Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
13 лютого 2019 р. № 520/11354/18
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панова М.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Головного Управління Державної міграційної служби України у Харківський області НОМЕР_4 від 21.11.2018 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину В'єтнаму ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_3 від 22.04.2016; зобов'язати Головне Управління Державної міграційної служби України у Харківський області поновити громадянину В'єтнаму ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 посвідку на постійне проживання в Україні шляхом видачі нової посвідки.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані рішення та дії відповідача є протиправними та такими, що суперечать нормам законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Представник позивача, подав до суду заяву, а якій просить справу розглядати без його участі, позовні вимоги просив задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.
Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін у письмовому провадженні, оскільки немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, згідно до вимог статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позовних вимог, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин В'єтнаму, НОМЕР_1 від 07.04.2014. Зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1.
24.01.2006 рішенням ВГІРФО ГУМВС України в Харківський області на підставі Закону України «Про імміграцію» позивачу надано дозвіл на імміграцію в Україну та документовано посвідкою на постійне проживання в Україні.
22.04.2016 ГУ ДМС України в Харківський області документовано позивача посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_3 від 22.04.2016.
21.08.2018 до Московського РВ у м. Харкові Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області звернулася гр. В'єтнаму ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, подав документи та заяву про набуття громадянства України за територіальним походженням його неповнолітній дитині ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 та були надані всі визначені законом документи.
28.08.2018 Московським РВ у м. Харкові Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області матеріали були направлені до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області для подальшого розгляду та прийняття рішення.
21.11.2018 адвокат позивача звернулася до ГУ ДМС України в Харківський області із адвокатським запитом №АЗ-577/18 яким просила: повідомити про прийняте ГУ ДМС України в Харківській області рішення за результатом розгляду заяви гр. В'єтнаму ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21.08.2018 щодо оформлення набуття громадянства України його неповнолітній дитині ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3; у разі прийняття ГУ ДМС України в Харківській області за результатом розгляду заяви гр. В'єтнаму ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21.08.2018 рішення про відмову в оформленні набуття громадянства України його неповнолітній дитині ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 надати копію рішення (висновку); у разі прийняття ГУ ДМС України в Харківській області за результатом розгляду заяви гр. В'єтнаму ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21.08.2018 року рішення про відмову в оформленні набуття громадянства України його неповнолітній дитині ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 надати копію висновку на підставі якого прийнято рішення.
Головне управління ДМС України в Харківський області письмовою відповіддю №6301.6.2-27507/63.3-18 від 28.11.2018 наданою на адвокатський запит №АЗ-577/18 від 21.11.2018 повідомило, що 21.11.2018 ГУ ДМС України в Харківський області прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнано недійсною та такою, що підлягає вилученню посвідка на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_3 від 22.04.2016.
До відповіді №6301.6.2-27507/63.3-18 від 28.11.2018 відповідачем надано копію рішення ГУ ДМС України в Харківський області про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину В'єтнаму ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 НОМЕР_4 від 21.11.2018.
Копію висновку на підставі якого 21.11.2018 ГУ ДМС України в Харківський області прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну гр. В'єтнаму ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачу надано не було.
Так рішенням ГУ ДМС України в Харківський області НОМЕР_4 від 21.11.2018 визначено, що гр. В'єтнаму ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі ч. 1 ст. 12 Закону України « Про імміграцію» від 07.06.2001 про скасування дозволу на імміграцію в Україну, виданий 24.01.2006. Вказано, що посвідка на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_3 від 22.04.2016 скасована.
Копії рішення про скасування посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_3 від 22.04.2016 на ім'я громадянина В'єтнаму ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачу не надано.
Суд зазначає, що відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про імміграцію» іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або. перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; законні представники - батьки, усиновителі, батьки-вихователі, опікуни, піклувальники, представники закладів, які виконують обов'язки опікунів і піклувальників.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про імміграцію", у редакції, що діяла на час видачі позивачу посвідки на постійне проживання в Україні, дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції.
Згідно до п. 6 ч. 2 ст. 4 зазначеного Закону, квота імміграції встановлюється Кабінетом Міністрів України у визначеному ним порядку по категоріях іммігрантів: батьки, чоловік (дружина) іммігранта та його неповнолітні діти.
Стаття 9 Закону №2491-ІІІ встановлює умови, порядок та перелік документів, необхідних для вирішення питання дозволу на імміграцію. Так, заяви про надання дозволу на імміграцію подаються: 1) особами, які постійно проживають за межами України, - до дипломатичних представництв та консульських установ України за кордоном за місцем їх постійного проживання: 2) особами, які перебувають в Україні на законних підставах, - до органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції та місцем їх проживання.
