Справа № 553/805/18 Номер провадження 22-ц/814/711/19Головуючий у 1-й інстанції Крючко Н.І. Доповідач ап. інст. Прядкіна О. В.
18 лютого 2019 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді Прядкіної О.В.,
суддів: Обідіної О.І., Карпушина Г.Л.,
секретаря Лимар О.М.,
за участі: ОСОБА_2 та її представника- адвоката Рябоконь О.В.,
представника відповідача - Каспіра О.М.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 11 грудня 2018 року, прийнятого під головуванням судді Крючко Н.І. в м. Полтава
у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Полтава-Банк" про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини грошових коштів та середнього заробітку за час затримки розрахунку, -
У квітні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом. Зазначала, що працювала в ПАТ «Полтава-Банк» на посаді начальника відділу внутрішнього аудиту. Уточнивши позовні вимоги, остаточно просила стягнути з відповідача на її користь :
- не нараховану та не виплачену заробітну плату за відпрацьовані вихідні дні за 2015-2017 роки в кількості 14 робочих днів в подвійному розмірі у сумі 7327,96 грн.,
- відпустку без збереження заробітної плати за 2016-2018 роки в кількості 15 днів ( із розрахунку 5 днів за кожний рік), у сумі 7952,45 грн.,
- компенсацію за невчасно виплачену за відпрацьовані вихідні дні протягом 2015-2017 р. в кількості 14 днів, в подвійному розмірі, з урахуванням індексу інфляції за 2015 рік 143,3 %,, за 2016 рік 112,4 %, за 2017 рік 113,7 %, у сумі 2398,23 грн.,
- компенсацію за примусову відпустку без збереження заробітної плати в кількості 15 днів за період 2016-2018 роки, з урахуванням індексу інфляції за 2016 р. -112,4 %, за 2017 рік 113,7 % у сумі 802,66грн.;
- компенсацію за затримку розрахунку не виплаченої заробітної плати за відпрацьовані вихідні дні протягом 2015-2017 років, у розмірі середнього заробітку позивача, з моменту подачі заяви 23.01.2018 року по день подання позовної заяви 25.04.2018 року у сумі 42285,44 грн.
- відшкодувати судові витрати, стягнувши з відповідача 7000 грн.
Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 11 грудня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Полтава-Банк" про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини грошових коштів та середнього заробітку за час затримки розрахункувідмовлено.
Судовий збір віднесено за рахунок держави.
Рішення оскаржила ОСОБА_2, яка в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.
У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Полтава-банк» вважає рішення районного суду вірними та просить залишити рішення без змін.
Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав:
Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_2 перебувала у трудових відносинах з ПАТ «Полтава-Банк» з 06 червня 2007 року на посаді начальника відділу внутрішнього аудиту.
Згідно наказу № 278 від 30.01.2018 року ОСОБА_2 звільнена з займаної посади за угодою сторін.
Звертаючись з позовом, ОСОБА_2 зазначала, що відповідачем, всупереч положенням ст. 116 КЗпП України, при звільненні їй було відмовлено у виплаті сум на відшкодування роботи у вихідні дні за період 2015- 2017 років, а саме залучення до участі у розширених засіданнях Правління ПАТ «Полтава-Банк». Крім того, посилалась на те, що під психологічним тиском була вимушена брати відпустки без збереження заробітної плати, у зв'язку з цим просила за 2016-2018 роки стягнути заборгованість по сплаті відпускних за 15 днів.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, районний суд мотивував своє рішення тим, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, оскільки позивачем не доведено порушення трудового законодавства в діях роботодавця.
Однак, колегія суддів не може в повній мірі погодитись з вказаним висновком.
Як передбачено ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.
Згідно із ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Так, ОСОБА_2 зазначала, що при звільненні ПАТ «Полтава-Банк» відмовив їй у відшкодуванні роботи у вихідні дні протягом 2015- 2017 років, тому просила стягнути вказану заборгованість.
