Справа № 6-12/2011 Номер провадження 22-ц/814/710/19Головуючий у 1-й інстанції Турченко Т.В. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.
19 лютого 2019 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Пилипчук Л.І.,
судді Дряниця Ю.В., Чумак О.В.,
секретар Філоненко О.В.,
з участю представника боржника ОСОБА_3 - адвоката Ноги А.П.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (з повідомленням учасників справи) у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на ухвалу Київського районного суду м.Полтави від 20 липня 2011 року, постановлену суддею Турченко Т.В.,
у справі за поданням Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України,
18.07.2011 Київський відділ державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції звернувся в суд із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_3 з метою забезпечення виконання судових рішень, які перебувають на виконанні у зведеному виконавчому провадженні про стягнення з неї на користь юридичних осіб 180160,89 грн. загальної суми заборгованості. Подання мотивовано ухиленням боржника ОСОБА_3 від виконання зобов'язань, покладених на неї судовими рішеннями.
Ухвалою Київського районного суду м.Полтави від 20 липня 2011 року подання задоволено. Тимчасово обмежено ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у праві виїзду за кордон - до виконання зобов'язань. Виконання ухвали доручено Адміністрації Державної прикордонної служби України.
22.01.2019 ОСОБА_3, мотивуючи пропуск строку на апеляційне оскарження вказаної ухвали поважними причинами, а саме, не повідомленням її щодо розгляду судом вказаного подання та застосування обмеження, подала апеляційну скаргу. Посилаючись на недоведеність факту ухилення її, як боржника, від виконання судових рішень, що перебувають на примусовому виконанні, просить ухвалу скасувати та відмовити у задоволенні подання державного виконавця.
Вважає, що тимчасове обмеження у праві виїзду можливо не за наявності факту невиконання зобов'язань, а за умисне ухилення від їх виконання. Державний виконавець не надала доказів, що боржнику направлялися виклики та документи виконавчого провадження та що вона об'єктивно була проінформована про факт відкритих виконавчих проваджень, оскільки у них невірно зазначена її адреса проживання.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження (ч.1 ст.368 ЦПК України).
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч.2 ст.372 ЦПК України).
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника боржника - адвоката Ноги А.П., який підтримав доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, враховуючи наступне.
Із матеріалів справи вбачається, що постановами Київського ВДВС Полтавського МУЮ відкриті виконавчі провадження: ВП №12267987 та ВП №12269537 про стягнення з ОСОБА_4, ОСОБА_3 на користь КС «Офіцерська Кредитна спілка» заборгованість відповідно в сумі 98135,71 грн. на підставі виконавчого листа №2-4121/2008, виданого Октябрським райсудом м.Полтави від 16.03.2009, та в сумі 1011,36грн. на підставі виконавчого листа №07102998, виданого Октябрським райсудом м.Полтави від 16.03.2009; ВП №7078111 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ЗАТ «ПроКредитБанк» заборгованість в сумі 38970,30грн. на підставі виконавчого листа №2-758/2008, виданого Київським районним судом м.Полтави від 26.03.2008; ВП №10370090 про стягнення з ОСОБА_3 на користь АКІБ «УкрСиббанк» заборгованість в сумі 22063,60 грн. на підставі судового наказу №2н-224/07 від 03.08.2007, виданого Київським районним судом м.Полтави; ВП №10374692 про стягнення з ОСОБА_3 на користь Полтавської філії Кредитної спілки «Турбота» при міжнародній Організації «Жіноча громада» заборгованість в сумі 5844,09 грн. на підстав судового наказу №2н-537, виданого Київським райсудом м.Полтави від 19.09.2008; ВП №17062117 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ВАТ КБ «Надра» заборгованість в сумі 14115,83грн. на підставі судового наказу №2н-143/09, виданого Київським райсудом м.Полтави 02.04.2009./а.с.3-8/
Зі змісту подання державного виконавця вбачається, що вказані виконавчі провадження зведені в одне на загальну суму заборгованості 180160,89 грн. та боржник ОСОБА_3, яка проживає у АДРЕСА_1, ухиляється від зобов'язань, покладених на неї вказаними судовими рішеннями.
Задовольняючи подання та ухвалюючи про тимчасове обмеження ОСОБА_3 у праві виїзду за кордон до виконання зобов'язань, районний суд виходив із наявних невиконаних зобов'язань та положень п.18 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження», ст.377-1 ЦПК України, п.2 ч.1 ч.2,3 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» та ч.1 Указу Президента України «Про додаткові заходи і підвищення ефективності виконання рішень судів» від 24.03.2008 №261/2008.
Апеляційний суд з такими висновками суду першої інстанції не погоджується, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до п.18 ч.2 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції закону на час звернення державного виконавця в суд із поданням) державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.
Згідно ст.377-1 ЦПК України в редакції кодексу, який діяв на час прийняття оскаржуваної ухвали, питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.
Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» також передбачено можливість тимчасової відмови у видачі паспорта, вилученні його та тимчасової відмови у виїзді за кордон у випадках, якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання - до виконання зобов'язань ( п.2 ч.1, ч.ч.2,3 ст.6 Закону).
Аналіз викладених норм вказує на те, що боржник може бути обмежений у праві виїзду за межі України за наявності невиконаного судового рішення, але лише у разі ухилення боржника від його виконання. Тобто, при розгляді подання державного виконавця суд мав переконатися у доведеності наявності умислу боржника на ухилення від виконання судових рішень, що перебувають на виконанні.
Звертаючись до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, представник ДВС вказував на те, що боржник ухиляється від виконання зобов'язань за судовим рішенням. Однак відповідно до положення ч. 2 ст. 10 ЦПК України в редакції 2004 року наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.
Сам по собі факт невиконання боржником обов'язку по погашенню боргу не може свідчити про ухилення останнього від виконання своїх зобов'язань, що було б підставою для застосування вказаного обмеження.
Розглядаючи подання державного виконавця, суд першої інстанції помилково на викладене уваги не звернув та не перевірив повноту вчинення державним виконавцем дій, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", спрямованих на примусове виконання рішення суду та погашення боргу, а також наявність дій (бездіяльності) боржника, які вказують на ухилення від виконання рішення чи роблять неможливим або ускладнюють його виконання.
Крім того, для застосування юридичної санкції у вигляді тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України державний виконавець, який ініціює таке обмеження, повинен довести факт ухилення боржника від виконання певних зобов'язань при наявності реальної можливості їх виконання .
Однак матеріали подання державного виконавця не доводять факту ухилення боржника ОСОБА_3 від виконання вказаних виконавчих документів, об'єднаних у зведене виконавче провадження.
Натомість боржник додала до апеляційної скарги докази реєстрації свого місця проживання за адресою, відмінною від адреси, зазначеної у виконавчих документах та постановах державного виконавця, заперечуючи отримання документів виконавчого провадження.
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що підстави для застосування тимчасового обмеження у праві виїзду ОСОБА_3 за межі України - відсутні, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала районного суду - скасуванню з постановленням нової про відмову задоволенні подання державного виконавця.
Керуючись ст.ст.367, 368,369, 374, п.п.3,4 ч.1 ст.376, ст.ст.381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.
Ухвалу Київського районного суду м.Полтави від 20 липня 2011 року - скасувати.
У задоволенні подання Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України громадянці ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_2 - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 19.02.2019.
Головуючий суддя Л.І. Пилипчук
Судді Ю.В. Дряниця
О.В. Чумак