«13» лютого 2019 року
м. Харків
справа № 611/818/16-ц
провадження № 22-ц/818/912/19
Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Колтунової А.І.,
суддів: Бровченка І.О., Маміної О.В.,
за участю секретаря: Семикрас О.В.,
учасників справи:
позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи підприємця ОСОБА_3 про розірвання договору оренди землі, стягнення заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою, майнової та моральної шкоди за апеляційною скаргою фізичної особи підприємця ОСОБА_3 на рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 19 жовтня 2018 року, ухвалене суддею Морозом О.І.,-
08 вересня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3) про розірвання договору оренди землі, стягнення заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою, майнової та моральної шкоди.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що йому на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 17 березня 2016 року належить земельна ділянка площею 6,2528 га, кадастровий номер НОМЕР_2, що розташована на території Мечебилівської сільської ради Барвінківського району Харківської області (далі - земельна ділянка).
За життя спадкодавець ОСОБА_4 уклала з ФОП ОСОБА_3 договір оренди земельної ділянки.
За умовами даного договору оренди від 11 серпня 2009 року ОСОБА_4 передано в оренду ФОП ОСОБА_3 земельну ділянку строком на десять років з моменту підписання відповідного акту приймання-передачі ділянки. Орендна плата складає три відсотки від нормативної грошової оцінки землі, що становить 1 675,68 грн. на момент підписання договору оренди, та вноситься у грошовій формі (далі - договір оренди).
З моменту укладення договору оренди ФОП ОСОБА_3 зобов'язання щодо внесення орендної плати за користування земельною ділянкою не виконував, зважаючи на що виникла заборгованість, розмір якої визначається з урахуванням терміну заборгованості, вартості землі, інфляційної складової, трьох відсотків річних.
Крім того, не маючи постійної роботи, він був вимушений займатися розведенням великої рогатої худоби і орендну плату мав використовувати на придбання кормів. За браком зерна не вигодував кількість худоби на яку розраховував, а тому поніс майнову шкоду.
Також позивач зазначив, що бездіяльністю відповідача щодо внесення орендної плати за користування земельною ділянкою, йому було спричинено моральну шкоду, яку обґрунтовує своїм незадовільним моральним станом, необхідністю утримувати двох дітей та престарілих батьків, захворюваннями.
Зважаючи на зазначене, з урахуванням остаточних уточнень, просив суд розірвати договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_2, укладений між ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_3, стягнути з відповідача та його користь заборгованість з орендної плати у розмірі 58 096,53 грн., майнову шкоду у вигляді збитків у розмірі 295 238,66 грн. та моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.
12 березня 2018 року ФОП ОСОБА_3 надано відзив на позовну заяву в якому він проти задоволення позову заперечує. Вказує, що викладені позивачем доводи не відповідають дійсним обставинам справи та не підтверджені письмовими доказами. Він не погоджується із розрахунками заборгованості, наданими позивачем, не вбачає причинно-наслідкового зв'язку між його діями та вимогами щодо моральної шкоди. Стверджує, що орендна плата ним сплачувалася своєчасно і на підтвердження має відповідні письмові розписки ОСОБА_1 Жодної шкоди своїми діями він позивачу не завдав.
04 квітня 2018 року ОСОБА_1 надано відповідь на відзив, в якій зазначає, що викладені у відзиві на позов заперечення не відповідають фактичним обставинам справи. Відповідач обов'язок зі сплати орендної плати не виконав.
РішеннямБлизнюківського районного суду Харківської області від 19 жовтня 2018 року позов задоволено частково.
Розірвано договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_2, яка розташована на території Мечибилівської сільської ради Барвінківського району Харківської області, укладений 12 лютого 2008 року між ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_3 у зв'язку з систематичною несплатою орендної плати. Стягнуто з ФОП ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 за користування земельною ділянкою кадастровий номер НОМЕР_2, яка розташована на території Мечибилівської сільської ради Барвінківського району Харківської області, відповідно до договору, укладеного 12 лютого 2008 року між ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_3, заборгованість з орендної плати у розмірі 72 445, 47 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на корить держави судовий збір у розмірі 6 595, 61 грн. Стягнуто з ФОП ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 724,39 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, яка ухвалою Харківського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року визнано неподаною, та повернуто скаржнику (а.с. 236, том 2).
