ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
19.02.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1132/18
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Фрич М. М., секретар судового засідання Кучма І. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з додатковою відповідальністю "НІКО Страхування",
вул. М.Бойчука, буд.37, приміщення 2, м.Київ,01103
до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька"
вул. Василіянок, буд.22,м. Івано-Франківськ,76018
про про стягнення шкоди в порядку суброгації в сумі 40 844 грн 83 к.
за участю:
від позивача: ОСОБА_1 - представник, довіреність № 5 від 01.02.19
від відповідача: представник не з'явився
Товариство з додатковою відповідальністю "НІКО Страхування" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною вимогою до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька" про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку суброгації в сумі 40844,83 грн.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 27.12.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження і призначено розгляд справи по суті на 24.01.2019року.
В судовому засіданні 24.01.2019 року відкладено розгляд справи по суті на 19.02.2019 року.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача участі в судовому засіданні не приймав, направив до суду заяву про визнання позовних вимог (вх.№2711/19 від 15.02.2019), відповідно до якої відповідач повністю визнає позовні вимоги.
Згідно з ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе у відповідності до ст. 202 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору.
Позиція позивача.
У своїх вимогах позивач вказує на те, що на підставі страхового акту №1838 від 21.11.2017 року та розрахунку суми страхового відшкодування, ТДВ "СК "Індіго" ( правонаступником якого є ТДВ "НІКО Страхування") здійснило виплату страхового відшкодування на користь страхувальника - ОСОБА_2 в розмірі 40 844, 83 грн, відповідно до платіжного доручення №170 від 21.11.2017 року.
З посиланням на ст. 27 Закону України "Про страхування", ст. 993, 1188 Цивільного кодексу України позивач просить суд стягнути з відповідача 40 844, 83 грн, як відшкодування шкоди в порядку суброгації.
Позиція відповідача.
Відповідно до заяви про визнання позовних вимог (вх.№2711/19 від 15.02.2019 року), відповідач повністю визнав позовні вимоги.
Фактичні обставини, встановлені судом.
Між ТДВ "СК "Індіго", правонаступником якого є Товариство з додатковою відповідальністю "НІКО Страхування", (страховик за договором/позивач у справі) та ОСОБА_2 (страхувальник) було укладено договір страхування наземного транспорту №206-Н0098-17 від 26.10.2017 року (а.с.11).
Відповідно до п.5 предметом страхування є транспортний засіб - Nissan Juke, реєстраційний номер НОМЕР_1.
Відповідно до п.6 вказаного договору - до страхових випадків відноситься, зокрема, ДТП.
06.11.2017 року в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого транспортного засобу, під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля марки "Тойота", реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, внаслідок чого було пошкоджено застрахований транспортний засіб, що підтверджується довідкою №3017317427506753 про дорожньо-транспортну пригоду від 14.12.2017 року (а.с.16).
Відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 05.12.2017 року - громадянина ОСОБА_3 було визнано винним у скоєнні правопорушення , передбаченого ст.124 КУпАП.
Для визначення вартості матеріального збитку, завданого транспортному засобу страхувальника було проведено огляд застрахованого ТЗ та складено Дефектну відомість (а.с.22).
07.11.2017 року страхувальник звернувся до страховика з заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування (а.с.10).
Відповідно до п.21.1.5. договору - одним з документів, необхідних для встановлення розміру збитків є оригінали рахунків за ремонт ТЗ.
Відповідно до рахунку №08746 ОСОБА_4 від 07.11.2017 року - вартість відновлюваного ремонту складає 40 844, 83 грн (а.с.25-26).
На підставі страхового акту №1838 від 21.11.2017 року (а.с.27), рахунку №08746 ОСОБА_4 від 07.11.2017 року (а.с.25-26), ТДВ "СК "Індіго" здійснило виплату страхового відшкодування на рахунок ТОВ "ОСОБА_4 Київ" в розмірі 40 844, 83 грн, що підтверджується платіжним дорученням №170 від 21.11.2017 року (а.с.30).
Заявою вих.№61/2-210618/1 від 21.06.2018 року позивач звернувся до відповідача з проханням протягом десяти днів сплатити кошти в розмірі 40 844, 83 грн (а.с.32).
