Справа № 629/3379/18
Провадження 2/629/87/18
20 лютого 2019 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого - судді Смірнової Н.А., за участю секретаря Андрієнко С.А., розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Лозова, Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третіх осіб: виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області, як органу опіки та піклування, служби у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області, ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, -
Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить позбавити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, батьківських прав відносно малолітньої доньки - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2; призначити опікуном малолітньої дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, її - ОСОБА_1, зареєстровану за адресою:АДРЕСА_2; визначити місце проживання дитини - ОСОБА_4 на період її перебування під опікою за адресою: АДРЕСА_2; стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання малолітньої дитини: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/4 частини від всіх доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подання позову і до досягнення нею повноліття. Зазначає, що відповідач ОСОБА_2 є матір'ю малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим виконавчим комітетом Єлизаветівської сільської ради Лозівського району Харківської області, актовий запис 03. Запис про батька онуки у книзі реєстрації народжень записано на підставі ст. 135 СК України. Відповідач проживала з її сином - ОСОБА_3 і народила доньку ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу. Відповідач ОСОБА_2 своїх батьківських обов'язків не виконує, зокрема, не піклується про доньку, не проявляє зацікавленості щодо її подальшої долі, не цікавиться її успіхами, станом здоров'я, не піклується про фізичний і духовний розвиток доньки, підготовкою до самостійного життя, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування доньки, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання, не спілкується з нею в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надає доньці доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, таким чином створились умови, які шкодять інтересам її онуки. Відповідач зловживає спиртними напоями, не має постійного місця роботи, неодноразово притягувалася до адміністративної відповідальності. ОСОБА_4 з народження мешкає з нею та перебуває на її повному утриманні. Згідно довідки Управління інформаційно-аналітичного забезпечення ГУМВС України в Харківській області станом на 17.10.2017 року вона на території України до кримінальної відповідальності не притягувалась, не знятої, чи не погашеної судимості не має та в розшуку не перебуває. Вона створила для онуки ОСОБА_4 всі необхідні умови для здорового та всебічного розвитку. Відповідач не працює, постійного доходу не має, в Лозівському центрі зайнятості на обліку не перебуває, інших аліментних зобов'язань не має, хронічними захворюваннями, не страждає, а тому повинна сплачувати аліменти на утримання доньки.
08 лютого 2019 року позивачем подана уточнена позовна заява до ОСОБА_2, третіх осіб: виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області, як органу опіки та піклування, служби у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області, ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав. Позивач посилається на те, що після народження дитини запис про батька був внесений на підставі ст. 135 СК України, але 29.12.2018 року за заявою її сина ОСОБА_3, батька дитини, внесені зміни до актового запису про народження дитини, а саме батьком дитини записаний ОСОБА_3, у дитини відбулася зміна прізвища з ОСОБА_2 на ОСОБА_3. В зв'язку з цим просить позбавити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, батьківських прав відносно малолітньої доньки - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2; визначити місце проживання дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, за адресою: АДРЕСА_2, разом з батьком ОСОБА_3 та ОСОБА_1.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, наполягає на задоволенні позовних вимог, у разі неявки відповідача не заперечує проти ухвалення заочного рішення по справі.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, однак на адресу суду надіслала телефонограму про розгляд справи за її відсутності, уточнені позовні вимоги визнає, не заперечує проти їх задоволення.
Представник третьої особи виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області, як органу опіки та піклування Лобенко Т.Г. в судове засідання не з'явилася, але надала суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника, позовні вимоги підтримує, наполягає на їх задоволенні, про що надали висновок щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав.
Представник третьої особи служби у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області Пасічна І.В. в судове засідання не з'явилася, але надала суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника, позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні
Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, але надав заяву про розгляд справи за його відсутності, уточнені позовні вимоги підтримує про просить їх задовольнити в повному обсязі.
Згідно з ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу, що передбачено ч. 4 ст. 200 ЦПК України.
Відповідно до ч.1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитись від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Так, із матеріалів справи вбачається, що відповідач по справі перебувала у цивільних шлюбних відносинах з сином позивача, від даного цивільного шлюбу у них народилася донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, матір'ю дитини є відповідач по справі ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про народження дитини серія НОМЕР_6, виданим виконавчим комітетом Єлизаветівської селищної ради Лозівського району Харківської області, актовий запис № 03. Запис про батька дитини зроблено на підставі ст. 135 СК України.