Встановлено, що в період з 2015 по 2017 роки проводились розширені засідання Правління ПАТ «Полтава-Банк», про проведення яких ставилось до відому працівників банківської установи, в тому числі і позивача, шляхом направлення електронних листів -повідомлень, створених у програмі електронний документообіг та повідомлялось про регламент засідань ( т.1,а.с.13-26).
Так, в протоколах засідання правління Банку вказано, що ОСОБА_2 присутня в якості запрошеної, а саме протоколи :-№ 106 від 30.05.2015 року засідання Правління Банку ПАТ «Полтава-Банк»; -№ 127 від 04.07.2015 року засідання Правління Банку ПАТ «Полтава-Банк»; -№ 143 від 01.08.2015 року засідання Правління Банку ПАТ «Полтава-Банк»; -№ 205 від 31.10.2015 року засідання Правління Банку ПАТ «Полтава-Банк»; -№ 42 від 02.04.2016 року засідання Правління Банку ПАТ «Полтава-Банк» ; -№ 67 від 04.06.2016 року засідання Правління Банку ПАТ «Полтава-Банк»; -№ 94 від 03.09.2016 року засідання Правління Банку ПАТ «Полтава-Банк» ; -№ 109 від 08.10.2016 року засідання Правління Банку ПАТ «Полтава-Банк»; - №132/1 від 03.12.2016 року засідання Правління Банку ПАТ «Полтава-Банк» ; -№ 29 від 04.03.2017 року засідання Правління Банку ПАТ «Полтава-Банк»; - №42 від 01.04.2017 року засідання Правління Банку ПАТ «Полтава-Банк»; -№ 68 від 03.06.2017 року засідання Правління Банку ПАТ «Полтава-Банк»; - № 79 від 01.07.2017 року засідання Правління Банку ПАТ «Полтава-Банк» ( т.2,а.с.83-96).
Протокол від 30.07.2016р. у відповідача відсутній та не складався.
Як вбачається із змісту наведених протоколів на кожному засіданні слухали звіт керуючих відділень, відділів та управлінь головного банку про результати роботи за певний період.
Таким чином, беручи до уваги зміст наданих суду Протоколів засідань правління Банку, запрошена на них позивач, враховуючи займану посаду ( начальник відділу внутрішнього аудиту ) мала звітуватись за результати роботи, витрачаючи свій час та зусилля, хоча в перелічені дні згідно табелю використання робочого часу в неї зазначений вихідний день, що заборонено ст.43 Конституції України, адже використання примусової праці забороняється.
Посилання відповідача на те, що робота в зазначені дні не оформлювалась відповідними наказами, оцінюється колегією суддів з огляду на дотримання відповідачем положень ст.72 КЗпП України.
Між тим, протоколи засідань правління є беззаперечним доказом роботи позивача у вихідні дні, зважаючи на наявність її прізвища в колі запрошених осіб. Доказів про відсутність ОСОБА_2 на цих засіданнях суду не надано.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Отже, надані протоколи засідань правління колегія суддів приймає до уваги як належний доказ роботи позивача у вихідні дні (суботи) : за 2015 рік -30 травня, 4 липня, 1 серпня та 31 жовтня, за 2016 рік - 2 квітня, 4 червня,3 вересня, 8 жовтня та 3 грудня, за 2017 рік - 4 березня, 1 квітня, 3 червня та 1 липня 2017р. Всього 13 разів.
При цьому, обгрунтовуючи суму невиплаченої заробітної плати за вказані дні, ОСОБА_2 здійснює її розрахунок, виходячи з половини дня, що витрачався на засідання та на підставі довідок про доходи позивача за період 2015- 2017 роки, обраховуючи свій середньоденний заробіток на підставі постанови КМУ від 08.02.1995р. «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».
Зазначені розрахунки відповідачем в порядку, визначеному ст.ст.12,81 ЦПК України не спростовані.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та на підстави положень ст.72 КЗпП України стягненню на її користь з відповідача заробітної плати за 13 неповних робочих днів (половина дня) у подвійному розмірі, що становить 6361 грн.82 коп. ( без врахування роботи 30.07.2016р. через відсутність відповідного протоколу ).
