19 лютого 2019 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду в складі:
Головуючого: ОСОБА_1
Суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
При секретарі ОСОБА_4
За участю сторін судового провадження:
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Кіцманського районного суду Чернівецької області від 03 грудня 2018 року в кримінальному провадженні № 12016260110000254 від 24.04.2016 року щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого та проживаючого АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше неодноразово судимого, останній раз: 09.08.2016 року Кіцманським районним судом Чернівецької області за ч.2 ст.289 КК України із застосуванням ч.1 ст.69 КК України до 3 років позбавлення волі,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України , -
Вироком Кіцманського районного суду Чернівецької області від 03 грудня 2018 року в кримінальному провадженні № 12016260110000254 ОСОБА_6 визнано винуватим в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України та призначено йому покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі. Згідно ст.70 ч.4 КК України шляхом часткового складання покарань, призначених за даним вироком та вироком Кіцманського районного суду Чернівецької області від 09.08.2016 року, остаточно призначено ОСОБА_6 покарання за сукупністю злочинів - 3 (три) роки 3 (три) місяці позбавлення волі. Початок строку відбуття покарання ОСОБА_6 обчислено з 09.08.2016 року.
Провадження №11кп/822/88 /19 Головуючий в І інстанції: ОСОБА_8
Категорія ст. 185 ч.2 КК України Суддя - доповідач: ОСОБА_9 .
Вирішено питання про речові докази по справі.
Як встановлено вироком суду першої інстанції, ОСОБА_6 23.04.2016 року приблизно о 12 год. 00 хв., проводячи своє дозвілля в приміщенні житлового будинку потерпілого ОСОБА_10 , за адресою АДРЕСА_2 та переконавшись, що його ніхто не бачить і що, ОСОБА_10 відпочиває, скориставшись цим ОСОБА_6 , діючи умисно, повторно, реалізуючи умисел, який виник всередині приміщення на крадіжку майна, з корисливих спонукань, таємно викрав з кишені куртки потерпілого мобільний телефон марки «Lenovo А 369і», вартістю 1500 гривень, який був у користуванні, посвідчення учасника бойових дій, гаманець з грошима в сумі 1000 гривень. Після цього з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_10 матеріальних збитків на загальну суму 2500 гривень.
На вказаний вирок суду І інстанції обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу. Посилається на те, що з даним вироком суду першої інстанції він не згідний, так як не вчиняв інкримінованого йому злочину. Свідка ОСОБА_11 він не знає і ніколи його не бачив.
Також просить перерахувати строк його перебування в ДУ Чернівецькій установі виконання покарань за Законом ОСОБА_12 , тобто один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Заслухавши доповідача, обвинуваченого та його адвоката, які підтримали апеляційну скаргу повністю та просили її задовольнити, вислухавши прокурора, яка вважає вирок районного суду законним і просить його залишити без змін , а апеляційну скаргу обвинуваченого як необґрунтовану без задоволення, надавши учасникам судового провадження слово в судових дебатах, розглянувши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
У відповідності до вимог ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Як встановлено матеріалами кримінального провадження, під час судового розгляду суд повно, всебічно і об'єктивно дослідив всі докази, які були представлені стороною обвинувачення, надав їм оцінку, належним чином вмотивувавши прийняте рішення.
ОСОБА_6 свою винуватість в пред'явленому обвинуваченні, як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції не визнав та пояснив, що дійсно в квітні 2016 року він разом з потерпілим та свідком ОСОБА_13 відпочивали в домогосподарстві ОСОБА_10 , де розпивали спиртні напої. Після того, як потерпілий пішов в кімнату відпочивати, ОСОБА_6 разом із свідком розійшлися по домівках. При його перебуванні в місцях позбавлення волі, йому повідомили, що він підозрюється в крадіжці ( помешкання потерпілого). Вказував, що ніяких речей у потерпілого не викрадав.
Незважаючи на те, що ОСОБА_6 свою вину не визнав за обставин вказаних в обвинуваченні, його винуватість в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, підтверджується сукупністю зібраних доказів, досліджених безпосередньо в судовому засіданні.
Так, з показань потерпілого ОСОБА_10 , які він надав в суді першої інстанції було підтверджено те, що в квітні 2016 року (точної дати не пам'ятає), останній разом з ОСОБА_6 та свідком ОСОБА_13 розпивали спиртні напої в домогосподарстві потерпілого, що за адресою с. Глиниця. Через деякий час потерпілий пішов відпочивати, а свідок та обвинувачений ще залишилися у нього.
Коли потерпілий проснувся, він помітив, що у нього пропав гаманець з грошима в сумі 1000 грн., мобільний телефон марки «Леново» та посвідчення учасника бойових дій. Також підтвердив те, що коли він йшов по дорозі до магазину йому знайомі хлопці повідомили, що бачили ОСОБА_14 , який хизувався посвідченням учасника бойових дій. В магазині ОСОБА_10 попросив продавця набрати зі свого телефону на його зниклий телефон. На вказаний дзвінок відповів ОСОБА_6 , який сказав, що зазначене посвідчення його викинув, після чого вимкнув телефон.
Показаннями свідка ОСОБА_13 в суді першої інстанції було підтверджено те, що останній разом із обвинуваченим та потерпілим розпивали спиртні напої в помешканні ОСОБА_10 в с. Глиниця та після того, як потерпілий пішов відпочивати, він разом з обвинуваченим через деякий час розійшлися.
