08 лютого 2019 року м. Ужгород№ 0740/903/18
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ващиліна Р.О.
при секретарі судового засідання Неміш Т.В.
за участю:
позивача: ОСОБА_1,
відповідача: представник - Пензов С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування наказу, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Закарпатської митниці ДФС, в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ Закарпатської митниці ДФС від 26.07.2018 р. №23-д "Про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність начальника відділу митного оформлення №3 митного посту "Солотвино" Закарпатської митниці ДФС України - ОСОБА_1". Позовні вимоги аргументовані тим, що наказом Державної фіскальної служби України Закарпатської митниці ДФС від 26 липня 2018 року №23-д «Про застосування дисциплінарного стягнення» його було безпідставно та незаконно притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження про неповну службову відповідність. З вказаним наказом позивач не погоджується та вважає, що такий був прийнятий без належного з'ясування обставин справи, з порушенням принципів розумності, неупередженості та справедливості. Зокрема, зазначає, що відповідачем не доведено вчинення позивачем дисциплінарного проступку, передбаченого п.п. 2, 4, 5, 7 ч. 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу» та те, якими саме умисними та/або необережними діями порушено етичну поведінку та спричинено шкоду державному авторитету. Позивач вказує, що відповідачем не дотримано вимог ч. 1 ст. 75 Закону України «Про державну службу» та не відібрано від нього пояснень, а ті, що наявні в матеріалах справи, не відповідають вимогам закону. Окрім того, відповідачем не було дотримано 10-денного терміну на прийняття відповідного рішення за результатами розгляду пропозиції дисциплінарної комісії.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.09.2018 року відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2018 року за клопотанням відповідача судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з мотивів, наведених в позовній заяві та відповіді на відзив від 10.10.2018 р., та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача у засіданні суду 08 лютого 2019 року проти позову заперечив з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву б/н б/д. Зокрема, зазначив, що за результатами проведеного Дисциплінарною комісією з розгляду дисциплінарних справ Закарпатської митниці ДФС службового розслідування на підставі зібраних матеріалів встановлено, що відповідно до інформації ГСУ СБ України, у начальника відділу митного оформлення №3 митного поста "Солотвино" Закарпатської митниці ДФС України за попередньою змовою з третіми особами виник злочинний корисний умисел на отримання неправомірної вигоди від громадян за безперешкодне переміщення транспортних засобів в міжнародному пункті пропуску "Солотвино". Так, 01.04.2018 р., 28.04.2018 р. та 08.05.2018 р. ОСОБА_1 отримував в якості неправомірної вигоди грошові кошти від громадянина ОСОБА_3, після чого був затриманий працівниками правоохоронних органів. Під час проведеного службового розслідування на підставі інформації, яка міститься в процесуальних судових рішеннях, та наданої правоохоронними органами, встановлені численні факти, які негативно впливають на репутацію ОСОБА_1, як державного службовця, а також шкодять авторитету державної служби. Тому комісія дійшла висновку про наявність в діях позивача дисциплінарного проступку, за яке може бути застосоване дисциплінарне стягнення. Окрім того, на момент скоєння вказаного дисциплінарного проступку на позивача вже було накладено дисциплінарне стягнення, не зняте в установленому законом порядку.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1) працює в органах Державної фіскальної служби з 26 грудня 1994 року, в тому числі на посаді начальника відділу митного оформлення №3 митного посту «Солотвино» Закарпатської митниці ДФС з 19 квітня 2017 року.
Наказом Закарпатської митниці ДФС від 08.05.2018 р. №274 на підставі ст.ст. 68, 71 та 72 Закону України «Про державну службу» у зв'язку з надходженням ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва №761/16131 в рамках кримінального провадження за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України, та проведенням посадовими особами Головного слідчого управління Служби безпеки України 08 травня 2018 року слідчих дій в приміщенні Закарпатської митниці ДФС щодо фіксації фактів причетності до вказаного кримінального правопорушення начальника відділу митного оформлення №3 митного посту «Солотвино» Закарпатської митниці ДФС ОСОБА_1, стосовно позивача відкрито дисциплінарне провадження.
В подальшому у зв'язку з надходження доповідної записки голови дисциплінарної комісії наказом Закарпатської митниці ДФС від 07.06.2018 р. №334 термін проведення перевірки продовжено.