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ФОП ОСОБА_3 також подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, у задоволенні позову відмовити. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам по справі. Позивачем на підтвердження позовних вимог не надано належних та допустимих доказів.Судом не досліджено належним чином та не надано оцінку всім доказам у справі, не встановлено обставини справи, що мають значення для ухвалення законного судового рішення. Надає пояснення, аналогічні тим, що були викладені у відзиві на позов, а саме зазначає, що викладені позивачем доводи не відповідають дійсним обставинам справи та не підтверджені письмовими доказами. Він не погоджується із розрахунками заборгованості, наданими позивачем. Стверджує, що орендна плата ним сплачувалася своєчасно, на підтвердження чого має відповідні письмові розписки ОСОБА_1 Жодної шкоди своїми діями він позивачу не завдав.
Представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що викладені в апеляційній скарзі доводи щодо неповного дослідження судом першої інстанції доказів у справі та неповне встановлення обставин справи є необґрунтованими. Доводи ФОП ОСОБА_3 щодо відсутності заборгованості та сплати орендної плати не відповідають дійсним обставинам у справі та на їх підтвердження останнім не надано будь-яких належних та допустимих доказів.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його представник - ОСОБА_2 проти задоволення апеляційної скарги заперечували.
ФОП ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином. Подав клопотання про розгляд справи без його участі (а.с. 243, том 2).
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 та його представника - ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що договір оренди земельної ділянки підлягає розірванню у зв'язку з систематичним порушенням ФОП ОСОБА_3 умов внесення орендної плати, що є беззаперечною правовою підставою для розірвання договору. Також у зв'язку з систематичним порушенням ФОП ОСОБА_3 умов внесення орендної плати, починаючи з 2009 року виникла заборгованість, розмір якої з урахуванням індексу інфляції, становить 72 445,47 грн. ФОП ОСОБА_3 не надано доказів сплати орендної плати. Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди суд зазначив, що дана вимога заявлена частково за період, в який ОСОБА_1 не був орендодавцем, та ним не доведено неотримання вигоди, у зв'язку з протиправною поведінкою відповідача. Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення моральної шкоди суд першої інстанції зазначив, що позивачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження факту заподіяння йому моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру саме внаслідок неправомірних дій відповідача.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, підтверджується письмовими доказами та не заперечується сторонами, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 17 березня 2016 року, посвідченого державним нотаріусом Первомайської державної нотаріальної контори Харківської області, ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 6,2528 га, кадастровий номер НОМЕР_2, що розташована на території Мечебилівської сільської ради Барвінківського району Харківської області (а.с. 9, 10, том 1).
Спадкодавцем земельної ділянки була ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
За життя ОСОБА_4 уклала з ФОП ОСОБА_3 договір оренди земельної ділянки від 12 лютого 2008 року, відповідно до якого ОСОБА_4 надала в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 6,2528 га, кадастровий номер НОМЕР_2, що розташована на території Мечебилівської сільської ради Барвінківського району Харківської області, строком на 10 років, а ФОП ОСОБА_3 зобов'язався використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та сплачувати орендну плату в розмірі трьох відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 1 675,68 грн. на момент підписання договору, станом на 01 січня поточного року оренди, та вноситься у грошовій формі в строк до 30 вересня кожного року (а.с. 4,5).
11 серпня 2009 року вказаний договір оренди було зареєстровано в Державному реєстрі ДП «Центр ДЗК при ДКУ по ЗР» в Барвінківському районному відділі за номером 040968400023 (а.с. 7,8, том 1).
Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.
