справа № 1.380.2019.000009
13 лютого 2019 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
Головуючого - судді Мричко Н.І.,
за участю секретаря судового засідання Мусій С.В.,
представника відповідача Кубіцького П.П.,
представника третьої особи Гнота В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Артасівської сільської ради Жовківського району Львівської області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити дій,-
встановив:
ОСОБА_3 (надалі - ОСОБА_3, Позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (надалі - ГУ Держгеокадастру у Львівській області, Відповідач), в якій просив:
- визнати протиправним і скасувати рішення ГУ Держгеокадастру у Львівській області, викладеного у формі листа № Г-4635/0-3260/0/37-18 від 03.08.2018 «Про розгляд клопотання» яким відмовлено ОСОБА_3 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0000 га, на території Артасівської сільської ради Жовківського району;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області надати ОСОБА_3 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0000 га, на території Артасівської сільської ради Жовківського району.
Позовні вимоги Позов обгрунтовано тим, що 06.07.2018 він, як учасник бойових дій, звертався до ГУ Держгеокадастру у Львівській області із клопотанням про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0000 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: Львівська область, Жовківський район, с. Могиляни, в урочищі «За Олійником» за межами населеного пункту. У відповідь на вказане клопотання ГУ Держгеокадастру у Львівській області прийнято рішення «Про розгляд клопотання», яке оформило листом від 03.08.2018 № Г-4635/0-3260/0/37-18. Повідомило ОСОБА_3 про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Як на підставу для відмови у наданні такого дозволу, Відповідач посилався на Постанову Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 № 413, доручення Віце-прем'єр-міністра України № 37732/0/1-14 від 08.10.2014, рішення колегії Держземагенства України № 2/1 від 14.10.2014 та доручення Голови Львівської облдержадміністрації № 13/0/6-15 від 10.02.2015 із врахуванням обов'язковості погодження надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з органами місцевого самоврядування. Вважає рішення Відповідача, оформлене листом щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою протиправним та таким, яке слід скасувати.
Згідно з ухвалою від 15.01.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Одночасно суд залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Артасівську сільську раду Жовківського району Львівської області.
Відповідач подав відзив на позовну заяву в якому просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ГУ Держгеокадастру у Львівській області відмовити у повному обсязі. Зазначає, що за результатами розгляду клопотання Позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Така відмова мотивована відсутністю погодження Артасівської сільської ради. Посилається на Постанову Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 № 413, доручення Віце-прем'єр-міністра України від 08.10.2014 № 37732/0/1-14, рішення колегії Держземагентства України № 2/1 від 14.10.2014 та доручення Голови Львівської обладміністрації від 10.02.2015 № 13/0/6-15, відповідно до яких ГУ Держгеокадастру у Львівській області при прийнятті рішення щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності зобов'язане врахувати обов'язковість погодження надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з органами місцевого самоврядування. Вважає, що Відповідач правомірно відмовив Позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (арк. справи 25-31).
У судове засідання, яке відбулося 13.02.2019 позивач не з'явився. 12.02.2019 подав клопотання (вх. № 4853) в якому вказав, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить позов задовольнити та здійснювати розгляд справи у його відсутність (арк. справи 41).
У судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.
У судовому засіданні представник третьої особи подав письмові пояснення по справі, суть яких зводиться до наступного. У зв'язку з безробіттям та невеликою частиною сільгоспугідь на території територіальної громади, земельні ділянки мають передаватись у власність і використовуватись членами громади, а саме жителями с. Артасів та с. Могиляни. З цього приводу, третя особа у справі заперечує у наданні дозволу ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, для ведення особистого селянського господарства, оскільки це суперечить інтересам громади (арк. справи 42).
З'ясувавши зміст спірних правовідносин, дослідивши долучені до матеріалів справи докази, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
06.07.2018 ОСОБА_3 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Львівській області із клопотанням про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства за рахунок категорії земель згідно з КВЦПЗ, яка розташована за адресою: Львівська область, Жовківський район, с. Могиляни, в урочищі «За Олійником», за межами населеного пункту. Зазначив, що раніше право на безоплатну приватизацію земельної ділянки за даним цільовим призначенням не використовував. До клопотання додано: викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки; копію документа, що посвідчує особу, копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів (арк. справи 14).