Згідно характеристики Лозівського міського кварталу № 16 від 05.04.2018 року, за адресою: АДРЕСА_2 проживає ОСОБА_1 разом з сином ОСОБА_3, 1982 року народження, онукою ОСОБА_4, 2013 року народження, та онуком ОСОБА_8, 2002 року народження.
Бабуся дитини ОСОБА_1 працює, має постійний дохід, згідно з довідкою, виданою департаментом інформаційних технологій Міністерства внутрішній справ України, за обліками МВС на території України до кримінальної відповідальності заявник ОСОБА_1 не притягувалася, не знятої чи не погашеної судимості не має, в розшуку не перебуває.
В характеристиці на дитину та характеристиці на сім'ю дитини, наданих Лозівським ДНЗ (ясла-садок) № 10 «Калинка» Лозівської міської ради Харківської області №№ 07-20/29 та 07-20/30 від 11.04.2018 року зазначено, що ОСОБА_4 зарахована до дошкільного навчального закладу 15.06.2017 року, де виховується і по теперішній час. Зовнішній вигляд дитини - охайний, доглянутий. Мати дитини не проживає з донькою з 28.02.2018 року і по теперішній час, її місце знаходження невідомо. Під час присутності матері, у ОСОБА_4 спостерігалися прояви страхів, заляканості, невпевненості у собі. Під час бесіди вихователя, практичного психолога з дитиною дошкільного закладу було виявлено, що проблема існує у спілкуванні між ОСОБА_4 і матір'ю, жінка часто поводиться з донькою грубо і агресивно. На теперішній час до дошкільного закладу дитину приводить бабуся, яка опікується ОСОБА_4. Вдома для дитини створені належні житлово-побутові умови для розвитку і виховання дівчинки.
Відповідач ОСОБА_2 не працює, вживає спиртні напої, веде аморальний спосіб життя, була притягнута до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП та на неї було покладено адміністративне стягнення у вигляді громадських робіт на строк 30 годин, що підтверджується постановою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 24.10.2017 року та актом перевірки виконання порушником адміністративного стягнення у вигляді громадських робіт від 15.11.2017 року.
Згідно висновку виконавчого комітету Лозівської міської ради, як органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 за № 02-13-8/1681 від 24.10.2018 року вбачається, що ОСОБА_2 перебувала у цивільних шлюбних відносинах з ОСОБА_3, від даного шлюбу має дитину - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Мати дитини не працює, зловживає спиртними напоями, займається влаштуванням особистого життя, проживає окремо, не спілкується з дитиною в тому обсязі, котрий необхідний для дитини, життям, здоров'ям та навчанням малолітньої доньки, нею не цікавиться, не забезпечує необхідного харчування, утримання, матеріальної допомоги не надає. Піклуванням дитини займається її бабуся ОСОБА_1 Мати дитини ОСОБА_2 деякий час мешкає в с. Покотилівка Харківського району Харківської області, але умови для проживання дитини там відсутні. Враховуючи викладене, виконавчий комітет Лозівської міської ради Харківської області вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав по відношенню до її малолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.
За заявою батька дитини, третьої особи ОСОБА_3, 29 грудня 2018 року до актового запису про народження дитини були внесені зміни, а саме батьком дитини записаний - ОСОБА_3, та змінено прізвище дитини з ОСОБА_4 на ОСОБА_4, що підтверджується повторним свідоцтвом про народження серія НОМЕР_7, виданим 29.12.2018 року Лозівським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, актовий запис № 03, та витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення до актового запису змін, доповнень від 23.01.2019 року.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
В даній ситуації суд звертає увагу, що статтею 32 Конституції України передбачено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Сімейне життя - це особисті майнові та немайнові відносини між подружжям, іншими членами сім'ї, яке здійснюється на засадах, визначених у Сімейному кодексі: кожна особа має право на повагу до свого сімейного життя (частина четверта статті 4); ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України (частина п'ята статті 5); регулювання сімейних відносин здійснюється з урахуванням права на таємницю особистого життя їх учасників, їхнього права на особисту свободу та недопустимості свавільного втручання у сімейне життя (частина четверта статті 7) та інше.
Неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними‚ і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб (див. пункт 3.1 рішення Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року №2-рп/2012 у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України).
Для суду є безспірним, що в даних правовідносинах при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав відповідача відбувається втручання в його право на сімейне життя, яке не є абсолютним і може бути обмеженим в порядку передбаченому Конституцією України.