Свідок ОСОБА_15 в суді першої інстанції показала, що працює продавцем у магазині «Галина» в с. Глиниця. При цьому підтвердила, що у 2016 році (точної дати не пам'ятає) обвинувачений разом із потерпілим заходили до неї в магазин і купували горілку. Через деякий час в магазин зайшов ОСОБА_10 та повідомив, що його обікрали. На прохання останнього вона набрала зі свого мобільного телефону його телефонний номер. Потерпілий деякий час з кимось розмовляв по телефону.
Свідок ОСОБА_11 , будучи допитаним в суді першої інстанції, підтвердив той факт, що в квітні 2016 року на радіоринку, що біля готелю «Черемош» в м. Чернівці, ним було придбано мобільний телефон марки «Леново», чорного кольору, який був у користуванні за 1000 грн. Через 2 місяці він видав вказаний телефон працівникам поліції, які повідомили, що телефон був крадений.
Показаннями свідка ОСОБА_16 , які він надав в суді першої інстанції було підтверджено те, що останній вказав на ОСОБА_6 , як на особу у якого в 2016 року придбав вказаний сенсорний телефон, чорного кольору, марки «Леново» та який згодом продав свідку ОСОБА_11 .
Крім зазначених показань потерпілого та свідків, винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 підтверджується наступними письмовими доказами, а саме: протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 23.04.2016 р. згідно якого було встановлено, що ОСОБА_10 звернувся із усною заявою до поліції про те, що 23.04.2016 р. під час проведення дозвілля по місцю свого проживання в АДРЕСА_2 , малознайомий йому чоловік на ім'я ОСОБА_14 , скориставшись тим, що потерпілий відпочиває, викрав з кишені його куртки гроші в сумі 1000 грн., посвідчення учасника бойових дій та мобільний телефон марки «Леново».
Протоколом огляду місця події від 23.04.2016 року було встановлено, що оглядалося місце проживання потерпілого ОСОБА_10 за адресою АДРЕСА_2 , де було вчинено крадіжку.
З акту добровільної видачі від 01.08.2016 року вбачається, що ОСОБА_11 в присутності понятих видав оперуповноваженому Кіцманського ВП ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_17 мобільний телефон марки «Леново - А 369і», з акумулятором чорного кольору, який він придбав на радіоринку в м. Чернівці біля ресторану «Черемош» в 2016 році.
З протоколу огляду речей від 02.08.2016 р. вбачається, що виданий ОСОБА_11 мобільний телефон являється сенсорним, чорного кольору, ІМЕІ НОМЕР_1 та ІМЕІ НОМЕР_2 і розрахований на дві сімкарти.
Також винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 підтверджується протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 13.04.2018 року з якого вбачається, що орган досудового розслідування отримав інформацію від ПРАТ «ВФ Україна» вхідних та вихідних дзвінків абонента № НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_10 та вставлено, що вищевказаний номер працював в телефоні марки «Леново - А 369і » ІМЕІ НОМЕР_4 в період з 23.04.2016 року по 25.04.2016 року в різних межах базових станцій м. Чернівці. Після чого був змінений на інший номер телефону.
Вищенаведеними доказами, які є достовірними, достатніми і допустимими, підтверджується висновок районного суду про те, що ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.185 КК України, а саме, таємно, потворно викрав чуже майно (крадіжку) потерпілого ОСОБА_10 , в зв'язку з чим спростовується твердження апелянта про те, що останній не скоював даного злочину.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтував своє рішення та визнав дані докази об'єктивними і достовірними.
Законним та обґрунтованим є також призначене ОСОБА_6 районним судом покарання, яке на думку колегії суддів відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, принципам законності, справедливості і індивідуалізації покарання.
Так, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції, у відповідності до ст. 65 КК України, у повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, його особу, і призначив покарання у виді позбавлення волі, передбачене санкцією ст.185 ч.2 КК України із застосуванням вимог ст. 70 ч.4 КК України, яке є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Що стосується доводів апелянта з приводу зарахування йому в строк покарання перебування обвинуваченого у слідчому ізоляторі, а саме, один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, то колегія суддів не може погодитися з таким, виходячи з наступного.
У відповідності до ч.5 ст. 72 КПК України в редакції Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» від 26 листопада 2015 року встановлено, що зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 був засуджений вироком Кіцманського районного суду Чернівецької області від 09.08.2016 року за ч.2 ст.289 КК України із застосуванням ст.69 КК України до трьох років позбавлення волі. Строк покарання ОСОБА_6 обчислено з моменту взяття його під варту в залі суду, тобто з 09.08.2016 року. В подальшому обвинувачений почав відбувати покарання за даним вироком у ДУ «Личаківська виправна колонія № 30».
По даному кримінальному провадженню за яким ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, встановлено, що до останнього не застосовувалися заходи попереднього ув'язнення.
Лише 05.07.2018 року ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області ОСОБА_6 було етаповано з ДУ «Личаківська виправна колонія № 30» до ДУ «Чернівецька установа виконання покарань № 33» для участі у судовому розгляді вказаного кримінального провадження.
Колегія суддів вважає, що підстав для зарахування обвинуваченому в строк покарання перебування його в слідчому ізоляторі, а саме, один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, згідно вимог ч.5 ст. 72 КПК України в редакції Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» від 26 листопада 2015 року немає.
Тому апеляційну скаргу обвинуваченого слід залишити без задоволення, а вирок районного суду без змін.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.376,404, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду, -
Вирок Кіцманського районного суду Чернівецької області від 03 грудня 2018 року щодо обвинуваченого ОСОБА_6 за ст.185 ч.2 КК України - залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення, а засудженим, який перебуває під вартою в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.
Головуючий підпис ОСОБА_9
Судді підпис ОСОБА_2
підпис ОСОБА_3
Згідно з оригіналом : суддя ОСОБА_9