13 лютого 2019 року м. Чернівці
справа № 717/1346/18
провадження № 22-ц/822/177/19
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Яремка В. В.,
суддів: Литвинюк І.М., Перепелюк І.Б.
секретар Тодоряк Г. Д.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів шляхом зміни способу їх стягнення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 20 листопада 2018 року у складі судді Телешмана О.В.,
встановив:
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів шляхом зміни способу їх стягнення.
Зазначала, що 13 листопада 2009 року між нею та відповідачем був зареєстрований шлюб, який за рішенням Кельменецького районного суду Чернівецької області від 31 серпня 2011 року розірвано.
Під час шлюбу у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_3
Після розірвання шлюбу малолітня ОСОБА_3 залишилась проживати з позивачкою та знаходиться на її утриманні та вихованні.
Рішенням Кельменецького районного суду Чернівецької області від 16 листопада 2011 року в справі № 2-464/11 з відповідача на користь позивачки на утримання доньки стягнуто аліменти у розмірі 400 грн, щомісячно, починаючи з 04 жовтня 2011 року і до досягнення донькою повноліття.
Посилаючись на те, що встановлена судовим рішенням сума аліментів не відповідає теперішнім потребам дитини та є меншою від законодавчо визначеного мінімального розміру аліментів, на погіршення її матеріального стану та спроможність відповідача сплачувати аліментів у більшому розмірі позивачка просила збільшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на підставі рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 16 листопада 2011 року з розміру твердої грошової суми у 400 грн на 1/4 частину всіх видів заробітку відповідача, щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з часу звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Кельменецького районного суду Чернівецької області від 20 листопада 2018 року позов задоволено.
Змінено спосіб стягнення аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 згідно з рішенням Кельменецького районного суду Чернівецької області від 16 листопада 2011 року у справі №2-464/11.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2, щомісяця, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання даним рішенням суду законної сили.
Стягнуто з відповідача на користь держави судові витрати.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з нього на користь позивачки на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 аліменти у твердій грошовій сумі по 500 грн, щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Зазначає, що є безпідставним висновок суду першої інстанції про те, що він не надає на належному рівні матеріальної допомоги своїй дитині. Вважає, що вказані обставини не доведені також і позивачкою.
Вказує, що не має можливості сплачувати аліменти у тому розмірі, в якому просить ОСОБА_1, оскільки на його утриманні знаходиться хвора матір.
Вважає, що виконання оскаржуваного рішення поставить його у вкрай важке матеріальне становище.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що після ухвалення попереднього судового рішення матеріальний стан позивачки та дитини погіршився, а розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини; при цьому мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком.
У справі встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у
шлюбі з 13 листопада 2009 року до 31 серпня 2011 року, від якого у них народилася донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка після розірвання шлюбу перебуває на утриманні матері.
Рішенням Кельменецького районного суду Чернівецької області від 16 листопада 2011 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки стягнуто аліменти у розмірі 400 грн, щомісячно і до досягнення дитиною повноліття.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з частиною 1 статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Відповідно до частини 3 статті 181 СК України, у редакція, яка є чинною на час вирішення спору, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Отже, за умови наявності підстав для збільшення розміру аліментів, стягувач вправі це здійснити, пред'явивши вимоги про зміну розміру стягнення аліментів, в т.ч. шляхом зміни способу їх стягнення.
Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з частиною 2 статті 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Ті обставини, що з віком потреби дитини зростають, що, в свою чергу, тягне постійне зростання витрат, зокрема, з боку матері, з якою проживає дитина, на її утримання, на забезпечення освіти, гармонійного розвитку, медичного догляду та відпочинку дитини є загальновідомими та не потребують доказуванню.
Розмір стягуваних з відповідача аліментів по 400 грн, щомісячно на утримання доньки є нижчим, ніж встановлений законом мінімум, а тому суд першої інстанції обґрунтовано в оскаржуваному рішенні зазначив, що розмір аліментів, які сплачує відповідач на утримання дитини, не забезпечує належного рівня життя дитини, а саме: необхідного харчування, її медичного догляду, лікування, навчання тощо.
