Справа № 539/2579/18 Номер провадження 22-ц/814/531/19Головуючий у 1-й інстанції Даценко В. М. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.
18 лютого 2019 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Лобов О.А.,
судді: Дорош А.І., Триголов В.М,
за участю секретаря Ачкасової О.Н.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційними скаргами адвоката Самойлова Дмитра Євгеновича, представника ОСОБА_3, на ухвалу Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 05 грудня 2018 року (час постановлення ухвали з 16:30 до 16:56 год., дата виготовлення повного тексту не вказана)
та рішення цього ж суду від 05 грудня 2018 року (час ухвалення рішення з 16:30 до 16:56 год., дата виготовлення повного тексту рішення не зазначена)
у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання дитини та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про обчислення на нарахування неустойки (пені) за виконавчим листом від 20.07.2017 року, усунення перешкод у вихованні, спілкуванні та побаченні з дитиною.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд
У липні 2018 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вказаним позовом, просив ухвалити рішення, яким припинити стягнення аліментів згідно рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області по справі № 539/1111/17 від 20.06.2017 року, відповідно до якого з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_6 в розмірі ј частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 27.04.2017 року і до досягнення дитиною повноліття; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дитини ОСОБА_6 в розмірі ј частини із всіх видів заробітку (доходів), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову та до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що сплачував аліменти на утримання сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, але ОСОБА_5 з травня 2017 року переїхала проживати у м.Київ, дитина залишилась проживати з ним, перебуває на його повному утриманні, тому відсутні підстави для сплати аліментів на користь ОСОБА_5 на утримання сина.
У жовтні 2018 року ОСОБА_3 звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_4, прохала визначити суму загального боргу ОСОБА_4 по несплаті призначених аліментів у розмірі 1800 грн., встановити та нарахувати неустойку (пеню) на заборгованість відповідача по несплаті аліментів у розмірі 1800 грн.; зобов'язати відповідача не чинити перешкоди у вихованні, спілкуванні та побаченні із сином. Стягнути з відповідача судові витрати.
В обґрунтування зустрічного позову вказувала на те, що їх спільний син проживав разом з бабусею, оскільки їй по роботі слід було проживати в м.Києві, і вона самостійно несла витрати по утриманню ОСОБА_6 З вересня 2017 року син проживає з ОСОБА_4 і батько налаштовує сина проти матері. Також вказувала, що за ОСОБА_4 мається заборгованість по сплаті аліментів, на яку необхідно нарахувати неустойку (пеню).
Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 23 жовтня 2018 року відкрито провадження у справі за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про обчислення і нарахування пені за виконавчим листом від 20 липня 2017 року, усунення перешкод у вихованні, спілкуванні та побаченні з дитиною. Зустрічний позов об'єднаний в одне провадження з первісним позовом (а.с.130).
Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 23 жовтня 2018 року постановлено: справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання дитини та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про обчислення на нарахування неустойки (пені) за виконавчим листом від 20.07.2017 року, усунення перешкод у вихованні, спілкуванні та побаченні з дитиною розглядати за правилами загального позовного провадження (а.с.131).
Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 23 листопада 2018 року закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_4 та зустрічним позовом ОСОБА_3 Справу призначено до розгляду (а.с.150).
Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 05 грудня 2018 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про обчислення на нарахування неустойки (пені) за виконавчим листом від 20.07.2017 року, усунення перешкод у вихованні, спілкуванні та побаченні з дитиною залишено без розгляду.
Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 05 грудня 2018 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини задоволено частково.
Припинено стягнення аліментів згідно рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області по справі № 539/1111/17 від 20.06.2017 року, відповідно до якого з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_6 в розмірі ј частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26.07.2018 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання сина ОСОБА_6 в розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову та до досягнення дитиною повноліття. Вирішено питання судових витрат. Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць допущене до негайного виконанню.
В апеляційній скарзі на ухвалу Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 05 грудня 2018 року адвокат Самойлов Д.Є., представник ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і направити справу для продовження розгляду до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що ОСОБА_7, представник ОСОБА_3 за довіреністю, подав заяву про залишення зустрічного позову без розгляду всупереч інтересам свого довірителя, без жодного попереднього інформування та погодження такої процесуальної дії з довірителем.
