61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua
іменем України
20.02.2019 Справа № 905/50/19
Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., при секретарі судового засідання Григор'євій М.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
позовної заяви: Товариства з обмеженою відповідальністю “СВІТ ПОСТАЧАННЯ”, м.Київ
до відповідача: Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради “Маріупольтепломережа”, м.Маріуполь, Донецька область
про стягнення 33060,66грн.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1, ордер серія ДН№ 042517, від 24.01.19р.
від відповідача: не з'явився
Суть справи:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “СВІТ ПОСТАЧАННЯ”, м.Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради “Маріупольтепломережа”, м.Маріуполь, Донецька область про стягнення 33060,66грн., з яких: 26935,23грн. - індекс інфляції та 6125,43грн. - 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №МТМ460-П/Т/1 від 02.10.17р. в частині своєчасної оплати отриманого товару.
В якості правових підстав позову позивач зазначив, зокрема, положення ст.ст.525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 218, 223, 230, 231, 265 Господарського кодексу України.
Автоматичним розподілом автоматизованої системи документообігу господарського суду Донецької області сформовано судову справу, якій присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №905/50/19.
Ухвалою господарського суду від 14.01.19р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №905/50/19; дану справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та судове засідання призначено на 05.02.19р.
04.02.19р. через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на обставини того, що:
- порушення зобов'язань відбулось за відсутності вини відповідача, а отже і відсутні підстави для стягнення штрафних санкцій (3% річних, інфляції);
- позивачем не вірно нараховані інфляційні за січень 2018р., оскільки оплата товару по рахункам №33 від 30.11.17р. та №37 від 01.12.17р. була здійснена 15.01.2018р., що призвело до завищення нарахованої суми інфляційних на 3397,74грн.
Також, у відзиві на позовну заяву відповідач просить суд розглянути справу за відсутності його представника.
Ухвалою суду від 05.02.19р. судове засідання відкладено на 20.02.19р.
У судове засідання 20.02.19р. з'явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Враховуючи, наявність в матеріалах справи клопотання відповідача про розгляд справи за відсутності його представника, суд вважає за необхідне розглянути спір по суті за наявними матеріалами та за відсутності представника відповідача.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представника позивача, господарський суд
встановив:
02.10.17р. між відповідачем (замовником) Комунальним комерційним підприємством Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» та позивачем (постачальником) Товариством з обмеженою відповідальністю «СВІТ ПОСТАЧАННЯ» укладений договір №МТМ 460-П/Т/1 з додатковою угодою до нього №МТМ460-П/Т/1 « 1» від 03.10.17р., за умовами якого постачальник зобов'язався передати, а замовник - прийняти та оплатити кам'яну сіль (далі - товар) на умовах, що передбачені даним договором (п.1.1. договору).
Згідно п.1.2. договору, найменування, асортимент та ціна товару наведені в специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до п.3.6. договору, розрахунки проводяться протягом 15 календарних днів після пред'явлення постачальником рахунка на оплату товару.
Цей договір набуває чинності з дати його підписання та діє до 31.12.17р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань за даним договором (п.9.3 договору).
Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками юридичних осіб.
Сторонами було підписано специфікацію №1 (додаток №1) до договору МТМ 460-П/Т/1 від 02.10.17р., згідно якої визначено найменування товару, кількість, загальну вартість товару.
На виконання договору та специфікації №1 позивач поставив відповідачу товар по видатковим накладним №25 від 19.10.17р. на суму 153199,20грн., №27 від 02.11.17р. на суму 43771,20грн., №29 від 08.11.17р. на суму 153199,20грн., №32 від 13.11.17р. на суму 152104,92грн., №33 від 15.11.17р. на суму 152104,92грн., №35 від 30.11.17р. на суму 151010,64грн., №39 від 01.12.17р. на суму 75505,32грн., №44 від 05.12.17р. на суму 77693,88грн., №45 від 08.12.17р. на суму 153199,20грн., №49 від 12.12.17р. на суму 75505,32грн., №55 від 18.12.17р. на суму 76862,41грн., №56 від 19.12.17р. на суму 76862,41грн., №58 від 29.12.17р. на суму 154838,77грн., №59 від 30.12.17р. на суму 153724,82грн.