10.07.2018 ГУ Держгеокадастру у Львівській області листом «Про висловлення позиції щодо можливості надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» від 10.07.2018 № Г-4635/0-3260/0/37-18 звернулось до Артасівської сільської ради Жовківського району в якому просило перевірити бажане місце розташування земельної ділянки на відповідність затвердженому генеральному плану населеного пункту та іншій містобудівній та землевпорядній документації розробленій на місцевому рівні, якими обґрунтовуються довгострокові стратегії планування та забудови території населеного пункту і розвитку відповідної територіальної громади, а також висловити в найкоротший термін з дня отримання запиту, позиції щодо можливості надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, на підставі якої земельна ділянка, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства на території Артасівської сільської ради може бути передана у власність, зокрема, ОСОБА_3
03.08.2018 ГУ Держгеокадастру у Львівській області розглянуло клопотання ОСОБА_3 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та листом № Г-4635/0-3260/0/37-18 «Про розгляд клопотання» відмовило у наданні такого дозволу. Мотиви відмови зводяться до наступного. Відповідно до Постанови КМУ від 07.06.2017 № 413, доручення Віце-прем'єр-міністра України від 08.10.2014 № 37732/0/1-14, рішення колегії Держземагентства України № 2/1 від 14.10.2014 та доручення Голови Львівської обладміністрації № 13/0/6-15 від 10.02.2015 ГУ Держгеокадастру у Львівській області при прийнятті рішення щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності зобов'язане врахувати обов'язковість погодження надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з органами місцевого самоврядування. Враховуючи відсутність погодження Артасівської сільської ради, ГУ Держгеокадастру у Львівській області відмовляє ОСОБА_3 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (арк. справи 13).
Непогодившись із відмовою ГУ Держгеокадстру у Львівській області у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, Позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
При вирішенні спору, суд застосовує наступні норми права.
Статтею 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини 1 статті 3 Земельного Кодексу України (надалі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 2 статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
Згідно з пунктом «а» частини 3 статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Згідно з абзацом першим частини 1 та частини 2 статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Частиною 1 статті 117 ЗК України передбачено, що передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
Згідно з частиною 4 статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з частиною 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Пунктом «б» частини 1 статті 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Згідно з абзацом першим частини 3 статті 123 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об'єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.
Аналіз наведених положень Закону дає підстави для висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Як зазначалося вище, Відповідач, листом від 03.08.2018 за № Г-4635/0-3260/0/37-18 «Про розгляд клопотання» відмовив Позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0000 га, для ведення особистого селянського господарства на території Артасівської сільської ради Жовківського району Львівської області, посилаючись на обов'язковість погодження органами місцевого самоврядування надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до доручення Віце-прем'єр-міністра України від 08.10.2014 №37732/0/1-14 та рішення колегії Держземагенства України № 2/1 від 14.10.2014 та доручення Голови Львівської облдержадміністрації №13/0/6-15.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333, Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане, яке відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством (підпункт 12 пункту 4 Положення).
У відповідності до Доручення Віце-прем'єр-міністра України від 08.10.2014 №37732/0/1-14 та рішенням колегії Держземагенства України № 2/1 від 14.10.2014 з 15.10.2014 запроваджено обов'язкове врахування позиції органів місцевого самоврядування щодо розпоряджання землями сільськогосподарського призначення державної власності шляхом обов'язкового направлення на розгляд місцевих рад на етапі надання згоди на розроблення відповідної документації з землеустрою відповідних погоджень.
Наказом Держземагенства України від 15.10.2014 № 328 введено в дію ряд рішень колегії Держземагенства України від 14.10.2014, в тому числі рішення № 2/1.
