., м. Мирноград, вул. Коржова, буд. 16; ідентифікаційний код: 23182908)
до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815)
про стягнення 14388,22 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
03.12.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Державного підприємства «Донецький експортно-технічний центр Держпраці» з вимогами до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 14388,22 грн., з яких 9782,72 грн. основного боргу, 3081,22 грн. пені, 288,46 грн. штрафу, 334,65 грн. 3% річних, 901,17 грн. інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем оплати робіт, виконаних позивачем за Договором №554 на виконання роботи від 07.02.2017, Договором №357 на виконання роботи (послуги) від 09.10.2017 та Договором №2125 на виконання роботи (послуги) від 18.09.2017, у зв'язку з чим, як зазначає позивач, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 5661,73 грн. за Договором №554 на виконання роботи від 07.02.2017, заборгованість у розмірі 1464,78 грн. за Договором №357 на виконання роботи (послуги) від 09.10.2017 та заборгованість у розмірі 2656,21 грн. за Договором №2125 на виконання роботи (послуги) від 18.09.2017.
Крім того, у зв'язку з простроченням оплати відповідачем виконаних позивачем робіт, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3081,22 грн. пені, 288,46 грн. штрафу, 334,65 грн. 3% річних, 901,17 грн. інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2018 позовну заяву Державного підприємства «Донецький експортно-технічний центр Держпраці» залишено без руху; встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.
У встановлений судом строк позивачем були усунуті недоліки позовної заяви, вказані судом в ухвалі від 05.12.2018, у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2018 було відкрито провадження у справі №910/16157/18, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
04.02.2018 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказав на те, що у нього відсутня заборгованість за спірними договорами, так як свої зобов'язання відповідач виконав шляхом сплати грошових коштів та у зв'язку з проведенням зарахування зустрічних однорідних вимог між сторонами.
21.02.2018 до Господарського суду міста Києва відповідачем подано копію Акту заліку взаємних вимог від 31.01.2019, яка долучена судом до матеріалів справи.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
07.02.2017 між Державним підприємством «Донецький експортно-технічний центр Держпраці» (виконавець) та Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця», яке змінило своє найменування на Акціонерне товариство «Українська залізниця» (замовник) укладено Договір №554 на виконання роботи, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати роботу з експертного обстеження (технічного діагностування) та позачергового технічного огляду котлів на загальну суму 6740,16 грн. без ПДВ, разом з ПДВ - 8088,19 грн. (п.п. 1.1., 1.2 договору).
Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до п. 2.2 Договору №554 на виконання роботи від 07.02.2017 замовник після підписання договору та отримання від виконавця рахунку зобов'язується протягом 7-ми банківських днів здійснити 30% передоплати договірної вартості роботи шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця. Остаточна сума договірної вартості роботи сплачується замовником протягом 30-ти календарних днів після підписання акту здавання-приймання виконаної роботи. Дата отримання коштів від замовника є дата зарахування коштів на банківських рахунок виконавця.
Згідно з п. 4.1 Договору №554 на виконання роботи від 07.02.2017 здавання-приймання виконаної роботи здійснюється сторонами за актом здавання-приймання виконаної роботи (послуг).
Згідно з п. 10.1 Договору №554 на виконання роботи від 07.02.2017 цей договір вважається укладеним з дня його підписання сторонами та набирає чинності з дня виконання першої події, пов'язаної з виконанням одної із сторін своїх зобов'язань за цим договором, та діє до 31.12.2017.
Позивач у позовній заяві пояснив, що 23.06.2017 відповідач сплатив 30% вартості робіт у сумі 2426,46 грн., з огляду на що решта суми, яка підлягала сплаті відповідачем, становить 5661,73 грн.
Як вбачається з п. 4.1 Договору №554 на виконання роботи від 07.02.2017, здавання-приймання виконаної роботи здійснюється сторонами за актом здавання-приймання виконаної роботи (послуг).
Позивачем долучено до позовної заяви копію Акту №2787 від 11.08.2017 здавання-приймання виконаної роботи (послуги) за Договором №554 на виконання роботи від 07.02.2017 на суму 8088,19 грн.
Вказаний акт не підписаний відповідачем та не містить відбитку печатки відповідача.
