Іменем України
18 лютого 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/274/19
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Широка К. Ю., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
І. СУТЬ СПОРУ
1. 17 січня 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області (далі - відповідач, УПФУ в м. Лисичанську), з такими вимогами:
- визнати протиправними дії відповідача щодо припинення виплати позивачу пенсії з 01.04.2017;
- зобов'язати відповідача поновити позивачу виплату пенсії починаючи з 01.04.2017 по 31.01.2019.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є пенсіонером та здобув право на отримання пенсії, що підтверджується пенсійним посвідченням. З 01.08.2014 позивач перебуває на обліку у відповідача, як внутрішньо перемішена особа та отримував пенсію на підставі електронної пенсійної справи. Однак з 01.04.2017 нарахування та виплата пенсії не відбувається. У вересні 2018 року позивач письмово звернувся до відповідача щодо поновлення виплати пенсії з 01.04.2017. 04 жовтня 2018 року позивач отримав відповідь відповідача, з якої стало відомо про винесення останнім розпорядження від 10.04.2017 про призупинення виплати пенсії позивачу. 23.05.2017 позивач звернувся до відповідача з заявою щодо поновлення виплати пенсії, як внутрішньо переміщеній особі з відповідними документами. Однак рішенням комісії з питань призначення (поновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам № 49-1 від 19.06.2017 позивачу було відмовлено в поновленні соціальних виплат.
3. З посиланням на норми Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", позивач вважає дії відповідача щодо невиплати пенсії за віком незаконними та такими, що порушують його конституційні права.
4. Відповідач адміністративний позов не визнав, про що подав відзив на позовну заяву (а. с. 19-20). В обґрунтування своєї позиції зазначив, що 01.08.2014 згідно розпорядження № 3026. позивача взято на облік в УПФУ в м. Лисичанську, як внутрішньо-переміщену особу за матеріалами електронної пенсійної справи. Згідно розпорядження на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 та на підставі рішення Комісії з питання призначення (відновлення) соціальних виплат ВПО від 01.04.2017 позивачу припинено виплату пенсії. Згідно витягу з протоколу № 49-1 вказаної комісії ОСОБА_1 відмовлено в призначенні (відновленні) соціальних виплат у зв'язку з відсутністю за фактичним місцем проживання. Востаннє позивач отримав пенсію 01.03.2017 у розмірі 2655,30 грн.
5. Посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" № 637 від 05.11.2014, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" відповідач вважає, що управління діяло на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законодавством України.
6. Ухвалою суду від 21 січня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а. с. 1-2).
7. Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином (а. с. 16-18). Представники сторін просили розгляд справи проводити за їх відсутності (а. с. 20 зв. бік, 45).
8. Відповідно до частини дев'ятої статті 205 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження
ІІ. ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
9. Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 (а. с. 6-6 зв. бік, 25), довідкою Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради про взяття на облік особи внутрішньо переміщеної особи від 11.09.2018 № 3370 (а. с. 8), ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 (а. с. 6 зв. бік).
10. Відповідно до довідки Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради про взяття на облік особи внутрішньо переміщеної особи від 11.09.2018 № 3370 місцем проживанням позивача є: АДРЕСА_1.
11. Позивач є пенсіонером за віком та перебуває на обліку у відповідача, що підтверджується інформацією, зазначеною в довідці УПФУ в м. Лисичанську № 3193 (а. с. 10) та листі УПФУ в м. Лисичанську від 29.01.2019 № 999/07-33 (а. с. 21).
12. Розпорядженням УПФУ в м. Лисичанську від 10.04.2017, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 «Деякі питання відновлення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» та на підставі рішення Комісії з питання призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 01.04.2017, призупинено виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2017 року (а. с. 38).
13. З інформації, наданої УПФУ в м. Лисичанську у відзиві на адміністративний позов, вбачається, що з 01 квітня 2017 року пенсія позивачу не нараховується та не виплачується (а. с. 20 зв. бік).
14. Спірним питанням цієї справи є правомірність призупинення відповідачем виплати пенсії позивачу з 01.04.2017.
ІІІ. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
15. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості (ст. 46 Конституції України).
16. Згідно частини 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
17. Європейська соціальна хартія (переглянута), яка набрала чинності для України 01 лютого 2007 року, визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист.
18. Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
19. Статтею 8 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
20. У преамбулі до Закону № 1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
21. Відповідно до статті 47 Закону № 1058 пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
22. У статті 49 Закону № 1058-IV зазначені підстави припинення та поновлення виплати пенсії. У частині 1 цієї статті визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
23. Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 335 були внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", а саме, пункти 15 і 18 доповнені реченням такого змісту: "Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України"
24. Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
25. Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
26. Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
27. Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:
- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);
- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);
- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4);
- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
28. В рамках адміністративного судочинства (ст. 4 КАС України):
дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;
рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).
29. Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
30. Пунктом першим частини першої статті 371 КАС України визначено, що негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів у межах суми стягнення за один місяць.
IV. ПОЗИЦІЯ СУДУ
31. Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 335 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365, відповідно до яких суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України". Враховуючи наведене позивачу не сплачено заборгованості за минулий період. За змістом конституційних норм (статті 113, 116, 117 Конституції України), Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.
32. Суд вважає таку позицію неприйнятною, оскільки конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
33. Судом встановлено, що жодних змін у Закон № 1058 з приводу особливостей виплати заборгованості пенсіонерам, які є внутрішньо переміщеними особами, Верховною Радою не приймались.
34. У випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
35. При цьому, суд зауважує на тому, що статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у статті 9 Закону № 1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації, а тому відповідач повинен всіляко сприяти відновленню виплат, гарантованих державою внутрішньо переміщеним особам.
36. Вказане також підтверджується висновками Конституційного Суду України в Рішенні від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 про визнання такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), п. 2 ч. 1 ст. 49, другого речення ст. 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
37. В зазначеному рішенні суд зауважив, що всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавлено цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.
38. Верховний Суд України у постанові від 24 листопада 2015 року по справі № П/800/259/15 (21-3538а15) зазначив, що сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим (реєстраційний № рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 54398764).
39. Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
40. З матеріалів справи вбачається, що виплата пенсії позивачу припинена на підставі розпорядження УПФУ в м. Лисичанську від 10.04.2017, яке прийнято на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 «Деякі питання відновлення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» та на підставі рішення Комісії з питання призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 01.04.2017 (а. с. 38).
41. Статтею 49 Закону № 1058-IV чітко встановлено, що виплата пенсії припиняється тільки за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду та лише з підстав, визначених у цій статті, отже розпорядження УПФУ в м. Лисичанську від 10.04.2017 про призупинення виплати пенсії ОСОБА_1 є протиправним, оскільки прийнято не у спосіб, визначений законом.
42. Під ефективним засобом (способом) захисту прав позивача необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
43. Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. З метою ефективного захисту прав позивачки, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним (ефективним).
44. Зважаючи на викладене, суд вважає за необхідне обрати належний спосіб захисту порушеного права позивача шляхом визнання протиправним та скасування розпорядження УПФУ в м. Лисичанську від 10.04.2017 про призупинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2017 року та зобов'язання відповідача поновити нарахування та виплату пенсії позивачу з 01 квітня 2017 року.
45. Що стосується вимоги позивача про визнати протиправними дії відповідача щодо припинення виплати позивачу пенсії з 01.04.2017, суд вважає що така вимога у повній мірі охоплюється скасуванням розпорядження УПФУ в Попаснянському районі від 10.04.2017 про призупинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2017 року та зобов'язання відповідача поновити нарахування та виплату пенсії позивачу з 01 квітня 2017 року.
46. Оскільки, присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету, суд вважає необхідним допустити це рішення до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.
V. СУДОВІ ВИТРАТИ
47. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
48. Ухвалою суду від 21.01.2019 позивачу відстрочено сплату судового збору у розмірі 768,40 грн до ухвалення судового рішення у справі.
49. Відповідно до частини другої статті 133 КАС України визначено якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
50. Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
51. Оскільки позовні вимоги фактично підлягають задоволенню повністю, лише з коригуванням способу захисту, суд вважає за необхідне судовий збір у розмірі 768,40 грн стягнути до Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати розпорядження Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області від 10.04.2017 про призупинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2017 року.
3. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області (93113, Луганська обл., місто Лисичанськ, вулиця ім. В. Сосюри, будинок 347, код ЄДРПОУ 21792407) відновити нарахування та виплату ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_2, місце проживання: АДРЕСА_1) пенсії за віком з 01 квітня 2017 року.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області (93113, Луганська обл., місто Лисичанськ, вулиця ім. В. Сосюри, будинок 347, код ЄДРПОУ 21792407) до Державного бюджету України судовий збір у сумі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).
5. Рішення суду звернути до негайного виконання у межах виплати ОСОБА_1 пенсії за один місяць.
6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
7. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
8. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.Ю. Широка