11 лютого 2019 року м. Рівне №460/2857/18
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д.П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Бабак Андрій Васильович,
відповідача: представник Юхименко Тетяна Валентинівна,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Приватного підприємства "Рембудмонтажіндустрія"
доГоловного управління ДФС у Рівненській області
про визнання не дійсними та скасування податкових вимог, -
Приватне підприємство "Рембудмонтажіндустрія" (далі - позивач, ПП "Рембудмонтажіндустрія") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - відповідач), де з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог просило суд визнати протиправними та скасувати податкові вимоги № 14638-17 від 24.10.2018 та № 14904-17 від 07.11.2018.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що прийняті податковим органом вимоги є безпідставні, так як відсутня заборгованість по ПДВ. Позивачем дотримано правил адміністрування ПДВ. У системі електронного адміністрування ПДВ наявна переплата, а тому за позивачем не може рахуватися борг. ПП "Рембудмонтажіндустрія" неодноразово зверталося до відповідача щодо приведення у відповідність даних інтегрованої картки платника податків до даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість. Водночас, вказаного зроблено не було, і відповідач знову надсилає податкові вимоги. Таким чином представник позивача у судовому засіданні просив суд позовні вимоги задовольнити повністю та визнати протиправними і скасувати податкові вимоги № 14638-17 від 24.10.2018 та № 14904-17 від 07.11.2018.
Відповідачем подано до суду відзив на адміністративний позов, в якому він вказує на те, що станом на 23.10.2018 за позивачем обліковується борг на суму 42756,06грн., та станом на 06.11.2018 за позивачем обліковується борг на суму 42756,06грн., що підтверджується інтегрованою карткою платника податку. А тому, у відповідача як контролюючого органу наявні всі підстави, передбачені законом для виставлення податкових вимог. В судовому засіданні, з підстав визначених у відзиві на позовну заяву, представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження пояснення представників сторін, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з огляду на наступне.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва №24919141 ПП "Рембудмонтажіндустрія" з 03.07.2000 року є платником податку на додану вартість (а.с.7).
18.09.2018 ПП "Рембудмонтажіндустрія" було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2018 року, відповідно до якої позивачем у рядку 18 зазначено, що до бюджету сплачується сума податку у розмірі 48 518 грн. (а.с.36).
18.10.2018 ПП "Рембудмонтажіндустрія" було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2018 року, відповідно до якої позивачем у рядку 18 зазначено, що до бюджету сплачується сума податку у розмірі 134 961 грн. (а.с.45).
Сплата зазначених зобов'язань через поповнення електронного рахунку з ПДВ підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями № 212 від 24.09.2018 на суму 30 000 грн.(а.с.37), № 215 від 26.09.2018 на суму 50 000 грн. (а.с.39), № 6 від 12.10.2018 на суму 36753,00 грн. (а.с.42), № 28 від 30.10. 2018 на суму 66700,00 грн. (а.с.47).
Поряд з цим, позивачем надано суду копії витягів про реквізити електронного рахунку та інформації щодо залишку коштів на рахунку № 23313559, де прослідковується, що після списання коштів у сумі 48518,00грн. з електронного рахунку на оплату ПДВ за серпень 2018, залишок коштів на електронному рахунку станом на 26.09.2018 є у розмірі 31657,00 грн. (а.с.40).
Також судом встановлено, що після списання коштів у сумі 134961,00 грн. з електронного рахунку на оплату ПДВ за вересень 2018, залишок коштів на електронному рахунку станом на 01.11.2018 є у розмірі 149,00 грн. (а.с.48).
Вказані обставини підтверджені долученим до матеріалів справи відповідачем витягом із СЕА ПДВ станом на 01.11.2018 (а.с. 74).
Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що відповідно до відомостей із інтегрованої картки платника податків, станом на 23.10.2018 за позивачем обліковується борг на суму 42756,06, та станом на 06.11.2018 за позивачем обліковується борг на суму 42756,06грн. (а.с.60-63).
З огляду на це Головним управлінням ДФС у Рівненській області виставлено для ПП "Рембудмонтажіндустрія" податкову вимогу № 14638-17 від 24.10.2018 на суму 42756,06 грн. (а.с.8) та податкову вимогу № 14904-17 від 07.11.2018 на суму 42756,06 грн. (а.с.9).