Таким чином, зазначений розмір заробітної плати не був виплачений позивачу при звільненні, а тому відповідно до приписів ст. 117 КЗпП України на її користь підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки розрахунку.
При цьому колегія суддів визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.
Тому колегія вважає за справедливе застосувати принцип співмірності та зменшити за таких обставин розмір відшкодування працівникові заробітку за час затримки розрахунку, стягнувши з відповідача на користь ОСОБА_2 3000 грн.
Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» передбачає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми
нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Як передбачено статтею 4 цього ж Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за
відповідний місяць.
Отже, відповідач має здійснити виплату ОСОБА_2 6361 грн.82 коп. своєчасно невиплаченої заробітної плати із застосуванням положень наведеного Закону та необхідності відрахування обов'язкових платежів.
Виходячи з викладеного, рішення районного суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Разом з тим, вимоги щодо стягнення компенсації за примусову відпустку без збереження заробітної плати, не заслуговують на увагу, оскільки всі вказані відпустки за 2016-2018 роки були надані ОСОБА_2 за її заявами, написаними власноручно.
Так, відповідно до наказу №2 від 05.01.2015 року ОСОБА_2 було надано відпустку без збереження заробітної плати на 5 календарних днів з 19 по 23 січня 2015 року, на підставі власноручно складеної заяви від 24.12.2014 року.
Згідно до наказу № 4242 від 31.12.2015 року ОСОБА_2 було надано відпустку без збереження заробітної плати на 5 календарних днів з 18 по 22 січня 2016 року, на підставі заяви ОСОБА_2 від 28.12.2015 року.
Відповідно до наказу від 27.12.2016 року № 4836 ОСОБА_2 було надано відпустку без збереження заробітної плати 5 календарних днів з 16 по 20 січня 2017 року, на підставі заяви від 23.12.2016 року.
Наказом від 19.12.2017 року № 4879 ОСОБА_2 було надано відпустку без збереження заробітної плати 5 календарних днів з 17 по 19 та з 29 по 30 січня 2018 року, на підставі заяви від 18.12.2017 року.
Згідно поданої ОСОБА_2 заяви відповідно до наказу №224 від 24.01.2018 року три календарних днів відпустки без збереження заробітної плати, передбачені за період з 17 по 19 січня 2018 року, перенесено на 26, 31 січня та 01 лютого 2018 року.
Доводи апеляційної скарги в цій частині висновків суду не спростовують.
Відповідно до положень ст.141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави.
Крім того, обговорюючи питання щодо відшкодування понесених позивачем судових витрат за надання правничої допомоги в сумі 10000грн., колегія суддів виходить з приписів ст.137 ЦПК України та звертає увагу на те, що позивачем не надано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання такої допомоги.
Витяг з угоди на представництво інтересів у цивільній справі № 29 від 20.05.2018р. не підтверджує витрати позивача у зазначеній сумі за надані послуги, як і надані ОСОБА_5 розписки про отримання ним коштів від ОСОБА_2 ( т.1, а.с. 199,213, т.2,а.с.103)
Керуючись ст.ст. 367, 374 п. 1ч.1,375 , 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 11 грудня 2018 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заробітної плати за відпрацьовані вихідні дні за 2015-2017 роки та компенсацію за затримку розрахунку не виплаченої заробітної плати, ухваливши в цій частині нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Полтава-Банк" на користь ОСОБА_2 не виплачену заробітну плату за 13 робочих днів в сумі 6361,82 грн. та компенсацію за затримку розрахунку при звільненні в сумі 3000 грн. із застосуванням Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та обов'язкових платежів.
В іншій частині рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 11 грудня 2018 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий-суддя /підпис/ О. В. Прядкіна
Судді: /підпис/ О.І. Обідіна
/підпис/ Г.Л. Карпушин
Повний текст постанови складено 19.02.2019 р.
Згідно з оригіналом:
Суддя Полтавського
апеляційного суду О. В. Прядкіна