Виходячи з матеріалів справи та керуючись вимогами діючого законодавства, суд дійшов в спірному випадку таких висновків.
Відповідно до ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Частиною першою та пунктом 1 частини другої ст. 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ч.1 ст. 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Відповідно до ст.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
У даному випадку існує основне зобов'язання між страхувальником або вигодонабувачем, з одного боку, і особою , відповідальною за збитки , - з іншого. Однак, тут відбувається зміна осіб у зобов'язанні шляхом переходу прав кредитора до іншої особи на підставі закону: страховик заміняє собою страхувальника в його вимогах до особи, відповідальної за збитки. Отже, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Перехід прав страхувальника до страховика після виплати страхового відшкодування здійснюється на підставі договору, за яким страхувальник передає свої права страховику і приймає на себе зобов'язання сприяти останньому в здійсненні його суброгаційних прав . Страхувальник передає свої права на добровільній основі. При цьому права вимоги передаються в тім же обсязі, в якому вони могли б бути здійснені самим страхувальником.
Право вимоги переходить до страховика в межах виплаченої суми страхового відшкодування. Отже страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України регламентується Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Відповідно до положень п.2.1 ст.2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
З врахуванням викладеного страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зобов'язаний відшкодувати завдані застрахованим транспортним засобам збитки, пов'язані з відновлюваним ремонтом, лише з урахуванням зносу.
Суд, дослідивши подані докази, а саме: договір страхування наземного транспорту №206-Н0098-17 від 26.10.2017 року; заяву про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування вих.№17795/17 від 07.11.2017; рахунок №08746 від 07.11.2017 року, складеного ТОВ "АвтоАльянс Київ"; Страховий акт №1838 від 21.11.2017 року; платіжне доручення №170 від 21.11.2017 року - визнав їх належними доказами в розумінні статей Господарського процесуального кодексу України (надалі за текстом - ГПК України). На підставі цих доказів з урахуванням обставин по справі та діючого законодавства суд дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача.
Крім того, відповідно до ч.4 ст. 191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Таким чином, враховуючи визнання відповідачем позову в повному обсязі, за наявності в матеріалах справи допустимих та достатніх доказів в підтвердження вимог позивача, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір покладається у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до ст. 130 ГПК України у разі визнання позову відповідачем суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
В спірному випадку, суд вважає за правильне 50 % судового збору покласти на відповідача, а інші 50 % - повернути позивачу з державного бюджету.
Керуючись ч.1 ст. 22, ст. 979, ч.1 ст. 988, ст. 993 Цивільного кодексу України, п.2.1 ст.2, п.22.1 ст.22, ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст. 73, 86, 123, 129, 130, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов товариства з додатковою відповідальністю "НІКО Страхування" /01103, м. Київ, вул. М. Бойчука, буд. 37, приміщення 2, код ЄДРПОУ 33831166/ до приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Галицька" /76018, м. Івано-Франківськ, вул. Василіянок, буд.22, код ЄДРПОУ 22186790/ про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку суброгації в розмірі 40 844, 83 грн - задовольнити.
Стягнути з приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Галицька" /76018, м. Івано-Франківськ, вул. Василіянок, буд.22, код ЄДРПОУ 22186790/ на користь товариства з додатковою відповідальністю "НІКО Страхування" /01103, м. Київ, вул. М. Бойчука, буд. 37, приміщення 2, код ЄДРПОУ 33831166/ шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку суброгації в розмірі 40 844, 83 грн (сорок тисяч вісімсот сорок чотири гривні 83 к.) та 50% судового збору в розмірі 960, 50 грн (дев'ятсот шістдесят гривень 50 к.).
Видати наказ після вступу рішення в законну силу.
Повернути позивачу з державного бюджету 50 % судового збору, що становить 960, 50 грн (дев'ятсот шістдесят гривень 50 к.), сплачений згідно платіжних доручень №3600 від 22.11.2018 року та №3849 від 11.12.2018 року, оригінали яких містяться в матеріалах справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20-ти днів до Західного апеляційного господарського суду (м. Львів).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 21.02.2019
Суддя Фрич М. М.