В наданих під час проведеного службового розслідування поясненнях ОСОБА_1 факт скоєння корупційного правопорушення заперечив та повідомив, що він ніколи не вимагав та не отримував грошові кошти ні від юридичних, ані від фізичних осіб за безперешкодне переміщення транспортних засобів в пункті пропуску «Солотвино», жодних незаконних вказівок підлеглим не давав. Під час проведення обшуку в приміщенні пункту пропуску «Солотвино», в транспортному засобі, належному йому, та його особисто, жодних грошових коштів виявлено не було (акр. спр. 73 - 75).
В ході здійснення дисциплінарного провадження від безпосереднього керівника ОСОБА_1 та інших працівників митного посту «Солотвино» відібрано пояснення, відповідно до змісту яких останні повідомили, що про скоєне правопорушення їм нічого не відомо.
За результатами проведеного службового розслідування Дисциплінарною комісією складено висновок від 09 липня 2018 року, відповідно до якого комісією встановлено вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, що полягає у:
- недотриманні ним вимог, передбачених п. 1.2, 5 та 11 Правил етичної поведінки та запобігання корупції в органах ДФС;
- допущенні фактів, які явно негативно впливають на його репутацію, як державного службовця, а також шкодять авторитету державної служби.
Однак у зв'язку з тим, що ч. 1 ст. 62 Конституції України закріплено принцип презумпції невинуватості, враховуючи відсутність рішення суду, яким ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України, комісія дійшла висновку про неможливість остаточного дослідження питання щодо отримання ОСОБА_1 неправомірної вигоди до завершення розгляду справи судом (арк. спр. 71).
Відповідно до подання голови Дисциплінарної комісії, адресованої начальнику Закарпатської митниці ДФС, про застосування дисциплінарного стягнення за результатами службового розслідування на підставі зібраних матеріалів комісія дійшла висновку про вчинення ОСОБА_1 передбачених п.п. 2, 4 ч. 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу» проступків, а саме: порушення правил етичної поведінки державних службовців та дії, що шкодять авторитету державної служби. Зазначено, що під час службового розслідування комісією встановлені численні факти, які негативно впливають на репутацію ОСОБА_1, як державного службовця, а саме:
- 08 травня 2018 року ОСОБА_1 затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України;
- 09 травня 2018 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України;
- 10 травня 2018 року Шевченківським районним судом м. Києва стосовно ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 140960,00 грн.;
- Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 23 травня 2018 року відсторонено ОСОБА_1 від посади начальника відділу митного оформлення №3 митного посту «Солотвино»;
- засобами масової інформації розповсюджено численні публікації щодо затримання співробітниками правоохоронних органів Закарпатської області за підозрою у вчиненні злочину начальника відділу митного посту «Солотвино» Закарпатської митниці ДФС із наявними фотоматеріалами.
У зв'язку з вищенаведеним внесено пропозицію про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність відповідно до п. 3 ч. 1 та ч. 4 ст. 66 Закону України «Про державну службу».
Наказом Закарпатської митниці ДФС №23-д від 26.07.2018 р. у зв'язку з вчиненням дисциплінарного проступку, передбаченого п.п. 2, 4 ч. 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу», а саме: порушення правил етичної поведінки державних службовців та дій, що шкодять авторитету державної служби, до ОСОБА_1, начальника відділу митного оформлення №3 митного посту «Солотвино» Закарпатської митниці ДФС, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 66 Закону України «Про державну службу», застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність (арк. спр. 10 - 11).
Як вбачається із зазначеного рішення, таке прийнято за результатами розгляду зібраних в ході службового розслідування матеріалів та відомостей та встановлення вчинення ОСОБА_1 дисциплінарних проступків, передбачених п.п. 2, 4 ч. 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу» (арк. спр. 10).
Вважаючи зазначений наказ про накладення дисциплінарного стягнення протиправним, ОСОБА_1 звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, регламентується Законом України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015 р. (далі - Закон).
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону, державний службовець зобов'язаний, серед іншого, дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов'язки; постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності.
Ч. 1 ст. 64 Закону передбачена дисциплінарна відповідальність державного службовця за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 65 Закону, підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.
В розумінні норм Закону дисциплінарним проступком є: 1) порушення Присяги державного службовця; 2) порушення правил етичної поведінки державних службовців; 3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу; 4) дії, що шкодять авторитету державної служби; 5) невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; 6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку; 7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення; 8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця; 9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб; 10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби; 11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення; 12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; 13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; 14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу злочину або адміністративного правопорушення; 15) прийняття державним службовцем рішення, що суперечить закону або висновкам щодо застосування відповідної норми права, викладеним у постановах Верховного Суду, щодо якого судом винесено окрему ухвалу.