З іншої сторони обов'язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав неповнолітньої дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини" (статті 1, 9 Конвенції).
Досліджуючи правомірність втручання в право відповідача на сімейне життя, суд розуміючи місце Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року в сфері стандартів прав людини, вважає за необхідне звернутись до принципів викладених в статті 29 Декларації, згідно із якими:
Кожна людина має обов'язки перед суспільством, у якому тільки й можливий вільний і повний розвиток її особи.
При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві. Отже, в даному випадку допускається обмеження прав особи, а процедура, підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені нормами Сімейного кодексу України (статті 164-167).
Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Положеннями норм Сімейного кодексу України встановлено, що кожний із батьків зобов'язаний піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, проявляти у відношенні неї батьківське піклування, зобов'язаний виховувати та утримувати дитину до її повноліття. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (ст.ст. 150, 151, 152, 155 СК України).
Відповідно до ч.ч. 1,4 ст. 164 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. Під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім'ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.
Відповідно до ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Відповідно до п.п. 15,16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року та ратифікованої постановою Верховної ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
Відповідно до пункту 47 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Савіни проти України" право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до пункту 49 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Савіни проти України" хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати що розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин.
Відповідно до пункту 50 рішення Європейського Суду у справі "Хант проти України" втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно здійснене "згідно із законом", відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є "необхідним у демократичному суспільстві" для забезпечення цих цілей.
Згідно з наданими позивачем та третіми особами доказами, суд приходить до висновку, що відповідач дійсно ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, нехтує своїми батьківськими обов'язками і не піклується про фізичний і духовний розвиток ОСОБА_4, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до внутрішнього світу дитини, не піклується про стан її здоров'я, хоча б мала це робити, тобто по своїй вині ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
На підставі викладеного, суд дійшов переконливого висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно її малолітньої доньки ОСОБА_4, що повністю відповідає інтересам та бажанню дитини.
Суд звертає увагу відповідача на те, що відповідно до ч. 1 ст. 169 Сімейного кодексу України, мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
В такому разі, судом буде перевірено, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини (ч.4 ст. 169 Сімейного кодексу України).
Таким чином, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, їх належність, допустимість, достовірність, а також враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 заперечень на позов та доказів на їх підтвердження суду не надала, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки в ході судового розгляду підтверджено факт свідомого ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків, покладених на неї ст. 150 СК України, відносно малолітньої дитини.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 14 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір не справляється за подання заяви, апеляційної та касаційної скарги про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Приймаючи до уваги вимоги ч. 6 ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 768 гривень 40 копійок.
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 200, 206, 207, 258, 259, 263-265, 353, 354, 430 ЦПК України, Законом України «Про судовий збір», 1 ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, Декларацією прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, ст. 18 Конвенції про права дитини, що була ратифікована Постановою ВР N 789-XII від 27.02.1991р., ст.ст. 150, 164-167, 180-184, 191, 193, 248 СК України, п.п. 15, 16. Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав, суд, -
Уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку с. Єлизаветівка, Лозівського району, Харківської області, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, актовий запис про народження № 03 від 21 березня 2013 року, складений виконавчим комітетом Єлизаветівської селищної ради Лозівського району Харківської області, де зазначено в графі «мати» - ОСОБА_2.
Визначити місце проживання дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом з батьком ОСОБА_3 та бабусею ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку 899998, р/р 31215256700001, код класифікації доходів бюджету 22030106) у розмірі 768 гривень 40 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженка м. Лозова, Харківської області, громадянка України, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт НОМЕР_8, виданий Лозівським МРВ УМВС України в Харківській області 05.08.1997 року, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2.
Відповідач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка с. Єлизаветівка, Лозівського району, Харківської області, громадянка України, офіційно не працевлаштована, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, паспорт НОМЕР_9, виданий Лозівським МВ ГУМВС України в Харківській області 14.05.2011 року, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_3.
Третя особа: виконавчий комітет Лозівської міської ради Харківської області, як орган опіки та піклування, місцезнаходження: 64602, м. Лозова, Харківська область, вул. Ярослава Мудрого, б. 1.
Третя особа: служба у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області, місцезнаходження: 64602, м. Лозова, Харківська область, вул. Ярослава Мудрого, б. 1.
Третя особа: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець м. Сміла, Черкаської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_5, паспорт НОМЕР_10, виданий 6346 14.11.2018 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4, фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_5.
Суддя Н.А. Смірнова