У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Антіхович В.В., представник ОСОБА_4, стверджує про необґрунтованість і безпідставність апеляційної скарги та наполягає на тому, що процесуальний закон не покладає на суд обов'язку перевіряти або ж з'ясовувати причини звернення сторони чи її представника із заявою про залишення позову без розгляду, навпаки п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України на суд покладений обов'язок постановити ухвалу про залишення позову без розгляду у разі надходження відповідної заяви.
В апеляційній скарзі на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 05 грудня 2018 року адвокат Самойлов Д.Є., представник ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить частково скасувати рішення суду першої інстанції, а саме у частині початку перебігу строку, з якого мають стягуватися аліменти на утримання дитини, та ухвалити у відповідній частині нове рішення, відповідно до якого відповідач має сплачувати аліменти не раніше її виходу із відпустки по догляду за дитиною.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції не звернув уваги на той факт, що ОСОБА_3 перебуває у відпустці по догляду за іншим сином ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, і отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі 860 грн. щомісячно та не має інших доходів.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_4, стверджуючи про необґрунтованість її доводів, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційних скарг, приходить до висновку, що апеляційну скаргу адвоката Самойлова Д.Є., представника ОСОБА_3, на ухвалу Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 05 грудня 2018 року слід задовольнити, а апеляційну скаргу на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 05 грудня 2018 року - залишити без задоволення з таких підстав.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно п.6 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції у разі порушення судом першої інстанції норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права.
З матеріалів справи вбачається, що сторони перебували у шлюбі з 19.07.2002 року, у якому ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син ОСОБА_6 (а.с.4)
Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 20.06.2017 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 розірвано та стягнуто аліменти з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 на утримання сина в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 27.04.2017 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.5).
Також судом першої інстанції встановлено та не заперечується ОСОБА_5, що в 2017 році відповідач змінила місце проживання на м.Київ. З того часу дитина проживає з батьком в м.Лубнах.
Згідно довідки Лубенської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №4 від 17.04.2018 року №01-18/176 ОСОБА_6 навчається в 7-б класі Лубенської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №4 Лубенської міської ради Полтавської області (а.с.7).
Згідно акту вуличного комітету вул. Л.Толстого, підписаного його головою Ярко І.П., а також членами комітету ОСОБА_12, ОСОБА_13 13.07.2018 року, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживає зі своїм батьком ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 з серпня 2017 року. Батько самостійно займається вихованням та матеріально забезпечує сина (а.с.6).
Відповідно до акту від 19.07.2018 року Лубенської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №4 Лубенської міської ради Полтавської області ОСОБА_6 постійно проживає зі своїм батьком ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 з серпня 2017 року та повністю знаходиться на його утриманні. У 2017-2018 роках батьківські збори відвідує батько, спілкування з класним керівником не є систематичним. З метою контролю навчання та поведінки сина ОСОБА_6 частіше до школи приходить співмешканка батька (а.с.8).
Мати дитини - ОСОБА_3 постійно проживає у м.Києві. ІНФОРМАЦІЯ_2 у неї народився син ОСОБА_9.
Щодо ухвали про залишення без розгляду зустрічного позову.
Ухвалюючи рішення про залишення без розгляду зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявник подав відповідну заяву та вона підлягає задоволенню згідно із п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України.
Перевіряючи наведені висновки суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з такого.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду. Тобто за змістом наведеної норми закону суд вправі постановити ухвалу про залишення позову без розгляду до початку розгляду справи по суті, при цьому у законі йдеться про заяву подану саме позивачем.
Згідно ч.3 ст.217 ЦПК України з оголошенням головуючим судового засідання відкритим розпочинається розгляд справи по суті.
Як убачається з матеріалів справи, ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 23 листопада 2018 року закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_4 та зустрічним позовом ОСОБА_3 Справу призначено до розгляду по суті 23 листопада 2018 року .
У зв'язку із перебуванням судді, головуючого по справі, у відрядженні судове засідання перенесено на 05 грудня 2018 року (а.с.151).
Згідно протоколу судового засідання від 05 грудня 2018 року (а.с.156-157) питання по заяві ОСОБА_7, який діяв на підставі довіреності від ОСОБА_3 (а.с.144, 155), вирішено судом під час розгляду справи по суті одночасно із вирішенням по суті спору за первісним позовом.