Як вбачається з оскарженого наказу, ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення п.п. 2, 4 ч. 2 ст. 65 Закону, а саме, порушення правил етичної поведінки державних службовців; дії, що шкодять авторитету державної служби.
Ст. 66 Закону визначено види дисциплінарних стягнень, що можуть застосовуватися до державних службовців, серед яких:
1) зауваження;
2) догана;
3) попередження про неповну службову відповідність;
4) звільнення з посади державної служби.
Ч. 1 ст. 67 Закону визначено, що дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов'язків.
Нормами ст. 69 Закону передбачено, що з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку стосовно державного службовця дисциплінарною комісією з розгляду дисциплінарних справ здійснюється дисциплінарне провадження.
Відповідно до положень ст. 73 Закону, з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа.
Згідно ч. 3 зазначеної статті результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиції Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі, які мають рекомендаційний характер для суб'єкта призначення.
Ст. 74 Закону регламентовані гарантії прав державних службовців під час застосування дисциплінарного стягнення. Так, зокрема, дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.
Відповідно до ч. 2 ст. 74 Закону, дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця.
З матеріалів дисциплінарної справи вбачається, що за результатами службового розслідування встановлено наявність в діях ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, що проявився в порушенні ним п.п. 1.2, 5 та 11 Правил етичної поведінки та запобігання корупції в органах ДФС, затверджених наказом ДФС від 01.12.2016 р. №979 (далі - Правила).
Вказані висновки ґрунтуються на відомостях, отриманих Дисциплінарною комісією під час дослідження ухвал слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 04 травня 2018 року щодо проведення обшуку в службовому кабінеті ОСОБА_1; від 10 травня 2018 року про застосування стосовно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 140960,00 грн.; від 23 травня 2018 року про відсторонення ОСОБА_1 від посади начальника відділу митного оформлення №3 митного посту «Солотвино»; листах Головного слідчого управління СБУ України від 29.05.2018 р. №6/4342 та від 04.07.2018 р. №14/13823, а також публікаціях в засобах масової інформації щодо затримання співробітниками правоохоронних органів Закарпатської області за підозрою у вчиненні злочину начальника відділу митного посту «Солотвино» Закарпатської митниці ДФС із наявними фотоматеріалами (акр. спр. 57 - 71).
Однак суд не може погодитися з такими висновками суб'єкта владних повноважень та прийнятим на їх підставі рішенням з огляду на наступне.
П. 1.2 Правил передбачено, що для забезпечення повної впевненості громадян України в неприйнятному ставленні до корупції та до порушень загально прийнятих у суспільстві норм поведінки кожен працівник повинен дотримуватися Правил, а також принципів і стандартів, викладених у Законах України «Про державну службу», «Про запобігання корупції» та в інших законодавчих та нормативно-правових актах.
Відповідно до п. 5 Правил, працівникам забороняється, в тому числі:
- використовувати службові повноваження для особистої вигоди;
- мати інтереси, які вступають у протиріччя з виконанням службових обов'язків;
- брати на себе зобов'язання або обіцянки, які можуть негативно вплинути на репутацію органів доходів і зборів;
- діяти (проявляти бездіяльність) на користь приватних та юридичних осіб.
П. 11 Правил регламентовані дії працівників у разі отримання пропозиції щодо вчинення неправомірних дій, у т.ч. щодо неправомірної вигоди:
- не вчиняти будь-яких дій або натяків, які можуть сприйматись як готовність або відмова від участі у справі;
- знайти привід для перенесення всіх остаточних рішень на майбутнє;
- невідкладно повідомити про цей факт уповноважений підрозділ з питань запобігання та виявлення корупції, у тому числі письмово - невідкладно після виникнення такої можливості;
- отримати від уповноваженого підрозділу з питань запобігання та виявлення корупції інструкції щодо подальших заходів та діяти відповідно до них;
- уникати обговорень таких подій з будь-ким, окрім працівників уповноваженого підрозділу з питань запобігання та виявлення корупції.