Не погоджуючись із прийнятими контролюючим органом податковими вимогами № 14638-17 від 24.10.2018 та № 14904-17 від 07.11.2018, та вважаючи їх протиправними і безпідставними, ПП "Рембудмонтажіндустрія" звернулося до суду із вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України, яким, зокрема, визначено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України), платник податків зобов'язаний, зокрема: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
У розумінні статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Базові звітні (податкові) періоди для подання податкових декларацій з ПДВ визначені п. 49.18 ст. 49 ПК України.
За загальним правилом нарахування та сплати податків, визначеним в абз. 1 п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Між тим, пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
Питання, пов'язані з обчисленням, нарахуванням і сплатою ПДВ, врегульовані розділом V цього Кодексу.
Так, відповідно до п. 203.1 ст. 203 ПК України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Дана норма п. 203.2 ст. 203 ПК України кореспондується з нормою абз. 1 п. 57.1 ст. 57 ПК України, відповідно до якої, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації (п. 203.2 ПК України).
Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Підпунктом 14.1.115 статті 14 ПК України надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.
За змістом пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України сплату грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника).
Відповідно до п. 31.1, п. 31.3 ст. 31 ПК України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.
Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 ПК України).
Згідно п. 87.1 ст. 87 ПК України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Джерелом самостійної сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість є суми коштів, джерела яких зазначені в абзаці першому цього пункту та обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. У разі сплати податкових зобов'язань, що виникли до 1 липня 2015 року, та/або погашення податкового боргу за податковими зобов'язаннями, що виникли до 1 липня 2015 року, перерахування коштів до бюджету здійснюється безпосередньо з поточних рахунків платника податків, відкритих у банках.
Сплату грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також:
а) за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника);
б) за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів з урахуванням особливостей, визначених у пункті 43.4-1 статті 43 цього Кодексу; в) за рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (на підставі відповідної заяви платника) до Державного бюджету України".
Не можуть бути джерелом погашення податкового боргу, крім погашення податкового боргу з податку на додану вартість (крім податкового боргу, що виник до 1 липня 2015 року), кошти на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Для погашення такого податкового боргу за рахунок коштів на рахунку платника податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість центральний орган виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, за умови наявності підстав, передбачених статтею 95 цього Кодексу, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр, у якому зазначаються найменування платника податків, податковий та індивідуальний податковий номер платника податків та сума податкового боргу, що підлягає перерахуванню до бюджету (крім сум податкового боргу за податковими зобов'язаннями з податку на додану вартість, що підлягали сплаті до державного бюджету та за якими сформовано реєстр для перерахування коштів до державного бюджету з рахунка у системі електронного адміністрування відповідно до пункту 200.2 статті 200 цього Кодексу). Порядок формування та надсилання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, такого реєстру визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Пунктом 87.2 ст. 87 ПК України визначено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету (п. 200.2 ст. 200 ПК України).
Електронне адміністрування податку на додану вартість визначається статтею 200-1 ПК України.
Відповідно до п. 200-1.1 ст. 200-1 ПК України, система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку:
суми податку, що містяться у виданих та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних;
суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України;
суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість;
суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних;
інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу.
Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість встановлюється Кабінетом Міністрів України.
З рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з податку на додану вартість, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов'язань та суми податкового боргу з податку. При цьому перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися у разі відсутності перевищення суми податку, зазначеної у виданих податкових накладних, складених у звітному періоді та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, над сумою податкових зобов'язань з податку за операціями з постачання товарів/послуг, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість у цьому звітному періоді (п. 200-1.5 ст. 200-1 ПК України).
Кошти, зараховані на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, є коштами, які використовуються виключно у цілях, визначених п. 200-1.5 ст. 200-1 цього Кодексу та погашення податкового боргу з податку на додану вартість (п. 200-1.7 ст. 200-1 ПК України).
Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 року №569 (далі - Порядок). Цей Порядок визначає механізм відкриття та закриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість (далі - податок), особливості складення податкових накладних та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних (далі - розрахунки коригування) у такій системі, а також механізм проведення розрахунків з бюджетом з використанням зазначених рахунків (п. 1 Порядку).