Як зазначив позивач, він 11.08.2017 склав та направив відповідачу для підписання акт здавання-приймання робіт за Договором №554 на виконання роботи від 07.02.2017.
Однак, вказаний акт відповідач не підписав та не повернув позивачу.
Суд зазначає, що відповідно до п. 4.2 Договору №554 на виконання роботи від 07.02.2017 за підсумками виконаної роботи виконавець складає і підписує акт здавання-приймання виконаної роботи. Виконавець надає замовнику копію результату роботи (висновок, технічний звіт, сертифікат, декларацію або інше) разом з оригіналом акту здавання-приймання виконаної роботи. Замовник протягом 5-ти днів після його отримання підписує та повертає виконавцю один примірник акту здавання-приймання виконаної роботи. Оригінал результату виконаної роботи виконавець надає замовнику після 100% оплати за виконану роботу протягом 3-х днів. Замовник зобов'язується прийняти від виконавця роботу незалежно від результату (позитивного чи негативного).
У разі відмови замовника від підписання акту здавання-приймання виконаної роботи у 5-ти денний термін останній направляє виконавцю мотивовану відмову від приймання робіт (у письмовому вигляді). При цьому сторонами складається двосторонній акт з переліком необхідних недоліків та термінів їх виконання. Виконавець зобов'язаний усунути недоліки в строк, який встановлений в акті (п. 4.3 Договору №554 на виконання роботи від 07.02.2017).
Суд зазначає, що позивачем не надано суду доказів надсилання відповідачу/отримання відповідачем Акту №2787 від 11.08.2017 здавання-приймання виконаної роботи (послуги) за Договором №554 на виконання роботи від 07.02.2017 на суму 8088,19 грн.
Водночас, у відзиві на позовну заяву відповідач вказав на те, що позивач виконав свої зобов'язання за Договором №554 на виконання роботи від 07.02.2017.
Крім того, відповідач зазначив, що роботи, виконані позивачем за вказаним договором, були оплачені відповідачем у повному обсязі.
Як встановлено судом, загальна вартість робіт за Договором №554 на виконання роботи від 07.02.2017 становить 8088,19 грн., та відповідач сплатив позивачу в якості попередньої оплати 30% від вартості робіт - у сумі 2426,46 грн., з огляду на що решта суми, яка підлягала сплаті відповідачем, становить 5661,73 грн.
Судом встановлено, що 30.11.2018 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 3012,13 грн., що підтверджується платіжним дорученням №369 від 30.11.2018 на суму 3012,13 грн, копія якого долучена відповідачем до відзиву на позовну заяву (призначення платежу - посилання на реквізити рахунку, посилання на який також міститься в Акті №2787 від 11.08.2017 здавання-приймання виконаної роботи (послуги) за Договором №554 на виконання роботи від 07.02.2017 на суму 8088,19 грн.).
Крім того, судом встановлено, що відповідно до Акту заліку взаємних вимог від 05.12.2018, який підписаний уповноваженими представниками позивача і відповідача та скріплений печатками Державного підприємства «Донецький експортно-технічний центр Держпраці» та Акціонерного товариства «Українська залізниця» (копія долучена відповідачем до відзиву на позовну заяву), сторони домовились зарахувати оплату по Договору №553 від 07.02.2017 у сумі 2649,60 грн (частина заборгованості позивача перед відповідачем) в оплату заборгованості за послуги за Договором №554 на виконання роботи від 07.02.2017.
Відповідно до ч. 1 ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Таким чином, у зв'язку з укладенням між позивачем та відповідачем Акту заліку взаємних вимог від 05.12.2018, зобов'язання відповідача з оплати виконаних позивачем робіт (на залишок суми 2649,60 грн.) припинились на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України.
Отже, станом на дату розгляду справи у суді у відповідача відсутня заборгованість за Договором №554 на виконання роботи від 07.02.2017.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Враховуючи, що предмет спору (заборгованість за Договором №554 на виконання роботи від 07.02.2017 у сумі 5661,73 грн.) припинив своє існування після звернення позивача з даним позовом до суду (позивачем направлено позовну заяву до суду 30.11.2018), суд дійшов висновку закрити провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу за Договором №554 на виконання роботи від 07.02.2017 у розмірі 5661,73 грн.