Факт отримання від позивача товару на вказані суми за договором з боку відповідача підтверджено, в тому числі наданими до матеріалів позовної заяви актами приймання-передачі №4 від 19.10.17р., №5 від 02.11.17р., №6 від 08.11.17р., №7 від 13.11.17р., №9 від 15.11.17р., №11 від 30.11.17р., №14 від 30.11.17р., №15 від 05.12.17р., №16 від 08.12.17р. №18 від 12.12.17р., №22 від 18.12.17р., №23 від 19.12.17р., №24 від 29.12.17р., №25 від 30.12.17р., та відповідачем не оспорюються.
На виконання умов договору позивачем виставлені рахунки на оплату №22 від 19.10.17р., №24 від 02.11.17р., №26 від 08.11.17р., №27 від 13.11.17р., №29 від 15.11.17р., №33 від 30.11.17р., №37 від 01.12.17р., №42 від 05.12.17р., №43 від 08.12.17р., №47 від 12.12.17р., №52 від 18.12.17р., №53 від 19.12.17р., №55 від 29.12.17р., №56 від 30.12.17р.
За твердженнями позивача відповідачем оплата товару згідно вказаних рахунків здійснена не своєчасно.
Вказане стало підставою для звернення позивача до суду з позовною заявою про стягнення інфляційних нарахувань в розмірі 26935,23грн. та 3% річних в розмірі 6125,43грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного:
Внаслідок укладення договору №МТМ 460-П/Т/1 від 02.10.17р. між сторонами згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Разом з тим, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Предметом розгляду у даній справі є стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань за несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань з оплати вартості поставленого позивачем товару.
Так, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №МТМ 460-П/Т/1 від 02.10.17р., щодо здійснення оплати за товар в обумовлені сторонами строки, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення інфляційних нарахувань в розмірі 26935,23грн. та 3% річних в розмірі 6125,43грн.
Порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як встановлено судом, згідно п.3.6. договору, розрахунки проводяться протягом 15 календарних днів після пред'явлення постачальником рахунка на оплату товару.
Таким чином, за відсутності іншого узгодженого сторонами договору порядку розрахунків, за висновками суду граничний строк оплати відповідачем вартості отриманого товару по договору № МТМ 460-П/Т/1 від 02.10.17р.:
по рахунку №22 від 19.10.17р. - 03.11.17р.;
по рахунку №26 від 08.11.17р. - 23.11.17р.;
по рахунку №29 від 15.11.17р. - 30.11.17р.;
по рахунку №33 від 30.11.17р. - 15.12.17р.;
по рахунку №37 від 01.12.17р. - 18.12.17р. враховуючи, що останній день строку 16.12.17р. та наступний за ним є вихідним днем (ч.5 ст.254 ЦК України);
по рахунку №42 від 05.12.17р. - 20.12.17р.;
по рахунку №43 від 08.12.17р. - 25.12.17р. враховуючи, що останній день строку 23.12.17р. та наступний за ним є вихідним днем (ч.5 ст.254 ЦК України);
по рахунку №47 від 12.12.17р. - 27.12.18р.;
по рахунку №52 від 18.12.17р. - 02.01.18р.;
по рахунку №53 від 19.12.17р. - 03.01.18р.;
по рахунку №55 від 29.12.17р. - 15.01.18р. враховуючи, що останній день строку 13.01.18р. та наступний за ним є вихідним днем (ч.5 ст.254 ЦК України);
по рахунку №56 від 30.12.17р. - 15.01.18р. враховуючи, що останній день строку 14.01.18р. є вихідним днем (ч.5 ст.254 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, виписки АТ «Ощадбанк», відповідачем було перераховано позивачу грошові кошти з прострочкою:
- 08.11.17р. в сумі 50000,00грн., 09.11.17р. в сумі 50000,00грн. та 10.11.17р. в сумі 53199,20грн. згідно рахунку №22 від 19.10.17р.;
- 29.11.17р. в сумі 153199,20грн. по рахунку №26 від 08.11.17р.;
- 20.12.17р. в сумі 100000,00грн. по рахунку №29 від 15.11.17р.;
- 15.01.18р. в сумі 278620,99грн. по рахункам №29 від 15.11.17р., №33 від 30.11.17р., №37 від 01.12.17р.;
- 09.02.18р. на суму 50000,00грн. по рахунку №42 від 05.12.17р.;
- 30.03.18р. в сумі 718686,81грн. по рахункам №42 від 05.12.17р., №43 від 08.12.17р., №47 від 12.12.17р., №52 від 18.12.17р., №53 від 19.12.17р., №55 від 29.12.17р., №56 від 30.12.17р.