Ураховуючи встановлені судом обставини, що стосуються матеріального стану відповідача, стану його здоров'я, розміру витрат, які несе позивач на утримання дитини, виходячи з того, що обов'язок утримувати дітей рівною мірою покладається як на матір, так і батька, суд першої інстанції, виходячи з закріплених частиною 9 статті 7 СК України принципів справедливості, добросовісності та розумності, відповідності моральним засадам суспільства, дійшов обґрунтованого висновку про те, що розмір стягуваних аліментів підлягає збільшенню, при цьому визначивши його у частці від доходу в розмірі 1/4 частки.
Заявник посилається на неврахування судом першої інстанції наявних у справі доказів про те, що він доглядає за хворою матір'ю - ОСОБА_4, що встановлено рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 14 грудня 2011 року в справі в справі про стягнення з нього аліментів (а.с.12-13).
До апеляційної скарги ним також подано довідку Управління праці та соціального захисту населення Заставнівської районної державної адміністрації № 6026 від 14 грудня 2018 року (а.с.88).
Суд першої інстанції дійсно помилково зазначив у рішенні про те, що відповідачем не доведено факту родинних зав'язків з ОСОБА_4
Цього факту не заперечує позивачка, а зі змісту вказаного вище рішення апеляційного суду вбачається, що станом на 2011 рік відповідач проживав з матір'ю та доглядав за нею.
Проте указане не може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки позовні вимоги не зводилися до тверджень про те, що відповідач перестав допомагати своїй матері.
Водночас слід зазначити, що зі змісту доданої до апеляційної скарги довідки про звернення відповідача до управління праці та соціального захисту населення за призначенням компенсаційної виплати по догляду за особою, яка досягла 80- річного віку, вбачається, що питання щодо призначення та виплати даної компенсації знаходиться на стадії вирішення та на момент розгляду даної справи в судах першої та апеляційної інстанцій така компенсація відповідачем не отримувалась.
Окрім того, відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що його матір не отримує жодних інших доходів, зокрема пенсії, та знаходиться повністю чи частково на його утриманні.
Посилання заявника на те, що судом першої інстанції не взято до уваги його матеріальний стан, є безпідставними, оскільки він як батько, який є молодою та працездатною особою, має обов'язок щодо належного забезпечення своєї дитини. Крім того, визначений судом розмір аліментів не є значним, відповідає загальним засадам сімейних відносин - справедливості, розумності, моральності.
Таким чином, істотні обставини, які б перешкоджали виконанню відповідачем своїх батьківських обов'язків належним чином, відсутні.
Аргументи заявника про те, що він погодився на збільшення розміру аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 500 грн та заперечував проти стягнення аліментів у частці від заробітку (доходу) є необґрунтованими, оскільки за змістом частини 3 статті 181 СК України право вибору способу стягнення аліментів належить тому з батьків, разом з яким проживає дитина.
Ці аргументи також свідчать про наявність підстав для перегляду розміру (способу) стягнення аліментів, що присуджені за попереднім рішенням суду, у зв'язку з погіршенням майнового стану позивачки та дитини.
Водночас, про покращення майнового стану відповідача після ухвалення попереднього судового рішення про стягнення з нього аліментів свідчить і те, що відповідач перестав сплачувати аліменти за рішенням суду на утримання самої позивачки.
Необґрунтованими є і доводи заявника про те, що суд першої інстанції застосував дві норми закону: про стягнення аліментів у частці від доходів та у твердій грошовій сумі - не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Так, суд першої інстанції змінив спосіб стягнення аліментів з твердої грошової суми та стягнення аліментів у частці від доходу відповідача, що є правом позивачки (частина 3 статті 181 СК України).
Змінюючи спосіб стягнення аліментів та визначаючи аліменти у частці від доходи відповідача, суд першої інстанції одночасно, відповідно до норми частини 2 статті 182 СК України зазначив, що мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність прийнятого судом рішення та не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішення.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
При вирішенні справи, судом першої інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
На підставі наведеного та керуючись частиною 1 статті 375, статтею 382 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 20 листопада 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови - 19 лютого 2019 року.
Головуючий В. В. Яремко
Судді: І.М. Литвинюк
І.Б. Перепелюк