ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
11.02.2019 м. Київ Справа № 910/15017/18
За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОІНКОМ";
до: публічного акціонерного товариства "АЛЬФА-БАНК";
про: стягнення 1.621.785,57 грн.
Суддя Балац С.В.
Секретар судового засідання Кучерява О.М.
Представники:
позивача: Побережний В.Т.;
відповідача: Атаманенко О.П.
Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОІНКОМ" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до публічного акціонерного товариства "АЛЬФА-БАНК" (далі - відповідач) про стягнення 1.621.785,57 грн.
Позовні вимоги мотивовані наявністю підстав для стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 1.621.785,57 грн., оскільки відповідачем в порушення приписів Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" здійснено списання з розрахункового рахунку позивача (відкритого у відповідача) вказаної суми грошових коштів в якості погашення простроченої кредитної заборгованості згідно умов кредитного договору від 18.11.2007 № 90-ОКЛ/07 під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, за відсутності погодження на таке списання розпорядника майна позивача.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.11.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/15017/18 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 10.12.2018.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.12.2018 № 910/15017/18 в задоволенні заяви позивача про забезпечення доказів шляхом виклику свідка ОСОБА_3 - відмовлено. Заяву позивача про забезпечення доказів шляхом витребування доказів - задоволено, витребувано у відповідача оригінал та належним чином засвідчену копію платіжного доручення від 07.09.2010 щодо перерахування товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОІНКОМ" на користь публічного акціонерного товариства "АЛЬФА-БАНК" грошових коштів в розмірі 1.645.731,00 грн.
В підготовчому засіданні 10.12.2018 оголошено перерву до 14.01.2019.
Відповідач скориставшись своїм правом, наданим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, яким позов відхилив повністю з урахуванням відсутності доказів, що свідчать про факт списання відповідачем грошових коштів, а також пропуску позивачем строку позовної давності.
До господарського суду надійшла заява позивача в якій останній вказує на неможливість виконання вимог ухвали суду від 10.12.2018 в частині надання оригіналу платіжного доручення щодо перерахування позивачем на користь відповідача грошових коштів, у зв'язку із закінченням п'ятирічного строку зберігання такого документу.
Позивач скориставшись своїм правом, наданим ст. 166 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відповідь на відзив, в якій вказано про те, що операції відповідача по списанню кредитної заборгованості відповідно до умов кредитного договору № 90-ОКЛ/07 від 18.11.2007 були здійснені в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів за відсутності погодження на таке списання розпорядника майна позивача.
В підготовчому засіданні 14.01.2019 оголошено перерву до 21.01.2019.
Відповідач скориставшись своїм правом, наданим ст. 167 Господарського процесуального кодексу України, надав суду заперечення на відповідь на відзив, в яких вказав, що позивач у відзиві ніяким чином не підтверджує списання банком коштів з рахунку позивача. Крім того, станом на дату спірного платежу керівник був зобов'язаний контролювати стан банківського рахунку та рух коштів по ньому, а тому мав всі можливості довідатись як по зарахування банком коштів на рахунок позивача так і про здійснення спірного платежу.
В підготовчому судовому засіданні 21.01.2019 суд на місці ухвалив: закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 11.02.2019.
В судовому засіданні 11.02.2019 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши доводи повноважних представників сторін по суті спору та дослідивши наявні докази у матеріалах справи, господарський суд міста Києва,
Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.12.2009 порушено провадження у справі № 50/10-б про банкрутство позивача (товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОІНКОМ").
Пунктом 4 резолютивної частини вказаної ухвали введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, відповідно до ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", до закінчення провадження у справі - зупинено виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів, строк виконання яких настав до введення мораторію), та зупинено заходи спрямовані на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення проведення мораторію.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.02.2010 у справі № 50/10-б визнано розмір вимог кредитора - відповідача публічного акціонерного товариства "АЛЬФА-БАНК" на суму 1.220.633,82 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.09.2011 у справі № 50/10-б, зокрема, відповідача визнано кредитором позивача на суму 1.394.925,84 грн., з яких: 1.222.684,82 грн. першої черги та 172.241,02 грн. шостої черги.
Постановою господарського суду міста Києва від 17.04.2012 у справі № 50/10-б позивача визнано банкрутом, припинено процедуру розпорядження майном та відкрито ліквідаційну процедуру.