Таким чином, права і обов'язки, в тому числі щодо сплати орендної плати, підставою виникнення яких є договір оренди землі, виникають з набуттям чинності цього договору після його державної реєстрації.
Зважаючи на те, що правова підстава для сплати відповідачем орендної плати за земельну ділянку виникла з моменту реєстрації договору оренди землі, тобто з 11 серпня 2009 року, то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо порушення відповідачем зобов'язань по сплаті орендної плати з 2009 року по 2017 рік.
Наявність заборгованості по сплати орендної плати з 2009 року підтверджується поясненнями ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які були допитані в суді першої інстанції в якості свідків та зазначили, що ОСОБА_1 намагався отримати орендну плату за землю від ФОП ОСОБА_3 Двічі, за попередньою домовленістю з останнім, найнявши вантажний автомобіль, ОСОБА_1 приїздив в Барвінківський район для отримання зерна, в якості натуроплати, але ФОП ОСОБА_3 ухилився від виконання обов'язку, визначеного договором оренди. Також свідком ОСОБА_5 було зазначено, що у 2009 році від ФОП ОСОБА_3 позивачем було отримано 1 500,00 кг. зерна як натуроплату орендної плати за 2008 рік (а.с. 164, том 1).
Колегія суддів вважає, що зазначені показання свідків є належними та допустимими доказами, що підтверджують факт використання орендарем - ФОП ОСОБА_3 земельної ділянки та несплату її власнику - ОСОБА_4, а після її смерті ОСОБА_1 орендної плати за період з 2009 року по 2017 рік.
До суду першої та апеляційної інстанції ФОП ОСОБА_3 не було надано будь-яких належних та допустимих доказів, що підтверджують вказані ним доводи щодо сплати за вказаний період часу орендної плати та її отримання ОСОБА_4 - за її життя або ОСОБА_1 - після її смерті та до 2017 року включно.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальність за її несплату.
Відповідно до ч.1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Відповідно до п. «д» ч.1 ст. 141 Земельного кодексу України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.
Колегією суддів встановлено та не заперечується сторонами, що відповідач в рахунок орендної плати за 2008 рік вніс орендну плату у формі натуроплати, шляхом надання власнику земельної ділянки 1 500,00 кг зерна. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, що підтверджують виконання ним умов договору в період з 2009 року по 2017 рік та внесення орендної плати в будь-якій формі.
Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності факту систематичного порушення відповідачем умов договору щодо сплати орендної плати за користування земельною ділянкою.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року у справі № 6-14цс12.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив в даній частині законне та обґрунтоване судове рішення. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції в цій частині та задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Що ж стосується доводів ФОП ОСОБА_3 щодо неправильності наданого позивачем розрахунку розміру орендної плати, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими та недоведеними будь-якими фактичними даними.
Пунктами 4.1., 4.4. та 4.8. договору оренди передбачено, що орендна плата складає три відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 1 675,68 грн. на момент підписання договору, станом на 01 січня поточного року оренди та вноситься орендарем у грошовій формі. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Орендар за несплату орендної плати в узгоджені в цьому договорі терміни з вини орендаря виплачує орендодавцю пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожен день несплати, за весь період прострочення.
З листа Відділу Держгеокадастру у Барвінківському районі Харківської області № 29-20.10-0.4-1976/2-16 від 19 липня 2016 року вбачається, що грошова оцінка 1 га ріллі на території Мечебилівської сільської ради Барвінківського району Харківської області (з урахуванням коефіцієнтів індексації) становить станом на: 01 січня 2009 року - 11 044,81 грн.; 01 січня 2010 року - 11 695,36 грн.; 01 січня 2011 року - 11 695,36 грн., 01січня 2012 року - 20 537,05 грн.; 01 січня 2013 року - 20 537,05 грн.; 01 січня 2014 року - 20 537,05 грн.; 01 січня 2015 року - 25 652,06 грн.; 01 січня 2016 року - 30 782,47 грн.( а.с.11, том 1).