Судом встановлено, що 09.10.2017 між Державним підприємством «Донецький експортно-технічний центр Держпраці» (виконавець) та Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця», яке змінило своє найменування на Акціонерне товариство «Українська залізниця» (замовник) укладено Договір №357 на виконання роботи (послуги), відповідно до умов якого виконавець зобов'язується виконати роботу (послугу), а замовник - прийняти та оплатити роботи з позачергового технічного огляду стерилізаторів на суму 2164,78 грн. разом з ПДВ.
Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно з п. 4.1 Договору №357 на виконання роботи (послуги) від 09.10.2017 за підсумками виконаної роботи виконавець складає акт здавання-приймання виконаної роботи, який надає замовнику одночасно з результатом виконаної роботи (висновок, технічний звіт, сертифікат, декларацію або інше). Замовник протягом 5-ти днів після його отримання підписує та повертає виконавцю один примірник акту здавання-приймання виконаної роботи.
Згідно з п. 10.1 Договору №357 на виконання роботи (послуги) від 09.10.2017 цей договір вважається укладеним з дня його підписання сторонами і діє протягом 12 місяців, а в частині невиконання зобов'язань - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Судом встановлено, що позивач у повному обсязі виконав роботи за Договором №357 на виконання роботи (послуги) від 09.10.2017, що підтверджується Актом №3590 від 18.10.2017 здавання-приймання виконаної роботи (послуги) на суму 2164,78 грн., який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками позивача і відповідача (копія акту долучена позивачем до позовної заяви).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 2.2 Договору №357 на виконання роботи (послуги) від 09.10.2017 замовник після підписання договору та отримання від виконавця рахунку зобов'язується протягом 7-ми банківських днів здійснити 30% передоплати договірної вартості роботи шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця. Остаточна сума договірної вартості роботи сплачується замовником протягом 30-ти календарних днів після підписання акту здавання-приймання виконаної роботи. Дата отримання коштів від замовника є дата зарахування коштів на банківських рахунок виконавця.
Позивач у позовній заяві пояснив, що 13.10.2017 відповідачем було сплачено позивачу 30% від вартості робіт, як це передбачено у п. 2.2 вказаного договору, а саме грошові кошти у сумі 700,00 грн.
Таким чином, враховуючи, що Акт №3590 здавання-приймання робіт за Договором №357 на виконання роботи (послуги) від 09.10.2017 підписний сторонами 18.10.2017, беручи до уваги, що остаточна сума договірної вартості роботи сплачується замовником протягом 30-ти календарних днів після підписання акту здавання-приймання виконаної роботи (п. 2.2 договору), суд дійшов висновку, що відповідач повинен був у повному обсязі здійснити оплату за роботи, виконані позивачем за вказаним договором, сплативши решту вартості робіт у сумі 1464,78 грн. у строк до 17.11.2017 включно.
Судом встановлено, що відповідно до Акту заліку взаємних вимог від 31.01.2019, який підписаний уповноваженими представниками позивача і відповідача та скріплений печатками Державного підприємства «Донецький експортно-технічний центр Держпраці» та Акціонерного товариства «Українська залізниця» (копія долучена відповідачем до матеріалів справи 21.02.2019), сторони домовились частково зарахувати оплату по Договору №194 від 17.01.2017 в сумі 4120,99 грн. (частина заборгованості позивача перед відповідачем) в оплату заборгованості за послуги, в тому числі за Договором №357 на виконання роботи (послуги) від 09.10.2017.
Відповідно до ч. 1 ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Таким чином, у зв'язку з укладенням між позивачем та відповідачем Акту заліку взаємних вимог від 31.01.2019, зобов'язання відповідача з оплати виконаних позивачем робіт (на залишок суми 1464,78 грн.) припинились на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України.
Отже, станом на дату розгляду справи у суді у відповідача відсутня заборгованість за Договором №357 на виконання роботи (послуги) від 09.10.2017.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Враховуючи, що предмет спору (заборгованість за Договором №357 на виконання роботи (послуги) від 09.10.2017 у сумі 1464,78 грн.) припинив своє існування після звернення позивача з даним позовом до суду (позивачем направлено позовну заяву до суду 30.11.2018) та відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку закрити провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу за Договором №357 на виконання роботи (послуги) від 09.10.2017 у розмірі 1464,78 грн.
