ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
про відмову у відкритті провадження у справі
м. Київ
18.02.2019Справа № 910/16421/18
Суддя господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши позовну заяву третьої особи із самостійними вимогами щодо предмету спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайлон" у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис"
до Національного банку України
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк"
про визнання недійсним договору
Представники учасників справи: без повідомлення.
У проваджені господарського суду міста Києва перебуває справа №910/16421/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" до Національного банку України про визнання недійсним Іпотечний договір №36 від 10.03.2009, укладений між Національним банком України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спектрум-Енерго", правонаступником якого є Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис", посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вербою В.М., зареєстрований в реєстрі за №391.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що при укладені оскаржуваного договору його сторонами не було погоджено розміру основного зобов'язання, тобто, забезпеченого таким договором зобов'язання Приватного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" перед Національним банком України за кредитним договором №19 від 03.03.2009, а також, на те, що оскаржуваний договір було вчинено за відсутності згоди на його укладення учасників/засновників товариства, у зв'язку з чим такий правочин не відповідає приписам ст.ст. 7, 18 Закону України "Про іпотеку", ст.ст. 92, 203 Цивільного кодексу України та відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підлягає визнанню недійсним.
13.02.2019 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайлон" надійшла позовна заява третьої особи із самостійними вимогами щодо предмету спору, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю "Тайлон" просить суд визнати відсутнім у Національного банку України права вимагати повернення Товариством з обмеженою відповідальністю "Приватофис" усієї суми заборгованості за Кредитним договором №19 від 03.03.2009, укладеним між Національним банком України та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Приватбанк".
В обґрунтування своїх позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Тайлон" вказує, що із фінансової звітності Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" вбачається, що останній має необхідні кошти для погашення своїх зобов'язань перед Національним банком України за Кредитним договором №19 від 03.03.2009, а Національний банк України має правові підстави для списання з рахунків Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" необхідних для такого погашення коштів, у зв'язку з чим відсутні підстави для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис", як іпотекодавця, всієї суми заборгованості Кредитним договором №19 від 03.03.2009.
Дослідивши подані матеріали, суд дійшов до висновку, що вказаний позов третьої особи з самостійними вимогами не підлягає прийняттю до розгляду, зважаючи на наступне.
Приписами п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Так, згідно із статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу положень статті 2 Закону України "Про судоустрій України" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією та законами України, прав і законних інтересів юридичних осіб.
Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Наведеними положеннями визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Тобто, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення
В той же час, надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту слід зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
У рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Тобто, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Відтак, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту, що і унормовано в положеннях ст.ст. 4, 5 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу (у даному випадку, Товариство з обмеженою відповідальністю "Тайлон" в силу частини 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України користується усіма правами і несе усі обов'язки позивача) у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Частиною першою та пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В даному випадку, в поданому до суду позові Товариством з обмеженою відповідальністю "Тайлон" заявляється вимога про визнання відсутнім у Національного банку України права вимагати повернення Товариством з обмеженою відповідальністю "Приватофис" усієї суми заборгованості за Кредитним договором №19 від 03.03.2009. Тобто, фактичним предметом спору за таким позов виступає встановлення юридичного факту - наявності чи відсутності права вимоги.
Однак, з огляду на викладені положення, така вимога не може бути предметом окремого позову, оскільки не стосується будь-яких прав чи обов'язків, тобто, її задоволення не призведе до поновлення чи захисту порушених прав і інтересів позивача, в той час, як господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких знаходиться спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин, а не встановлення самого факту відсутності таких відносин.
Таким чином, слід дійти висновку, що заявлена за поданим позовом Товариством з обмеженою відповідальністю "Тайлон" вимога про визнання відсутнім права не відповідає способам захисту прав, встановленим чинним законодавством, адже пред'явлена за відсутності визначення на захист яких прав та інтересів вона подана, тобто, не стосується захисту порушених прав чи інтересів (відсутній спір про право), а тому можливість розгляду такої вимоги у господарському суді відсутня.
Аналогічні висновки щодо неможливості розгляду судом самостійно в окремому позовному провадженні вимоги, яка не супроводжує спір про право, а стосується виключно встановлення юридичного факту, викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2018 у справі №910/14144/17 та від 11.09.2018 у справі №905/1926/16.
Крім того, суд звертає увагу, що предметом спору у справі №910/16421/18 є визнання недійсним Іпотечного договору №36 від 10.03.2009, в той час як Товариство з обмеженою відповідальністю "Тайлон" просить суд визнати відсутнім у Національного банку України права вимоги до Товариством з обмеженою відповідальністю "Приватофис" за Кредитним договором №19 від 03.03.2009. Тобто, предмети позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" та позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайлон" є відмінними, а тому позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайлон" не може вважатись такою, що подана третьою особою із самостійними вимогами на предмет спору у справі №910/16421/18.
За таких обставин, суд вважає за необхідне відмовити у прийнятті позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайлон" до Національного банку України про визнання відсутнім права вимоги на підставі п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, суд звертає увагу на те, що за наведених обставин спір про визнання відсутнім права вимоги, заявлений самостійно в окремому позовному провадженні, не може бути розглянутий й у порядку іншого (ніж господарське) судочинства.
На підставі викладеного та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 175, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити у прийнятті позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайлон" до Національного банку України про визнання відсутнім права вимоги.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання (18.02.2019) та може бути оскаржена протягом десяти днів шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва.
Суддя Р.В. Бойко