Заяву про надання дозволу на імміграцію заявник подає до відповідного органу державної влади. За наявності поважних причин (хвороба заявника, стихійне лихо тощо) заява може надсилатися поштою або за дорученням заявника, посвідченим нотаріально, подаватися іншою особою.
Для надання дозволу на імміграцію до заяви додаються такі документи: 1) три фотокартки; 2) копія документа, що посвідчує особу; 3) документ про місце проживання особи; 4) відомості про склад сім'ї, копія свідоцтва про шлюб (якщо особа, яка подає заяву, перебуває в шлюбі); 5) документ про те, що особа не є хворою на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я.
Крім зазначених документів, зокрема, подаються: для осіб, зазначених у пункті 6 частини 2 статті 4 цього Закону, копії документів, що засвідчують їх родинні стосунки з іммігрантом, і документ про те, що іммігрант не заперечує проти їх імміграції та гарантує їм фінансове забезпечення на рівні не нижчому від прожиткового мінімуму, встановленого в Україні. Даний перелік документів є вичерпаним.
У разі неподання особою всіх визначених цим Законом документів заява про надання дозволу на імміграцію не приймається.
З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що для оформлення дозволу на імміграцію, заявник повинен подати заяву з доданням певного пакету документів.
У разі ж не надання особою повного пакету документів, заява про надання дозволу на імміграцію не приймається та, як слідство, дозвіл на імміграцію та посвідка на проживання в Україні не видаються.
Статтями 10, 11 зазначеного Закону України «Про імміграцію», у редакції, що діяла на час оформлення посвідки, встановлено, що дозвіл на імміграцію не надається: особам, засудженим до позбавлення волі на строк більше одного року за вчинення діяння, що відповідно до законів України визнається злочином, якщо судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку; особам, які вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності та людства, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв'язку із вчиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином, або проти яких порушено кримінальну справу, якщо попереднє слідство за нею не закінчено; особам, хворим на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я; особам, які в заявах про надання дозволу на імміграцію зазначили свідомо неправдиві відомості чи подали підроблені документи; особам, яким на підставі закону заборонено в'їзд на територію України; в інших випадках, передбачених законами України.
Особі, яка перебуває на законних підставах в Україні і отримала дозвіл на імміграцію, орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем її проживання видає посвідку на постійне проживання протягом тижня з дня подання нею відповідної заяви.
Процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну (далі - іммігранти), поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень (далі - провадження у справах з питань імміграції), а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію визначено Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 року №1983.
У відповідності до пп. 2 п. 2 цього Порядку, в редакції, яка діяла на час надання посвідки, рішення за заявами про надання дозволу на імміграцію залежно від категорії іммігрантів приймають територіальні органи Департамент) в головних управліннях, управліннях МВС в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - територіальні органи) - стосовно іммігрантів, які підпадають під квоту імміграції (крім іммігрантів, стосовно яких рішення приймає Департамент), а саме: батьків, чоловіка (дружини) іммігранта та його неповнолітніх дітей.
Згідно п. 12 Порядку, територіальні підрозділи за місцем проживання, до яких подано заяви про надання дозволу на імміграцію: формують справи, перевіряють підстави, законність перебування в Україні іммігрантів, справжність поданих документів та відповідність їх оформлення вимогам законодавства, у разі потреби погоджують це питання з органами місцевого самоврядування, у межах своєї компетенції з'ясовують питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу па імміграцію; надсилають у місячний термін разом з матеріалами справи інформацію про результати їх розгляду територіальним органам або підрозділам (відповідно до категорії іммігрантів). Справи, прийняття рішення за якими належить до компетенції Департаменту чи територіальних органів. надсилаються територіальним органам, в інших випадках - територіальним підрозділам; здійснюють провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію, якщо таке провадження належить до їх компетенції.
З наведених норм вбачається, що прийняття рішення щодо надання дозволу на імміграцію належить до компетенції відповідних державних органів, які на підставі заяви іммігранта, аналізу отриманої інформації, матеріалів справи приймають рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу.
Рішення про надання дозволу на імміграцію є підставою для отримання посвідки на постійне проживання.
Так, дозвіл про надання імміграції позивачу, як громадянину В'єтнаму було надано згідно з документами, які діяли станом на момент прийняття відповідного рішення, тобто станом на 24.01.2006.
Суд зазначає, що станом на момент прийняття рішення про надання позивачу дозволу на імміграцію - на 24.01.2006 дійсність, чинність та законність відповідних документів, визначених статтею 9 Закону №2491-ІІІ працівниками ВГІРФО ГУ МВС України в Харківський області перевірялись.