Відповідно до рішення колегії Держземагенства України № 2/1:
2. Начальникам головних управлінь Держземагентства в областях, м. Києві за зверненнями юридичних та фізичних осіб щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які не перебувають у їхньому користуванні, що надходитимуть з 15 жовтня 2014 року, забезпечити обов'язкове направлення на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності на етапі надання згоди на розроблення відповідної документації із землеустрою:
2.1. Під час розгляду клопотань про надання дозволів на розроблення документації із землеустрою щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності надсилати органам місцевого самоврядування (сільським, селищним, міським радам) за місцем розташування земельної ділянки запити про висловлення позиції щодо можливості надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, на підставі якої зазначені земельні ділянки можуть бути передані у власність або користування. До запиту додавати копії клопотань та графічних матеріалів до них.
2.2. У запиті, наведеному в пункті 2.1 цього рішення:
зазначати прохання до відповідного органу місцевого самоврядування протягом десяти календарних днів з дня отримання запиту письмово висловити позицію із зазначеного питання;
інформувати орган місцевого самоврядування, що відсутність протягом зазначеного строку мотивованих заперечень є мовчазною згодою на надання дозволу на розроблення відповідної документації із землеустрою.
2.3. У разі надходження у десятиденний строк від органу місцевого самоврядування мотивованих заперечень стосовно надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, які безпосередньо передбачені законом, зокрема частиною сьомою статті 118 та частиною третьою статті 123 Земельного кодексу України, відмовляти заявникові у задоволенні відповідного клопотання.
2.4. У разі якщо у десятиденний строк відповідний орган місцевого самоврядування письмово або за замовчанням погодив (не надав мотивованих заперечень) надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності або надав заперечення, які суперечать вимогам чинного законодавства, забезпечувати у встановленому порядку розгляд клопотань заявників з урахуванням зазначених обставин.
Аналіз положень рішення колегії Держземагенства України № 2/1 дає підстави стверджувати, що підставою відмови заявнику може бути лише мотивоване заперечення органу місцевого самоврядування, які передбачені виключно законом (частина сьома статті 118 та частина третя статті 123 ЗК України) та які надійшли у десятиденний строк. За відсутності мотивованих заперечень ГУ Держземагенства повинен забезпечити розгляд клопотання у встановленому порядку.
Самі по собі доручення Віце-прем'єр-міністра України від 08.10.2014 №37732/0/1-14 та рішення колегії Держземагенства України № 2/1 від 14.10.2014 не можуть бути підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Щодо посилань Третьої особи на те, що земельні ділянки на території Артасівської сільської ради мають передаватись у власність і використовуватись виключно членами громади, жителями, які проживають на території вказаної сільської ради, а в разі надання дозволу Позивачу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, це суперечитиме інтересам громади, суд зазначає наступне.
Відповідно до практики Верховного Суду України отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про подальшу передачу такої земельної ділянки особі. Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 19.01.2016 у справі № 21-3690а15 та від 13.12.2016 у справі № 21-2573а16.
Тому, будь-яка зацікавлена особа наділена правом звернення до уповноваженого органу з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, який може бути надано за результатами розгляду клопотання. При цьому, Земельний кодекс України та інші нормативно-правові акти не містять обмежень щодо того, проживає чи не проживає особа на території сільської ради, а також й те, одна чи декілька осіб можуть отримувати такий дозвіл одночасно щодо однієї земельної ділянки.
Таким чином, надання Позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, не позбавляє права інших громадян для отримання такого дозволу на одну і ту ж земельну ділянку.
Крім цього, слід відмітити, що згідно з пунктом 2 Положення, Держгеокадастр у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, Указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Відповідно до пункту 3 Положення передбачено, що основними завданнями Держгеокадастру, зокрема, є реалізація державної політики у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
Згідно з підпункту 13 пункту 4 Положення Головне управління Держгеокадастру в області розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.
Відтак, Відповідач є органом виконавчої влади, який наділений повноваженнями надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності.
Нормами Земельного кодексу України чітко визначені підстави, порядок, строки, процедура надання відповідачем дозволу зацікавленим особам на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, а також чітко визначені порядок, строки, відповідна процедура та підстави для відмови у наданні такого дозволу, а так само і форма прийнятих відповідних рішень.