Також, судом встановлено, що 18.09.2017 між Державним підприємством «Донецький експортно-технічний центр Держпраці» (виконавець) та Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця», яке змінило своє найменування на Акціонерне товариство «Українська залізниця» (замовник) укладено Договір №2125 на виконання роботи (послуги), відповідно до умов якого виконавець зобов'язується виконати роботу (послугу), а замовник - прийняти та оплатити роботи з позачергового технічного огляду водородних котлів на суму 3806,21 грн. з ПДВ.
Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно з п. 4.1 Договору №2125 на виконання роботи (послуги) від 18.09.2017 за підсумками виконаної роботи виконавець складає акт здавання-приймання виконаної роботи, який надає замовнику одночасно з результатом виконаної роботи (висновок, технічний звіт, сертифікат, декларацію або інше). Замовник протягом 5-ти днів після його отримання підписує та повертає виконавцю один примірник акту здавання-приймання виконаної роботи.
Згідно з п. 10.1 Договору №2125 на виконання роботи (послуги) від 18.09.2017 цей договір вважається укладеним з дня його підписання сторонами і діє протягом 12 місяців, а в частині невиконання зобов'язань - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Судом встановлено, що позивач у повному обсязі виконав роботи за Договором №2125 на виконання роботи (послуги) від 18.09.2017, що підтверджується Актом №4708 від 18.12.2017 здавання-приймання виконаної роботи (послуги) на суму 3806,21 грн., який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками позивача і відповідача (копія акту долучена позивачем до позовної заяви).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 2.2 Договору №2125 на виконання роботи (послуги) від 18.09.2017 замовник після підписання договору та отримання від виконавця рахунку зобов'язується протягом 7-ми банківських днів здійснити 30% передоплати договірної вартості роботи шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця. Остаточна сума договірної вартості роботи сплачується замовником протягом 30-ти календарних днів після підписання акту здавання-приймання виконаної роботи. Дата отримання коштів від замовника є дата зарахування коштів на банківських рахунок виконавця.
Позивач у позовній заяві пояснив, що 13.10.2017 відповідачем було сплачено позивачу 30% від вартості робіт, як це передбачено у п. 2.2 вказаного договору, а саме грошові кошти у сумі 1150,00 грн.
Таким чином, враховуючи, що Акт №4708 здавання-приймання робіт за Договором №2125 на виконання роботи (послуги) від 18.09.2017 підписний сторонами 18.12.2017, беручи до уваги, що остаточна сума договірної вартості роботи сплачується замовником протягом 30-ти календарних днів після підписання акту здавання-приймання виконаної роботи (п. 2.2 договору), суд дійшов висновку, що відповідач повинен був у повному обсязі здійснити оплату за роботи, виконані позивачем за вказаним договором, сплативши решту вартості робіт у сумі 2656,21 грн. у строк до 17.01.2018 включно.
Судом встановлено, що відповідно до Акту заліку взаємних вимог від 31.01.2019, який підписаний уповноваженими представниками позивача і відповідача та скріплений печатками Державного підприємства «Донецький експортно-технічний центр Держпраці» та Акціонерного товариства «Українська залізниця» (копія долучена відповідачем до матеріалів справи 21.02.2019), сторони домовились частково зарахувати оплату по Договору №194 від 17.01.2017 в сумі 4120,99 грн. (частина заборгованості позивача перед відповідачем) в оплату заборгованості за послуги, в тому числі за Договором №2125 на виконання роботи (послуги) від 18.09.2017.
Відповідно до ч. 1 ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Таким чином, у зв'язку з укладенням між позивачем та відповідачем Акту заліку взаємних вимог від 31.01.2019, зобов'язання відповідача з оплати виконаних позивачем робіт (на залишок суми 2656,21 грн.) припинились на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України.
Отже, станом на дату розгляду справи у суді у відповідача відсутня заборгованість за Договором №2125 на виконання роботи (послуги) від 18.09.2017.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Враховуючи, що предмет спору (заборгованість за Договором №2125 на виконання роботи (послуги) від 18.09.2017 у сумі 2656,21 грн.) припинив своє існування після звернення позивача з даним позовом до суду (позивачем направлено позовну заяву до суду 30.11.2018) та відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку закрити провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу за Договором №2125 на виконання роботи (послуги) від 18.09.2017 у розмірі 2656,21 грн.
Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 2331,25 грн. за період з 12.08.2017 по 28.11.2018 за Договором №554 на виконання роботи від 07.02.2017; пеню у розмірі 266,58 грн. за період з 19.11.2017 по 19.05.2018 за Договором №357 на виконання роботи (послуги) від 09.10.2017 та пеню у розмірі 483,39 грн. за період з 17.01.2018 по 17.07.2018 за Договором №2125 на виконання роботи (послуги) від 18.09.2017.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.
Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Так, підставою для нарахування пені за Договором №554 на виконання роботи від 07.02.2017 позивач вказує положення п. 5.6 вказаного договору.
Відповідно до п. 5.6 Договору №554 на виконання роботи від 07.02.2017 за порушення замовником строків оплати, передбачених п. 2.2 договору, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на час прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Пеня нараховується за весь час прострочення.
Як встановлено судом, остаточний строк виконання відповідачем обов'язку з оплати становить 30 календарних днів після підписання акту здавання-приймання виконаної роботи (п. 2.2 Договору №554 на виконання роботи від 07.02.2017).
Як встановлено судом, Акт №2787 від 11.08.2017 здавання-приймання виконаної роботи (послуги) за Договором №554 на виконання роботи від 07.02.2017 на суму 8088,19 грн. відповідачем не підписаний та, при цьому, позивачем не надано суду доказів надсилання його відповідачу/отримання відповідачем вказаного акту.
Враховуючи, що відповідач має право підписати або повернути акт здавання-приймання робіт протягом 5-ти днів з дня його отримання (п. 4.2 договору), а доказів отримання вказаного акту відповідачем позивачем суду не надано, достовірно встановити строк виконання відповідачем зобов'язання з остаточної оплати вартості робіт, а так само і точну дату виникнення прострочення, з наданих позивачем доказів неможливо.
При цьому, позивач нараховує пеню з 12.08.2017, що суперечить умовам п. 2.2 Договору №554 на виконання роботи від 07.02.2017 (строк на оплату відповідачем робіт) та п. 4.2 договору (строк на розгляд акту).
Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами права на нарахування пені у заявленому періоді, так як не доведено конкретної дати виникнення у відповідача прострочення з оплати.
За таких обставин, суд дійшов висновку відмовити у позові Державного підприємства «Донецький експортно-технічний центр Держпраці» в частині стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» пені у розмірі 2331,25 грн. за Договором №554 на виконання роботи від 07.02.2017.
Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 266,58 грн. за період з 19.11.2017 по 19.05.2018 та штраф (7%) у сумі 102,53 грн. за Договором №357 на виконання роботи (послуги) від 09.10.2017 та пеню у розмірі 483,39 грн. за період з 17.01.2018 по 17.07.2018 та штраф (7%) у сумі 185,93 грн. за Договором №2125 на виконання роботи (послуги) від 18.09.2017.
Відповідно до п. 6.1 Договору №357 на виконання роботи (послуги) від 09.10.2017 за порушення сторонами строків виконання своїх зобов'язань винна сторона сплачує пеню у розмірі 0,1% вартості роботи, з якої допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Відповідно до п. 6.1 Договору №2125 на виконання роботи (послуги) від 18.09.2017 за порушення сторонами строків виконання своїх зобов'язань винна сторона сплачує пеню у розмірі 0,1% вартості роботи, з якої допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Таким чином, вказана пеня та штраф (які за своїм формулюванням відповідають нормам ст. 231 Господарського кодексу України), по суті, є відповідальністю за прострочення виконання негрошового зобов'язання, так як обчислюються від вартості роботи, з якої прострочено виконання зобов'язання (тобто, є відповідальністю за прострочення виконання робіт).
Умовами Договору №357 на виконання роботи (послуги) від 09.10.2017 та Договору №2125 на виконання роботи (послуги) від 18.09.2017 не встановлено відповідальності відповідача за прострочення виконання/невиконання грошового зобов'язання - зобов'язання з оплати вартості виконаних позивачем робіт.