Зазначені дії не були визнані протиправними або незаконними в установленому законом порядку.
Так, при прийнятті рішення про надання позивачу дозволу на імміграцію в Україні та наданні посвідки на постійне місце проживання, посадові особи ВГІРФО ГУМВС України в Харківський області, проводили перевірку законності залишення на постійне проживання на території України позивача, та керуючись пунктом п. 6 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про імміграцію" ними була надана оцінка підстав залишення позивача на постійне проживання в Україні.
Підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію позивачу, визначених у ст. 10 Закону України "Про імміграцію" не було виявлено у зв'язку з чим, надано позивачу дозвіл на імміграцію в Україну та видано посвідку на постійне місце проживання в Україні.
Суд зазначає, що при прийнятті 21.11.2018 ГУ ДМС України в Харківський області рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну позивачу НОМЕР_4 мало місце порушення відповідачам "Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень", Конституції України. Рішення прийнято в супереч Європейської конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод».
Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства та порядок надання таким особам дозволу на імміграцію в Україну визначені Законом України від 07.06.2001 №2491-ІІІ «Про імміграцію» з наступними змінами та доповненнями, постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 №1983 «Про затвердження Порядку формування квоти імміграції. Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень. Порядку оформлення і видачі посвідки на постійне проживання», постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2012 №251 «Про затвердження Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання і технічного опису їх бланків та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 року №1983».
Згідно із п. 21 Постанови 1983 дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.
Відповідно до п. 22 Постанови 1983, для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України "Про імміграцію", що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
У разі коли ініціатором скасування дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абзаці другому пункту 21 цього Порядку, для прийняття відповідного рішення цим органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України "Про імміграцію", що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
За умов п. 23 Постанови 1983, ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти.
Відповідно до п. 24 Постанови 1983, рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України «Про імміграцію». Копія рішення надсилається Держприкордонслужбі.
Таким чином, підставою для вилучення у іноземця чи особи без громадянства посвідки на постійне проживання у Україні є рішення компетентного, в розумінні Закону України «Про імміграцію», органу про скасування раніше наданого дозволу на імміграцію.
У відповідності до ст. 6 Закону України «Про імміграцію» спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань імміграції і підпорядковані йому органи, зокрема, приймають рішення про надання дозволу на імміграцію, про відмову у наданні дозволу на імміграцію, про скасування дозволу на імміграцію та видають копії цих рішень особам, яких вони стосуються.
Згідно статті 13 вищезгаданого Закону, орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем проживання особи, стосовно якої прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію, не пізніш як у тижневий строк з дня отримання цього рішення надсилає його копію особі та вилучає у неї посвідку на постійне проживання.
Рішення ГУ ДМС України в Харківський області про скасування позивачу дозволу на імміграцію в Україну прийнято 21.11.2018. Проте, копії зазначеного рішення відповідачем у тижневий строк позивачу надіслано не було, до відома позивача не доведено.
Для надання пояснень при розгляді питання щодо скасування дозволу на імміграцію в Україну, позивача не запрошено.
Отже, зазначене є порушенням відповідачем статті 13 Закону України «Про імміграцію».
Головне управління ДМС України в Харківський області про призначення і проведення перевірки щодо правомірності надання дозволу на імміграцію в Україну та документування посвідкою на постійне проживання в Україні відносно позивача, не повідомлено.
А тому, мас місце укриття від позивача факту призначення і проведення відносно нього такої перевірки, що є порушенням його прав, свобод та законних інтересів.
Рішення про скасування позивачу дозволу на імміграцію в Україну позивачу прийнято з порушенням вимог ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення - позивач проживає тривалий час на території України без урахування принципу пропорційності, тобто при прийнятті рішення мало місце відсутність досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямоване рішення та дії, та інтересами позивача, без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення, чим порушено положення «Про провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і подання про його скасування та виконання рішень», затвердженого Постановою КМ України №1983 від 26.12.2002.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідач діяв не на підставі, поза межами повноважень та не у спосіб визначений діючим законодавством.
Крім того ст.13 Європейської конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» визначено право на ефективний засіб юридичного захисту, а саме: кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідачам було протиправно порушено право позивача на юридичний захист.
Так, 30.11.2018 адвокат позивача звернулася до ГУ ДМС України в Харківський області із адвокатським запитом №АЗ-583/18 яким просила: надати копію рішення про надання гр. В'єтнаму ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 дозволу на імміграцію в Україну; надати копії усіх рішень про документування гр. В'єтнаму ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 усіма посвідками на постійне проживання в Україні за весь період його постійного проживання в Україні; надати копію висновку на підставі якого 21.11.2018 ГУ ДМС України в Харківський області прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну гр. В'єтнаму ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1; надати копію рішення ГУ ДМС України в Харківський області про скасування посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_3 від 22.04.2016 гр. В'єтнаму ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1.