Таким чином, за висновками суду, свої зобов'язання щодо своєчасної сплати позивачу грошових коштів за поставлений товар всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач виконав з простроченням терміну платежу, обумовленого сторонами договору.
Отже, оскільки матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання свого зобов'язання з оплати товару згідно рахунків №22 від 19.10.17р., №26 від 08.11.17р., №29 від 15.11.17р., №33 від 30.11.17р., №37 від 01.12.17р., №42 від 05.12.17р., №43 від 08.12.17р., №47 від 12.12.17р., №52 від 18.12.17р., №53 від 19.12.17р., №55 від 29.12.17р., №56 від 30.12.17р., то позивачем правомірно здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Згідно наданого розрахунку 3% вказані нарахування здійснено позивачем окремо по кожному рахунку, згідно якого за відповідачем обліковувалась заборгованість по день фактичної її оплати.
Проте, позивачем невірно визначений початок періоду таких нарахувань по рахунку №43 від 08.12.17р. оскільки останній день строку виконання зобов'язання припав на вихідний день, день прострочення визначено без урахування того, що останній день строку перенесено на перший робочий за ним день. Також, при розрахунку 3% річних по рахунку №22 від 19.10.17р. не враховано, що день фактичної оплати товару не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення 3% річних.
Перевівши розрахунок 3% річних судом встановлено, що розмір таких нарахувань складає 6100,24грн.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню частково в розмірі 6100,24грн.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.18р. у справу №910/24266/16 вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.
Відповідно до п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.13р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж.
Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
Тобто, враховуючи викладене, інфляційні втрати необхідно нараховувати лише за умови існування заборгованості повний місяць.
Перевівши розрахунок індексу інфляції судом встановлено, що такий розрахунок є арифметично не вірним.
Неправильний розрахунок суми індексу інфляції за зобов'язанням відповідача по рахункам №33 від 30.11.17р. та №37 від 01.12.17р., які мали бути виконані 15.12.17р. та 18.12.17р., зумовлено невірним визначенням позивачем періоду розрахунку, а саме розрахунок помилково здійснено з місяця в якому мав бути здійснений платіж.
При цьому, з урахуванням вищевказаного, вірними є доводи відповідача про неправомірне нарахування позивачем індексу інфляції за січень 2018р., оскільки оплата товару по рахункам №33 від 30.11.17р. та №37 від 01.12.17р. була здійснена 15.01.18р.
Аналогічна помилка була допущена позивачем при розрахунку індексу інфляції за січень 2018р. за зобов'язаннями відповідача згідно рахунку №29 від 15.11.17р., оскільки кінцева оплата товару по вказаному рахунку також була здійснена 15.01.18р.
В той же час, інфляція за грудень 2018р. по вказаному рахунку має нараховуватися на суму боргу який існував на кінець місяця, тобто на 52104,92грн., тоді як позивачем проведено нарахування інфляції за грудень на суму боргу в розмірі 152104,92грн., з яких борг у сумі 100000,00грн. був погашений 20.12.18р., тобто сума на яку проведено нарахування індексу інфляції не існувала повний місяць.
Провівши перерахунок суми інфляційних нарахувань, судом встановлено, що розмір таких нарахувань складає 19490,76грн.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань підлягають задоволенню частково в розмірі 19490,76грн.
Перевірка розрахунку 3% річних та інфляції судом здійснена за допомогою програмного забезпечення “Законодавство”.
Заперечення відповідача проти позовних вимог, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо відсутності вини відповідача у виникненні заборгованості, у зв'язку з перебування у скрутному фінансовому стані, а отже і відсутності підстав для стягнення штрафних санкцій (3% річних та інфляційних), судом відхиляються, оскільки сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до ст.13Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши умови договору, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову частково.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТ ПОСТАЧАННЯ», м.Київ до Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради “Маріупольтепломережа”, м.Маріуполь, Донецька область про стягнення 33060,66грн., з яких: 26935,23грн. - індекс інфляції та 6125,43грн. - 3% річних, задовольнити частково.
Стягнути з Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради “Маріупольтепломережа” (87534, Донецька обл., м.Маріуполь, вул.Гризодубової, буд.1, ЄДРПОУ 33760279) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТ ПОСТАЧАННЯ» (01135, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 39467316) індекс інфляції в сумі 19490,76грн., 3% річних в сумі 6100,24грн. та судовий збір в сумі 1363,92грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
В судовому засіданні 20.02.2019р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення підписано 21.02.2019р.
Суддя М.О. Лейба