За таких обставин, враховуючи, що умовами вказаних договорів не встановлено відповідальності відповідача за прострочення виконання обов'язку з оплати виконаних позивачем робіт, а умовами п.п. 6.1 договорів передбачена відповідальність (пеня, штраф) за невиконання/неналежне виконання негрошового зобов'язання (виконання робіт), суд дійшов висновку про відмову у позові Державного підприємства «Донецький експортно-технічний центр Держпраці» в частині стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» пені у розмірі 266,58 грн. за період з 19.11.2017 по 19.05.2018 та штрафу (7%) у сумі 102,53 грн. за Договором №357 на виконання роботи (послуги) від 09.10.2017 та пені у розмірі 483,39 грн. за період з 17.01.2018 по 17.07.2018 та штрафу (7%) у сумі 185,93 грн. за Договором №2125 на виконання роботи (послуги) від 18.09.2017 (оскільки позивачем нарахована вказана неустойки саме на підставі п.п. 6.1 договорів, якими передбачена відповідальність за прострочення виконання саме негрошового зобов'язання).
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 220,55 грн за період з 12.08.2017 по 28.11.2018 за Договором №554 на виконання роботи від 07.02.2017; з% річних у розмірі 45,12 грн. за період з 19.11.2017 по 28.11.2018 за Договором №357 на виконання роботи (послуги) від 09.10.2017; 3% річних у розмірі 68,98 грн. за період з 17.01.2018 по 28.11.2018 за Договором №2125 на виконання роботи (послуги) від 18.09.2017.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Щодо нарахування 3% річних за Договором №554 на виконання роботи від 07.02.2017, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом, остаточний строк виконання відповідачем обов'язку з оплати становить 30 календарних днів після підписання акту здавання-приймання виконаної роботи (п. 2.2 Договору №554 на виконання роботи від 07.02.2017).
Як встановлено судом, Акт №2787 від 11.08.2017 здавання-приймання виконаної роботи (послуги) за Договором №554 на виконання роботи від 07.02.2017 на суму 8088,19 грн. відповідачем не підписаний та, при цьому, позивачем не надано суду доказів надсилання його відповідачу/отримання відповідачем вказаного акту.
Враховуючи, що відповідач має право підписати або повернути акт здавання-приймання робіт протягом 5-ти днів з дня його отримання (п. 4.2 договору), а доказів отримання вказаного акту відповідачем позивачем суду не надано, достовірно встановити строк виконання відповідачем зобов'язання з остаточної оплати вартості робіт, а так само і точну дату виникнення прострочення, з наданих позивачем доказів неможливо.
При цьому, позивач нараховує 3% річних з 12.08.2017, що суперечить умовам п. 2.2 Договору №554 на виконання роботи від 07.02.2017 (строк на оплату відповідачем робіт) та п. 4.2 договору (строк на розгляд акту).
Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами права на нарахування 3% річних у заявленому періоді, так як не доведено конкретної дати виникнення у відповідача прострочення з оплати.
За таких обставин, суд дійшов висновку відмовити у позові Державного підприємства «Донецький експортно-технічний центр Держпраці» в частині стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» 3% річних у розмірі 220,55 грн за Договором №554 на виконання роботи від 07.02.2017.
Що стосується 3% річних, нарахованих позивачем за Договором №357 на виконання роботи (послуги) від 09.10.2017 та за Договором №2125 на виконання роботи (послуги) від 18.09.2017, суд дійшов висновку в їх необґрунтованості з огляду на таке.
Як встановлено судом, відповідач повинен був сплатити позивачу грошові кошти за Договором №2125 на виконання роботи (послуги) від 18.09.2017 у строк до 17.01.2018 включно, з огляду на що обґрунтованим початком для нарахування 3% річних є 18.01.2018.
Таким чином, обґрунтованим розміром 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача за прострочення оплати робіт за Договором №2125 на виконання роботи (послуги) від 18.09.2017, є 68,77 грн.
Отже, позовні вимоги Державного підприємства «Донецький експортно-технічний центр Держпраці» в частині стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» 3% річних у розмірі 68,98 грн. за Договором №2125 на виконання роботи (послуги) від 18.09.2017 підлягають частковому задоволенню у розмірі 68,77 грн.