Головним управлінням ДМС України в Харківський області до письмової відповіддю №6301.8.1-28394/63.2-18 від 10.12.2018 на адвокатський запит №АЗ-583/18 від 30.11.2018 надано копію висновку ВГІРО ГУМВС України в Харківський області від 24.01.2006 про надання гр. В'єтнаму ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 дозволу на імміграцію в Україну.
Так, 24.01.2006 ВГІРО ГУМВС України в Харківський області висновком прийняло рішення дозволити громадянину ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 імміграцію в Україну на підставі п. 6 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про імміграцію» від 07.06.2001, як чоловіку іммігранта (дружина іммігрант гр. В'єтнаму ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 - посвідка на постійне проживання в Україні сері НОМЕР_5 терміном дії безстроково) та документувати ОСОБА_1 посвідкою на постійне проживання в Україні.
Головним управлінням ДМС України в Харківський області до письмової відповіді №6301.8.1- 28394/63.2-18 від 10.12.2018 також надано копію рішення ГУ ДМС Украйни в Харківський області від 22.04.2016 про документування позивача посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_3.
Так, Головним управлінням ДМС України в Харківський області 22.04.2016 прийнято рішення про документування ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_3, в зв'язку з обміном посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_6 від 24.01.2006.
Також, Головним управлінням ДМС України в Харківський області до письмової відповідало №6301.8.1-28394/63.2-18 від 10.12.2018 надано копію рішення ГУ ДМС України в Харківський області НОМЕР_4 від 21.11.2018 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину СРВ ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 НОМЕР_4 від 21.11.2018.
Рішенням Головного Управління Державної міграційної служби України в Харківський області НОМЕР_4 від 21.11.2018 визначено, що громадянину В'єтнаму ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі пункту 1 частини першої ст. 12 Закону України «Про імміграцію» скасовано дозвіл на імміграцію в Україну, виданий 24.01.2006.
Також, рішенням Головного управління Державної міграційної служби України в Харківський області НОМЕР_4 від 21.11.2018 визначено, що посвідка на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_3 від 22.04.2016 скасована на підставі вимог підпункту 1 пункту 64 Порядку оформлення, видачі, обміну скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №321.
Також, ГУ ДМС України в Харківський області до письмової відповіді №6301.8.1-28394/63.2-18 від 10.12.2018 наданої на адвокатський запит №АЗ-583/18 від 30.11.2018 надано копію висновку «про скасування посвідки на постійне проживання в Україні громадянину Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1» від 21.11.2018 на підставі якого ГУ ДМС України в Харківський області 21.11.2018 прийнято рішення НОМЕР_4 про скасування громадянину В'єтнаму ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_3 від 22.04.2016.
Відповідно до ч. 2. ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1.
Також, 30.01.2019 від представника позивача через канцелярію суду надійшла заява з питань відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.
Дослідивши матеріали заяви про відшкодування позивачу судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, а також наявні у матеріалах справи докази, суд встановив наступне.
Зі змісту заяви про відшкодування позивачу судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, а також доданих до заяви доказів, вбачається, що позивачем понесені витрати за складання адвокатських запитів в розмірі 600 грн., за складання та подання позовної заяви в розмірі 2000 грн., за складання клопотання до позовної заяви в розмірі 600 грн., за складання відповіді на відзив в розмірі 1500 грн., за представництво інтересів у судовому засіданні в розмірі 800 грн., а всього на суму 5500 грн.
Суд зазначає, що згідно з ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 2-5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи та надані адвокатом послуги, а тому суд дійшов висновку що заява позивача про стягнення судових витрат пов'язаних з правничою допомогою, підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_2) до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (вул. Римарська, буд. 24, м. Харків, 61057, ЄДРПОУ 37764460) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного Управління Державної міграційної служби України у Харківський області НОМЕР_4 від 21.11.2018 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину В'єтнаму ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_3 від 22.04.2016.
Зобов'язати Головне Управління Державної міграційної служби України у Харківський області поновити громадянину В'єтнаму ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 посвідку на постійне проживання в Україні шляхом видачі нової посвідки.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2) сплачену суму судового збору в розмірі 1409 (одна тисяча чотириста дев'ять) грн. 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (ЄДРПОУ 37764460).
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2) судові витрати пов'язані з наданням правничої допомоги адвоката в розмірі 5500 (п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (ЄДРПОУ 37764460).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 19 лютого 2019 року.
Суддя М.М.Панов