ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.02.2019 р.Справа № 910/10437/18
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік
Україна" в особі Приватної організації "Організація колективного
управління авторськими та суміжними правами"
до Фізичної особи-підприємця Любенко Ірини Миколаївни
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Громадська спілка "Українська ліга
музичних прав"
про стягнення 223380,00 грн.
Суддя Зеленіна Н.І.
Секретар судового засідання Ліпіна В.В.
Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.
На розгляді у господарському суді міста Києва перебуває справа № 910/10437/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" в особі Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (далі - позивач) до Фізичної особи-підприємця Любенко Ірини Миколаївни (далі - відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Громадська спілка "Українська ліга музичних прав" (далі - третя особа), про стягнення 223380,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем майнових авторських прав щодо музичного твору ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 223 380,00 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав за використаний без дозволу об'єкта правового захисту музичний твір.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивачем не доведено належність йому майнових прав на музичний твір ІНФОРМАЦІЯ_1 у виконанні ІНФОРМАЦІЯ_2; позивачем не надано належних і допустимих доказів вчинення відповідачем порушення; відповідач отримав право використовувати музичні твори внаслідок укладення з Об'єднанням підприємств "Українська ліга музичних прав" (Громадська спілка "Українська ліга музичних прав") договору №Київ-11/12/16 від 01.12.2016 р.
Протоколом повторного автоматичного розподілу судової справи від 04.12.2018 р., у зв'язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. у відрядженні, справу передано для розгляду судді Зеленіній Н.І.
Ухвалою від 10.12.2018 р. суддею Зеленіною Н.І. прийнято справу № 910/10437/18 до провадження та призначено підготовче засідання на 09.01.2019 р.
Протокольною ухвалою від 09.01.2019 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.02.2019 р.
05.02.2019 р. від третьої особи надійшли додаткові пояснення по справі.
У судовому засіданні 06.02.2019 р. від відповідача надійшли клопотання про долучення доказів до матеріалів справи та заява про залишення позову без розгляду.
Статтею 118 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
За правилами ст. 207 Кодексу, у судовому засіданні головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
Враховуючи те, що процесуальний строк для подання сторонами додаткових письмових доказів, клопотань, заяв, пояснень, ухвалою від 10.12.2018 р. було встановлено до 26.12.2018 р.; з огляду на відсутність таких клопотань у підготовчому засіданні 09.01.2019 р., суд протокольною ухвалою від 06.02.2019 р. залишив без розгляду подані відповідачем у судовому засіданні клопотання про долучення доказів до матеріалів справи та заяву про залишення позову без розгляду.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги.
Представники відповідача та третьої особи проти позову заперечили.
У судовому засіданні 06.02.2019 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (ПО "ОКУАСП") є організацією колективного управління відповідно до Свідоцтва Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України про облік організації колективного управління № 18/2011 від 24.01.2011 р.
Між ПО "ОКУАСП", як організацією, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (позивач), як видавником, 24.01.2014 р. укладено Договір №АВ-24012014/01 про управління майновими авторськими правами з Додатком №1 (а.с.27-37).
На підставі цього Договору ПО "ОКУАСП" від ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" передано повноваження здійснювати колективне управління майновими правами, а саме: дозволяти або забороняти від імені Видавника використання, а також збирати винагороду (роялті) за використання, зокрема, музичного твору ІНФОРМАЦІЯ_1 у виконанні ІНФОРМАЦІЯ_2.
Відповідно до п. 2.1 вказаного Договору, Видавник надає Організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори, а саме: дозволяти або забороняти від імені Видавника використання творів.
Згідно з розділом 9 Договору, у випадку виявлення порушень прав, Організація має право пред'являти заяви, судові позови з метою захисту порушених прав.
Також, 01.11.2014 р. між ТОВ "Ворнер/Чаппел" та ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" укладено ліцензійний договір №ВЧ-01112014/02-д з додатками №№1, 1/2 (а.с.48-67), з яких вбачається отримання ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" від ТОВ "Ворнер/Чаппел" авторських прав, зокрема, на музичний твір ІНФОРМАЦІЯ_1 у виконанні ІНФОРМАЦІЯ_2.