Пунктом 4 Порядку визначено, що рахунок у системі електронного адміністрування податку (далі - електронний рахунок) - рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який таким платником перераховуються кошти у сумі, необхідній для досягнення розміру суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), а також у сумі, необхідній для сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку.
Електронний рахунок відкривається платнику податку Казначейством автоматично на безоплатній основі.
Згідно п. 19 Порядку, за підсумками звітного (податкового) періоду відповідно до задекларованих у податкових деклараціях з податку результатів діяльності, а також у разі подання уточнюючих розрахунків до податкової декларації з податку, платником податку проводиться розрахунок з бюджетом у порядку, визначеному статтею 200 Кодексу.
Суми податку, зазначені в податкових деклараціях з податку, перераховуються до бюджету та/або на спеціальний рахунок з електронного рахунка платника податку.
З аналізу наведених норм вбачається обов'язок контролюючого органу та казначейської служби здійснити заходи, спрямовані на зарахування коштів з рахунку платника податків у системі електронного адміністрування ПДВ до бюджету у строки встановлені ПК України, для самостійної сплати податкових зобов'язань.
Наявними матеріалами справи підтверджено, що на момент виконання трансакцій щодо списання коштів із електронного рахунку на оплату ПДВ, у ПП "Рембудмонтажіндустрія" обліковувався залишок коштів, що підтверджується копіями витягів про реквізити електронного рахунку та інформації щодо залишку коштів на рахунку №23313559, та копіями інтегрованих карток платника податків(а.с.40).
Водночас, контролюючим органом залишено поза увагою те, що після списання відповідних податкових зобов'язань за серпень-вересень 2018 року з електронного рахунку на оплату ПДВ, за ПП "Рембудмонтажіндустрія" обліковувався залишок коштів.
Вказана обставина стверджує про безпідставність виставлення податкового боргу в інтегрованій картці платника податку та невідповідність відомостей інтегрованої картки, відомостям зазначеним у системі електронного адміністрування ПДВ.
Отже, суд погоджується із твердженнями позивача щодо дотримання ним вимог ПК України та процедури сплати у системі електронного адміністрування податку на додану вартість та перерахування коштів до державного бюджету в сумі податкових зобов'язань з податку на додану вартість.
Таким чином, позивачем не порушено строків сплати узгоджених зобов'язань з ПДВ, а тому підстави для визначення податкового боргу у відповідача були відсутні.
Суд звертає увагу, що на позивача було покладено індивідуальний та надмірний тягар, який порушив справедливий баланс, що мав бути дотриманий між вимогами суспільного інтересу з одного боку, та захистом права на мирне володіння майном - з іншого. Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Україна-Тюмень проти України" від 22.11.2007, п. 60, п. 61, заява 22603/02 дійшов до аналогічної правової позиції та встановив порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950.
Так, не приведення Головним управлінням ДФС у Рівненській області у відповідність даних інтегрованих карток платника податків ПП "Рембудмонтажіндустрія" із розрахунками у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, та як наслідок безпідставне формування податкового боргу та виставлення податкових вимог, призвело до покладення індивідуального та надмірного тягара на позивача.
З наведених мотивів, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог позивача та визнання протиправними та скасування податкових вимог № 14638-17 від 24.10.2018 та № 14904-17 від 07.11.2018.
Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач Головне управління ДФС у Рівненській області, як суб'єкт владних повноважень не обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Оскільки факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження у ході розгляду справи, то поданий позов необхідно задовольнити повністю.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи вищенаведене, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДФС у Рівненській області, судові витрати на суму 1762,00грн., сплачені згідно із платіжного доручення від 12.11.2018 № 49 (а.с.3).
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові вимоги Головного управління ДФС у Рівненській області № 14638-17 від 24.10.2018 та № 14904-17 від 07.11.2018.
Стягнути на користь Приватного підприємства "Рембудмонтажіндустрія" (код ЄДРПОУ 30946784, вул. Дубенська, 44/278, м. Рівне, 33010) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДФС у Рівненській області (код ЄДРПОУ 39394217, вул. Відінська, 12, м. Рівне, 33023) судові витрати на суму 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 19 лютого 2019 року.
Суддя Зозуля Д.П.