Ухвалою господарського суду від 17.10.2018 у справі № 50/10-б продовжено строк ліквідаційної процедури до 27.02.2019.
Позивач вказує, що 06.09.2010 відповідачем здійснено списання з розрахункового рахунку позивача № АДРЕСА_1, відкритого у відповідача суми коштів в розмірі 1.644.780,00 грн. в якості погашення простроченої кредитної заборгованості згідно умов кредитного договору № 90-ОКЛ/07 від 18.11.2007. А 07.09.2010 відповідач повернув на розрахунковий рахунок позивача надлишково перераховані кошти по договору № 90-ОКЛ/07 від 18.11.2007 в сумі 22.994,43 грн.
Проте, вказане списання здійснене відповідачем всупереч приписам Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", враховуючи введений ухвалою суду мораторій на задоволення вимог кредиторів.
За результатами оцінки доказів, наявних в матеріалах справи, та виходячи з викладених вище фактичних обставин, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає, з урахуванням наступного.
Судом встановлено, що 07.09.2010 відповідачем з розрахункового рахунку позивача № АДРЕСА_1 здійснено списання грошових коштів в сумі 1.645.731,00 грн., що підтверджується належним чином засвідченою випискою по особовим рахункам відповідача з 01.11.2009 по 29.11.2010.
Відповідно до зазначеної виписки платником є позивач, отримувачем коштів - відповідач, призначення платежу: погашення простроченої кредитної заборгованості згідно умов кредитного договору № 90-ОКЛ/07 від 18.11.2007.
Станом на дату спірного списання, діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника (позивача), введений ухвалою господарського суду міста Києва від 25.12.2009 у справі № 50/10-б.
Приписами статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції на момент спірного списання) (далі - Закон), зокрема, встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Положеннями частини 4 статті 12 Закону, зокрема, передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства.
Таким чином, спірний платіж здійснений відповідачем в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів та за відсутності погодження на таке списання розпорядника майна позивача в порушення зазначенийх приписів закону і таке порушення не залежить від того хто був ініціатором платежу, позивач чи відповідач.
Водночас, статтями 256, 257 Цивільного кодексу України унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Приписами частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Частиною 7 статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що винятки з правил, встановлених частинами першою та другою цієї статті, можуть бути встановлені законом.
Пунктом 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", зокрема, визначено, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Щодо фізичної особи (громадянина) останніми можуть бути документально підтверджені тяжке захворювання, тривале перебування поза місцем свого постійного проживання (наприклад, за кордоном) тощо. Стосовно підприємства (установи, організації) зазначені обставини не можуть братися судом до уваги, оскільки за відсутності (в тому числі й з поважних причин) особи, яка представляє його в судовому процесі, відповідне підприємство (установа, організація) не позбавлене права і можливості забезпечити залучення до участі у такому процесі іншої особи; відсутність зазначеної можливості підлягає доведенню на загальних підставах.
Доводи позивача (арбітражного керуючого) про те, що останній, як новопризначений ліквідатор лише у 2017 році дізнався про порушення права позивача, яке відбулося у 2010 році судом відхилені, оскільки вказана обставина, за висновками суду, не є поважною причиною пропуску позивачем (як юридичною особою) строку позовної давності для звернення до суду із вимогою про захист порушеного права і позивачем не вказано поважних приичин, наявність яких перешкоджала керівнику позивача, а згодом і ліквідатору - арбітжажному керуючому Книшу О.А. звернутися із позовом в межах строків позовної давності.
Положеннями частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Як вбачається з відбитку штампу господарського суду міста Києва на позовній заяві позивача, останній звернувся до суду 09.11.2018, тобто після спливу трирічного строку, встановленого ст. 257 Цивільного кодексу України.
Заява про застосування до позовних вимог наслідків спливу строку позовної давності викладена представником відповідача у відзиві на позов.
Підсумовуючи викладені вище обставини суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки позивач звернувся до суду із вимогами про захист порушеного права поза межами строку позовної давності.
Посилання позивача на те, що спірне списання здійснене після укладення між сторонами спору договір купівлі-продажу цінних паперів від 06.09.2010 № 162-Д судом відхилені, враховуючи те, що до вказаного договору спірне списання жодним чином не відноситься.
Приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Враховуючи приписи пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає витрати по сплаті судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили та може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 241, 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 21 лютого 2019 року
Суддя С.В. Балац