За приписами пункту 8 вказаного Положення, головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.
Таким чином, суд вважає, що лист Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 03.08.2018 за № Г-4635/0-3260/0/37-18 «Про розгляд клопотання» не може вважатися рішенням про мотивовану відмову про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та Відповідачем не приймалось рішення по суті заявленого клопотання Позивача.
Вказана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною у постановах від 17.12.2018 у справі № 509/4156/15-а, від 21.12.2018 у справі № 808/2498/17.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про протиправність рішення відповідача викладеного у формі листа від 03.08.2018 № 4635/0-3260/0/37-18 «Про розгляд клопотання», яким відмовлено ОСОБА_3 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0000 га, на території Артасівської сільської ради Жовківського району.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Відповідача надати Позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0000 га, на території Артасівської сільської ради Жовківського району, суд зазначає наступне..
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) у разі задоволення адміністративного позову суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
При цьому, у випадку, коли суб'єкт владних повноважень наділений дискреційними повноваженнями, суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні певної дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин.
Водночас у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, суд може зобов'язати відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію.
Згідно з Рекомендаціями Комітету ОСОБА_4 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятими 11.03.1980 під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, з наведеного вище можна дійти висновку, що коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд може зобов'язати відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію.
Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 14.06.2007 у справі «Свято-Михайлівська Парафія проти України» наголосив, що в національному праві має бути засіб юридичного захисту від свавільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Визначення дискреційних повноважень, якими наділені органи державної влади в сфері основоположних прав, у спосіб, що фактично робить ці повноваження необмеженими, суперечило б принципу верховенства права. Відповідно, закон має чітко визначати межі повноважень компетентних органів та чітко визначати спосіб їх здійснення, беручи до уваги легітимну мету засобу, який розглядається, щоб гарантувати особі адекватний захист від свавільного втручання.
Таким чином, наявна в суб'єкта повноважень свобода дій при прийнятті рішення в межах його повноважень не є абсолютною, а обмежена певними законодавчо встановленими рамками, якими, зокрема, визначаються підстави та необхідні умови прийняття певного рішення, зміст цього рішення, його альтернативні варіанти, а також перелік дій, які повинна вчинити особа для отримання певної вигоди внаслідок прийняття суб'єктом владних повноважень відповідного рішення.
З огляду на це, суд відхиляє посилання Відповідача на те, що захист прав Позивача способом зобов'язання Відповідача вчинити відповідні дії буде втручанням у його дискреційні повноваження, оскільки у спірних правовідносинах законодавство не дозволяло Відповідачу діяти на власний розсуд, так як спірні правовідносини в такому випадку не допускають дискреції при прийнятті уповноваженим органом відповідного рішення.
Відповідно, суд не вбачає втручання у дискреційні повноваження ГУ Держгеокадастру у Львівській області та вважає позовні вимоги в цій частині належним та обґрунтованим способом захисту порушених прав Позивача.
Враховуючи наведене вище, суд вважає за можливе зобов'язати Відповідача надати ОСОБА_3 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0000 га, на території Артасівської сільської ради Жовківського району, оскільки це не пов'язано із здійсненням Відповідачем владних повноважень під час адміністративних процедур.
Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Щодо судових витрат, то відповідно до вимог частини 5 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України такі стягненню не підлягають, оскільки Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись статтями 14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (код ЄДРПОУ: 39769942, місцезнаходження: 79019, м. Львів, пр. Чорновола, 4), викладеного у формі листа від 03.08.2018 № Г-4635/0-3260/0/37-18 «Про розгляд клопотання», згідно з яким відмовлено ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0000 га, на території Артасівської сільської ради Жовківського району.
3. Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області (код ЄДРПОУ: 39769942, місцезнаходження: 79019, м. Львів, пр. Чорновола, 4) надати ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0000 га, на території Артасівської сільської ради Жовківського району.
4. Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 18.02.2019.
Суддя Мричко Н.І.