Статтею 1108 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору. Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону. Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.
Згідно зі ст. 1109 цього ж Кодексу, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.
Згідно з підпунктом "г" ч. 1 ст. 49 Закону України "Про авторське право та суміжні права", організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень.
У п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 р. № 5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" зазначено, що відповідно до статті 45 Закону суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.
Відповідно до п. 49 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", документами, що підтверджують право організації на звернення до суду із заявою про захист авторського права та/або суміжних прав, є: видане Міністерством освіти і науки України свідоцтво про облік організацій колективного управління, свідоцтво про визначення організації уповноваженою організацією колективного управління згідно із статтями 42, 43 названого Закону; статут організації, що управляє майновими правами на колективній основі; в інших випадках, ніж передбачені згаданими статтями Закону України "Про авторське право і суміжні права" - договір з особою, якій належать відповідні права, на управління майновими правами на колективній основі, та/або договір з іноземною організацією, що управляє аналогічними правами, і документи, що підтверджують наявність у неї відповідних повноважень.
Позовні вимоги у даному спору обґрунтовано тим, що Фізична особа-підприємець Любенко Ірина Миколаївна використала музичний твір ІНФОРМАЦІЯ_1 у виконанні ІНФОРМАЦІЯ_2, шляхом публічного виконання, у приміщені магазину "Квартал" за адресою: м. Київ, вулиця Конєва, 7, для фонового озвучення закладу.
На підтвердження таких обставин позивачем надано акт фіксації від 19.12.2016 р. № 4е-11/12/16 з додатком, та диск з відеофіксацією.
Відповідач проти позову заперечує, зазначаючи, що позивачем не доведено належність йому майнових прав на музичний твір ІНФОРМАЦІЯ_1 у виконанні ІНФОРМАЦІЯ_2; надані позивачем акт фіксації від 19.12.2016 р. № 4е-11/12/16 з додатком та диск з відео фіксацією не є належними і допустимими доказами вчинення відповідачем порушення; відповідач отримав право використовувати музичні твори внаслідок укладення з Об'єднанням підприємств "Українська ліга музичних прав" (Громадська спілка "Українська ліга музичних прав") договору №Київ-11/12/16 від 01.12.2016 р.
Згідно з п. 5 статті 15 Закону України "Про авторське право та суміжні права", автор (чи інша особа, яка має авторське право) має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору.
Відповідно до п. п. 2, 7 ч. 3 ст. 15 Закону виключним правом автора (чи особи, яка має авторське право) є в тому числі право на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами.
Пунктом 5 ст. 15 вказаного Закону, автор (чи інша особа, яка має авторське право), має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору.
Відповідно до статей 31, 32, 33 Закону використання творів допускається виключно на основі авторського договору з автором або іншою особою, що має авторське право, або з організацією колективного управління, яким об'єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.
Відповідно до ст. 50 Закону, порушенням авторського права є, зокрема, вчинення будь-якою особою дій, які порушують майнові права суб'єктів авторського права, визначені статтею 15, з урахуванням передбачених ст. ст. 21-25 цього Закону обмежень майнових прав.
У пункті 28 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" зазначено, що з огляду на приписи статті 33 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:
1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача;
2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).
У прийнятті судового рішення зі спору, пов'язаного з порушенням авторського права та/або суміжних прав, не є достатнім загальне посилання суду на використання твору та/або об'єкта суміжних прав позивачем: мають бути з'ясовані конкретні форма і спосіб використання кожного об'єкта такого права.
Як роз'яснив Вищий господарський суд України у п. 49-1 постанови Пленуму від 17.10.2012 р. № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", господарським судам необхідно мати на увазі, що згідно з приписами пункту "в" частини першої статті 49 Закону України "Про авторське права і суміжні права" до функцій організацій колективного управління належить збір, розподіл і виплата зібраної винагороди за використання об'єктів авторського і (або) суміжних прав не лише суб'єктам авторського і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також й іншим суб'єктам прав відповідно до цього Закону.