Окрім того, слід звернути увагу на те, що відповідно до ухвали Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 23 жовтня 2018 року справа розглядалася за правилами загального позовного провадження (а.с.131). Отже, суд першої інстанції мав би вирішити питання про допуск до участі у справі ОСОБА_7 у якості представника ОСОБА_3 на підставі довіреності з огляду на приписи ч.6 ст.19, ч.1, ч.2 ст.60, ч.4 ст.274 ЦПК України з урахуванням норм ст.131-2, п.п.11 п.16-1 Розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, приймаючи до уваги, що провадження у справі відкрито у липні 2018 року, тобто після 15 грудня 2017 року.
Зважаючи на встановлене, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення про залишення без розгляду зустрічного позову ОСОБА_3 з порушенням вимог процесуального закону, у зв'язку з чим ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Щодо рішення суду за первісним позовом ОСОБА_4
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності обставин, на які посилався позивач, та при визначенні розміру аліментів, які підлягають до стягнення з ОСОБА_3, врахував, що остання має на утриманні малолітню дитину.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходить з того, що доводи і вимоги апеляційної скарги зводяться виключно до незгоди із датою, з якої мають стягуватися призначені судом аліменти з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4, при цьому у підтвердження вимог апеляційної скарги адвокат Самойлов Д.Є., представник ОСОБА_3, долучив до апеляційної скарги світлокопії таких документів: свідоцтво про народження ОСОБА_9, наказ №117-в від 05 жовтня 2018 року про надання ОСОБА_3 відпустки по догляду за дитиною, пояснююча записка ОСОБА_3 на ім'я адвоката Самойлова Д.Є., копії витягів із платіжної системи «Приват 24» про отриману ОСОБА_3 допомогу по догляду за дитиною (а.с.206 - 211).
Як убачається з матеріалів справи, адвокат Самойлов Д.Є. приймав участь у справі з вересня 2018 року (а.с.26), проте у своїх заявах, клопотаннях, відзиві на позов, у зустрічному позові не посилався на обставини і докази, на які зроблене посилання в апеляційній скарзі. У справу подана світлокопія свідоцтва про народження дитини (а.с.39), але у порушення вимог ст.83 ЦПК України суду першої інстанції не було надано належних і допустимих доказів щодо перебування ОСОБА_3 у відпустці по догляду за дитиною, джерел її доходів, тощо.
Адвокатом Самойловим Д.Є., ні самою ОСОБА_3 не наведено жодних доказів у підтвердження об'єктивної неможливості подання відповідних доказів.
Сам факт народження у ОСОБА_3 дитини не є безумовним доказом того, що вона немає інших джерел доходів, окрім допомоги по догляду за дитиною та, відповідно, неспроможна сплачувати аліменти на утримання іншої дитини.
За таких обставин суд першої інстанції відповідно до приписів ст.13, ст.89, ст.264, ст.265 ЦПК України не мав можливості вирішити питання про порядок і строк виконання рішення суду (надання відстрочення або розстрочення виконання) в порядку ст.267 ЦПК України.
Відповідно до ч.1 ч.3 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної інстанції. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках , якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
З огляду на наведене апеляційний суд не вправі досліджувати нові докази, долучені до апеляційної скарги, та, відповідно, вирішувати питання про зміну рішення суду першої інстанції.
Таке розуміння приписів ст.367 ЦПК України відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, сформульованій у постанові від 25 квітня 2018 року (справа № 638/13998/14-ц, провадження №14-88цс18, п.48-53).
Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що ОСОБА_3 не позбавлена можливості звернутися до суду із заявою в порядку ст.435 ЦПК України для вирішення питання про відстрочення та/або розстрочення виконання рішення суду першої інстанції.
Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції з'ясовано всі істотні обставини, їм надано належну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, не встановлено.
Керуючись ст.367, ст.374 ч.1 п.1, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу адвоката Самойлова Дмитра Євгеновича, представника ОСОБА_3, на ухвалу Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 05 грудня 2018 року задовольнити.
Ухвалу Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 05 грудня 2018 року скасувати.
Матеріали цивільної справи за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про обчислення на нарахування неустойки (пені) за виконавчим листом від 20.07.2017 року і усунення перешкод у вихованні, спілкуванні та побаченні з дитиною направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційну скаргу адвоката Самойлова Дмитра Євгеновича, представника ОСОБА_3, на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 05 грудня 2018 року залишити без задоволення.
Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 05 грудня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 18 лютого 2019 року.
Головуючий суддя: О.А.Лобов
Судді: А.І.Дорош
В.М.Триголов