Розрахунок 3% річних за Договором №357 на виконання роботи (послуги) від 09.10.2017 визнається судом обґрунтованим, у зв'язку з чим позовні вимоги Державного підприємства «Донецький експортно-технічний центр Держпраці» в частині стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» 3% річних у розмірі 45,12 грн. (за вказаним договором) підлягають задоволенню у повному обсязі.
Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 665,73 грн. за період з 12.08.2017 по 28.11.2018 (за Договором №554 на виконання роботи від 07.02.2017); інфляційні втрати у розмірі 108,48 грн. за період з 19.11.2017 по 28.11.2018 (за Договором №357 на виконання роботи (послуги) від 09.10.2017) та інфляційні втрати у розмірі 126,96 грн. за період з 17.01.2018 по 28.11.2018 (за Договором №2125 на виконання роботи (послуги) від 18.09.2017).
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Щодо нарахування інфляційних втрат за Договором №554 на виконання роботи від 07.02.2017, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом, остаточний строк виконання відповідачем обов'язку з оплати становить 30 календарних днів після підписання акту здавання-приймання виконаної роботи (п. 2.2 Договору №554 на виконання роботи від 07.02.2017).
Як встановлено судом, Акт №2787 від 11.08.2017 здавання-приймання виконаної роботи (послуги) за Договором №554 на виконання роботи від 07.02.2017 на суму 8088,19 грн. відповідачем не підписаний та, при цьому, позивачем не надано суду доказів надсилання його відповідачу/отримання відповідачем вказаного акту.
Враховуючи, що відповідач має право підписати або повернути акт здавання-приймання робіт протягом 5-ти днів з дня його отримання (п. 4.2 договору), а доказів отримання вказаного акту відповідачем позивачем суду не надано, достовірно встановити строк виконання відповідачем зобов'язання з остаточної оплати вартості робіт, а так само і точну дату виникнення прострочення, з наданих позивачем доказів неможливо.
При цьому, позивач нараховує інфляційні втарти з 12.08.2017, що суперечить умовам п. 2.2 Договору №554 на виконання роботи від 07.02.2017 (строк на оплату відповідачем робіт) та п. 4.2 договору (строк на розгляд акту).
Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами права на нарахування інфляційних втрат у заявленому періоді, так як не доведено конкретної дати виникнення у відповідача прострочення з оплати.
За таких обставин, суд дійшов висновку відмовити у позові Державного підприємства «Донецький експортно-технічний центр Держпраці» в частині стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» інфляційних втрат у розмірі 665,73 грн. за період з 12.08.2017 по 28.11.2018 за Договором №554 на виконання роботи від 07.02.2017.
Що стосується розрахунків інфляційних втрат за Договором №357 на виконання роботи (послуги) від 09.10.2017 та за Договором №2125 на виконання роботи (послуги) від 18.09.2017, вони визнаються судом обґрунтованими, у зв'язку з чим позовні вимоги Державного підприємства «Донецький експортно-технічний центр Держпраці» в частині стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» інфляційних втрат у розмірі 108,48 грн. за Договором №554 на виконання роботи від 07.02.2017 та інфляційних втрат у розмірі 126,96 грн. за Договором №2125 на виконання роботи (послуги) від 18.09.2017 підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
З огляду на те, що спір у справі виник внаслідок неправильних дій відповідача щодо несвоєчасної оплати робіт, виконаних позивачем за вказаними договорами, судовий збір в частині позовних вимог, щодо яких суд дійшов висновку закрити провадження у справі, покладається на відповідача.
В іншій частині судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 231, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Закрити провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» суми основного боргу у розмірі 9782,72 грн.
2.Позов Державного підприємства «Донецький експортно-технічний центр Держпраці» задовольнити частково.
3.Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815) на користь Державного підприємства «Донецький експортно-технічний центр Держпраці» (85323, Донецька обл., м. Мирноград, вул. Коржова, буд. 16; ідентифікаційний код: 23182908) 3% річних у розмірі 113 (сто тринадцять) грн 89 коп., інфляційні втрати у розмірі 235 (двісті тридцять п'ять) грн 44 коп. та судовий збір у розмірі 1240 (одна тисяча двісті сорок) грн 78 коп.
4. В іншій частині позову відмовити.
5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 21.02.2019
Суддя Д.О. Баранов