Обґрунтовуючи заявлені до Фізичної особи-підприємця Любенко Ірини Миколаївни позовні вимоги, ПО "ОКУАСП" зазначає, що згідно з п. б) ч. 1 ст. 15. Закону України "Про авторське права і суміжні права", до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належить, зокрема, виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.
Частиною 2 ст. 49 цього ж Закону встановлено, що суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав, які не передали організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами, в тому числі щодо збирання винагороди, мають право вимагати від організацій колективного управління, які таку винагороду за використання їхніх творів і об'єктів суміжних прав зібрали, виплати цієї винагороди, а також вимагати вилучення своїх творів і об'єктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються організаціями колективного управління шляхом укладання договорів з особами, які використовують ці об'єкти. \
Дослідивши матеріали справи і оцінивши їх в сукупності, суд встановив наступне.
01.12.2016 р. між відповідачем (Компанія) та Об'єднанням підприємств "Українська ліга музичних прав" (Ліга) укладено Договір №Київ-11/12/16 (а.с.87-88) про виплату винагороди (роялті), предметом якого є умови використання Компанією способом публічного виконання у зазначених в Додатках до цього Договору закладах, що належать Компанії, фонограм (відеограм), їх примірників, зафіксованих у них музичних творів та їх виконань (далі разом - Фонограми) та сплати Лізі, як організації колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права, виконавців, виробників фонограм, виробників відеограм, організацій мовлення, винагороди (роялті) за таке використання Фонограм. Компанія зобов'язується сплачувати Лізі узгоджену в Додатках до цього Договору винагороду за публічне виконання Фонограм (п. 1.1. Договору).
Додатком №1 (а.с.89) до Договору №Київ-11/12/16 від 01.12.2016 р. сторони визначили перелік закладів, у яких Компанія здійснює публічне виконання фонограм (магазин "Квартал" м. Київ, вул. Маршала Конєва, 7).
Додатком №2 (а.с.90) сторони погодили розмір щомісячної винагороди (роялті) за публічне виконання фонограм.
Позивач зазначає, що відповідач не отримав у встановленому законом порядку дозвіл на використання музичного твору ІНФОРМАЦІЯ_1 у виконанні ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі укладеного з третьою особою Договору №Київ-11/12/16 від 01.12.2016р., оскільки спірний музичний твір було вилучено з управління Об'єднання підприємств "Українська ліга музичних прав".
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується учасниками судового провадження, Об'єднання підприємств "Українська ліга музичних прав" є організацією колективного управління відповідно до Свідоцтва Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України про облік організації колективного управління № 5/2003 від 22.08.2003 р. (а.с.153).
При цьому, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна", як суб'єкт авторського права, зокрема, на музичний твір ІНФОРМАЦІЯ_1 у виконанні ІНФОРМАЦІЯ_2, 20.05.2016 р. направив керівнику Об'єднання підприємств "Українська ліга музичних прав" (Громадська спілка "Українська ліга музичних прав") лист-вимогу про вилучення музичних творів з управління відповідача, у тому числі, і музичного твору ІНФОРМАЦІЯ_1 у виконанні ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.126).
Таким чином, порушення з боку відповідача виключних авторських майнових прав позивача, на його думку, полягає у невилученні ВГО "АВТОР" з власного управління спірного твору, за що позивач і просить суд стягнути компенсацію у розмірі 32 000,00 грн.
Як вбачається з декларації творів від 01.11.2015 р., Товариству з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" належать майнові авторські права на музичний твір ІНФОРМАЦІЯ_1 виконавець ІНФОРМАЦІЯ_2, автори музики: ІНФОРМАЦІЯ_3, у розмірі 11,00%.
Відомостей щодо суб'єктів, які володіють рештою авторських прав на спірний твір - 89,00%, до матеріалів справи не надано.
