справа№1.380.2019.000738
про передачу справи до іншого адміністративного суду
19 лютого 2019 року
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Гулкевич І.З. одержала матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до начальника Генерального штабу-Головнокомандувач Збройних Сил України, Міністерства оборони України, третя особа на стороні позивача Національне агентство запобігання корупції в особі керівника Департаменту організації роботи із запобігання та виявлення корупції, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України, Міністерства оборони України, третя особа на стороні позивача Національне агентство запобігання корупції в особі керівника Департаменту організації роботи із запобігання та виявлення корупції, в якому просить :
1)Визнати протиправними дії начальника Генерального штабу -Головнокомандувача Збройних сил України неправомірними при здійсненні контролю за процесом виконання директиви в частині затвердження Плану проведення організаційних заходів у Збройних Силах України у 2019 році, що стосується переформування Західної територіальної групи з питань запобігання та виявлення корупції у Західний територіальний відділ з питань запобігання та виявлення корупції;
2)Зобов'язати Міністерство оборони України та Генеральний штаб Збройних Сил України скасувати План проведення організаційних заходів у Збройних Силах України у 2019 році, в частині, що стосується переформування Західної територіальної групи з питань запобігання та виявлення корупції у Західний територіальний відділ з питань запобігання та виявлення корупції, який розроблений Генеральним штабом Збройних Сил України, та стосується скорочення посади Західної територіальної групи з питань запобігання та виявлення корупції, яку ОСОБА_1 обіймає.
Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимоги ч.1 ст. 25 Кодексу адміністративного судочинства України, чітко передбачено, що адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом. У разі невизначеності цим Кодексом територіальної підсудності адміністративної справи така справа розглядається адміністративним судом за вибором позивача.
Згідно з частиною 2 статті 26 Кодексу адміністративного судочинства України, позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що КАС України встановлює декілька видів територіальної підсудності, в тому числі: загальну (залежно від місця проживання чи місцезнаходження відповідача) та альтернативну (за вибором позивача).
Підставою звернення до суду вказано протиправність та неправомірність дій начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України при здійсненні контролю за процесом виконання директиви в частині затвердження Плану проведення організаційних заходів у Збройних Силах України у 2019 році, що стосується переформування Західної територіальної групи з питань запобігання та виявлення корупції у Західний територіальний відділ з питань запобігання та виявлення корупції та скасування Плану проведення організаційних заходів у Збройних Силах України у 2019 році, в частині, що стосується переформування Західної територіальної групи з питань запобігання та виявлення корупції у Західний територіальний відділ з питань запобігання та виявлення корупції, який розроблений Генеральним штабом Збройних Сил України, та стосується скорочення посади Західної територіальної групи з питань запобігання та виявлення корупції, яку ОСОБА_1 обіймає.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, а саме, із витягу спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 31.01.2019 р №Д-322/1/1 «Про проведення організаційних заходів у Збройних Силах України у 2019 році», затверджено план проведення організаційних заходів у Збройних Силах України у 2019 році. Зі змісту такої з'ясовано, що оскаржувана директива та план проведення організаційних заходів у Збройних Силах України у 2019 році стосується невизначеного кола осіб, спрямований на удосконалення організаційно-штатних структур установ Міністерства оборони України, а не стосується позивача, тобто не є актом індивідуальної дії.
З врахуванням викладеного, оскільки позивач звернувся з адміністративним позовом до суб'єктів владних повноважень, повноваження яких поширюються на всю територію України, щодо скасування рішення, яке не є актом індивідуальної дії по відношенню до позивача, суд вважає, що правила альтернативної територіальної підсудності в цьому випадку застосуванню не підлягають, а тому позовну заяву належить подавати за місцезнаходженням відповідачів за правилами частини 2 статті 26 КАС України.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 29 КАС України, суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідно до ст. 30 КАС України спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються. Адміністративна справа, передана з одного
Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 318 КАС України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу.
Таким чином, прийняття справи до провадження адміністративним судом, якому вона не підсудна та подальше винесення рішення за результатом розгляду такої справи є безумовною підставою для скасування такого рішення судом апеляційної інстанції з направленням справи на розгляд за встановленою підсудністю.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов'язків цивільного характеру. У цьому пункті закріплене «право на суд» разом із правом на доступ до суду складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» («Golder v. the United Kingdom») від 21 лютого 1975 року, заява № 4451/70, § 36). Проте ці права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність вказаних прав (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Станєв проти Болгарії» («Stanev v. Bulgaria») від 17 січня 2012 року, заява № 36760/06, § 230).
Європейський суд з прав людини у пункті 44 Рішення від 25 лютого 1993 року у справі «Доббертен проти Франції» зазначив, що частина перша статті 6 Конвенції змушує держав-учасниць організувати їх судову систему в такий спосіб, щоб кожен з їх судів і трибуналів виконував функції, притаманні відповідній судовій установі (Dobbertin v. France № 88/1991/340/413).
За таких підстав, вивчивши матеріали справи, з метою запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів учасників справи, суд дійшов до висновку, що справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до начальника Генерального штабу-Головнокомандувач Збройних Сил України, Міністерства оборони України, третя особа на стороні позивача Національне агентство запобігання корупції в особі керівника Департаменту організації роботи із запобігання та виявлення корупції про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, слід передати за підсудністю до Окружного адміністративного суду м. Києва.
Керуючись ст.ст.20, 25, 26, 29, 30, 171, 243, 248 КАС України, суддя,-
Передати адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до начальника Генерального штабу-Головнокомандувач Збройних Сил України, Міністерства оборони України, третя особа на стороні позивача Національне агентство запобігання корупції в особі керівника Департаменту організації роботи із запобігання та виявлення корупції про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, для розгляду за підсудністю до Окружного адміністративного суду м. Києва.
Ухвала про передачу адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання, через Львівський окружний адміністративний суд.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Суддя Гулкевич І.З.