Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про залишення позовної заяви без руху
18 лютого 2019 р. Справа №200/2211/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Лазарєв В.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про зобов'язання вчинити певні дії, -
11 вересня 2019 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про зобов'язання вчинити певні дії.
Вивчивши подані матеріали, суддя дійшов висновку, що дана позовна заява не відповідає вимогам ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України).
Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року №3674-VI зі змінами та доповненнями (далі Закон № 3674) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до адміністративного суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, справляється судовий збір за ставкою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, розмір судового збору, що підлягає сплаті за позов немайнового характеру складає 768,40 грн.
У позовній заяві позивач зазначає, що він є звільненим від сплати судового збору за подання позову відповідно до пункту 23 статті 13 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
На думку суду, позивач безпідставно стверджує про наявність у нього такої пільги у даній справі, оскільки спір в ній не пов'язаний із захистом прав ОСОБА_1, що безпосередньо пов'язані із реалізацією ним статусу учасника бойових дій.
Пункт 13 статті 5 Закону України «Про судовий збір» кореспондується із положеннями статті 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», якою передбачено, що ветерани війни, до яких належать учасники бойових дій, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від усіх судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Конструкція пункту 13 статті 5 Закону України «Про судовий збір», в якому йдеться про «справи, пов'язані з порушенням їхніх прав», вказує на категорію справ, в яких учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору. Якби лише наявність в особи такого статусу надавала у цій частині пільгу, то відпадала б необхідність у формулюванні другої частини зазначеної норми закону про уточнення характеру порушених прав.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що хоча вказана норма не містить вичерпного переліку порушених прав, однак порушені права нерозривно пов'язані саме із статусом учасник бойових дій, який, як і права такої особи, визначається спеціальним законом, а не усіх прав людини і громадянина, які в свою чергу встановлені Конституцією України та іншими законами.
Судом встановлено, що предметом даного спору є зобов'язання відповідача виплатити заборгованість з виплати пенсії, а не порушення прав позивача пов'язаних зі статусом учасника бойових дій.
Вищевказана позиція відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом у рішенні від 22.01.2018 року К/9901/3010/18 677/1008/17.
Таким чином, позивачу необхідно надати до суду документ про сплату судового збору за позов немайнового характеру (реквізити сплати: р/р 34318206084034, отримувач коштів: Слов'янське УК/м.Слов'янськ/22030101, код отримувача за ЄДРПОУ 37803368, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030101, призначення платежу за подання адміністративного позову: «Судовий збір за позовом (найменування позивача), Донецький окружний адміністративний суд») у розмірі 768,40 грн.
Крім того, згідно частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається з позовної заяви, позивач просить зобов'язати УПФ нарахувати та виплатити пенсію з 01 березня 2016 року.
З відповідним позовом ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду 06.02.2019 року, про що свідчить штамп на конверті. Тобто, позивачем пропущений шестимісячний строк звернення до суду із даним позовом.
Так, з аналізу норм Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
В силу приписів ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 16 квітня 2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Європейський Суд з прав людини зазначає, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справах: «Стаббігс та інші проти Великобританії», «Девеер проти Бельгії», «Перетяка та Шереметьєв проти України»).
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії»).
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 13 грудня 2011 року по справі №17-рп/2011 також визначив, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.
Суд зазначає, що пенсійні виплати є періодичними, щомісячними платежами, які отримує безпосередньо, особа, якій вони призначені, а тому позивач, якщо вважав неправомірним припинення виплати пенсії, мав реальну можливість та повинен був дізнаватися про порушення своїх прав.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 193/142/17(2-а/193/10/17), висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).
Крім того, суд звертає увагу, що за змістом статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», строк давності не застосовується лише щодо нарахованої пенсії. Разом з цим, в позовній заяві та доданих до неї документах відсутні відомості про нарахування пенсійних виплат відповідачем.
Аналогічна позиція викладена у рішенні Верховного Суду від 03 травня 2018 року у зразковій справі № 805/402/18 (провадження № Пз/9901/20/18), висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).
Згідно частини 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Отже, позивачу необхідно надати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із відповідними доказами в обґрунтування поважності причин пропуску такого строку.
Згідно з частиною 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, позовна заява підлягає залишенню без руху із наданням позивачу строку для усунення вказаних недоліків, шляхом надання документу про сплату судового збору на загальну суму 768,40 грн. або заяви про відстрочення сплати судового збору із відповідними доказами в її обґрунтування; заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із відповідними доказами в обґрунтування поважності причин пропуску такого строку.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без руху і встановити строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом десяти днів з наступного дня після отримання копії цієї ухвали шляхом:
- надання документу про сплату судового збору на загальну суму 768,40 грн. або заяви про відстрочення сплати судового збору із відповідними доказами в її обґрунтування;
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із відповідними доказами в обґрунтування поважності причин пропуску такого строку.
Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Лазарєв В.В.