Верховний Суд України у постанові від 11.11.2015 р. №3-994гс15 зазначив, що "кожен музичний твір є окремим об'єктом авторського права, який належить конкретному суб'єкту (ам). Кожен окремий факт протиправного використання об'єктів авторського права та/або суміжних прав становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у виді стягнення компенсації".
Відтак, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна", як власник 11,00% майнових авторських прав на музичний твір ІНФОРМАЦІЯ_1 у виконанні ІНФОРМАЦІЯ_2, заявив про вилучення з управління Об'єднання підприємств "Українська ліга музичних прав" власних прав на вказаний твір.
Водночас, доказів вилучення з управління відповідача решти авторських прав на спірний твір - 89,00%, суду не надано.
Таким чином, позивачем не доведено відсутність у третьої особи, як організації колективного управління, права на управління спірним твором у повному обсязі.
Більш того, з приводу вилучення позивачем творів з управління третьої особи, суд вважає за доцільне зазначити наступне.
Вищий господарський суд України у постанові від 28.04.2015 р. у справі №910/21278/14 зазначив, зокрема, наступне "…Згідно з частиною другою статті 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав, які не передали організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами, в тому числі щодо збирання винагороди, мають право вимагати від організацій колективного управління, які таку винагороду за використання їхніх творів і об'єктів суміжних прав зібрали, виплати цієї винагороди, а також вимагати вилучення своїх творів і об'єктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються організаціями колективного управління шляхом укладання договорів з особами, які використовують ці об'єкти.
Зі змісту даної статті вбачається, що неможливим є вилучення творів із дозволів на використання шляхом лише надіслання повідомлення про таке вилучення (тобто в односторонньому порядку), хоча логічним наслідком є, зокрема, розгляд Організацією такого повідомлення на предмет у тому числі й того, чи заявлена вимога належним суб'єктом, та надання відповіді…."
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, і у постанові Вищого господарського суду України у постанові від 10.06.2014 р. у справі №910/19253/13.
При цьому, у матеріалах справи відсутні докази як надання Об'єднанням підприємств "Українська ліга музичних прав" відповіді на лист-вимогу від 20.05.2016 р. про вилучення музичних творів з управління, у тому числі, і музичного твору ІНФОРМАЦІЯ_1 у виконанні ІНФОРМАЦІЯ_2; так і вчинення позивачем подальших дій, спрямованих на вилучення творів (наприклад, подання позову про вилучення творів у судовому порядку тощо).
З урахуванням встановлених вище обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідач отримав у встановлений законом порядок і спосіб, право на використання музичного твору ІНФОРМАЦІЯ_1 у виконанні ІНФОРМАЦІЯ_2 способом публічного виконання у приміщені магазину "Квартал" за адресою: м. Київ, вулиця Конєва, 7, для фонового озвучення закладу, на підставі укладеного з третьою особою Договору №Київ-11/12/16 від 01.12.2016р.
Як встановлено ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 79 Кодексу передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на встановлені вище обставини, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача компенсації за порушення виключних майнових авторських прав необґрунтованими та спростованими відповідачем у належний спосіб, та відмовляє у задоволенні позову.
Інші заперечення відповідача та третьої особи, зокрема, щодо недоведеності належності позивачу майнових прав на музичний твір ІНФОРМАЦІЯ_1 у виконанні ІНФОРМАЦІЯ_2; неналежність і недопустимість, як доказів, наданих позивачем акту фіксації від 19.12.2016 р. № 4е-11/12/16 з додатком та диску з відео фіксацією, відхиляються судом з огляду на їх недоведеність, необґрунтованість та невідповідність зібраним у матеріалах справи доказам.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору залишаються за позивачем.
Керуючись ст. ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
Відмовити повністю в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" в особі Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" до Фізичної особи-підприємця Любенко Ірини Миколаївни, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Громадська спілка "Українська ліга музичних прав", про стягнення 223380,00 грн.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 21.02.2019 р.
Суддя Н.І. Зеленіна