Суд погоджується з тим, що норми Закону встановлюють відповідальність державних службовців, до яких відноситься також і позивач, за вчинення ними дисциплінарного проступку, в тому числі, за порушення правил етичної поведінки та скоєння дій, що шкодять авторитету державної служби.
Однак для притягнення державного службовця до визначеного виду відповідальності, Закон передбачає необхідність встановлення вини такої особи за результатами проведення службового розслідування або дисциплінарного провадження.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1 було проведено поверхнево без підтвердження факту скоєння дисциплінарного проступку належними та допустимими доказами.
Так, в основу зроблених висновків покладено виключно відомості щодо підозри ОСОБА_1 в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Проте на момент прийняття оскарженого позивачем рішення, як і на момент розгляду даної адміністративної справи в суді, обвинувального вироку суду в кримінальному провадження №42018010000000050 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, ухвалено не було.
Зазначений факт не заперечується також представником відповідача в судовому засіданні.
З протоколу обшуку, складеного старшим слідчим СВ УСБУ в Одеській області 08.05.2018 р. в рамках розслідування кримінального провадження №42018010000000050, вбачається, що будь-яких предметів, речей та документів, в тому числі грошових коштів, зазначених в ухвалі суду від 04.05.2018 р., у ОСОБА_1 виявлено та вилучено не було.
Факт скоєння корупційного правопорушення ОСОБА_1 в наданих Дисциплінарній комісії поясненнях заперечив, іншим працівником митного посту «Солотвино» про скоєне позивачем правопорушення також відомо нічого не було, що підтверджується відібраними від них письмовими поясненнями.
Більше того, відповідно до п. 5 висновку за результатами службового розслідування від 09.07.2018 р., Дисциплінарною комісією визнано, що у зв'язку з відсутністю обвинувального вироку суду стосовно ОСОБА_1 дослідження питання щодо можливого отримання останнім неправомірної вигоди є неможливим, а отже, будь-які висновки про факт вчинення правопорушення є передчасними (акр. спр. 71).
Конституцією України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду (ч. 1 ст. 62 Конституції України).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, встановлюється принцип, відповідно до якого кожен, кого обвинувачено у вчиненні злочину, вважається невинуватим доки його вину не буде доведено згідно із законом.
Згідно ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Зазначене кореспондується також з нормами ч. 1 ст. 17 Кримінального процесуального кодексу України №4651-VI від 13.04.2012 р., відповідно до змісту яких особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Більше того, ч. 5 ст. 17 Кримінального процесуального кодексу України встановлено також, що поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.
Відповідно до ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
Враховуючи викладене суд вважає, що підозра ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, без належного доведення вини у його скоєнні не може беззаперечно свідчити про порушення ОСОБА_1 правил етичної поведінки та скоєння проступку, який шкодить авторитету держави, зокрема, вчиненні неправомірних дій та отриманні неправомірної вигоди.
Ознак будь-якого іншого діяння, яке б підпадало під ознаки саме дисциплінарного проступку, та мало б наслідком настання дисциплінарної відповідальності, висновок за результатами службового розслідування не містить.
Окрім того, суд зауважує, що визнання ОСОБА_1 винним у вчинення кримінального правопорушення є підставою для застосування іншого виду дисциплінарного стягнення за окремим порядком його реалізації.
До такого ж висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 24 жовтня 2018 року у справі №823/1460/17.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У зв'язку з вищезазначеним, суд вважає, що відповідач неправомірно притягнув ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження про неповну службову відповідність, враховуючи ту обставину, що вина останнього у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, у встановлений законодавством спосіб доведена не була.
Ч. 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідності до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі вищенаведеного, суд вважає, що відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами правомірність прийнятого рішення, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню, а оскаржений наказ - скасуванню.
Згідно вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. 241, 243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний код - НОМЕР_1) до Закарпатської митниці ДФС (місцезнаходження: вул. Собранецька, буд. 20, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 39515893) про визнання протиправним та скасування наказу - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ Закарпатської митниці ДФС від 26.07.2018 №23-д "Про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність начальника відділу митного оформлення №3 митного посту "Солотвино" Закарпатської митниці ДФС України - ОСОБА_1".
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Закарпатської митниці ДФС (місцезнаходження: вул. Собранецька, буд. 20, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 39515893) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний код - НОМЕР_1) сплачений судовий збір в розмірі 704,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України).
Повний текст рішення виготовлено та підписано 18 лютого 2019 року.
СуддяР.О. Ващилін