Виходячи з умов п. 4.1 договору оренди та даних, зазначених в листі Відділу Держгеокадастру у Барвінківському районі Харківської області, судом першої інстанції було правильно та детально розраховано розмір заборгованості з орендної плати, який становить за 2009 - 2017 роки 33 980,10 грн. (а.с. 164).
ФОП ОСОБА_3 хоча і вказано про помилковість розміру заборгованості з орендної плати, проте не доведено будь-якими доказами та не вказано де саме судом першої інстанції було допущено помилку в розрахунку під час його перевірки.
Також судом першої інстанції, на виконання п. 4.4. договору оренди, правильно було розраховано індекс інфляції.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення.
Обов'язок індексації орендної плати за використання земельної ділянки також передбачений умовами договору оренди.
За період з 2009 року по 2017 рік включно інфляція склала 113,2 відсотки, зважаючи на що заборгованість ФОП ОСОБА_3 з орендної плати, з урахуванням даного індексу, становить 72 445,57 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч 1. ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Метою судового доказування є всебічне, повне, об'єктивне з'ясування всіх обставин, що мають істотне значення для правильного розгляду і вирішення справи. Обов'язок забезпечити в ході провадження повноту доказового матеріалу, що дозволяє встановити істину у справі в цивільному процесі, покладений на сторони, інших юридично заінтересованих у вирішенні справи осіб та суд.
У зазначеній нормі закріплюється головний елемент змагального початку цивільного процесу: кожній заінтересованій особі слід довести факти, які обґрунтовують її юридичну позицію.
Обов'язки сторін з доказування розподіляються таким чином: позивач повинен доказати факти, що свідчать про існування правовідносин, з приводу яких виник спір, і про порушення відповідачем прав і законних інтересів позивача; відповідач же повинен доказати ті факти, на які він посилається, обґрунтовуючи свої заперечення проти позову.
Відповідно до постанови Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
ФОП ОСОБА_3 на виконання зазначених норм законодавства не надано будь-яких належних та допустимих доказів, які беззаперечно свідчать про те, що встановлений розмір заборгованості з орендної плати з урахуванням індексу інфляції в розмірі 72 445,57 грн. є помилковим.
Проте, позивачем у справі були надані докази, які свідчать про наявність заборгованості та її розмір. Зазначені докази в установленому законом порядку не спростовані.
Отже, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції і в цій частині. Правові підстави для скасування рішення суду в даній частині відсутні.
Що ж стосується висновків суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення трьох відсотків річних, упущеної вигоди та відшкодування моральної шкоди, то колегія суддів рішення суду в даній частині не переглядає на підставі ч.1 ст. 367 ЦПК України, відповідно до якої суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду першої інстанції в цій частині не оскаржено у встановленому законом порядку.
Проте, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині стягнення з ФОП ОСОБА_3 на користь держави судового збору в розмірі 724,39 грн.
Відповідно до ч.1 ч. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені судом в частині розірвання договору оренди та стягнення орендної плати, то з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір як по задоволений майновим вимогам, так і по немайновим, що складає 1 364,45 грн. (724,39+640,00).
За таких обставин, колегія суддів рішення суду першої інстанції в цій частині змінює. Стягує з ФОП ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 1 364,45 грн.
Керуючись ст. 2, 12, 13, 81, п. 2 ч. 1 ст. 374, ч.4 ст. 376, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, суд,-
Рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 19 жовтня 2018 року в частині стягнення судових витрат - змінити.
Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_3, код НОМЕР_1, на користь держави судовий збір в розмірі 1 364,45 грн. (одна тисяча триста шістдесят чотири гривні 45 копійок).
В іншій частині рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 19 жовтня 2018 року про задоволення позову ОСОБА_1 до фізичної особи підприємця ОСОБА_3 про розірвання договору оренди землі, стягнення заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою, майнової та моральної шкоди - залишити без змін.
Апеляційну скаргу фізичної особи підприємця ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий суддя: Судді: А.І. Колтунова І.О. Бровченко О.В.Маміна