справа №1340/5883/18
06 лютого 2019 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Карп'як О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу №1340/5883/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання призначити грошову допомогу,-
До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) про визнання протиправними дій, зобов'язання призначити грошову допомогу в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити та виплатити позивачу, відповідно до пункту 7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1, відшкодування судових витрат у виді судового збору в сумі 1409,60 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 15.02.2018 року позивач отримує пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1, виданого 04.07.2018 року. Вважає, що у відповідності до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» як особа, яка на день досягнення пенсійного віку працювала в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е-ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і має страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на тих посадах, а також, якщо вона до цього не отримувала будь яку пенсію, при призначенні пенсії за віком має право на грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Враховуючи вище зазначене звернувся до відповідача зі заявою про виплату такої грошової допомоги, проте отримав відповідь від 29.11.2018 р. № 34/38/к-20/07-05-06 якою відмовлено у такій виплаті. Відповідач обґрунтовуючи відмову зазначив, що відповідно до записів в трудовій книжці позивача від 14.08.1979 р. по 04.09.2003 р. страховий стаж, що визначає право на виплату одноразової допомоги складає 21 рік 3 місяці 24 дні. Позивач вважає, що його страховий стаж, який дає право на виплату становить 35 років 9 місяців 4 дні. Відповідачем протиправно не враховано роботу на посаді заступника директора з виховної роботи. Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач звернувся з позовною заявою до суду.
Ухвалою суду від 06 грудня 2018 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
08 січня 2019 року представник відповідача через канцелярію суду подав відзив на адміністративний позов. У задоволенні позову просить відмовити з наступних підстав. Лист-відповідь управління наданий відповідно до Закону України «Про звернення громадян», тому не може важитися правовим актом індивідуальної дії в розумінні КАС України, тому позивач фактично оскаржує відповідь управління на його заяву в порядку вище зазначеного закону. Законні підстави для виплати грошової допомоги позивачу відповідно до п. 7 -1 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на час призначення пенсії були відсутні. Оскільки посада заступника директора з гуманітарних питань та виховної роботи у вищих навчальних закладах в Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року № 909 не передбачено.
Позивач подав відповідь на відзив відповідача, де зазначив, що він неодноразово звертався до відповідача із заявами, але відповіді у строки, встановлені законом, не надав. Вважає, що в нього наявний страховий стаж для отримання одноразової грошової допомоги. Підтвердження його роботи на посаді заступника директора з виховної роботи підтверджується наказом Самбірського технікуму економіки та інформатики № 1/к від 02.01.2004 р. «Про затвердження штатного розпису та встановлення доплат та надбавок на 2004 рік», де зазначена посада заступника директора з виховної роботи. Довідкою № 180 від 02.10.2018 року Самбірський технікум підтвердив роботу позивача на посаді заступника директора з виховної роботи.
З'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з наступних підстав.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1058-ІV).
За приписами пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» затверджено перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.
Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV, та механізм її виплати визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1191 (далі - Порядок).
Пунктом 5 Порядку встановлено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону №1058-ІV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Таким чином, суд приходить до висновку, що для отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій згідно вищевказаних норм повинні бути дотримані наступні умови:
1) наявність пенсійного віку, передбачений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
2) праця в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення";
3) страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення";
4) неотримання до звернення за вказаною грошовою допомогою будь-якої пенсії.
Суд зазначає, що недотримання хоча б однієї із вказаних умов позбавляє особи права на отримання вказаної грошової допомоги.
За приписами пункту 6 Порядку для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону №1058-ІV, станом на день її призначення.
Відповідно до пункту 7 Порядку, виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
З аналізу наведених норм права можливо зробити висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з досягненням нею пенсійного віку, наявністю у неї необхідного страхового стажу, вихід на пенсію саме з посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV будь-якого іншого виду пенсії.
Позивачу відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги з підстав відсутності у нього необхідного страхового стажу на момент виходу на пенсію.
У листі-відповіді від 13.07.2018 року № 25/28/К-20/07.05-26 відповідач зазначає, що відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1, останній працював в закладах та установах державної та комунальної форми на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909:
- 14.08.1979 по 31.02.1980 - вчитель фізичного виховання Дубравської восьмирічної школи;
- з 01.04.1980 по 30.11.1983 - вчитель історії Корналовицької середньої школи;
- з 01.12.1983 по 02.12.1985 - вчитель історії Баранівецької середньої школи;
- з 01.09.1988 по 17.01.1991 - вчитель загальноосвітньої школи Самбірської виховно-трудової колонії;
- з 17.01.1991 по 31.08.1993 - вчитель історії СШ № 1 м. Самбора;
- з 01.09.1993 по 04.09.2003 - викладач суспільних дисциплін Самбірського технікуму економіки та інформатики.
Відповідно до пункту 5 Порядку грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону №1058-ІV. Позивачу пенсія за віком призначена 15.02.2018. На момент призначення пенсії за віком позивач мав стаж роботи у закладах освіти 21 рік 3 місяці 24 дні.
Спір між позивачем та відповідачем виник за запис № 17 у трудовій книжці згідно якого позивач 05.09.2003 року переведений з посади викладача на посаду заступника директора з гуманітарних питань та виховної роботи згідно наказу № 79/к від 05.09.2003 року. Вищезазначений наказ знаходиться в матеріалах справи. Проте, як вбачається з копії наказу згідно наказу переведено посаду заступника директора з гуманітарних питань та виховної роботи ОСОБА_2, а позивачем у даній справі є ОСОБА_3.
Як встановлено судом з записів у трудовій книжці наказом № 10к від 08.02.2018 року запис № 17 визнано недійсним та зазначено, що позивач переведений з посади викладача на посаду заступника директора з виховної роботи з 05.09.2003 року.
Відповідно до пункту 2.6 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 № 58 (далі - Інструкція), у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Згідно п. 2.10 У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: "Запис за N таким-то недійсний". Прийнятий за такою-то професією (посадою) і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки.
Як встановлено судом з трудової книжки позивача запис № 19 внесений 05.09.2003 року на підставі наказу від 08.02.2018 р. № 10к, тобто з порушенням Інструкції.
Таким чином, відсутні підстави для зарахування до страхового стажу позивача час роботи на посаді заступника директора з виховної роботи, оскільки даний запис внесено з порушенням Інструкції, а тому позов не підлягає до задоволення.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання призначити грошову допомогу - відмовити повністю.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 18.02.2019 року.
Суддя Карп'як Оксана Орестівна